Про затвердження Інструкції із застосування, монтажу та експлуатації засобів захисту від перенапруг в електроустановках напругою 6-750 кВ

Про затвердження Інструкції із застосування, монтажу та експлуатації засобів захисту від перенапруг в електроустановках напругою 6-750 кВ

Відповідно до статті 7 Закону України "Про електроенергетику" та з метою упорядкування використання в електричних мережах України напругою 6-750 кВ засобів захисту від перенапруг НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію із застосування, монтажу та експлуатації засобів захисту від перенапруг в електроустановках напругою 6-750 кВ, що додається.

2. Департаменту електроенергетики (Сердюков Р.П.) у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Улиду В.Ю.

ІНСТРУКЦІЯ
із застосування, монтажу та експлуатації засобів захисту від перенапруг в електроустановках напругою 6-750 кВ

I. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція визначає вимоги до застосування, монтажу та експлуатації засобів захисту від перенапруг в електроустановках напругою 6-750 кВ.

1.2. Ця Інструкція є обов’язковою для використання всіма суб’єктами електроенергетики незалежно від їх підпорядкування та форми власності.

1.3. Ця Інструкція розроблена відповідно до таких нормативно-правових актів та нормативних документів:

Закону України "Про електроенергетику";

Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2012 року № 91);

Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06 жовтня 1997 року № 257, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451;

Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533;

ГОСТ 1516.1-76 "Электрооборудование переменного тока на напряжения от 3 до 500 кВ. Требования к электрической прочности изоляции" (далі - ГОСТ 1516.1-76);

ГОСТ 1516.2-97 "Электрооборудование и электроустановки переменного тока на напряжения от 3 кВ и выше. Общие методы испытаний электрической прочности изоляции" (далі - ГОСТ 1516.2-97);

ГОСТ 15150-69 "Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнения для различных климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия климатических факторов внешней среды" (далі - ГОСТ 15150-69);

ГОСТ 16357-83 "Разрядники вентильные переменного тока на номинальные напряжения от 3,8 до 600 кВ. Общие технические условия" (далі - ГОСТ 16357-83);

ГОСТ 13109-97 "Электрическая энергия. Совместимость технических средств электромагнитная. Нормы качества электрической энергии в системах электроснабжения общего назначения" (далі - ГОСТ 13109-97);

ГОСТ 9920-89 (МЭК 815-86, МЭК 694-80) "Электроустановки переменного тока на напряжение от 3 до 750 кВ. Длина пути утечки внешней изоляции" (далі - ГОСТ 9920-89);

ГОСТ 1425- 96 (МЭК 529-89) "Степени защиты, обеспечиваемые оболочками. Код IР";

ГОСТ 10434-82 "Соединения контактные электрические. Классификация. Общие технические требования" (далі - ГОСТ 10434-82);

галузевого керівного документа 34.20.507-2003 "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 13 червня 2003 року № 296 (далі-ГКД 34.20.507-2003);

СОУ-Н ЕЕ 20.302:2007 "Норми випробування електрообладнання", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 15 січня 2007 року № 13;

СОУ-Н ЕЕ 40.12-001100227-47:2011 "Обмежувачі перенапруг нелінійні напругою 110-750 кВ. Настанова щодо вибору та застосування", затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19 травня 2011 року № 124;

СОУ-Н МЕВ 40.1-21677681-67:2012 "Обмежувачі перенапруг нелінійні напругою 6-35 кВ. Настанова щодо вибору та застосування у розподільчих установках", затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 липня 2012 року № 515.

1.4. У цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:

варистор - нелінійний резистор, який за нормальної напруги промислової частоти має високий опір, а при перенапругах має малий опір;

вентильний розрядник - засіб захисту для обмеження перенапруг, який підключається до електричної мережі через іскрові проміжки та робочі елементи якого виготовлені на основі нелінійних резисторів (варисторів);

обмежувач перенапруг нелінійний - засіб захисту для обмеження перенапруг, який підключається до електричної мережі без іскрових проміжків та робочі елементи якого виготовлені на основі високонелінійних металооксидних резисторів (варисторів);

розрядник довгоіскровий - засіб захисту для обмеження перенапруг, принцип дії якого заснований на використанні ефекту ковзного розряду, який забезпечує велику довжину імпульсного перекриття по поверхні розрядника, і запобігання за рахунок цього переходу імпульсного перекриття в силову дугу струму промислової частоти.

1.5. У цій Інструкції скорочення вживаються у таких значеннях:

II. Основні вимоги до застосування, монтажу та експлуатації нелінійних обмежувачів перенапруги

2.1. Для захисту електроустаткування електроустановок напругою 6-750 кВ змінного струму промислової частоти 50 Гц від грозових та комутаційних перенапруг повинні застосовуватись обмежувачі перенапруги, які порівняно з вентильними розрядниками через відсутність іскрових проміжків і високу нелінійність вольтамперної характеристики їх елементів мають ряд переваг, а саме:

глибокий рівень обмеження всіх видів перенапруг;

здібність до розсіювання великих енергій;

стабільність характеристик і стійкість до старіння;

відсутність супроводжуючого струму після загасання хвилі перенапруги;

простота конструкції і висока надійність в експлуатації;

стійкість до зовнішніх забруднень ізоляційного корпусу;

здатність обмежувати внутрішні перенапруги;

при використанні полімерного корпусу висока вибухобезпечність;

малі габарити та вага.

2.2. Обмежувачі перенапруги не повинні застосовуватись для обмеження стаціонарних та квазістаціонарних резонансних перенапруг.

2.3. Взаємозв’язок номінального розрядного струму з класом пропускної здатності та питомої енергоємності ОПН наведено у додатку 1 до цієї Інструкції.

2.4. У випадках, коли потрібний клас пропускної здатності не може бути забезпечено застосуванням одного ОПН, дозволено використовувати паралельне встановлення двох та більше ОПН. Характеристики ОПН, призначених для паралельної роботи в електромережі, забезпечуються підприємствами-виробниками на підставі опитувальних листків підприємств на постачання цих виробів.

2.5. У ВРУ або ЗРУ ОПН можуть застосовуватись на висоті до 1000 м над рівнем моря. Кліматичне виконання ОПН має відповідати вимогам ГОСТ 15150-69. ОПН, які застосовуються у ВРУ, повинні вибиратися відповідно до ступеня забруднення повітря.

2.6. У разі необхідності експлуатації обмежувачів на висоті більше 1000 м над рівнем моря повинні застосовуватись спеціальні ОПН.

2.7. ОПН мають застосовуватись відповідно до найбільшої допустимої робочої напруги, номінального розрядного струму, класу пропускної здатності, питомої енергоємності, типу виконання ізоляції електрообладнання, яке захищається, та місця встановлення.

2.8. Відповідно до положень СОУ-Н EE 40.12-001100227-47:2011 та СОУ-Н МЕВ 40.1-21677681-67:2012 найбільші робочі та залишкові напруги ОПН повинні відповідати найбільшим робочим напругам мережі та рівням електричної стійкості ізоляції електроустаткування.

2.9. При будівництві та реконструкції електроустановок напругою 35-750 кВ для їх захисту від перенапруг повинні застосовуватись тільки ОПН. Заміна ВР на ОПН повинна здійснюватись згідно з проектами. При заміні розрядників типів РВО, РВП, РВС необхідно застосовувати ОПН 1 класу пропускної здатності, а при заміні розрядників типу РВМ необхідно застосовувати ОПН 2 класу пропускної здатності.

2.10. У разі нового будівництва або реконструкції ВРУ або ЗРУ кількість та місця встановлення ОПН повинні бути визначені на підставі аналізу величин перенапруг, поява яких можлива на підстанції.

2.11. Основні характеристики ОПН при їх виборі для застосування у ВРУ та ЗРУ повинні бути визначені за каталогами підприємств-виробників.

2.12. Для забезпечення надійного захисту електроустаткування електроустановок напругою 6-750 кВ від грозових та комутаційних перенапруг ОПН повинні застосовуватись при захисті:

ізоляції обмоток силових трансформаторів (АТ);

шунтуючих реакторів;

ізоляції трансформаторів напруги;

місць переходу ПЛ в КЛ і кабельних вставках;

нейтралей трансформаторів, якщо вони можуть працювати не заземленими;

схем грозозахисту машин, що обертаються;

пунктів секціонування;

пунктів комерційного обліку електроенергії 6-20 кВ.

2.13. Для захисту захисного покриття кабелів з ізоляцією із зшитого поліетилену повинні застосовуватись ОПН у випадках, зазначених у чинних правилах улаштування електроустановок.

2.14. Для узагальнення та аналізу досвіду експлуатації ОПН у коло їх заземлення можуть установлюватись реєстратори спрацьовувань при застосуванні ОПН в електромережах напругою:

110 кВ і вище;

6-24 кВ, які забезпечують живлення обертових машин і електроприймачів першої та особливо важливої категорій за надійністю електропостачання.

2.15. Обмежувачі перенапруг повинні застосовуватись одночасно у всіх трьох фазах приєднання до шин РУ. Застосування ОПН та ВР у різних фазах одного приєднання та в одному трифазному комплекті не допускається. Сумісна робота ОПН і ВР на однойменній фазі можлива за умови, коли ВР по ходу хвилі, яка набігає з лінії, встановлено раніше, ніж ОПН.

2.16. При виборі місця встановлення ОПН необхідно враховувати наявність електроустаткування та пристроїв, які в робочих умовах виділяють тепло і температура поблизу яких може відрізнятися від температури повітря.

2.17. Якщо температура повітря, у тому числі з урахуванням інших джерел тепла, перевищує максимальне значення температури експлуатації ОПН, зазначеної підприємствами-виробниками, його застосування забороняється.

2.18. Для забезпечення надійного захисту в колі між ОПН і апаратом, що захищається, встановлювати комутаційні апарати (вимикачі, роз’єднувачі тощо) не дозволяється.

2.19. Зміни в схемі установлення багатоелементних ОПН, що відмінні від прийнятої згідно з інструкціями підприємств-виробників, необхідно погоджувати з цими підприємствами.

2.20. Перед монтажем ОПН повинен проводитися їх огляд, який включає:

перевірку комплектності обмежувача перенапруги;

контроль за відсутністю видимих пошкоджень покришок елементів ОПН, екранів, виводів, приладів для виміру струму провідності;

очищення ізоляції від пилу і бруду;

перевірку і порівняння маркування на виробі з параметрами, вказаними в паспорті, технічному описі або інструкції з експлуатації.

2.21. Запилені поверхні ізоляції ОПН з полімерною ізоляцією після транспортування і зберігання повинні очищатись пилососом або сухими ганчірками, що не залишають волокон. У разі забруднення поверхні ізоляції її промивають мильним розчином, а місця сильних забруднень - тампоном, змоченим у розчині синтетичного мийного засобу. Заборонено застосування масел, бензину, бензолу і металевих щіток. Після очищення поверхню ізоляції ОПН необхідно промити струменем води.

2.22. До монтажу допускаються ОПН, що пройшли огляд, випробування та мають відповідні супровідні документи з даними приймально-здавальних випробувань підприємств-виробників для кожного ОПН.

2.23. Місце встановлення ОПН у РУ повинно обиратися, виходячи з найбільших припустимих відстаней до електрообладнання, що захищається, з урахуванням можливості зручного приєднання та безпечного обслуговування. Відстані від ОПН мають обиратися з дотриманням вимог чинних правил улаштування електроустановок.

2.24. При монтажі та експлуатації ОПН персонал повинен дотримуватися вимог Правил улаштування електроустановок, Правил технічної експлуатації електричних станцій та мереж, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правил безпечної експлуатації електроустановок, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, інструкцій підприємств-виробників та цієї Інструкції.

2.25. Усі роботи зі встановлення ОПН мають проводитися після відключення і заземлення електроустановок.

2.26. Установка ОПН опорного і підвісного виконання в електроустановках повинна здійснюватися відповідно до проекту, розробленого та затвердженого в установленому порядку.

2.27. ОПН опорного виконання встановлюється вертикально на стояки. Відхилення від вертикального положення регламентується вимогами підприємств-виробників.

2.28. Відстані між фазами, на яких встановлюються ОПН, або від ОПН до заземлених або таких, що знаходяться під напругою інших елементів підстанцій, повинні бути не менше значень, визначених чинними правилами улаштування електроустановок.

2.29. Під час монтажу на підстанції дозволяється тимчасово класти елементи ОПН на горизонтальну, чисту та рівну поверхню, заздалегідь підклавши під фланці дерев’яні бруски таким чином, щоб унеможливити навантаження на ребра ізоляції.

2.30. Усі металеві контактні елементи ОПН, які використовуються для під’єднання ОПН до електричної мережі, мають бути не схильні до корозії або захищені від неї та не повинні бути пофарбовані.

2.31. Момент затягування болтів при приєднанні фазного та заземлювального провідників не повинен перевищувати значення, установленого підприємствами-виробниками. У разі відсутності інформації момент затягування болтів приймається відповідно до ГОСТ 10434-82.

2.32. Значення тяжіння в горизонтальному напрямку приєднаного до ОПН проводу не повинне перевищувати значень, визначених підприємствами-виробниками.

2.33. Струмоведучі проводи до ОПН мають кріпитися з розрахованою слабиною, щоб уникнути як небезпечного однобічного тяжіння, так і розгойдування проводів.

2.34. Додаткові заходи з монтажу засобів захисту від перенапруг мають бути уточнені з урахуванням місцевих умов.

2.35. Кабель, що з’єднує ПЛ з обладнанням підстанції, має бути захищений від дії грозових перенапруг, які можуть виникати на ПЛ. Рекомендується захист обох кінців кабелю, при цьому ОПН має підключатися між фазним проводом і оболонкою кабелю безпосередньо біля кінцевої муфти.

2.36. Для захисту від комутаційних перенапруг кабелів, що не з’єднані з ПЛ, повинні застосовуватись ОПН, які рекомендується установлювати на збірних шинах, наприклад в шафі трансформатора напруги.

2.37. Ошиновка ОПН опорного типу у ВРУ повинна бути виконана проводом. Найменші перерізи проводу ошиновки обмежувачів перенапруги та вентильних розрядників наведено в додатку 2 до цієї Інструкції.

2.38. Для підвищення ефективності захисту мереж 6-10 кВ повинні бути забезпечені найменші відстані від ОПН до обладнання, що захищається.

2.39. Дозволено підключення ОПН 6-35 кВ до мережі гнучкими або жорсткими мідними, алюмінієвими та сталевими шинами.

2.40. При виконанні ошиновки ОПН за схемою "фаза-земля" для мереж 6-35 кВ у ВРУ і ЗРУ рекомендується виконувати жорстке приєднання ОПН до шини заземлення. У ЗРУ для приєднання до шини заземлення дозволено використовувати гнучкі ізольовані провідники відповідно до вимог чинних правил улаштування електроустановок.

2.41. Основні показники захисту двигунів та трансформаторів напругою 6-35 кВ від комутаційних перенапруг для типових умов експлуатації наведено в додатку 3 до цієї Інструкції.

2.42. З боку струмоведучої шини повинні бути застосовані з’єднувальні шини, довжина яких має бути вибрана так, щоб не допустити зовнішнього підігрівання ОПН з боку інших струмоведучих шин, вище граничнодопустимої температури. Наприклад, застосування сталевої шини 20 х 1 мм забезпечує градієнт зниження температури до 70° С на 50 мм довжини шини.

Дозволено також підключення ОПН ізольованими та неізольованими провідниками. Їх довжину рекомендується вибирати в діапазоні від 100 мм до 400 мм, ураховуючи умови роботи ОПН, а також зручність їх підключення і відключення при випробуваннях.

2.43. Робота з підготовки та монтажу ОПН повинна здійснюватись під керівництвом висококваліфікованої особи, яка пройшла навчання з їх монтажу та експлуатації в установленому порядку.

2.44. ОПН установлюються у ВРУ на стояках або фундаментах заввишки не менше 300 мм від рівня планування підстанції з урахуванням вимог електробезпеки та захисту ОПН від зливних вод і висоти снігового покриву.

2.45. ОПН, у яких нижній край ізоляційного кожуха розташований над рівнем планування підстанції на висоті не менше 2500 мм, дозволяється встановлювати без постійних огорож.

2.46. При встановленні на ПЛ ОПН кріпляться хомутами до спеціальної траверси або установлюються на виносних кронштейнах-траверсах, які прикріплюються до опор, або на спеціальних площадках, змонтованих усередині опор, або на обгороджених стояках, розташованих безпосередньо біля опор.

2.47. ОПН має бути приєднаним до ошиновки електроустановки залежно від місця його установлення глухими відгалуженнями без роз’єднувачів.

2.48. У місцях приєднання КРУЕ до збірних шин, до яких підключені ПЛ, мають бути встановлені ОПН.

2.49. На ВРУ напругою 330 кВ та вище при виконанні аналізу надійності захисту підстанції мають бути проведені розрахунки можливих величин комутаційних перенапруг.

2.50. На вхідних порталах ВРУ 330 кВ та вище мають бути встановлені ОПН, які забезпечать каскадну схему захисту обладнання підстанції. Каскадною схемою грозозахисту вважається схема, до якої входять як мінімум два ОПН. Перший встановлюється на вхідному порталі підстанції, а другий безпосередньо біля обладнання, що захищається.

2.51. Приєднання ОПН до заземлювача підстанції має бути виконано найкоротшим шляхом. У разі якщо ОПН встановлено для захисту силового трансформатора (АТ) чи ШР, на трансформаторному порталі (порталі ШР) якого встановлено блискавковідвід, ОПН потрібно розміщувати якомога ближче або так, щоб точка приєднання ОПН до заземлювача знаходилася між точками приєднання заземлювальних провідників порталу з блискавковідводом і трансформатора (АТ, ШР).

2.52. За наявності в ОПН сопел для скидання тиску при внутрішньому дуговому перекритті ОПН повинні встановлюватися таким чином, щоб їх сопла були на 90° повернені убік від ОПН сусідніх фаз.

2.53. При підйомі ОПН або його модулів необхідно користуватися тільки сталевими стропами, які мають гумову оболонку, з дотриманням таких умов:

підіймати ОПН за ізолятор забороняється;

не знімати стропи до тих пір, поки обмежувач або його модуль буде остаточно зібраний і надійно закріплений на призначене для нього місце;

при підйомі та переміщенні потрібно уникати ударів.

Основні схеми стропування при підйомі ОПН або його модулів наведено в додатку 4 до цієї Інструкції.

2.54. Модулі багатомодульних ОПН повинні бути послідовно з’єднані на обє’кті в заданому порядку відповідно до маркування на модулях і доданих інструкцій підприємств-виробників ОПН.

2.55. При монтажі реєстраторів спрацьовувань слід керуватися технічною документацією підприємств-виробників цих пристроїв.

2.56. Перед приєднанням елементів ОПН, а також виводу ОПН і екрану до фланця верхнього елементу необхідно переконатися в чистоті його контактної поверхні.

2.57. При монтажі ОПН або модулів необхідно дотримуватись таких вимог:

за наявності ізолювальної основи його потрібно попередньо закріпити до нижнього фланця попереднього модуля, одночасно встановивши вивід заземлення;

у модулів без ізолювальної основи вивід заземлення кріпити до нижнього фланця. В ряді модифікацій вивід заземлення може кріпитися болтами, за допомогою яких обмежувач кріпиться до опори;

якщо в конструкцію ОПН входять зовнішні екрани, то їх необхідно кріпити до фланців відповідних модулів;

підняти нижній модуль на підготовлену для нього опору, встановити і перевірити вертикальність установки;

з’єднати заземлювальний вивід ОПН з контуром заземлення опори, на яку він установлений. Заземлення виконати сталевою шиною перетином не менше 4 х 40 мм-2 або мідним дротом перетином не менше 25 мм-2 з кабельними наконечниками. Якщо ОПН буде експлуатуватися з ізолювальною основою, заземлювальний провідник повинен мати ізоляцію з електричною міцністю не нижче 3 кВ. За необхідності підключення лічильника імпульсів він повинен бути включений в розрив заземлювального провідника на відстані не більше 3 метрів від обмежувача. Корпус лічильника з’єднати із заземлювальним контуром у точці підключення до нього заземлення обмежувача мідним провідником перетином не менше 4 мм-2;

після встановлення наступного модуля здійснювати їх закріплення;

до лінійного виводу ОПН приєднати провідник, що йде до лінії, і провідник, який йде до обладнання, що захищається.

2.58. Для захисту лінійної ізоляції ПЛ від перенапруг застосовуються два типи ОПН: ОПН-Л без іскрового проміжку; ОПН-ЛІ із зовнішнім ІП, зовнішній вигляд яких зображено в додатку 5 до цієї Інструкції.

2.59. ОПН-Л та ОПН-ЛІ повинні застосовуватися:

на перехідних прольотах через водойми та інші перешкоди на трасі ПЛ;

на ПЛ з ослабленою ізоляцією;

на двоколових опорах ПЛ при проходженні траси ПЛ в районах з великою грозовою активністю (понад 100 грозових годин на рік) в одному колі ПЛ;

на ПЛ, що проходить по району з підвищеною грозовою активністю;

у районах зі слабко провідним ґрунтом і великим опором заземлення опор;

на ПЛ без грозозахисних тросів.

2.60. Монтаж ОПН у підвісному виконанні проводиться способом нарощування поелементно в горизонтальному положенні безпосередньо на місці монтажу на рівній та чистій поверхні.

2.61. Після закінчення монтажу необхідно:

приєднати ОПН до заземлювального пристрою, заздалегідь зачистивши контактні поверхні до металевого блиску;

приєднати до ОПН та заземлювального пристрою прилад для виміру струму провідності і включити ніж заземлення;

змастити контактні поверхні тонким шаром мастила типу "ЦИАТИМ" або його аналогом.

III. Основні вимоги до застосування, монтажу та експлуатації довгоіскрових і мультикамерних розрядників та іскрових проміжків

3.1. На ПЛ (ПЛЗ) 6-20 кВ мають бути встановлені засоби захисту як від індукованих перенапруг, так і від прямих ударів блискавки.

3.2. На ПЛ (ПЛЗ) 6-20 кВ зі штировою, опорно-штировою та підвісною ізоляціями для захисту проводів від перегорання в разі грозового перекриття ізоляції в якості засобів захисту від перенапруг застосовують:

довгоіскрові розрядники (РДІ);

розрядники мультикамерного типу (РМК);

обмежувачі перенапруг нелінійні (ОПН) з іскровим проміжком (ІП).

3.3. На ПЛ (ПЛЗ) 6-20 кВ з підвісною ізоляцією для захисту проводу в разі грозового перекриття ізоляції застосовуються захисні іскрові проміжки відповідно до вимог чинних правил улаштування електроустановок.

3.4. Вибір типу ЗЗП виконують на стадії проектування ПЛ (ПЛЗ) напругою 6-20 кВ відповідно до технічного завдання на проектування таких ліній.

3.5. РДІ та РМК застосовують у таких випадках:

для захисту від грозових перенапруг та перепалювання захищеного проводу на ПЛ 6-20 кВ;

на підходах до розподільчих пристроїв підстанцій, виконаних як захищеним, так і неізольованим проводом;

для захисту послаблених ділянок ПЛ;

в районах з аномально високою кількістю грозових відключень.

3.6. Вибір типу та технічних характеристик РДІ та РМК має здійснюватись з урахуванням рекомендацій підприємств-виробників та цієї Інструкції, наприклад:

петельні розрядники РДІП-10-IV-УХЛ1 та їх модифікації мають застосовуватись для захисту ПЛ напругою 6-10 кВ із захищеними та неізольованими проводами від індукованих грозових перенапруг та їх наслідків. При цьому такі розрядники встановлюються на будь-які види опор з чергуванням фаз ПЛ;

розрядники шлейфові РДІШ-10-IV-УХЛ1 повинні застосовуватись для захисту ПЛ напругою 6-10 кВ із захищеними та неізольованими проводами від індукованих грозових перенапруг та їх наслідків. Мають використовуватись у місцях подвійного кріплення проводу замість петельних;

розрядники модульного типу малогабаритні РДІМ-10-К-ІІ-УХЛ1 повинні застосовуватись для захисту ПЛ напругою 6-10 кВ тільки із захищеними проводами з компактним розташуванням проводів, відстань між якими не перевищує 0,5 м, від індукованих грозових перенапруг та їх наслідків. РДІМ-10-К-ІІ-УХЛ1 мають встановлюватися на середню фазу опори тільки з ізоляторами класу не нижче 20 кВ у районах за ступенем забруднення не вище ІІ;

розрядники модульного типу РДІМ-10-1,5-ІV-УХЛ1 мають застосовуватись для захисту від прямих ударів блискавки та від індукованих грозових перенапруг ПЛ із захищеними та неізольованими проводами напругою 6-10 кВ, у тому числі для грозозахисту підходів до підстанцій. Для захисту ПЛ від прямих ударів блискавки РДІМ-10-1,5-ІV-УХЛ1 повинні встановлюватись на кожній опорі в кожну фазу ділянки ПЛ, що захищається. Дві крайні опори ділянки ПЛ необхідно заземлювати, при чому опір заземлення повинен бути не більше 10 Ом. Інші опори цієї ділянки не потребують спеціального заземлення. Для захисту підходів до підстанції від грозових перенапруг мають бути встановлені комплекти з трьох розрядників РДІМ-10-1,5- ІV-УХЛ1 на кожну з чотирьох найближчих до підстанції опор. Ці опори потрібно заземлювати, опір заземлення не повинен бути вищим за 10 Ом;

розрядники мультикамерні РМК-20-ІV-УХЛ1 та їх модифікації повинні застосовуватись для захисту від індукованих грозових перенапруг на ПЛ 6-20 кВ. Основним елементом розрядника є мультикамерна система (МКС). Габаритна відстань між проводом ПЛ та краєм розрядника має бути:

для ПЛ 6-10 кВ у межах 20-30 мм;

для ПЛ 15-20 кВ у межах 40-60 мм.

Модифікації розрядників мультикамерного типу повинні застосовуватись у таких випадках:

РМК-20-IV-УХЛ1/021 для захисту від перенапруг ПЛ 6-20 кВ із захищеними проводами;

РМК-20-IV-УХЛ1/022 для застосування на ПЛ 6-20 кВ з неізольованими проводами;

РМК-20-IV-УХЛ1/012 для застосування на ПЛ 6-20 кВ з неізольованими проводами зі спеціалізованою системою кріплення для монтажу на ПЛ під напругою.

3.7. При захисті від індукованих перенапруг мають застосовуватись РДІП, РДІМ або РМК з установленням на одну фазу кожної одноколової опори, з послідовним чергуванням захищених фаз на всіх опорах ПЛ.

На двоколових ПЛ 6-20 кВ РДІ або РМК мають встановлюватися на обидва кола таким чином, щоб на кожній з опор була захищена тільки одна пара однойменних фаз, з чергуванням захищених фаз як для одноколових ПЛ.

3.8. У випадку застосування розрядника на ПЛЗ мають бути встановлені проколювальні затискачі, які повинні додаватися до комплекту поставки розрядників підприємств-виробників.

3.9. Для встановлення ІП необхідно мати комплект для шунтування ізоляційних підвісок з відгалуджувальним затискачем та захищеним проводом з кабельним наконечником. В комплект ІП повинен входити відгалуджувальний затискач, два дугозахисні роги та 500 мм захищеного проводу з кабельним наконечником.

Під час установлення ІП спочатку закріпляють на ізоляторі або вушках, які приєднано до ізолятора, дугозахисні роги. Після цього закріплюють кабельний наконечник захищеного проводу, що входить до комплекту ІП, до нижнього дугозахисного рогу. Потім виконують монтаж відгалуджувального затискача для приєднання захищеного проводу, що входить до комплекту ІП, до проводу ПЛЗ. Провід відгалужування має бути за межами зони можливої дії дуги.

3.10. ПЛ 35-330 кВ з металевими і залізобетонними опорами повинні бути захищені від перенапруг прямих ударів блискавки грозозахисними тросами, обмежувачами перенапруг нелінійними або гірляндами ізоляторів-розрядників мультикамерного типу (ГІРМК). ПЛ з дерев’яними опорами можна не захищати тросами, за винятком ділянок підходів ПЛ до підстанцій.

3.11. ГІРМК можуть бути застосовані на ділянках ПЛ:

великих переходів на всіх фазах ПЛ з тросовим захистом;

де неможливе застосування тросового захисту ПЛ (наприклад, на перетині з іншими ПЛ);

з високим опором заземлення опор;

з аномально високою кількістю грозових відключень ПЛ.

3.12. Для захисту від перенапруг ПЛ застосовують такі модифікації ГІРМК:

ГІРМК-5-3хІРМК-10-U120AD-II-УХЛ1 - ПЛ 35 кВ;

ГІРМК-110-7хІРМК-10-U120-AD-II-УХЛ1 - ПЛ 110 кВ;

ГІРМК-35-3хІРМК-30-U120AD-II-УХЛ1 - ПЛ 35 кВ;

ГІРМК-110-7хІРМК-30-U120AD-II-УХЛ1 - ПЛ 110 кВ;

ГІРМ-К-220-14хІРМК-30-U120AD-II-УХЛ1 - ПЛ 220 кВ;

ГІРМК-330-21хІРМК-30-U120AD-II-УХЛ1 - ПЛ 330 кВ.

3.13. Монтаж розрядників має виконуватись згідно з інструкціями підприємств-виробників.

Перед установленням РДІ, РМК та ГІРМК мають бути виконані такі операції:

звільнити розрядник із заводської зовнішньої упаковки;

провести візуальний огляд цілісності внутрішньої упаковки, що захищає ізоляційну поверхню;

перевірити комплектність постачання, наявність паспорта і керівництва з експлуатації;

результати огляду і всі виявлені дефекти записати в паспорт розрядника;

дані, що знаходяться на табличці розрядника, внести до експлуатаційних документів;

ознайомитись з інструкцією щодо застосування розрядника, який встановлюється.

3.14. Відповідно до карт районування території України, зазначених у чинних правилах улаштування електроустановок, розрядники повинні застосовуватись у:

1- 6 районах за характеристичними значеннями ожеледі;

1- 5 районах за характеристичними значеннями вітрового тиску;

1- 6 районах за характеристичними значеннями тиску вітру під час ожеледі.

3.15. Під час експлуатації розрядників РДІ, РМК та ГІРМК експлуатаційний персонал має виконувати такі вимоги:

проводити верховий огляд стану розрядника разом зі станом ізоляції ПЛ;

проводити низовий огляд розрядників разом зі станом ПЛ для виявлення зміни його положення в просторі, відмінного від проектного;

при використанні у районах з підвищеним забрудненням повітря розрядників ГІРМК вони мають очищатися від забруднення.

3.16. Зовнішній вигляд та схеми застосування довгоіскрових розрядників (РДІ), розрядників мультикамерного типу (РМК) та гірлянд ізоляторів - розрядників мультикамерного типу (ГІРМК) наведено в додатках 6 та 7 до цієї Інструкції.

IV. Основні вимоги до застосування, монтажу та експлуатації вентильних розрядників

4.1. ВР призначені для захисту ізоляції від грозових та короткочасних комутаційних перенапруг. ВР можуть експлуатуватися на відкритому повітрі на висоті до 1000 м над рівнем моря.

4.2. При новому будівництві та реконструкції електричних мереж використання ВР для захисту від перенапруг у мережах 35-750 кВ заборонено. За наявності технічного обґрунтування для захисту повітряних мереж 6-10 кВ дозволено встановлення ВР, якщо застосування інших засобів неможливо.

4.3. Кліматичне виконання та категорія розміщення ВР повинні відповідати нормальним значенням кліматичних чинників повітря в місці установлення відповідно до вимог ГОСТ 15150-69 та чинних правил улаштування електроустановок.

4.4. Номінальна напруга ВР, їх пробивні та залишкові напруги повинні відповідати найбільшим робочим напругам і рівням електричної стійкості ізоляції електроустаткування.

4.5. ВР мають застосовуватись відповідно до класу номінальної напруги мережі, типу виконання електрообладнання, яке захищається, та місця установлення.

4.6. Для захисту ізоляції електроустаткування напругою до 1,0 кВ незалежно від режиму нейтралі мереж можуть застосовуватися розрядники серій РВН-0,5 і РВН-1.

4.7. Для захисту РУ та трансформаторів 6-10 кВ від грозових перенапруг можуть застосовуватися розрядники серій РВП, РВО або РВМ, а також інші марки розрядників, придатних до використання при заданих режимах нейтралі мережі.

4.8. РУ та трансформатори 15-35 кВ можуть захищатися розрядниками серії РВС або РВМ відповідно до номінальної напруги електроустаткування.

4.9. ВР серій РВЕ-25М, РВ-25 і РВМЕ-25 застосовують для захисту ізоляції електроустаткування від грозових і короткочасних внутрішніх перенапруг, під час експлуатації їх в умовах вібрацій (на корпусах електровозів, на кришках трансформаторів або автотрансформаторів тощо).

4.10. РУ 110, 150 та 220 кВ, а також силові трансформатори (AT) 110, 150 та 220 кВ з внутрішньою ізоляцією, виконаною з випробними напругами, можуть захищатися від перенапруг розрядниками серії РВМГ відповідних класів напруги.

4.11. Трансформатори (AT) з ізоляцією (ГОСТ 1516.1-76) можуть бути захищені за допомогою розрядників серій РВМГ 110, 150, 220, 330, 500 та 750 кВ (РВМК 330, 500 та 750 кВ - для захисту від комутаційних перенапруг на приєднаннях шунтуючих реакторів) відповідно.

4.12. У РУ, які тимчасово експлуатують на зниженій напрузі щодо класу опорної та підвісної ізоляції, номінальна напруга ВР повинна відповідати номінальній напрузі силових і вимірювальних трансформаторів.

4.13. Для захисту ізоляції нейтралі обмоток трансформаторів напругою 110-220 кВ ВР повинні вибиратись відповідно до класу ізоляції нейтралі, найбільшого можливого значення напруги частоти 50 Гц між нейтраллю та землею в нормальних та аварійних режимах електроустановки, найбільшої припустимої напруги на ВР (напруги гасіння) та мінімального значення пробивної напруги цього розрядника при промисловій частоті 50 Гц з урахуванням координації випробувальних напруг ізоляції із залишковими напругами розрядників при найбільших можливих імпульсних струмах, але не більше ніж 1кА.

4.14. За умовами надійного гасіння дуги супровідного струму найбільша допустима напруга (напруга гасіння) розрядника повинна бути не менше:

110 % найбільшої робочої лінійної напруги мережі ( Uн.р.) - для мереж з ізольованою нейтраллю або з компенсацією ємнісного струму замикання на землю;

100 % Uн.p. - для мереж напругою 35-110 кВ з ізольованою нейтраллю;

80 % Uн.p. - для мереж напругою 110 кВ і вище з ефективно заземленою нейтраллю з коефіцієнтом заземлення не більше 0,8.

4.15. Напруга гасіння розрядника має бути не меншою, ніж максимальне можливе значення напруги промислової частоти в місці його установлення.

4.16. У мережах 110 кВ і вище в разі виникнення нештатних ситуацій, при яких на ізоляції незаземленої нейтралі обмотки ВН трансформаторів виникає довготривала напруга із значеннями, наближеними до випробувальної однохвилинної напруги згідно з ГОСТ 1516-76, для захисту відповідної ізоляції нейтралі обмотки трансформаторів можна застосовувати таку комбінацію елементів розрядників серії РВС:

на 110 кВ - РВС-35 + РВС-15;

на 150 кВ - РВС-35 + РВС-35;

на 220 кВ - РВС-110 + РВС-15.

У схемах електроустановок, де можливі неповнофазні спрацьовування комутаційних апаратів (повітряних вимикачів, відокремлювачів тощо), потрібно використовувати пристрої автоматичного заземлення нейтралі, які спрацьовують при досягненні на ній 75 % і більше фазної напруги. Ці пристрої запобігають руйнуванню розрядників, установлених у нейтралі.

4.17. Однотипні елементи розрядників серії РВС або РВМГ різних груп дозволено застосовувати в одній фазі, якщо різниця їхніх опорів або струмів провідності не виходить за межі ± 30 % нормованого значення, а значення пробивних напруг при промисловій частоті відповідають вимогам інструкцій підприємств-виробників. Для розрядників типу РВМГ 220 кВ і вище нижні елементи розрядника повинні мати підсилені фланці.

4.18. Основні характеристики ВР, визначені за каталогами підприємств-виробників, повинні відповідати умовам місця застосування.

4.19. ВР, у яких нижній край ізоляційного кожуха розташований над рівнем планування підстанції на висоті не менше 2500 мм, дозволяється встановлювати без постійних огорож.

4.20. ВР повинні бути встановлені у ВРУ, ЗРУ на спеціальних стояках або на огороджених фундаментах висотою не менше ніж 300 мм від рівня планування підстанції з урахуванням вимог захисту розрядників від зливових вод та висоти снігового покриву.

4.21. Відстані між фазами, на яких установлені ВР, або від ВР до заземлених або таких, що знаходяться під напругою інших елементів підстанцій, мають бути не менше значень, вказаних у чинних правилах улаштування електроустановок.

4.22. Ошиновку ВР у ВРУ та ЗРУ рекомендується виконувати жорсткими мідними або алюмінієвими шинами. Значення тяжіння в горизонтальному напрямку приєднаного до ВР проводу не повинне перевищувати значень, визначених підприємствами-виробниками.

4.23. ВР опорного типу повинні бути встановлені вертикально з допустимим відхиленням від вертикального положення згідно з технічною документацією підприємств-виробників. Їх ошиновка у ВРУ має бути виконана гнучким мідним, алюмінієвим або сталевим дротом, перетин якого (за умовами корони) слід приймати не менше, ніж зазначено в додатку 2 до цієї Інструкції.

4.24. Струмоспуски до ВР мають кріпитися з розрахованою слабиною, щоб уникнути як небезпечного однобічного тяжіння, так і невиправданих розгойдувань проводів.

4.25. Установлені на ПЛ: ВР 3-6-10 кВ типів РВП і РВО повинні бути закріплені хомутами до спеціальної траверси; ВР 15-20-35-110-150 кВ типів РВС, РВМГ повинні бути закріплені на виносних кронштейнах-траверсах, які прикріплюються до опор, або на спеціальних майданчиках, змонтованих усередині АП-подібних дерев’яних опор, або на обгороджених стояках, розташованих безпосередньо біля опор.

4.26. Шина заземлення кожної фази ВР, установленого для захисту ізоляції трансформатора (AT), приєднується до заземлювального контуру підстанції по найкоротшому шляху так, щоб місце її приєднання знаходилось між точками приєднання заземлювальних провідників порталу і трансформатора.

4.27. ВР має бути приєднаним до ошиновки підстанції залежно від місця його установлення таким чином:

до збірних шин - через свої роз’єднувачі або загальні з трансформаторами напруги;

до ошиновки трансформаторів (AT) - глухими відгалуженнями без роз’єднувачів;

незалежно від місця установки - спеціальними захватами, які дають змогу вмикати і вимикати засіб захисту за допомогою ізолювальної штанги, в електроустановках із забрудненою атмосферою.

4.28. Місце встановлення ВР у РУ має забезпечувати припустимі відстані до електрообладнання, що захищається, з урахуванням можливості зручного приєднання та безпечного обслуговування. Відстані від ВР мають відповідати значенням, наведеним у чинних правилах улаштування електроустановок.

4.29. Зміни в схемі установлення багатоелементних ВР, що відрізняються від прийнятих за інструкціями підприємств-виробників, необхідно погоджувати з ними.

4.30. Після закінчення монтажу всі зовнішні металеві деталі апарата, крім паспортних щитків, а також цементні армувальні шви мають бути пофарбовані вологостійкою фарбою або емаллю.

4.31. Між AT і ВР, які застосовуються для захисту їх ізоляції, не повинно бути комутаційних апаратів (роз’єднувачів, відокремлювачів, вимикачів).

4.32. Біля розрядників 330 кВ та вище типу РВМК у колах заземлення послідовно мають бути встановлені імітатори, призначені для контролю запасу пропускної спроможності нелінійних робочих резисторів.

V. Експлуатаційний нагляд і технічна документація

5.1. ОПН та ВР повинні залишатись під напругою протягом усього року. Допускається вимикати ОПН та ВР на осінньо-зимовий період на підстанціях, зовнішня ізоляція електрообладнання яких відповідає ступеням забруднення (СЗ) 3, 4 та 5 відповідно до карти районування територій розташування електроустановки за СЗ, а також у районах, для яких характерні ураганні вітри, ожеледь і різкі перепади температури протягом доби. РДІ та РМК в процесі експлуатації не повинні перебувати під напругою.

5.2. Експлуатаційний нагляд передбачає обов’язковий зовнішній огляд і очищення ОПН, ВР, РДІ та РМК (без очищення) від забруднень, яке виконується тільки зі східців - драбин (опиратись ними на корпус фази ОПН або ВР категорично забороняється) або із застосуванням механізмів (автогідропідйомника, телевишки тощо).

5.3. ВР та ОПН з фарфоровою ізоляцією, установлені у ВРУ, необхідно безпосередньо до початку осінньо-зимового сезону очищувати від поверхневих забруднень і покривати гідрофобними пастами.

5.4. Під час огляду ВР, РДІ і ОПН черговий персонал має звертати увагу на:

наявність забруднень фарфорових покришок елементів;

цілісність підвідних та заземлювальних кіл;

наявність тріщин фланців елементів;

наявність деформації, сколів та тріщин ізоляції;

наявність тріщин у цементних швах армування;

стан захисних клапанів елементів ОПН на 330, 400, 500 та 750 кВ за наявності деформації або зриву екранів, які закривають місця з’єднань фланців чи закопченості фарфору на покришках;

цілісність захисного покриття РДІ;

відповідність положення елементів РДІ у просторі проектній документації та рекомендаціям виробника.

При виявленні будь-яких із перерахованих дефектів необхідно зробити запис у журналі дефектів підстанції або ПЛ, а ВР, РДІ або ОПН вимкнути з мережі для організації контрольних випробувань і відповідного ремонту.

5.5. Захисне покриття армованих швів і металевої арматури елементів ОПН та ВР потрібно відновлювати за результатами періодичних зовнішніх оглядів устаткування. Головки болтів кріплення фланців і кришки потрібно фарбувати (для попередження корозії та появи залізистих підтьоків на глазурі фарфорових покришок), а поверхню необхідно систематично очищувати від забруднень.

5.6. Важливою складовою експлуатаційного нагляду є профілактичні випробування ОПН та ВР. Для оцінювання стану ВР та ОПН при розгляді результатів їх випробувань потрібно враховувати показники заводських, монтажних і приймально-здавальних, профілактичних і контрольно-перевіряльних випробувань.

5.7. Результати випробувань порівнюються за категоріями та умовами випробувань як для окремих елементів, так і для фаз у цілому, аналізуються тенденції зміни показників, уточнюються абсолютні значення, які зіставляються з нормованими.

5.8. На кожний комплект ОПН, РДІ або ВР оформлюється паспорт-картка випробувань та експлуатації, форма якого наведена у додатку 8 до цієї Інструкції.

Паспорт-картка передбачає чітку фіксацію всіх категорій випробувань за всіма видами показників і дає змогу простежувати динаміку їх змін під час експлуатації.

Відомості про експлуатаційні та ремонтні роботи ОПН, РДІ або ВР, виявлені дефекти та ушкодження записуються на зворотному боці цього паспорта-картки.

5.9. Кожне випробування ОПН або ВР за всіма категоріями та видами випробувань потрібно оформляти протоколом за встановленою на підприємстві формою.

5.10. Паспорти-картки ВР, РДІ та ОПН та протоколи зберігаються в підрозділах підприємства, яке виконує роботи з випробування, аналізу та узагальнення результатів експлуатації засобів захисту від перенапруг.

5.11. Кожний ЗЗП або партія однотипних ЗЗП одного року виготовлення повинні мати комплект заводської документації, у тому числі:

заводську інструкцію з технічного обслуговування та експлуатації; заводський паспорт;

протоколи заводських випробувань.

Засоби захисту від перенапруг, які не мають зазначених документів, повинні мати дублікати.

VI. Випробування обмежувачів перенапруг нелінійних

6.1. Під час експлуатації ОПН повинні проводитись вимірювання і випробування відповідно до СОУ-Н ЕЕ 20.302:2007.

6.2. Обсяг і періодичність вимірювань і випробувань нелінійних обмежувачів перенапруги (ОПН) повинні відповідати:

до монтажу - пунктам 6.3, 6.6 та 6.7 цього розділу;

після монтажу до увімкнення під робочу напругу - пунктам 6.3, 6.4, 6.6 та 6.7 цього розділу;

через 3 - 4 роки після першого увімкнення під робочу напругу - пункту 6.10 цього розділу;

під час експлуатації - пункту 6.10 цього розділу (під робочою напругою) через кожні шість місяців у перші два роки експлуатації, а в наступні роки:

один раз на рік перед початком грозового сезону - для ОПН напругою 110-750 кВ;

в обсязі та з періодичністю, зазначеними в заводській документації з експлуатації, але не менше одного разу на чотири роки - для ОПН на номінальну напругу до 35 кВ;

під час планових випробувань або під час виведення в ремонт обладнання, яке захищається, один раз на шість років - пунктам 6.4 та 6.6 цього розділу;

у процесі поточної експлуатації (бажано в кінці грозового сезону один раз на рік) - пункту 6.10 цього розділу;

позачергові контрольні випробування після випадків частих спрацьовувань (10 і більше разів на фазу) за показниками реєструвальних пристроїв - пунктам 6.3, 6.7 або 6.10 цього розділу (якщо відсутні з цього приводу окремі вимоги підприємств-виробників).

6.3. Вимірювання опору ізоляції ізольованої основи або ізольованого виводу ОПН повинно здійснюватись мегомметром на напругу 2,5 кВ. Значення опору ізоляції між ізольованим виводом і нижчим фланцем ОПН повинне бути не менше ніж 10 МОм під час приймально-здавальних випробувань і не менше ніж 1 МОм в експлуатації.

6.4. Вимірювання струму провідності ОПН під робочою напругою виконують відповідно до вимог технічної документації підприємств-виробників.

6.5. Значення припустимого струму провідності має визначатися за даними підприємств-виробників. Зняття ОПН з експлуатації має виконуватись у випадку перевищення на 50 % значення виміряного току над наведеним у паспорті підприємств-виробників на цей ОПН.

6.6. Електричну міцність ізольованого виводу за його наявності на вимкнутій від напруги мережі ОПН вимірюють плавним підйомом випробувальної напруги змінного струму промислової частоти до 10 кВ без витримки часу.

6.7. Вимірювання струму провідності має виконуватись з урахуванням пункту 6.11 цього розділу за температури навколишнього повітря вище 5 °С у суху погоду пристроями, які дозволяють виконати такі вимірювання, уникаючи похибок, викликаних формою випробувальної напруги.

6.8. Виміряні після монтажу ОПН до увімкнення під робочу напругу значення струму провідності не повинні відрізнятися більше ніж на 20 % від значень, виміряних на підприємствах-виробниках і наведених у паспорті.

6.9. Результати вимірювань струму провідності ОПН повинні порівнюватися з початковими даними попередніх вимірювань, а також зі значеннями струму провідності сусідніх фаз.

6.10. Контроль за станом ОПН виконують у суху погоду з використанням тепловізорів і довгохвильових пірометрів з розрізнювальною здатністю в 0,1 °С.

6.11. Під час міжремонтних випробувань у разі задовільних результатів тепловізійного контролю перевірка стану ОПН згідно з пунктом 6.7 цього розділу не здійснюється.

6.12. Випробувальна напруга під час проведення випробувань повинна відповідати ГОСТ 13109-97. Якщо параметри випробувальної напруги не відповідають цьому документу, результати випробувань не можуть бути визнані дійсними.

6.13. Для вимірів струмів провідності ОПН мають бути застосовані джерела живлення з фіксованими параметрами якості напруги. Перед початком вимірювань струму провідності повинна бути виконана перевірка випробувального устаткування на якість напруги.

6.14. У разі виявлення дефектів ОПН, які пов’язані з внутрішніми його несправностями, розкриття та детальне розбирання ОПН повинні проводитись тільки в присутності представників підприємств-виробників, де був виготовлений цей ОПН.

6.15. При періодичних випробуваннях ізоляції устаткування підстанції підвищеною напругою ОПН мають бути відключені, щоб уникнути їх пошкодження.

VII. Випробування вентильних та довгоіскрових розрядників

7.1. З метою забезпечення можливості проведення випробувань ВР безпосередньо під робочою напругою без вимикання з мережі вони повинні мати ізолювальну основу, розраховану на однохвилинну випробну напругу 8-10 кВ частотою 50 Гц. Це випробування дозволено замінити перевіркою за допомогою мегомметра. Отримане значення опору повинне бути не менше ніж 10 МОм.

7.2. Періодичність та обсяги перевірок вентильних розрядників повинні відповідати:

до монтажу - пунктам 7.3, 7.11 та 7.14 цього розділу;

після монтажу, до увімкнення під робочу напругу - пунктам 7.3 та 7.11 цього розділу;

під час експлуатації - пункту 7.3 цього розділу - один раз на три роки для розрядників зовнішнього установлення і один раз на шість років для розрядників внутрішнього установлення; пункту 7.14 цього розділу - один раз на шість років; пункту 7.13 цього розділу - один раз на шість років у випадках невідповідності величини опору, виміряної згідно з пунктом 7.3 цього розділу; пунктам 7.13 та 7.15 цього розділу - один раз на рік.

Перевірки розрядників за пунктами 7.13 та 7.15 цього розділу взаємозамінні.

7.3. Вимірювання опору в розрядниках на номінальну напругу 3 кВ і вище провадять за допомогою мегомметра на напругу 2,5 кВ, у розрядниках на номінальну напругу менше ніж 3 кВ - мегомметром на напругу 1,0 кВ.

7.4. Опори однотипних елементів багатоелементних розрядників РВС, укомплектованих в одну фазу за значенням опору, повинні відрізнятися між собою не більше ніж на 30 %.

7.5. Виміряні в процесі експлуатації значення опору елементів розрядників РВМА, РВМГ-110М-330М, РВМК-400В не повинні змінюватися більше ніж на 60 % від початкового, елементів розрядників РВРД - не більше значень, установлених підприємством-виробником, решти типів розрядників (елементів розрядників) - не більше ніж на 30 %.

7.6. У разі перевищення відхилення опору ізоляції нормованих величин необхідно виміряти струм провідності і зробити висновок про стан елемента розрядника. Якщо виміряний струм провідності задовольняє норми, то такий елемент вважається придатним до експлуатації.

7.7. Значення, виміряне мегомметром на напругу 1,0 кВ опору імітатора під час експлуатації, не повинне змінюватися більше ніж на 30 % від одержаного перед першим увімкненням.

7.8. Опір ізоляції ізолювальних основ розрядників з реєстраторами спрацьовування, виміряний мегомметром на напругу 2,5 кВ, повинен бути не менше ніж 10 МОм під час приймально-здавальних випробувань і не менше ніж 1 МОм в експлуатації.

7.9. Опір ізоляції опірних ізоляторів, які використовуються в двоколонковій конструкції розрядників, повинен бути не менше ніж 1000 МОм.

7.10. На енергетичних об’єктах, де запроваджений контроль за РВ під робочою напругою без вимикання від мережі, вимірювання струму провідності ВР під робочою напругою виконувати відразу після першого увімкнення ВР, а надалі - один раз на рік перед початком грозового сезону.

Вимірювання струму провідності ВР під робочою напругою необхідно виконувати за плюсової температури ВР. Результати вимірювань порівнюють з даними, одержаними на сусідніх фазах або на однотипних розрядниках інших приєднань, а для розрядників на напругу 110 кВ і вище - з результатами початкових вимірювань.

7.11. Значення опору розрядників типів РВН, РВП повинно бути не менше ніж 1000 МОм, типу РВО - не менше ніж 5000 МОм, а елементів розрядників типу РВС - від декількох сотень до декількох тисяч МОм.

Значення опору інших типів вентильних розрядників та їх елементів наведені в додатку 9 до цієї Інструкції.

7.12. Контроль за станом елементів розрядників виконують у суху погоду з використанням тепловізорів, довгохвильових пірометрів з розрізнювальною здатністю в 0,1 °С.

7.13. Норми та обсяг випробувань вентильних розрядників, які проводяться під час капітального ремонту з розкриттям, визначаються вимогами технічної документації підприємств-виробників.

7.14. Якщо під час приймально-здавальних випробувань струми провідності елементів вимірювались як з баластовою ємністю, так і без неї, то в подальшій експлуатації за необхідності їх можна вимірювати без цих конденсаторів. Різниця між результатами не повинна перевищувати 30 %.

7.15. Допустимі струми провідності розрядників та їх елементів при вимірюваннях випрямленою напругою повинні відповідати значенням, наведеним у додатку 10 до цієї Інструкції.

7.16. Допустимі струми провідності розрядників вентильних станційних повинні відповідати значенням, наведеним у додатку 11 до цієї Інструкції.

7.17. При вимірюванні струмів провідності поверхня фарфорових покришок повинна бути чистою та сухою. Перед вимірюванням фарфор протирають ганчіркою, змоченою в бензині або ацетоні.

7.18. Збільшення струмів провідності є наслідком втрати елементом герметичності та попадання всередину вологи. Зменшення струмів провідності в декілька разів свідчить про обрив ланцюга ШНР.

7.19. Якщо вимірювання проводяться при температурі, відмінній від 20 °С, то в результати вимірювання потрібно вносити поправку:

зменшити виміряні значення струмів провідності на 0,3 % на кожний градус перевищення температури понад 20 °С;

збільшити виміряні значення струмів провідності на 0,3 % на кожний градус зниження температури нижче 20 °С.

7.20. Перед вимірюваннями, які проводяться всередині приміщення, для одержання визначеного температурного режиму ВР потрібно витримати: не менше 4 год. - у літній період і не менше 8 год. - у зимовий.

7.21. Вимірювання пробивної напруги розрядників типів РВН, РВП, РВО на напругу 3-10 кВ повинні виконуватись за технічною документацією підприємств-виробників.

Допустимі значення пробивної напруги розрядників наведено в додатку 12 до цієї Інструкції.

7.22. Норми та обсяг випробувань і вимірювань вентильних розрядників, які провадяться під час капітального ремонту з розкриттям, визначаються вимогами документації підприємств-виробників.

7.23. У процесі експлуатації довгоіскрові розрядники не підлягають спеціальним випробуванням.

VIII. Правила зберігання і транспортування

8.1. Засоби захисту від перенапруг необхідно упаковувати в тару так, щоб під час транспортування не було їх зміщень і пошкоджень.

8.2. На упаковці наносяться написи: "Обережно, крихке", "Верх", "Не кантувати", "Не кидати", "Фарфор", "Боїться вогкості".

8.3. Перевезення ВР, РДІ і ОПН без тари не дозволяється. Тара не повинна підлягати перекочуванню.

8.4. Елементи ВР серій РВС, РВМ, РВМГ, РВМ, РВЕ та ОПН, а також IE ОПНІ перевозяться відповідно до вимог підприємств-виробників.

8.5. Одноелементні ОПН-220 кВ і вище перевозяться в спеціальній тарі в горизонтальному положенні з обпиранням їх на фланці і дерев’яні хомути посередині фарфорового кожуха.

8.6. Тару з ВР або ОПН потрібно піднімати, пересувати та опускати на землю плавно, без поштовхів і ударів. Верх елемента визначається за табличкою на верхньому фланці тари, закріпленою на заводі-виготовлювачі.

8.7. Збереження ВР та ОПН на складах та монтажних майданчиках повинно здійснюватися з дотриманням таких особливостей:

усі елементи ВР та ОПН до 150 кВ зберігаються відповідно до вимог підприємств-виробників (як правило, вертикально) в упаковці з урахуванням напису "Верх". Крапельниці ребер фарфорових кожухів повинні бути повернуті униз. Усі верхні елементи повинні мати кришки, а інші повинні бути захищені від прямого попадання вологи, наприклад накриті листами толю. Елементи потрібно встановлювати на поміст вище рівня зливових вод;

ОПН-220 кВ і вище зберігаються відповідно до технічної документації підприємств-виробників (як правило, вертикально) у тарі з обпиранням на кінцеві фланці та рознімні хомути всередині фарфорового кожуха із захистом від прямого попадання дощової води;

при тривалому зберіганні потрібно періодично відновлювати захисні покриття та консервацію;

РДІ на складах повинні знаходитись в положенні відповідно до маркування тари;

вантажно-розвантажувальні та монтажні роботи з елементами ВР і ОПН та їх переміщення виконуються за допомогою вантажопідіймальних механізмів. Елемент під час підіймання необхідно закріплювати і переміщати плавно, без поштовхів і ударів.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК
номінального розрядного струму (Ін) з класом пропускної здатності та питомої енергоємності обмежувачів перенапруг

НАЙМЕНШІ ПЕРЕРІЗИ
проводів ошиновки обмежувачів перенапруги та вентильних розрядників

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ
захисту двигунів та трансформаторів напругою 6-35 кВ від комутаційних перенапруг

ОСНОВНІ СХЕМИ
стропування при підйомі ОПН або його модулів

Мал.1. Схема стропування за фланець

Мал. 2. Схеми стропування за:

1 - лінійний вивід за допомогою скоби;

2, 3 - лінійний вивід за допомогою строп;

4 - фланець за допомогою строп і ремонтних болтів;

5 - ізоляційну основу (ОПН для перевернутої установки) за допомогою строп.

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД
обмежувачів перенапруг без іскрових проміжків та із зовнішнім іскровим проміжком

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД
довгоіскрових розрядників (РДІ), розрядників мультикамерного типу (РМК) та гірлянд ізоляторів-розрядників мультикамерного типу (ГІРМК)

Мал. 5. Зовнішній вигляд РДIП-10-IV-УХЛ1

Мал. 6. Зовнішній вигляд РДIП1-10-IV-УХЛ1

Мал. 7. Зовнішній вигляд РДIШ-10-IV-УХЛ1

Мал. 8. Зовнішній вигляд РДIМ-10-К-ІІ-УХЛ1

Мал. 9. Зовнішній вигляд РДIМ-10-1,5-ІV-УХЛ1

Мал. 10. Зовнішній вигляд РМК-20- IV-УХЛ1/021

Мал. 11. Зовнішній вигляд ГІРМК-35-3хІРМК-10-U120AD-II-УХЛ1

Мал. 12. Зовнішній вигляд верхнього ІРМК-10 на базі ізолятора U120AD

СХЕМИ
застосування довгоіскрових розрядників (РДІ), розрядників мультикамерного типу (РМК) та гірлянд ізоляторів-розрядників мультикамерного типу (ГІРМК)

Мал. 13. Схема застосування розрядників модульного типу

Мал. 14. Схема застосування розрядників модульного типу

Мал. 15. Схема застосування розрядників модульного типу

Мал. 16. Схема застосування РДІМ-10-1,5-ІV-УХЛ1 при захисті підходів до підстанцій

Мал. 17. Схема встановлення РМК на штировому ізоляторі

Мал. 18. Схема встановлення РДІ петельного типу

Мал. 19. Схема встановлення ІП на анкерних та проміжних опорах

Мал. 20. Схема встановлення РДІ петельного типу на двоколових ПЛЗ

Мал. 21. Схема встановлення ОПН з ІП

ФОРМА ПАСПОРТА-КАРТКИ
випробувань та експлуатації обмежувачів перенапруг, довгоіскрових та вентильних розрядників

Лицьовий бік

Зворотний бік

ЗНАЧЕННЯ ОПОРУ
вентильних розрядників та їх елементів

__________
* Розрядник складається з двох елементів.
** Дані уточнюються для кожної партії розрядників.

ДОПУСТИМІ СТРУМИ
провідності вентильних розрядників і їх елементів

ДОПУСТИМІ СТРУМИ
провідності розрядників вентильних станційних

ДОПУСТИМІ ПРОБИВНІ НАПРУГИ
вентильних розрядників