Про затвердження Положення про Систему управління охороною праці на підприємствах електроенергетики

Про затвердження Положення про Систему управління охороною праці на підприємствах електроенергетики

Відповідно до статті 13 та частини першої статті 33 Закону України «Про охорону праці», з метою створення ефективної системи управління охороною праці, удосконалення та упорядкування діяльності підприємств електроенергетики та запобігання виробничому травматизму НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про Систему управління охороною праці на підприємствах електроенергетики, що додається.

2. Департаменту фізичного захисту, промислової безпеки та охорони праці (Онищенко О.М.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України у встановленому законодавством порядку.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Зюкова Ю.Є.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

ПОЛОЖЕННЯ
про Систему управління охороною праці на підприємствах електроенергетики

I. Загальні положення

1.1. Це Положення визначає порядок побудови, впровадження і функціонування системи управління охороною праці (далі - СУОП) на основі вимог ДСТУ OHSAS 18001:2010 «Системи управління гігієною та безпекою праці. Вимоги» (далі - ДСТУ OHSAS 18001:2010).

1.2. Дія цього Положення поширюється на підприємства електроенергетики, що належать до сфери управління Міненерговугілля України, та на господарські товариства, щодо яких Міненерговугілля України здійснює управління корпоративними правами держави (далі - підприємство).

1.3. Відповідно до цього Положення на підприємствах розробляються СУОП з урахуванням специфічних особливостей їх виробництва і кваліфікаційних підходів до вирішення питання гігієни та безпеки праці.

1.4. У цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:

аудит - систематичний, незалежний і задокументований процес отримання доказів перевірки та об’єктивного їх оцінювання з метою визначення ступеня дотримання критеріїв перевірки;

безпека праці - умови праці на підприємстві, що унеможливлюють вплив небезпечних і шкідливих чинників на працівників, у тому числі тимчасових працівників, персоналу підрядника, відвідувачів і будь-яких інших осіб, на робочому місці;

бенчмаркінг - інструмент конкурентного аналізу, спрямований на систематичний пошук і впровадження найкращої практики, що може привести підприємство до більш досконалої форми роботи, надати можливість запозичити найкращий досвід інших підприємств, спрямувати зусилля на підвищення конкурентоспроможності та формування конкурентних переваг;

запобіжна дія - дія, яку виконують, щоб усунути причину потенційної невідповідності або іншої потенційно небажаної ситуації;

ідентифікація небезпеки - процес розпізнавання наявності небезпеки та визначення її характеристик;

інцидент - подія(ї), пов’язана(і) з роботою, за результатами якої (яких) трапилась або могла трапитися травма чи погіршення здоров’я (будь-якого ступеня);

коригувальна дія - дія, яку виконують, щоб усунути причину виявленої невідповідності або іншої небезпечної ситуації;

методика (процедура) - установлений спосіб виконання роботи чи процесу;

небезпека - потенційна дія небезпечних і шкідливих чинників на здоров’я та/або життя людини;

небезпечний чинник (джерело небезпеки) - об’єкт підприємства, елемент його діяльності чи виробниче середовище, порядок і умови виконання робіт на підприємстві, що можуть завдати шкоди життю, здоров’ю чи майну людини, її правам та інтересам;

невідповідність - невиконання визначеної вимоги;

охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності;

оцінювання ризику - процес оцінювання ризику, що виникає від небезпеки, з урахуванням адекватності наявних заходів безпеки та прийняття рішення стосовно прийнятності чи неприйнятності ризику;

погіршення здоров’я - ідентифікований несприятливий фізичний або розумовий стан, що виникає та/або погіршується внаслідок трудової діяльності та/або ситуації, пов’язаних з роботою;

показники у сфері охорони праці - вимірні результати управління підприємством ризиками у сфері охорони праці з урахуванням дотримання вимог законодавства, рівнів виробничого травматизму, професійних ризиків за певний період часу;

політика у сфері охорони праці - загальні наміри та спрямованість підприємства стосовно показників у сфері охорони праці, проголошені його роботодавцем;

працівник - особа, яка працює на підприємстві та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом);

прийнятний ризик - ризик настільки низького рівня, що його може допустити підприємство, враховуючи свої правові зобов’язання, власну політику у сфері охорони праці та фінансові можливості;

протокол - документ, в якому наведено одержані результати чи докази виконаних робіт;

ризик - поєднання ймовірності виникнення небезпечної події чи впливу(ів) та істотності травми чи погіршення здоров’я, що можуть бути зумовлені такою подією чи впливом(ами);

роботодавець - власник підприємства або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання і фізична особа, яка використовує найману працю;

робоче місце - будь-який фізичний простір, у якому діяльність, пов’язана з роботою, що відбувається під управлінням підприємства;

система управління охороною праці (СУОП) - частина загальної системи управління підприємства, яку використовують, щоб розробити та запровадити політику підприємства у сфері охорони праці, підвищувати рівень безпечності виконання робіт на підприємстві, зменшувати, запобігати чи усувати вплив небезпечних чинників і керувати ризиками, пов’язаними з небезпеками;

цілі у сфері охорони праці - цілі, виражені через показники у сфері охорони праці, що встановлює підприємство для їх досягнення.

II. Загальний опис СУОП в електроенергетиці

2.1. СУОП призначена забезпечувати охорону життя, здоров’я та безпеку працівників, у тому числі тимчасових працівників, персоналу підрядника, інших осіб на підприємстві.

2.2. Загальна модель СУОП підприємства згідно з ДСТУ OHSAS 18001:2010 (додаток 1 до цього Положення) охоплює політику у сфері якості, планування, запроваджування та функціонування, перевіряння, аналізування з боку керівництва, постійне вдосконалення.

2.3. Планування СУОП передбачає:

забезпечення проведення ідентифікації небезпек і оцінювання пов’язаних з ними ризиків, визначення та впровадження необхідних заходів безпеки для запобігання виникненню ймовірних інцидентів;

визначення правових та інших вимог у сфері охорони праці, що застосовуються до конкретного підприємства, ознайомлення з цими вимогами керівників і працівників підприємства;

встановлення цілей відповідно до політики підприємства в сфері охорони праці та запровадження програм щодо їх досягнення.

2.4. Запровадження та підтримання функціонування СУОП передбачає:

визначення осіб, уповноважених на розроблення, запровадження та підтримання функціонування СУОП, а також на забезпечення її необхідними ресурсами;

забезпечення необхідної компетентності (належної освіти, підготовленості та достатнього досвіду роботи) кожного працівника, який виконує завдання, яке може спричинити вплив на безпеку праці;

забезпечення інформаційного зв’язку з питань охорони праці на підприємстві, а також з підрядниками та іншими сторонніми особами;

залучення працівників до робіт, виконуваних у межах СУОП, а також до обговорення важливих питань з охорони праці;

розроблення та запровадження документації СУОП, підтримання документації в актуальному стані, а також забезпечення належного контролю за дотриманням вимог документів СУОП;

запровадження операційного контролю для тих видів робіт, які пов’язані з ідентифікованими небезпеками;

забезпечення готовності керівників і всіх працівників до надзвичайних ситуацій і реагування на них.

2.5. Перевіряння передбачає:

виконання моніторингу та вимірювання показників діяльності у сфері охорони праці;

оцінювання дотримання нормативних вимог;

розслідування інцидентів;

запровадження коригувальних і запобіжних дій та оцінювання їх результативності;

проведення внутрішніх аудитів СУОП.

2.6. Аналізування з боку керівництва передбачає розгляд низки питань, що стосуються функціонування СУОП, з тим, щоб оцінити її придатність, адекватність та результативність, а також визначити можливості поліпшення діяльності у сфері охорони праці.

III. Політика у сфері охорони праці

3.1. Роботодавець визначає політику підприємства у сфері охорони праці.

3.2. Політика у сфері охорони праці має відповідати характеру діяльності підприємства і враховувати ризики у сфері охорони праці.

3.3. Формування політики здійснюється на основі комплексної оцінки рівня небезпеки виробничих об'єктів підприємства, що проводиться шляхом виявлення всіх небезпечних і шкідливих виробничих факторів, характерних для кожного об'єкта, їх оцінки та аналізу можливих варіантів і зменшення ризику виникнення небезпечної ситуації.

3.4. У політиці мають бути зобов’язання щодо створення на робочому місці в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових актів щодо запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням, щодо постійного удосконалення СУОП та підвищення її ефективності, а також зобов’язання щодо дотримання нормативних вимог, які підприємство зобов’язується виконувати, щодо забезпечення прав працівників у галузі охорони праці. Приклад політики підприємства у сфері охорони праці наведено в додатку 2 до цього Положення.

3.5. Політика має бути основою для встановлення та аналізування цілей у сфері охорони праці.

3.6. Політику потрібно періодично аналізувати з точки зору її актуальності та придатності й за потреби вносити до неї зміни.

3.7. З політикою у сфері охорони праці ознайомлюють усіх працівників підприємства, а також забезпечують її доступність для зовнішніх  заінтересованих сторін.

IV. Ідентифікація небезпек, оцінювання ризиків, визначення заходів безпеки

4.1. Ідентифікацію небезпек і оцінювання ризиків необхідно виконувати, щоб розпізнати та зрозуміти небезпеки, які можуть виникнути у процесі діяльності підприємства, оцінити ризик, який випливає з конкретної небезпеки, а також запровадити заходи щодо зниження ймовірності виникнення небезпек. Оцінювання ризиків є найбільш ефективним запобіжним заходом, під час якого враховують не тільки ті інциденти, які стались у минулому, але й небезпеки, які ще не викликали негативних наслідків.

4.2. Для проведення ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків на постійній основі потрібно розробити методику ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків, орієнтовану на запобігання інцидентів, яка забезпечує встановлення пріоритетів, документування ризиків і використання необхідних заходів безпеки. При розробленні методики ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків враховуються сфера застосування СУОП, характер можливих небезпек, потреба в докладності отриманих даних за результатами ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків, необхідні ресурси, інші чинники, важливі для підприємства. У розробленій методиці має бути обов’язково визначено:

обов’язки і повноваження посадових осіб, які планують роботи з ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків, організовують виконання цих робіт, виконують ці роботи. Ідентифікацію небезпек, оцінювання ризиків і визначення заходів безпеки здійснюють фахівці, які володіють необхідними знаннями про виробничу діяльність, про процедуру ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків. Визначається необхідність створення робочих груп у підрозділах чи на дільницях і можливий склад таких груп: керівник підрозділу/дільниці (начальник відділу, майстер), фахівці (механік, електрик, енергетик, інженер з метрології, досвідчені робітники) тощо;

процедуру ідентифікації небезпек;

методологію оцінювання ризиків і встановлення необхідних заходів безпеки;

форми документів, які потрібно вести під час проведення робіт з ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків, а також порядок їх ведення, зберігання тощо;

строки подання результатів ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків керівництву для аналізування й затвердження документів, а також подальшого планування та організації робіт з охорони праці;

порядок поновлення (внесення змін чи перегляду) документів з ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків, умови, за яких їх поновлюють (за результатами атестації робочих місць за умовами праці), та підстави для проведення робіт з ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків у вже запровадженій СУОП (зміни в організації діяльності підприємства).

4.3. Ідентифікацію небезпек, оцінювання ризиків і визначення заходів безпеки обов’язково здійснюють:

під час розроблення СУОП;

щоразу, коли потрібно вносити будь-які зміни до запровадженої СУОП, операцій, процесів, інфраструктури тощо.

Встановлені ризики та визначені засоби безпеки враховують під час розроблення, запровадження та підтримання функціонування СУОП.

4.4. Управління змінами передбачає ідентифікацію небезпек і оцінювання ризиків у сфері охорони праці, які пов’язані зі змінами на підприємстві, до того, як ці зміни будуть запроваджені. Результати оцінювання ризиків, пов’язаних зі змінами, враховують, коли визначають адекватність вже запроваджених заходів безпеки чи розглядають необхідність запровадження інших більш ефективних заходів безпеки.

Зміни, що беруться до уваги:

зміни у законах або інших нормативно-правових актах у сфері охорони праці;

новий чи змінений технологічний процес, нове чи модифіковане устаткування;

нові робочі місця, нові або змінені роботи, які виконують як на території підприємства, так і поза його межами у безпосередній близькості;

суттєві зміни в організаційній структурі;

залучення інших підрядників;

модифікація захисних пристроїв, обладнання чи заходів безпеки у сфері охорони праці.

4.5. За результатами ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків, пов’язаних зі змінами, слід визначити:

появу нових небезпек у зв’язку із запровадженням певних змін та ризиків, пов’язаних з цими небезпеками;

зміну ризиків, пов’язаних з іншими небезпеками;

потребу в запроваджені інших заходів безпеки та яких саме.

4.6. Необхідність проведення ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків також розглядають, якщо наприклад:

є потреба визначити ефективність і адекватність запроваджених заходів безпеки;

дані розслідування інцидентів і надзвичайних ситуацій вказують на необхідність проведення повторної ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків;

під час проведення внутрішніх аудитів виявлено невідповідності, прийняття рішення щодо усунення яких можливе за допомогою проведення ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків.

4.7. У СУОП запроваджують такі етапи виконання робіт з ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків:

планування робіт з ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків;

ідентифікація небезпек;

оцінювання ризиків і визначення їх прийнятності;

визначення достатності наявних заходів безпеки;

запровадження за потреби більш ефективних заходів безпеки;

моніторинг ризиків у сфері охорони праці та визначених заходів безпеки, аналізування даних моніторингу.

За результатами аналізування приймають рішення щодо потреби в подальшій ідентифікації небезпек і оцінюванні ризиків.

4.8. Ідентифікація небезпек полягає у визначенні всіх об’єктів, ситуацій або дій (чи їх поєднання), що притаманні діяльності підприємства та несуть потенційну загрозу здоров’ю та життю працівників. Приклади можливих небезпечних чинників наведено в додатку 3 до цього Положення.

4.9. Перед початком проведення робіт з ідентифікації небезпек визначають вхідні дані, а також способи та джерела їх отримання.

Вхідні дані:

нормативні вимоги у сфері охорони праці;

політика у сфері охорони праці;

дані за результатами моніторингу та вимірювання показників діяльності у сфері охорони праці;

результати атестації робочих місць за умовами праці;

дані щодо розслідування інцидентів;

результати внутрішніх аудитів, у тому числі інших систем управління, зокрема системи управління якістю, системи екологічного управління;

дані за результатами попереднього визначення небезпек і оцінювання ризиків;

дані, отримані під час консультування з працівниками та заінтересованими сторонами з питань охорони праці, зокрема щодо ризиків і заходів безпеки;

дані про організацію робочого місця, маршрути руху;

технічні характеристики виробів, дані про небезпечні матеріали тощо.

Способи і джерела отримання вхідних даних:

спостереження за режимом і методами роботи, аналіз основних причин небезпечної ситуації;

зіставне оцінювання (бенчмаркінг);

опитування фахівців щодо процесів, роботи устаткування, методів виконання робіт;

інспектування з питань охорони праці;

аналізування інцидентів;

моніторинг і оцінювання небезпечних впливів (хімічних і фізичних чинників);

оцінювання стану виконання робіт з погляду можливості виникнення ризикової ситуації;

документація з охорони праці, зокрема нормативно-правові акти, інструкції з охорони праці;

креслення, схеми розміщення устаткування, маршрути руху внутрішнього транспорту тощо;

паспорти підприємств-виробників на устаткування, механізми, матеріали тощо.

4.10. Під час ідентифікації небезпек розглядають різні види робіт і ситуацій, щоб виявити небезпеки, які постійно присутні за нормальних умов роботи, а також небезпеки, вплив яких можливий за відхилення від нормальних умов роботи та аварійних ситуацій.

Таким чином, розглядають основну виробничу діяльність, допоміжну виробничу діяльність, постійні та тимчасові роботи, а також позапланові чи нештатні (зокрема, випадкові чи аварійні) види робіт. Прикладами позапланових або нештатних видів робіт або ситуацій можуть бути:

тимчасові зміни виробничого процесу;

порушення роботи комунальних мереж (електро-, водо-, тепло-, газопостачання);

екстремальні погодні умови;

надзвичайні ситуації (прогнозовані та/або такі, які вже мали місце).

4.11. Під час ідентифікації небезпек розглядають діяльність усіх осіб, які мають доступ до робочого місця (зокрема, відвідувачів, підрядників), щоб визначити небезпеки, пов’язані з їхньою діяльністю, та звернути увагу на їхню поведінку.

4.12. Людський фактор (психологічна і фізіологічна здатності та їх обмеження, поведінка людини) необхідно враховувати під час оцінювання небезпек і ризиків виробничих процесів і виробничого середовища з точки зору того, чи може цей фактор стати причиною неправильних дій, помилок тощо. Людський фактор треба враховувати кожного разу, коли розглядають взаємовідносини працівників у колективі, і брати до уваги такі питання, як стрес, втома працівника, погіршення самопочуття, невпевненість під час виконання робіт.

Під час розгляду людського фактору в процесі ідентифікації небезпек враховуються:

характер роботи (розміщення робочого місця, поінформованість оператора, робоче навантаження/обсяг робіт, що підлягає виконанню, фізична праця, режими роботи);

параметри робочого середовища (температура, освітлення, шум, якість повітря);

поведінка людини (темперамент, звички, стосунки в колективі);

психологічні можливості (здатність до пізнання, уважність);

фізіологічні можливості (біомеханічні, антропометричні, фізичні особливості людини).

Також розглядають взаємодію працівника та виробничого середовища, наприклад, чи здатний працівник виконувати доручену роботу у визначеному обсязі та певної складності, чи відповідає робоче місце антропометричним, фізичним даним працівника, чи впливає негативно виробниче середовище на самопочуття і працездатність працівника.

4.13. У процесі ідентифікації небезпек розглядають також випадки, коли джерело небезпеки не пов’язане з робочим місцем, але небезпека може вплинути на осіб, що перебувають на робочому місці (викиди токсичних речовин на сусідніх операціях).

4.14. Під час ідентифікації небезпек враховують:

небезпечні чинники, які виникли поблизу робочого місця внаслідок робочої діяльності під контролем підприємства, зокрема це стосується екологічних аспектів, що розглядаються в межах системи екологічного управління;

інфраструктуру, обладнання та матеріали на робочому місці, забезпечені як самим підприємством, так й іншими особами;

наявні чи передбачувані зміни у діяльності підприємства;

зміни в СУОП, зокрема тимчасові зміни та їх вплив на операції, процеси, діяльність;

будь-які правові зобов’язання, що стосуються оцінювання ризиків і запровадження необхідних засобів безпеки на підприємстві;

конструктивні, проектні рішення щодо безпечності установок, машин і обладнання на робочих ділянках;

раціональну організацію роботи на робочих місцях, зокрема з точки зору адаптації до можливостей працівника.

4.15. За результатами ідентифікації небезпек має бути щонайменше встановлено:

небезпека (об’єкт, ситуація чи дія, або їх поєднання);

місце, де виникає небезпека (підрозділ, дільниця тощо);

вид робіт, операцій, під час виконання яких виникає небезпека;

працівники, які наражаються на небезпеку (зокрема їх посада, професія), а також усі сторонні особи, які мають доступ до місця виникнення небезпеки.

4.16. Оцінювання ризиків полягає у визначенні величини ризиків, аналізу можливих наслідків і ймовірності їх виникнення, прийнятті рішення стосовно прийнятності чи неприйнятності ризиків.

4.17. Для оцінювання ризиків може знадобитись додаткова інформація, крім даних, визначених за результатами ідентифікації небезпек, наприклад:

докладні відомості, важливі для оцінювання ризиків, про місце виконання роботи;

відстань до іншого робочого місця стосовно його можливого небезпечного впливу;

професійна підготовленість і досвід працівника, який виконує роботи з підвищеною небезпекою;

токсикологічні, епідеміологічні та інші дані, пов’язані зі здоров’ям людини;

близькість перебування інших осіб (зокрема, прибиральниць, відвідувачів), які можуть постраждати від робіт з підвищеною небезпекою;

докладні відомості з робочих інструкцій щодо виконання робіт з підвищеною небезпекою та/або дозволів, складених для виконання робіт з підвищеною небезпекою;

інструкції виробників з експлуатації устаткування та його технічного обслуговування;

наявність та використання засобів безпеки, наприклад системи вентиляції, засобів індивідуального та колективного захисту;

докладні відомості про адекватність методик щодо готовності до надзвичайних ситуацій, про доступність до планів аварійної евакуації, аварійно-рятувального обладнання тощо;

дані про тривалість і частоту виконання конкретної роботи.

4.18. Методи оцінювання ризиків поділяються на якісні та кількісні. Якісний метод полягає у виявленні та ідентифікації причин і видів ризиків. Кількісний метод - це оцінка частоти ризиків або ймовірності їх наслідків.

Вибір методу проводиться, виходячи з цілей оцінювання ризиків, фахової компетентності, потреби в ресурсах тощо.

У більшості випадків ризик можна оцінити за допомогою методів на основі експертної оцінки фахівців. Приклад експертного методу оцінювання ризиків наведено у додатку 4 до цього Положення.

4.19. За результатами оцінювання ризиків має бути встановлено величину виявленого ризику, зокрема зазначено неприйнятні ризики. Ця інформація використовується під час визначання черговості запровадження заходів безпеки.

4.20. За результатами оцінювання ризиків визначають адекватність наявних заходів безпеки, потребу в їх поліпшенні чи запровадженні інших заходів безпеки.

4.21. Вибирають такі заходи безпеки, щоб можна було знизити ймовірність виникнення потенційної тяжкості травми чи збитків. Вибираючи заходи безпеки, можна скористатись їх класифікацією: починаючи від заходів, спрямованих на повне усунення небезпек, закінчуючи заходами, що передбачають застосування засобів індивідуального захисту:

усунення небезпеки (наприклад заміна повітряних електричних мереж на кабельні);

інженерне рішення щодо заміни (заміна менш небезпечними матеріалами або зменшення енергоємності системи, наприклад зниження напруги, сили струму, тиску, температури тощо);

технічне рішення (встановлення систем вентиляції, механічного огородження, блокування, звукового сповіщення тощо);

вивіски, попередження та/або адміністративні заходи безпеки (знаки безпеки, маркування небезпечної зони, фотолюмінесцентні ознаки, попереджувальні сирени/вогні, сигналізації, безпечність процедур, інспекції обладнання, контроль доступу, системи безпечності роботи, позначки та дозволи на роботу, інструктажі, наради, бесіди тощо);

засоби індивідуального захисту (захисні окуляри, навушники, щитки, прив’язні ремені та ремінці, респіратори, рукавички тощо).

4.22. Практично може бути обрано як окремий захід безпеки, так і поєднання кількох заходів безпеки. Якщо немає можливості усунути ризик, то розглядають можливість зниження ризику до прийнятного рівня, який підприємство може допустити, враховуючи свої правові зобов’язання та власну політику у сфері охорони праці. Під час обирання заходів безпеки розглядають:

нормативні документи у сфері охорони праці, в яких зазначено заходи безпеки для конкретних небезпек;

найкращу практику у сфері охорони праці, новітні досягнення у цій сфері;

необхідність поєднання заходів безпеки, наприклад технічних засобів захисту та засобів індивідуального захисту;

можливість застосування засобів колективного захисту;

наявність ресурсів для запровадження певного заходу безпеки;

необхідність запровадження планово-запобіжних робіт, наприклад щодо захисного устаткування;

інші чинники, які можуть впливати на безпеку.

Під час обирання заходів безпеки дії стосовно високого рівня ризику та/або пропозиції щодо суттєвого зниження ризику повинні мати пріоритет над діями, які мають обмежену вигоду від зменшення ризику.

4.23. Дані щодо ідентифікованих небезпек, ризиків, пов’язаних з небезпеками, а також вжитих заходів безпеки документують, наприклад у вигляді переліку небезпечних чинників і відповідних заходів безпеки (додаток 5 до цього Положення).

4.24. Задокументовані дані використовують під час:

формування та перегляду політики у сфері охорони праці;

встановлення цілей у сфері охорони праці;

навчання персоналу та проведення інструктажу з охорони праці;

визначання об’єктів моніторингу та вимірювання;

визначання об’єктів операційного контролю.

4.25. Документування даних дає можливість порівнювати з часом прийнятність запроваджених заходів безпеки, відстежувати тенденції, щоб поліпшувати процеси ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків.

V. Нормативні вимоги

5.1. Потрібно дотримуватись нормативних вимог у сфері охорони праці: Закону України «Про охорону праці», Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 квітня 2014 року № 248, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 травня 2014 року за № 472/25249, інших нормативно-правових актів, вимог внутрішніх документів, зокрема колективного договору, контрактів з працівниками тощо. Дотримання цих вимог розглядають під час розроблення, запровадження та підтримання функціонування СУОП, а саме:

формування та перегляду політики у сфері охорони праці;

встановлення цілей у сфері охорони праці;

ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків;

навчання персоналу та проведення інструктажу з охорони праці;

оцінювання дотримання нормативних вимог;

аналізування з боку керівництва.

5.2. Для забезпечення актуальності нормативних вимог роботодавець:

організовує ведення переліку законів, інших нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері охорони праці, що застосовуються під час діяльності підприємства;

забезпечує інформування керівництва, працівників про чинні, змінені і скасовані нормативно-правові акти та нормативні документи;

забезпечує структурні підрозділи й посадових осіб необхідною кількістю примірників чинних нормативно-правових актів та нормативних документів;

забезпечує вилучення з робочих місць нормативно-правових актів та нормативних документів, що втратили чинність.

VI. Цілі у сфері охорони праці та програма їх досягнення

6.1. Для виконання зобов’язань, визначених у політиці у сфері охорони праці, зокрема зобов’язань щодо запобігання травм і погіршення здоров’я, дотримання нормативних вимог, а також зобов’язань щодо постійного поліпшення СУОП встановлюються цілі у сфері охорони праці. Під час встановлення цілей враховуються результати ідентифікації небезпек, оцінювання ризиків та аналізування заходів безпеки, невідповідностей і інцидентів, що спостерігались у сфері охорони праці, а також технологічні можливості, фінансові, виробничі потреби

6.2. Цілі у сфері охорони праці встановлюються для відповідних структурних підрозділів підприємства.

6.3. Цілі мають бути досяжними, вимірними. Строки їх досягнення мають бути реальними. Приклад цілей у сфері охорони праці наведено в додатку 6 до цього Положення.

6.4. Цілі у сфері охорони праці встановлюються щороку. Періодично досягнення цілей аналізується і за потреби вони коригуються.

6.5. Разом із цілями у сфері охорони праці складається програма їх досягнення, у якій вказуються заходи, потрібні для досягнення цілей, відповідальні особи за виконання цих заходів, строки виконання. Під час розроблення програми визначається потреба в необхідних ресурсах, зокрема фінансових, людських, матеріальних.

6.6. Стан виконання програми періодично перевіряється і за потреби вносяться зміни.

6.7. Цілі у сфері охорони праці і програма досягнення цілей доводяться до відома персоналу прийнятими на підприємстві способами.

VII. Запровадження та підтримання функціонування

7.1. Згідно з вимогами ДСТУ OHSAS 18001:2010 роботодавець має розробити, запровадити та підтримувати функціонування СУОП, а також її удосконалювати. Це стосується:

формування політики у сфері охорони праці;

визначення обов’язків і повноважень у сфері охорони праці, а також інформування про це;

забезпечення наявності необхідних ресурсів (фінансових, людських та інших ресурсів, характерних для діяльності підприємства) для розроблення, запровадження та підтримання функціонування СУОП, а також її поліпшення.

7.2. Із складу керівництва підприємства призначається уповноважена особа, яка:

забезпечує розроблення, запровадження та підтримання функціонування СУОП;

звітує перед роботодавцем про загальний стан функціонування СУОП та потребу в її удосконаленні та підвищенні ефективності.

Про призначення уповноваженої особи, її обов’язки та повноваження має бути поінформовано працівників підприємства.

7.3. Керівники структурних підрозділів підприємства забезпечують дотримання вимог нормативно-правових актів та нормативних документів щодо безпечного виконання робіт, підтримання культури безпеки, покращення показників у сфері охорони праці.

7.4. Працівники мають дотримуватися вимог щодо охорони праці на своїх робочих місцях.

7.5. Обов’язки та повноваження осіб, залучених до СУОП, визначаються з урахуванням вимог Закону України «Про охорону праці», нормативно-правових актів у сфері охорони праці, зокрема Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2004 року за № 1526/10125, фіксуються в посадових інструкціях, методиках виконання робіт або в інших документах.

Загальний розподіл функціональних обов’язків у сфері охорони праці на підприємстві наведено в додатку 7 до цього Положення.

7.6. Роботодавець має періодично аналізувати СУОП підприємства для забезпечення її постійної придатності, адекватності та результативності, а також визначати можливості поліпшення СУОП.

7.7. У межах СУОП визначають вимоги до рівня компетентності (щодо освіти, підготовленості, досвіду роботи) кожного працівника, який виконує завдання, що можуть суттєво вплинути на стан охорони праці, зокрема, який:

виконує обов’язки уповноваженої особи з питань охорони праці;

проводить ідентифікацію небезпек і оцінювання ризиків;

проводить розслідування інцидентів;

проводить внутрішні аудити;

виконує завдання, що може призвести до виникнення небезпек.

Оцінюючи відмінності між компетентністю, що вимагається, та наявною компетентністю, за необхідності приймається рішення щодо необхідності навчання, проведення додаткових інструктажів з питань охорони праці чи вжиття інших заходів для досягнення необхідного рівня компетентності.

7.8. Працівники підприємства проходять навчання, під час яких ознайомлюються з:

небезпеками і ризиками виробничої діяльності, наслідками недотримання нормативних вимог;

професійними обов’язками, а також важливістю дотримання політики у сфері охорони праці, методик і вимог СУОП, зокрема вимог щодо готовності до надзвичайних ситуацій й реагування на них;

можливими наслідками відхилення від нормативних вимог.

Для забезпечення досягнення необхідного рівня компетентності у сфері охорони праці:

призначаються особи, уповноважені своєчасно визначати потреби в підвищенні компетентності;

визначаються програми навчання на підприємстві, зокрема для щойно прийнятих на роботу працівників, періодичність проведення навчання та інструктажів з охорони праці;

оцінюється результативність навчання та інших дій, направлених на підвищення рівня компетентності працівників.

Під час визначення способів підвищення рівня компетентності враховуються чинні нормативно-правові акти у сфері охорони праці, зокрема Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511, а також індивідуальні можливості.

7.9. У СУОП ведуться записи про освіту, підготовленість і досвід роботи працівників, задіяних в управлінні охороною праці, а також записи про навчання та інструктажі з питань охорони праці.

7.10. Відвідувачі та інші сторонні особи ознайомлюються із правилами у сфері охорони праці на підприємстві, проводиться інструктаж з ними з питань охорони праці та/або їх супровід по території підприємства уповноваженою особою.

7.11. З метою результативного обміну інформацією визначаються:

інформація у сфері охорони праці, яка підлягає поширенню, наприклад дані про встановлені небезпеки та ризики у сфері охорони праці;

цілі у сфері охорони праці й дані щодо їх досягнення;

результати розслідування інцидентів;

форма та способи поширення інформації;

уповноважена(і) особа(и), яка(які) має(ють) право поширювати інформацію у сфері охорони праці, зокрема під час надзвичайних ситуацій;

процедура інформування підрядників про дотримання вимог СУОП та заходи безпеки, з урахуванням того, що це інформування має відбутись до того, як підрядник приступить до виконання робіт;

уповноважена(і) особа(и), яка(які) забезпечує(ють) інформування відвідувачів про вимоги СУОП, порядок евакуації та реагування на сигнали тривоги, засоби індивідуального захисту, які необхідно носити, тощо.

7.12. Максимальне залучення працівників до ідентифікації небезпек, оцінювання ризиків, визначення заходів безпеки, розслідування інцидентів, формування політики і цілей у сфері охорони праці й розгляду інших питань у сфері СУОП дає можливість підвищувати обізнаність персоналу в питаннях безпеки на кожному робочому місці.

Запровадження процедури консультування з працівниками, підрядниками та іншими особами (зокрема аварійно-рятувальними службами) перед тим, як запроваджувати зміни, що впливають на охорону праці, дає можливість підвищити безпеку тих процесів або робіт, яких стосуються зміни.

7.13. Документація СУОП охоплює:

політику та цілі у сфері охорони праці;

опис сфери застосування СУОП;

опис основних елементів СУОП та їх взаємодій, а також посилання на необхідні документи;

документи, що вимагає ДСТУ OHSAS 18001:2010;

документи, які визначило підприємство як необхідні для забезпечення дієвого планування, функціонування процесів, пов’язаних з ризиками у сфері охорони праці, та управління цими процесами.

Рекомендований перелік документації СУОП, що враховує вимоги ДСТУ OHSAS 18001:2010, наведено в додатку 8 до цього Положення.

7.14. Для забезпечення належного контролю документації СУОП визначаються:

особи, які погоджують або затверджують документацію перед її введенням в дію;

порядок перевірки документації перед їх затвердженням на відповідність вимогам чинного законодавства;

порядок внесення змін до документації;

способи зберігання документації на паперових та електронних носіях;

необхідна кількість примірників документів для забезпечення ними структурних підрозділів і окремих посадових осіб;

спосіб ведення обліку та ідентифікації документації, необхідної для планування та функціонування СУОП (наприклад, за допомогою картотек, журналів реєстрації документів, відповідних позначок на документі типу «Контрольний примірник» чи «Примірник №__»);

спосіб ідентифікації документів, що втратили чинність, якщо є потреба в їх зберіганні.

7.15. Операційний контроль здійснюється для управління ризиками, пов’язаними з небезпеками у сфері охорони праці.

Визначаються виробничі та інші види діяльності, що пов’язані з ідентифікованими небезпеками, стосовно яких треба застосовувати заходи безпеки, щоб знизити ризики до прийнятного рівня.

Застосовуються різні прийнятні способи забезпечення безпеки, наприклад фізичні пристрої (зокрема огорожі, контроль доступу), вивіски, піктограми, сигналізації.

Прикладами можливих заходів безпеки є:

1) загальні заходи безпеки:

прибирання і підтримання у чистоті приміщень, зокрема пішохідних зон;

організація транспортного руху і пішохідних зон на території підприємства;

забезпечення робочих місць усім необхідним;

підтримання необхідних умов робочого середовища (наприклад температури, вологості);

обслуговування систем вентиляції, електрозабезпечення тощо;

2) для потенційно небезпечних робіт:

застосування методик, робочих інструкцій;

використання відповідного устаткування;

попередній інструктаж та/або навчання персоналу чи підрядників для виконання потенційно небезпечних робіт;

застосування механізму контролю входу і виходу персоналу до ділянок, де виконуються потенційно небезпечні роботи;

3) у разі використання небезпечних матеріалів:

встановлення рівнів запасів, місць зберігання та умов зберігання;

обмеження зон, де можна використовувати небезпечні матеріали;

поширення інформації щодо небезпечності матеріалів;

екранування джерел випромінювання;

4) у разі використання машин, пристроїв та устаткування:

планово-запобіжне технічне обслуговування та ремонт для запобігання виникнення відмов і несправностей;

забезпечення засобами індивідуального захисту, контроль за їх застосуванням;

перевірка та випробування таких пристроїв, як огороджувальні системи, системи вимикання, автоблокування, аварійно-рятувальне обладнання для обмеженого простору, системи пожежної сигналізації і протипожежне обладнання тощо;

5) у разі придбання товарів, устаткування, послуг:

встановлення пов’язаних з охороною праці вимог до товарів, устаткування, послуг, що закуповуватимуться;

повідомлення постачальнику про вимоги підприємства щодо охорони праці;

попереднє схвалення вимог до транспортування небезпечних хімікатів, матеріалів тощо;

попереднє схвалення вимог і специфікацій щодо закупівлі нових машин і нового устаткування;

попереднє схвалення методик щодо безпечної експлуатації машин, устаткування і безпечного поводження з матеріалами перед їх використанням;

вибір постачальників і моніторинг їх діяльності;

перевірка придбаних товарів, устаткування, послуг;

6) у разі використання підрядників:

встановлення критеріїв, за якими вибиратимуться підрядники;

первинне оцінювання, моніторинг і повторне оцінювання діяльності підрядників;

7) у разі необхідності доступу на територію підприємства сторонніх осіб:

контроль за входом на територію підприємства;

встановлення рівня знань сторонніх осіб перед наданням доступу на використання устаткування;

консультування чи проведення інструктажу з питань охорони праці;

запровадження заходів адміністративного контролю чи встановлення попереджувальних написів;

контроль дотримання вимог охорони праці при проведенні робіт сторонніми особами;

7.16. Для забезпечення політики і цілей у сфері охорони праці розробляється і затверджується методика операційного контролю.

7.17. У разі коли відсутність операційних критеріїв може призвести до відхилень від політики і цілей у сфері охорони праці необхідно визначити ці критерії.

Приклади операційних критеріїв:

1) для потенційно небезпечних завдань:

визначене спеціальне устаткування та інструкції з його експлуатації;

встановлені вимоги до компетентності персоналу;

встановлені заходи спеціального контролю доступу до процесів і устаткування;

2) у разі використання небезпечних матеріалів:

схвалені списки хімічних речовин;

визначені граничнодопустимі концентрації;

встановлені місця та умови зберігання;

3) для завдань, що передбачають роботи в небезпечних зонах:

визначені переліки засобів індивідуального захисту;

встановлені умови для входу у небезпечні зони;

визначені санітарно-гігієнічні умови;

4) для завдань, які передбачають виконання робіт підрядниками:

встановлені вимоги до компетентності та/або підготовленості персоналу підрядника;

встановлені процедури перевірки справності устаткування, наданого підрядником;

5) у разі відвідування підприємства сторонніми особами:

встановлені заходи контролю за входом на територію (вхід/вихід, обмеження доступу);

визначений перелік засобів індивідуального захисту для відвідувачів;

визначений вид інструктажу з питань охорони праці.

7.18. Для координації дій органів управління та сил цивільного захисту на підприємстві, а також організованого та планового виконання комплексу заходів та робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій:

1) використовуються пункти управління та центри управління в надзвичайних ситуаціях;

2) утворюються спеціальні комісії з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3) призначаються керівники робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

4) утворюються штаби з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

5) визначається потреба у силах цивільного захисту;

6) залучаються сили цивільного захисту до ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

7.19. До утворення спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій або призначення керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій організацію заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснюють відповідні комісії з питань надзвичайних ситуацій.

7.20. Загальне керівництво організацією та проведенням заходів і робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, відновлювальних робіт залежно від рівня та характеру походження надзвичайної ситуації здійснює керівник підприємства, на території якого сталася надзвичайна ситуація.

Функції та обов’язки керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації визначаються інструкцією, яка затверджується керівником підприємства з урахуванням вимог статті 75 Кодексу цивільного захисту України.

7.21. Для безпосередньої організації і координації аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації утворюється штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Рішення про утворення та ліквідацію штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації приймає керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації з урахуванням вимог статті 76 Кодексу цивільного захисту України, який затверджує склад цього штабу.

7.22. За необхідності на підприємстві розробляються плани взаємодії органів управління та сил цивільного захисту у разі виникнення надзвичайних ситуацій відповідно до планів реагування на надзвичайні ситуації, а також планів ліквідації аварійних ситуацій (далі - ПЛАС).

Рішення про залучення додаткових сил цивільного захисту приймає керівник підприємства або керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

7.23. Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт здійснюється відповідно до статті 79 Кодексу цивільного захисту України.

7.24. Необхідно провести прогнозування можливих надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути на підприємстві.

7.25. Залежно від походження, ступеня поширення, розміру людських втрат та матеріальних збитків потрібно провести класифікацію надзвичайних ситуацій, розробити план реагування на надзвичайні ситуації, план локалізації та ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки (ПЛАС), запровадити заходи щодо запобігання виникнення та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проводити навчання та тренування для підтримання постійної готовності органів управління та сил цивільного захисту підприємств.

7.26. Під час класифікації надзвичайних ситуацій враховується те, що ці ситуації можуть виникати як під час звичайного виконання окремих робіт або операцій, так і під час особливих умов, наприклад операцій запуску чи зупинки, будівництва чи руйнування. Також визначаються та оцінюються вплив надзвичайних ситуацій на осіб, які перебувають на робочому місці та/чи поблизу робочого місця, зокрема сторонніх осіб і людей з особливими потребами.

Запровадження будь-яких змін у роботі, експлуатації устаткування тощо розглядається з урахуванням можливості виникнення надзвичайних ситуацій.

Під час визначення надзвичайних ситуацій, що прогнозуються, враховуються:

результати виконаної ідентифікації небезпеки та оцінювання ризику;

нормативні вимоги;

попередній досвід дій персоналу у випадку інцидентів (зокрема аварій) і під час надзвичайної ситуації;

надзвичайні ситуації, що сталися на інших підприємствах;

інформація, пов’язана з дослідженням нещасних випадків та/або інцидентів, розміщена на веб-сайтах уповноважених органів або аварійно-рятувальних служб.

7.27. Прикладами надзвичайних ситуацій, що прогнозуються, є:

інциденти, що призводять до тяжких травм або погіршення стану здоров’я;

пожежі і вибухи;

викид небезпечних матеріалів/газів;

стихійні лиха, несприятливі погодні умови;

перебої у постачанні важливих для діяльності ресурсів (несподіване припинення подачі електроенергії);

пандемії/епідемії/спалахи інфекційних хвороб;

громадські заворушення, тероризм, саботаж, насильство;

відмова основного устаткування.

7.28. Для надзвичайних ситуацій, що прогнозуються, визначається (але не обмежується цим):

те, як повинні діяти працівники під час надзвичайних ситуацій (зокрема дії, які необхідно виконати працівникам, що працюють поза робочим місцем, підрядникам і стороннім особам);

маршрути евакуації та пункти зібрання людей;

обов’язки і повноваження персоналу, на який покладено функції негайного реагування під час виникнення надзвичайної ситуації (пожежників, медичного персоналу та фахівців з ліквідації наслідків аварії);

порядок взаємодії та зв’язок з аварійними службами, передусім номери телефонів служб аварійного реагування;

порядок зв’язку з працівниками (як на робочому місці, так й за його межами), уповноваженими органами, населенням, засобами масової інформації.

7.29. Працівники підприємства ознайомлюються з надзвичайними ситуаціями, що прогнозуються, та способами реагування на них за допомогою навчання і проведення інструктажів для відпрацювання навичок щодо дій в умовах надзвичайних ситуацій.

Періодичні перевірки процедур реагування на надзвичайні ситуації за допомогою інструктажів необхідно проводити для впевненості в тому, що підприємство і аварійні служби можуть належним чином реагувати на надзвичайні ситуації, запобігати або пом’якшувати їх наслідки.

7.30. Класифікація надзвичайних ситуацій, що прогнозуються, і реагування на них підлягають періодичному аналізуванню та за потреби можуть змінюватись. Ці процедури переглядаються, якщо:

за результатами аналізування СУОП керівництвом прийнято відповідне рішення;

є зміни у нормативних вимогах;

під час навчання й проведення інструктажу виявлено недоліки;

є зміни в діяльності підприємства (організаційні зміни, запровадження нових технологій, обладнання тощо);

є інші причини, що вказують на необхідність перегляду процедур.

VIII. Моніторинг і вимірювання

8.1. Моніторинг і вимірювання показників діяльності у сфері охорони праці плануються, визначаючи показники, які підлягають моніторингу і вимірюванню, види вимірювання (якісні та/або кількісні), які потрібно виконати у разі необхідності проводити моніторинг і вимірювання, методів, устаткування, а також визначити інформацію, яку необхідно реєструвати, накопичувати, обробляти, зберігати, надавати керівництву для аналізу, прийняття управлінських рішень щодо коригувальних дій та поліпшення діяльності.

8.2. Моніторинг і вимірювання здійснюються щодо:

ступеня досягнення цілей у сфері охорони праці;

результативності заходів безпеки;

результативності інших дій у сфері охорони праці.

8.3. За своїм характером вимірювання показників діяльності може бути запобіжним або реагувальним.

Запобіжне вимірювання, яке дає можливість відстежувати дотримання програм та окремих заходів у сфері охорони праці, охоплює:

нагляд за виконанням програм і досягненням цілей у сфері охорони праці;

систематичну перевірку виробничих систем і устаткування, приміщень і цехів;

нагляд за умовами праці, у тому числі за організацією праці;

нагляд за станом здоров’я працівників, у тому числі шляхом проведення відповідних медичних оглядів для завчасного виявлення ознак і симптомів порушення стану здоров’я, та визначення ефективності вжитих профілактичних заходів;

оцінку відповідності вимогам законодавства, колективним договорам й іншим зобов’язанням підприємства у сфері охорони праці.

Реагувальне вимірювання, яке дає можливість відстежувати результати інцидентів, які вже сталися, проводять, зокрема під час розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, інцидентів на виробництві.

8.4. Застосовуване для моніторингу та вимірювання устаткування калібрується або перевіряється. За потреби проводять його технічне обслуговування. Документи щодо проведення та результатів калібрування (перевіряння) й технічного обслуговування зберігаються протягом встановленого законодавством строку.

8.5. Оцінювання дотримання нормативних вимог стосовно охорони праці проводиться згідно з установленою періодичністю та з урахуванням результатів внутрішніх і зовнішніх аудитів, перевірок органів державного нагляду тощо.

Документи щодо оцінювання дотримання нормативних вимог зберігаються упродовж визначеного законодавством строку.

8.6. Усі інциденти, у тому числі аварії, надзвичайні ситуації, прояви погіршення стану здоров’я працівників, підлягають розслідуванню та аналізуванню, щоб визначати:

основні недоліки СУОП та чинники, які можуть бути причиною інциденту чи сприяти інцидентам;

потребу в коригувальних діях;

можливості застосування запобіжних дій;

можливості для поліпшення стану охорони праці.

Установлюючи правила і порядок розслідування інцидентів, враховуються:

нормативні вимоги, що стосуються розслідування інцидентів і звітності за їх результатами, зокрема вимоги Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232;

компетентність персоналу, який має проводити розслідування та звітувати про результати;

необхідність негайних дій під час робіт з неминучими ризиками;

необхідність забезпечення неупередженості та об’єктивності розслідування інцидентів, а також необхідність встановлення причин інцидентів.

Результати розслідування інцидентів документуються і зберігаються протягом встановленого законодавством строку.

8.7. Невідповідності (невиконання вимог СУОП, інших нормативних вимог) можуть бути виявлені під час внутрішніх або зовнішніх аудитів, оцінювання дотримання нормативних вимог тощо. Ці невідповідності досліджуються з метою виявлення причин їх виникнення і запровадження коригувальних дій для уникнення повторення цих невідповідностей.

У разі виявлення можливості виникнення невідповідностей визначаються їх можливі причини і вживаються запобіжні заходи, спрямовані на запобігання виникненню цих невідповідностей. 

Якщо визначено нові чи змінені небезпеки або визначена потреба в нових або змінених заходах безпеки, то коригувальні чи запобіжні дії виконуються після оцінювання ризиків.

Запровадження коригувальних або запобіжних дій передбачає визначення осіб, уповноважених за виконання і контроль виконання цих дій, забезпечення необхідними ресурсами, встановлення строків виконання й оцінювання результативності виконаних дій.

За результатами визначення та запровадження коригувальних і запобіжних дій визначають потребу у внесенні змін до документації СУОП.

8.8. Для забезпечення належного зберігання протоколів (записів) встановлюються правила та порядок ідентифікації, накопичування, зберігання, захищення від пошкодження, несанкціонованих змін і вилучення протоколів (записів). Також враховуються питання конфіденційності (стосовно даних, пов’язаних з персоналом), вимоги щодо зберігання, резервного копіювання і використання електронних записів.

8.9. Періодично (не менше 1 разу на рік) на підприємстві проводиться внутрішній аудит СУОП на предмет:

її відповідності заходам у сфері охорони праці;

належного запровадження і створення умов для її ефективного функціонування;

результативності реалізації політики та досягнення цілей у сфері охорони праці.

8.10. Для проведення внутрішнього аудиту розробляється програма аудиту, враховуючи важливість сфери діяльності, результати оцінювання ризиків та попередніх аудитів. Програма аудиту формується таким чином, щоб протягом року перевірити всю СУОП, зокрема щодо виконання заходів безпеки, визначених за результатами ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків.

8.11. Персонал, який проводить внутрішній аудит, має бути компетентним. Вибір персоналу та саме проведення аудиту мають забезпечувати об’єктивність і неупередженість процесу перевірки.

Методологія проведення внутрішніх аудитів наведена в ДСТУ ISO 19011:2012 «Настанови щодо здійснення аудитів систем управління».

IX. Аналізування керівництвом

9.1. Аналізування СУОП керівництвом проводиться для оцінки:

придатності СУОП, тобто чи відповідає вона характеру небезпек, ризиків тощо;

адекватності СУОП, тобто чи відповідає вона політиці та цілям у сфері охорони праці;

результативності, тобто як досягаються бажані результати.

9.2. Аналізування СУОП в цілому здійснюється систематично (наприклад раз на півроку або раз на рік) на нарадах за участю роботодавця. За потреби наради проводяться частіше, щоб розглянути окремі питання функціонування СУОП.

9.3. Уповноважена посадова особа, яка звітує перед роботодавцем про стан та ефективність функціонування СУОП та необхідність її удосконалення, забезпечує своєчасне надання необхідних вхідних даних для аналізування СУОП.

9.4. Вхідними даними для аналізування СУОП є:

результати внутрішніх аудитів і оцінювання дотримання нормативних вимог, що підприємство зобов’язалось виконувати;

результати залучення працівників до ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків, розслідування інцидентів;

результати обговорення з працівниками, підрядниками та/або іншими сторонніми особами;

інформація, надана сторонніми особами, зокрема їх пропозиції, скарги;

дані, що підтверджують результативність діяльності підприємства у сфері охорони праці;

ступінь досягнення цілей у сфері охорони праці та виконання програми досягнення цілей;

результати розслідування інцидентів, відстеження коригувальних і запобіжних дій;

план заходів, визначених за результатами попереднього аналізування керівництвом;

зміни обставин, зокрема нормативних вимог щодо охорони праці;

рекомендації щодо покращення СУОП.

9.5. Результати аналізування мають бути спрямовані на удосконалення СУОП, зокрема щодо можливих змін у показниках діяльності підприємства, у політиці та цілях у сфері охорони праці, у відповідних елементах СУОП.

9.6. Протоколи аналізування СУОП керівництвом, в яких реєструються розглянуті питання та прийняті рішення, зберігаються відповідно до вимог інструкції з діловодства на підприємстві.

Інформування працівників підприємства про прийняті рішення за результатами аналізування керівництвом СУОП здійснюється у порядку, встановленому на підприємстві.

ЗАГАЛЬНА МОДЕЛЬ
СУОП підприємства

Загальна модель СУОП підприємства згідно з ДСТУ OHSAS 18001:2010 (див. рисунок 1) побудована на основі методології, відомої як «Плануй-Виконуй-Перевіряй-Дій».

Цю методологію можна стисло описати так:

Рисунок 1. Загальна модель СУОП підприємства згідно з ДСТУ OHSAS 18001:2010

ПРИКЛАД
політики підприємства у сфері охорони праці

Політика __________________________
               (найменування підприємства)
у сфері охорони праці

Керівництво підприємства встановлює пріоритет життя та здоров’я працівників підприємства і створює на робочих місцях у кожному структурному підрозділі належні, безпечні і здорові умови праці, запроваджує високу культуру виробництва, запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням.

Політика керівництва підприємства у сфері охорони праці полягає у:

підтриманні високої культури виробництва;

підвищенні рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництва, технологій і обладнання, використання досягнень науки і техніки;

проведенні навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

соціальному захисті працівників, відшкодуванні шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Керівництво гарантує забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері охорони праці.

Керівництво забезпечує функціонування СУОП, орієнтуючись на передовий досвід інших підприємств, що здійснюють аналогічну діяльність, та відповідно до вимог міжнародних стандартів серії OHSAS.

Керівництво всебічно сприяє, щоб функціонування СУОП забезпечувало, насамперед, запобігання травмам і погіршення стану здоров’я працівників, а також постійне поліпшення показників у сфері охорони праці.

ПРИКЛАДИ
можливих небезпечних чинників

ПРИКЛАД
експертного методу оцінювання ризиків

Метод оцінювання ризиків передбачає визначення величини ризику, виходячи із значущості (серйозності) наслідків, спричинених небезпекою (величина «Н»), та імовірності виникнення інциденту (величина «І»).

На значущість наслідків впливають різні чинники, наприклад:

характер спричиненої шкоди (незначний або значний);

масштаб наслідків (кількість постраждалих осіб);

повторюваність шкідливого впливу чи відсутність повторюваності;

тривалість шкідливого впливу (короткотривала чи довготривала).

Для оцінювання значущості наслідків установлюють шкалу балів (наприклад 3 - бальну чи 10 - бальну) з описом ознак значущості наслідків. Як приклад, оцінювання значущості наслідків здійснюється за критеріями, наведеними в таблиці 1.

Таблиця 1

На імовірність виникнення інциденту впливають різні чинники, зокрема:

частота і тривалість дії небезпеки;

можливість передбачення виникнення небезпеки;

можливість запобігання впливу небезпеки.

Для визначення ймовірності виникнення інциденту встановлюється шкала балів (наприклад 3 - бальна чи 10 - бальна) з описом ознак ймовірності виникнення інциденту. Як приклад, визначення ймовірності виникнення інциденту здійснюватися за критеріями, наведеними в таблиці 2.

Таблиця 2

Величину ризику можна визначити за допомогою способу, наведеного в таблиці 3.

Таблиця 3

Визначивши наслідки, спричинені небезпекою, та імовірність виникнення інциденту, на перетині визначених значень знаходять величину ризику. Величини ризику розрізняються від мінімальної величини (значення 1 - малозначний ризик) до максимальної величини (значення 5 - неприйнятний ризик).

Усунення всіх ризиків практично незавжди можливо, тому визначають ті ризики, щодо яких необхідно застосовувати першочергові заходи безпеки. Щоб допомогти у визначенні черговості запровадження заходів безпеки, можна користуватись настановами щодо прийняття рішення про необхідність і черговість запровадження заходів безпеки. Умовний приклад наведено в таблиці 4.

Таблиця 4

ПРИКЛАД
переліку небезпечних чинників і відповідних заходів безпеки

ПРИКЛАД
цілей у сфері охорони праці

Цілі _______________________
        (найменування підприємства)
у сфері охорони праці на _____ рік

__________

-1  кількість нещасних випадків;

-2  кількість випадків зі смертельним наслідком;

-3  втрачений робочий час;

-4  кількість порушень;

-5 ризики;

-6  чисельність працівників.

ЗАГАЛЬНИЙ РОЗПОДІЛ
функціональних обов’язків у сфері охорони праці на підприємстві

Функціональні обов’язки роботодавця у сфері охорони праці:

під час укладання трудового договору поінформувати працівника під підпис про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору;

забезпечувати за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору;

створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці;

створити відповідні служби і призначити посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затвердити інструкції про їх обов'язки та права під час виконання покладених на них функцій, а також контролювати їх додержання;

організовувати проведення інструктажів, навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці;

розробляти за участю сторін колективного договору і реалізовувати комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечувати виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджувати прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечувати належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечувати усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених уповноваженими особами за підсумками розслідування цих причин;

організовувати проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживати заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства) та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечувати безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснювати контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

організовувати запровадження безпечних методів праці;

вживати термінових заходів для допомоги потерпілим, залучати за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків;

організовувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і  періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року, а також за результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби забезпечувати проведення відповідних оздоровчих заходів;

одержувати дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232;

інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на належному рівні.

Функціональні обов’язки працівників у сфері охорони праці:

дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди;

проходити інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії;

негайно повідомляти безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства про кожний нещасний випадок, який стався з ним або свідком якого він був, і вживати заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому;

негайно повідомляти безпосереднього керівника або роботодавця про виробничу ситуацію, небезпечну для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля.

Загальний розподіл функціональних обов’язків у сфері охорони праці за ДСТУ OHSAS 18001:2010

__________
* Директор з охорони праці або заступник директора з охорони праці (якщо директор - керівник підприємства).
**  Роботодавець або керівник підприємства.
*** Директор з кадрових питань або заступник директора з кадрових питань (якщо директор - керівник підприємства).

РЕКОМЕНДОВАНИЙ ПЕРЕЛІК
документації СУОП