Вирізняють два види відпусток без збереженнязаробітної плати: обов’язкова та за згодою сторін.
Обов’язкову відпустку згідно зі ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) надають:
– матері або батькові, який виховує дітей без матері (зокрема, й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
– чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;
– матері або іншим особам, зазначеним у частині третій ст. 18 (батько дитини, баба, дід чи інший родич, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та один із прийомних батьків) та частині першій ст. 19 (жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, оди- нока матір, батько, який виховує дитину без матері (у т. ч. й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особа, яка взяла дитину під
опіку, чи один із прийомних батьків) Закону № 504, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — не більш як до досягнення дити- ною 16-річного віку;
– матері або іншій особі, зазначеній у частині третій ст. 18 Закону № 504, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;
– ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
– особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
– пенсіонерам за віком та інвалідам III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно;
– інвалідам I та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
– особам, які одружуються, — тривалістю до 10 календарних днів;
– працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, потрібного для проїзду до місця поховання та назад;  інших рідних — тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, потрібного для проїзду до місця поховання та назад;
– працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;
– працівникам для завершення санаторно-курортного лікування — тривалістю, визначеною в медичному висновку;
– працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, — тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, потрібного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;
– працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, — тривалістю, потрібною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;
– сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
– ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
– працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на цьому підприємстві до настання
шестимісячного терміну безперервної роботи;
– працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, — тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад. Якщо є двоє
або більше дітей зазначеного віку, така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини;
– працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.
За згодою сторін на підставі ст. 26 Закону № 504 працівникові може бути надана відпустка тривалістю до 15 календарних днів на рік без збереження заробітної плати (за сімейними обставинами та з інших причин).
Перелік причин чинним законодавством України не встановлено, оскільки поважність їх залежить від конкретних обставин. Документів, які б підтверджували причини для надання такої відпустки, не потрібно.
Відпустку без збереження заробітної плати можна використати за кількома підставами: за ст. 25 і за ст. 26 Закону № 504. Ці відпустки можна брати протягом року частинами. Надання відпустки більшої тривалості, аніж передбачено вказаними статтями, буде порушенням.
На надання відпусток без збереження заробітної плати не впливає час роботи на підприємстві, величина заробітної плати тощо. Крім того, вони не переносяться на наступні роки і на них не складається графік.

Галина БІЛОТКАЧ,
експерт гарячої лінії журналу «Довідник кадровика»