Людський чинник, як джерело ризику

У світі кожні три хвилини гине один робітник у результаті нещасного випадку або професійного захворювання, а кожну секунду четверо працюючих отримують травму. З людським чинником пов’язано, в залежності від обставин від 20 до 80 % різного роду порушень у виробництві і на транспорті. Спеціальними дослідженнями підтверджується, що 80 % дефектів при розробці та створенні складних систем у промисловості обумовлено помилками людини.

Всю величезну безліч причин аварій і катастроф можна умовно розділити на такі групи:

- конструктивна недосконалість установок, машин, систем, тобто не врахований розробниками ризик маловірогідного збігу несприятливих обставин;

- неякісне виконання;

- неприпустимий фізичний знос обладнання, його моральне старіння;

- помилкові дії персоналу внаслідок недостатньої кваліфікації і тренування, перевантаження, халатності, втоми, хвороби і, нарешті, злого умислу;

- безвідповідальне ставлення до безпеки з боку власника обладнання або установки.

Крім зазначених вище причин, для багатьох сучасних виробництв характерна концентрація аварійних передумов, обумовлених підходом людини до забезпечення безпеки у зв’язку зі збільшенням потужності одиничних блоків і підвищенням технологічних параметрів (температури, тиску, енергонасиченості, вмісту небезпечних речовин). Важливу роль у зростанні ризику зазнати значних втрат викликає подальша концентрація виробництва, викликана необхідністю комплексної переробки сировини і розміщенням на єдиному майданчику різних апаратів, установок, вогненебезпечних речовин і предметів праці. Тому більшість виробничих аварій супроводжуються вибухами і пожежами, які руйнують будівлі, споруди, що знищують виробничі запаси, які завдають шкоди здоров’ю людей та навколишньому середовищу.

Значні втрати несуть підприємства в умовах посиленої економічної, технологічної та торгової конкуренції від викликаного аваріями скорочення виробництва і втрати ринків збуту продукції. У кінцевому рахунку, це може непросто тимчасово порушити нормальне функціонування суб’єкта господарювання, а привести до скорочення робочих місць і навіть банкрутства, особливо якщо мова йде про малі та середні підприємства.

З урахуванням загальної схильності людини до ризику спеціальними дослідженнями встановлено 3 типи людей:

- люди так званого «практичного складу» зі сформованим морально етичним комплексом. Перш ніж ризикувати, вони прораховують можливі варіанти дій, і наступні за ними події і готові нести відповідальність за прийняте рішення;

- люди, які відчувають потребу в гострих відчуттях, у ризикованих діях. У випадку удачі можуть процвітати. Але навіть у разі невдач йдуть по життю легко, не приймаючи їх, наскільки це можливо, близько до серця;

- люди ризикують не стільки заради задоволення, скільки для досягнення власних цілей. Люди цього типу хоча егоїстичні, але емоційно стійкі. Іноді в основі їх ризикованих вчинків лежить прагнення отримати бажане будь-яким шляхом.

Таким чином, роль особистісного фактора у забезпеченні високоефективної і безпечної праці істотна.

Дослідники в сукупності доцільної діяльності людей виділяють наступні види поведінки: песимістичне, обережне, із середнім ступенем ризику, ризиковане, з високим ступенем ризику, азартне.

Поведінка підприємця, орієнтованого на невиправданий ризик, зазвичай визначається бажанням задовольнити самолюбство, наявністю зароблених коштів сумнівними методами (купівлею-продажем, обманом клієнта і т. д.). Це тип авантюриста, який керується принципом «може пронесе». Підприємці цього типу, як правило, мають слабку професійну підготовку і занадто велику самовпевненість.

Відмінною рисою досвідчених працівників є наявність у них стереотипів поведінки, що дозволяють їм здійснювати порівняно невелике число помилок у відомому їм спектрі режимів функціонування господарської системи. Однак при переході на принципово нові технології, різко змінюють умови праці, на більш прогресивні методи організації та управління виробництвом вироблені роками стереотипи і стратегії стають істотним гальмом на шляху оволодіння зовсім іншими прийомами і навичками роботи. І тут отримують перевагу молоді «новачки», відсоток помилок, у яких буде істотно нижче. Вік знижує стереотипні можливості працівника.

Причини помилок у процесі господарської діяльності, пов’язані з людським фактором, класифікують за такими групами:

- поведінкові, які проявляються незалежно від змісту професійного завдання і пов’язані з різними аспектами переробляє людиною (темп, обсяг, модальність, ступінь невизначеності та інші);

- виробничі, зумовлені як специфікою завдання, так і індивідуально-психологічними особливостями особистості працюючого;

- комплексні, що поєднують у цілому систему потоків «людина - предмет», «людина - машина», «людина - робота», а також «людина - людина».

Комплексні причини помилок, пов’язані з людським чинником і зумовлюють ризик зазнати втрат, недоотримати очікувані вигоди або в гіршому випадку можливість повного розорення підприємця, крах підприємства, випливають через розбіжність стратегії розвитку суб’єкта господарювання з рівнем активізації і мотивації праці його персоналу, неоптимальною організаційної структури управління підприємством, слабких ділових зв’язків як усередині, так і поза організацією.

Вивчення загальних критеріїв і методів досягнення успішної діяльності менеджерів і бізнесменів свідчить, що якісний рівень особистості, здатної до раціональної господарської діяльності, складається з трьох необхідних компонентів: загальних здібностей, специфічних професійних навичок та індивідуальних відмінностей, що дозволяють окреслити типи підприємливих людей. При цьому важливо враховувати індивідуальні особливості менеджера і бізнесмена, а саме:

- практичність розуму - господарська кмітливість, здатність застосовувати знання на практиці, вміння узагальнювати і вміло використовувати минулий досвід в тій чи іншій конкретній ситуації;

- глибина розуму - здатність доходити до суті явищ, подій, процесів, розкривати їх причини і наслідки, визначати головне;

- товариськість - відкритість для інших, готовність спілкуватися, потреба мати контакти з людьми;

- активність - вміння діяти енергійно, напористо при вирішенні практичних завдань;
- ініціативність - особливий творчий прояв активності, висування ідей, пропозицій, енергійність, підприємливість;

- наполегливість - прояв сили волі, завзяття, вміння доводити справу до кінця;

- самовладання - здатність контролювати свої почуття, свою поведінку в складних ситуаціях;

- працездатність - витривалість, здатність витримувати напружений темп роботи тривалий час;

- спостережливість — вміння бачити головне, примітне, зберегти в пам’яті або на папері найважливіші моменти з того, що відбувається;

- організованість - сила волі підпорядкувати себе необхідного режиму, постійно планувати свою діяльність, проявляти послідовність, зібраність;

- самостійність - незалежність в рішеннях, уміння самому знаходити шляхи досягнення поставлених цілей, брати на себе відповідальність при виконанні ключових завдань.

Щоб уникнути ризикованих ситуацій на підприємстві керівництву слід :

- проаналізувати відносини, що складаються між працівниками, працівниками і його керівництвом;

- створити політику стимулювання праці;

- враховувати неповну працездатність працівників з обмеженими можливостями;

- створювати умови роботи, що враховують особливості працюючих;

- сформулювати комплекс заходів, щоб уникнути конфліктних ситуацій.

Гармонії можна домогтися тільки при суворому обліку і постійному виконанні основних вимог поведінки підприємців, працюючого персоналу.

Виходячи з вищесказаного можна сказати, що людський фактор відіграє дуже значну роль у діяльності підприємства. Керівний персонал повинен враховувати той факт, що всі ми схильні помилятися, можемо втомлюватися ...

При організації різноманітної господарської діяльності необхідно орієнтуватися не на максимальну, чи не на граничну мобілізацію сил людини, а на реальні можливості кожного працівника в конкретних умовах виробничої діяльності. Реалізація даного принципу здійснюється шляхом правильної постановки цілей, планування, визначення пріоритетів, психологічного відбору, підготовки та навчання кадрів для виконання роботи, раціональної організації виробничого процесу та робочого середовища, оптимізації психічного стану працівника і психологічного клімату на виробництві.

Чітке уявлення підприємцем головної мети своєї справи, правильний вибір керівництвом підприємства довгострокової стратегії діяльності та створення досить компетентного свого оточення, доведення поставлених завдань до кожного пересічного виконавця значною мірою гарантує успіх будь-якого підприємницького починання.

Володимир ГНАТОВСЬКИЙ, спеціаліст з охорони праці, к. т. н.