4. Робоча навчальна програма з потижневим плануванням

Тиждень/ Дата	Діяльність студента
1-й тиждень
Завдання на тиждень	Розділ 1.1 Прочитати, законспектувати, скласти план, схему поняття ОП.
понеділок	Отримання доступу до навчальних матеріалів. Ознайомлення з методичними рекомендаціями щодо роботи з курсом.
вівторок	Розділ 1.1 Консультації до розділу 1.1, скласти план курсу ОП
середа	Проробити схему поняття ОП.
четвер	Розділ 1.1 Консультації до розділу 1.1
п΄ятниця	Складення конспекту

2-й тиждень
Завдання на тиждень	Розділ 1.2 Ознайомлення із змістом розділу, методичними рекомендаціями
понеділок	Розділ 1.2 Консультації до розділу 1.2
вівторок	Складення конспекту
середа	Розділ 1.2 Консультації до розділу 1.2
четвер	Робота з журналами інструктажів.
п΄ятниця	Складення конспекту
3-й тиждень
Завдання на тиждень	Розділ 1.3 Ознайомлення із змістом розділу, методичними рекомендаціями
понеділок	Розділ 1.3 Консультації до розділу 1.3
вівторок	Складення конспекту
середа	Вивчення термінології.
четвер	Розділ 1.3 Консультації до розділу 1.3
п΄ятниця	Складення конспекту
4-й тиждень
Завдання на тиждень	Розділ 1.4 Ознайомлення із змістом розділу, методичними рекомендаціями
понеділок	Розділ 1.4 Консультації до розділу 1.4
вівторок	Складення конспекту
середа	Заходи безпеки.
четвер	Розділ 1.4 Консультації до розділу 1.4
п΄ятниця	Складення конспекту
5-й тиждень
Завдання на тиждень	Розділ 1.1, 1.1,1.2, 1.3, 1.4 Повторити матеріал, скласти план.
понеділок	Розділ 1.1,1.2, 1.3, 1.4 Повторити поняття з розділів.
вівторок	Консультації до розділів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4
середа	Повторити, зробити висновки.
четвер	Консультації до розділів1.1,1.2, 1.3, 1.4
п΄ятниця	Виконання практичної роботи. Завдання 1.
6-й тиждень
Завдання на тиждень	Розділ 2.1 Ознайомлення із змістом розділу, методичними рекомендаціями
понеділок	Консультації до розділу 2.1
вівторок	Складення конспекту
середа	Складення змістовної схеми розділу.
четвер	Консультації до розділу 2.1
п΄ятниця	Складення конспекту
7-й тиждень
Завдання на тиждень	Розділ 2.2 Ознайомлення із змістом розділу, методичними рекомендаціями
понеділок	Консультації до розділу 2.2
вівторок	Складення конспекту
середа	Вивчення термінології.
четвер	Консультації до розділу 2.2
п΄ятниця	Складення конспекту
8-й тиждень
Завдання на тиждень	Розділ 2.3 Ознайомлення із змістом розділу, методичними рекомендаціями
понеділок	Консультації до розділу 2.3
вівторок	Складення конспекту
середа	Заходи безпеки.
четвер	Консультації до розділу 2.3
п΄ятниця	Складення конспекту
9-й тиждень
Завдання на тиждень	Розділ 2.4 Ознайомлення із змістом розділу, методичними рекомендаціями
понеділок	Консультації до розділу 2.4
вівторок	Складення конспекту
середа	Характеристика засобів допомоги.
четвер	Консультації до розділу 2.4
п΄ятниця	Складення конспекту
	10-й тиждень
Завдання на тиждень	Розділ 2.1, 2.1,2.2, 2.3, 2.4 Повторити матеріал, скласти план.
понеділок	Розділ 2.1, 2.1,2.2, 2.3, 2.4 Повторити поняття з розділів.
вівторок	Консультації до розділів 2.1, 2.1,2.2, 2.3, 2.4
середа	Повторити, зробити висновки.
четвер	Консультації до розділів2.1, 2.1,2.2, 2.3, 2.4
п΄ятниця	Виконання практичної роботи. Завдання 2.

4. Навчальні модулі дистанційного курсу “Охорона праці”

Модуль 1. Тема: “Правові та організаційні основи охорони праці”

Розділ 1.1. “Правові та організаційні основи охорони праці”

Розділ 1.2. “Навчання з питань охорони праці”

Розділ 1.3. “Основи пожежної безпеки”

Розділ 1.4. “Основи електробезпеки”

Практичне завдання №1 „Нормативна база з охорони праці”

Завдання. Використовуючи „Кодекс законів про працю” та інші нормативні документи скласти перелік відповідних документів та дій, необхідних під час влаштування на роботу до туристсько-готельного комплексу (за вибором:інструктором з туризму, прибиральницею, гідом, менеджером).

Роботу оформити у вигляді реферату загальним обсягом 7 сторінок.

Модуль 2. Тема: “Основи безпеки праці в галузі”

Розділ 2.1. “Основи безпеки праці в галузі”

Розділ 2.2. “Основи гігієни та виробничої санітарії. Медичні огляди”

Розділ 2.3. “Цивільна оборона”

Розділ 2.4. “Надання першої допомоги потерпілим від нещасних

випадків”

Практичне завдання №2 „Підготовка та оформлення інструктажу”

Завдання. Скласти інструкцію для інструктажу групи туристів, які планують здійснити некатегорійний триденний пішохідний перехід по Луганській області.

Результат оформити у вигляді тексту інструктажу та прикладу заповнення (частково) журналу цільового інструктажу для студентів.

ПИТАННЯ 1 МОДУЛЯ « Правові та організаційні основи охорони праці »

з курсу «Охорона праці» спеціальності „туризм”, „готельно-ресторанна справа”.

1. Конституція України про охорону праці. Основи законодавства з охорони праці.

2. Закон України «Про охорону праці » від 14.10.92 року і порядок введення його в дію.

3. Типове положення про службу охорони праці, яке затверджено наказом Держкомітету України з нагляду за охороною праці від 03.08.1993 р. №73.

4. Типове положення про комісію з питань охорони паці підприємства, яке затверджено Наказом Держкомтуризму України по нагляду за охороною праці від 03.08.1993 р. № 3.

5. Положення про облік і розслідування нещасних випадків, професіональних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93. р. № 623.

6. Типове положення про навчання, проведення інструктажу і перевірку знань робітників з питань охорони праці. Затверджено наказом Держкомітету України з нагляду за охороною праці від 04.04.94 р.

№ 30.

7. Перелік робіт з підвищеною небезпекою. Затверджено наказом Держкомітету України з питань охорони праці від 30.11.93 р. № 123.

8. Перелік посадових осіб, які повинні проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці. Затверджено наказом Держкомітету України з нагляду за охороною праці від 11.10.93 р. № 94.

9. Положення про порядок накладання штрафів на підприємствах, установах і організаціях за порушення нормативних актів з охорони праці. Затверджено постановою Кабінету міністрів України від 17.09.93р. № 754.

10. Закон України «Про внесення змін і доповнень про адміністративні правопорушення та Кримінальний кодекс України». Постанова Верховної Ради України від 15.01.1995 р. № 296/4 – ВР.

11. Питання Державного Комітету України з нагляду за охороною праці. Постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 р. № 328.

12. Структура Державного комітету України з нагляду за охороною праці.

13. Про затвердження «Положення про науково-технічну раду Державного комітету України з нагляду за охороною праці». Наказ Держкомітету України з нагляду за охороною праці від 26.09.1994 р. № 93.

14. Типове положення про Державну інспекцію охорони праці Державного Комітету України з нагляду за охороною праці (Держнагляд охорони праці)

15. Перелік прав посадових осіб системи Держкомітету України з нагляду за охороною праці.

16. Типова посадова інструкція державного інспектора державної інспекції територіального управління Держнагляду охорони праці.

17. Про затвердження порядку організації державного нагляду за охороною праці в системі Держнагляду охорони праці. Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 01.05.95р. №82.

18. Порядок організації державного нагляду з охорони праці в системі Держнагляду охорони праці.

19. Методичні рекомендації з організації планування, обліку і контролю роботи органів Держнагляду охорони праці.

20. Основні положення безпеки туризму в Законі України «Про туризм».

21. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», від 01.01.

2001 р.

22. Постанова Кабінету Міністрів України про «Порядок розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру», від 22.03.2001 р. № 270.

23. Про організацію робочих місць і працевлаштування інвалідів. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314.

24. Положення про медичні огляди працюючих відповідних категорій. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 р. № 45.

25. Граничні норми підойму і переміщення важких предметів жінками. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 р. № 241.

26. Перелік важких робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.94. р. № 46.

27. Закон України про пожежну безпеку і порядок введення його в дію. Постанова Верховної Ради України від 17.12.93 р.

28. Положення про службу безпеки дорожнього руху: міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об’єднань, установ та організацій. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.94 р. № 227.

29. Положення про навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з тяжкими роботами і роботами зі шкідливими або небезпечними умовами праці. Затверджено наказом Держкомітету України з нагляду за охороною праці від 30.12.94 р. № 130.

30. Положення про комісії з безпеки дорожнього руху підприємств, установ і організацій України. Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 23.02.94 р. № 80.

31. Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах від 28.12.2001. р. за № 1093/6284.

ПИТАННЯ 2 МОДУЛЯ “ Основи безпеки праці в галузі”

1. Міждержавні й державні стандарти в галузі туристичної діяльності та

готельного господарства.

2. Характерні причини виникнення пожеж.

3. Пожежно-небезпечні властивості речовин.

4. Організаційно-технічні протипожежні заходи.

5. Технічні протипожежні заходи.

6. Пожежна сигналізація.

7. Види горіння речовини та способи його гасіння.

8. Вогнегасні матеріали та речовини.

9. Пожежна техніка й засоби захисту проектів.

10. Заходи запобігання пожежі на підприємстві.

11. Обов´язки адміністрації, робітників і службовців з пожежної безпеки.

12. Види електрики й розмір напруги, що використовується.

13. Особливості електротравматизму.

14. Головні причини електротравматизму.

15. Безпечні методи звільнення постраждалого від дії електричного струму.

16. Колективні та індивідуальні засоби захисту в електроустановках.

17. Зануління та захисне заземлення.

18. Захист будівель і споруд від блискавки.

19. Поняття виробничої санітарії, забруднення, шкідливої речовини та її

гранично допустимої концентрації.

20. Організаційні, гігієнічні, санітарно-технічні заходи виробничої

санітарії.

21. Поняття стомлення, ритму й засоби зниження процесу стомлення.

22. Правильний режим розподілу роботи.

23. Норми піднімання та переміщення ваги жінками й неповнолітніми.

24. Санітарно - побутове забезпечення працюючих.

25. Щорічні медичні огляди.

26. Загальні положення надання долікарської допомоги, її надання.

27. Медична аптечка (місце знаходження, правила користування).

28. Медична аптечка (склад медичної та домашньої аптечки).

29. Правила техніки безпеки при пересуванні туристів.

30. Основні причини, що збільшують небезпеку під час проведення туристських подорожей.

Модуль 1. Тема: “Правові та організаційні основи охорони праці”

Розділ 1.1. “Правові та організаційні основи охорони праці”

Зміст поняття “Охорона праці”, значення, мета й завдання дисципліни.

Відповідно до Закону України, охорона праці - це система правових, економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров´я й працездатності людини в процесі праці.

Чинність Закону поширюється на всі підприємства, установи й організації незалежно від форми власності й видів їхньої діяльності (в

подальшому – підприємство), на всіх громадян, а також притягнутих до праці на цих підприємствах (надалі – працівники).

Державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя й здоров'я людини, комплексного рішення завдань охорони, соціального захисту працюючих, встановленні єдиних нормативів з охорони праці, використання економічних методів керування охороною праці, здійсненні навчання населення, професійної підготовки й підвищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці

Законодавство про охорону праці:

- визначає основні положення з реалізації конституційного права

громадянина на охорону його життя й здоров'я в процесі трудової діяльності;

- регулює відносини між власником підприємства, установи й

організації (далі - роботодавцем) і працівником з питань безпеки,

гігієни праці й виробничого середовища за участю відповідних державних органів нагляду;

- встановлює єдиний порядок організації ОП в Україні;

- надає право працівникові відмовитися від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для його життя або здоров'я, або людей, які його оточують, і навколишнього середовища;

- зберігає середній заробіток за період простою не з вини трудящого;

- надає право перекладу працівника на більш легку роботу тимчасово або без обмеження рядок (відповідно до медичного висновку й стану здоров´я) за умови його згоди;

- гарантує відшкодування працівникові збитку, заподіяного йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов´язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства (Правилами відшкодування власником підприємства, заставі й організації або уповноваженим їм органом збитку, заподіяного робітнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням їм трудових обов´язків) а також виплату одноразової допомоги;

- надання трудящим пільг і компенсацій за важкі й шкідливі умови праці;

- забезпечення трудящих спецодягом й іншими засобами індивідуального захисту, що змивають і знешкоджують засобами;

- відшкодування працюючого морального збитку власником;

- забезпечення комплексного вирішення завдань охорони праці жінок, неповнолітніх й інвалідів.

Основні законодавчі акти з ОП

Законодавство України про ОП складається з Конституції країни (Основний закон), законів “Про охорону праці”, “Про охорону здоров´я”, “Про пожежну безпеку”, “Про використання ядерної енергії й радіаційного захисту”, Кодексу законів про працю (КЗПП), державних нормативних актів з охорони праці (ДНАОП), ССБТ, санітарних норм і правил, Правил дорожнього рухові, та ін. Зміст цих законодавчих актів рекомендується розглядати на прикладі КЗПП :

Зміст поняття охорони праці (ОП)

Охорона праці

(ОП)

Нормативно-правове Технічна Виробнича Пожежна

забезпечення охорони безпека санітарія безпека

праці

Нормативна база з питань охорони праці.

Нормативна документація з ОП розподіляється на державні

міжгалузеві й галузеві нормативні акти з охорони праці.

Державний нормативний акт з охорони праці (ДНАОП) - це правила, норми, стандарти ССБТ, положення, інструкції або інший документ, якому даний сила правової норми, обов'язкової для виконання, що затверджується Кабінетом Міністрів України або Держнаглядохоронпраці, або Держстандартом, або іншим органом нагляду в питаннях його компетенції.

Державний нормативний акт з охорони праці (ДНАОП) може бути

міжгалузевим або галузевим. Державний міжгалузевий нормативний акт з охорони праці - це ДНАОП, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від відомчої належності й форми власності.

Державний галузевий нормативний акт з охорони праці - це

ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.

Нормативний акт підприємства з охорони праці - це положення, інструкція або інший документ, що розробляється роботодавцем з урахуванням вимог ДНАОП 0-00-8.03-93.

Міжгалузеві й галузеві нормативні акти, стандарти переглядаються у зв'язку із впровадженням певних досягнень науки й техніки, спрямованих на поліпшення безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, але не рідше одного разу в десять років.

У галузях державна політика в області ОП реалізується комплексними програмами зниження й усунення небезпечних і шкідливих факторів, створення ефективних способів захисту працюючих.

Колективний договір розробляється, складається й виконується відповідно до Закону України “Про колективний договір" і відповідно до “Спільних рекомендацій державних органів і профспілки до змісту розділу “Охорона праці” у колективному договорі (угоді, трудовому договорі).

Колективний договір складається власником і професійним союзом підприємства на час, визначений самим договором, як правило, на рік.

У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають:

-забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі ОП на рівні, не нижче, ніж передбачається відповідним законодавством;

- обов'язки працівників;

- додаткові пільги й компенсації працівникам, не передбачені відповідним законодавством;

- комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів

безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, підвищення існуючого рівня ОП;

- попередження випадків виробничого травматизму, професійних захворювань;

- одноразова допомога.

Адміністрація й профспілковий комітет звітують перед колективом робітників та службовців про виконання зобов'язань колективного договору.

Контроль за виконанням зобов'язань за колективним договором здійснюють адміністрація й профспілковий комітет, а також їх вищестоящі органи.

Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації складаються адміністрацією за узгодженням із профспілковим комітетом на підставі типових Правил, затверджених у встановленому порядку. Вони є основним нормативним актом, що регулює питання трудової дисципліни й організації внутрішнього трудового розпорядку.

Правила внутрішнього розпорядку включають:

- обов'язки адміністрації: правильно організувати працю робітників й службовців, створювати умови для росту продуктивності праці, забезпечувати трудову й виробничу дисципліну, неухильно дотримуватись законодавства про працю й правил ОП, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їхньої праці й побуту;

- обов'язки робітників та службовців: працювати чесно й сумлінно,

додержуватись дисципліни праці, вчасно й точно виконувати розпорядження адміністрації, підвищувати продуктивність праці, поліпшувати якість продукції, додержуватись технологічної дисципліни, вимог з ОП.

Права працівників на ОП під час роботи на підприємстві.

Законом “Про охорону праці” передбачається, що кожному працівнику на робочому місці гарантовані відповідно до вимог нормативних актів з ОП:

- безпека технологічних процесів;

- безпечна робота машин, механізмів, устаткування й інших засобів

виробництва;

- необхідні засоби колективного й індивідуального захисту, які повинні бути використаними працівником;

- санітарно-побутові умови;

- компенсація за шкідливі й небезпечні умови праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя й здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища. За період простою за цими причинами й не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір, якщо власник не

дотримується законодавства з ОП. У цьому випадку працівнику виплачується вихідна допомога не менш тримісячного заробітку. Колективні домов можуть передбачати й більш високі виплати в частині вихідної допомоги.

Працівників, яким за станом здоров'я потрібне надання більш легкої роботи, власник винний відповідно до медичного висновку перевести, за їхньою згодою, на таку роботу тимчасово або без обмеження часу.

На час зупинки експлуатації підприємства, цеху, ділянки, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за робітником зберігається місце роботи.

Пільги й компенсації за тяжкі умови праці.

Працівники, зайняті на роботах з важкими й шкідливими умовами праці, у передбаченому законодавством порядку мають наступні пільги:

- безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінних продуктах харчування, газованою солоною водою;

- оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення;

- скорочена тривалість робочого години;

- додаткова оплачувана відпустка;

- пільгові пенсії;

- оплата праці в збільшеному розмірі.

Власник зобов'язаний відшкодувати працівнику збиток, нанесень йому каліцтвом або іншим погіршенням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Власник відшкодовує потерпілому від нещасного випадку витрати на лікування (у тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, витрати по догляду та інші види медичної й соціальної допомоги, відповідно до медичного висновку, і інше, що передбачається в законодавчому порядку.

Охорона праці жінок і неповнолітніх.

Забороняється використання праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних або робіт із санітарного й побутового обслуговування), а також залучення жінок для підняття й пересування речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми.

Праця вагітних жінок і жінок, що мають неповнолітніх дітей, регулюється чинним законодавством (див. далі).

Забороняється використання праці неповнолітніх, тобто осіб до

вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Порядок трудового й професійного навчання неповнолітніх професіям, пов´язаним із цими роботами, визначається відповідним Положенням, затвердженим Держнаглядохоронпраці.

Забороняється залучати неповнолітніх до:

- нічних, понаднормованих робіт і роботи у вихідні дні;

- підняття й переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік обмежень, передбачених Законом “Про охорону праці”

для жінок і неповнолітніх, затверджений МОЗ України.

Забезпечення працюючих засобами захисту.

Працюючі в шкідливих і небезпечних умовах праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, видаються безкоштовно по встановленим нормах спеціальний одяг, спеціальне взуття й інші засоби індивідуального захисту, а також змивні й знешкоджуючі засоби.

Власник зобов'язаний організувати комплектування й зміст засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів з ОП.

Власник компенсує працівнику витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами часу видачі цих засобів порушений і працівник був змушений придбати їх за особисті кошти. У випадку дострокового зношування цих засобів не з вини робітника власник зобов'язаний видати нові.

Органи управління ОП в Україні

Державне управління ОП здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- Державний комітет з нагляду за ОП;

- Міністерства, центральні органи державної влади;

- місцева державна адміністрація й Ради народних депутатів.

Кабінет Міністрів України:

- забезпечує реалізацію державної політики в області ОП;

- затверджує національну програму з ОП;

-визначає функції міністерств й інших керівних органів із створення умов з нагляду за ОП;

- визначає порядок створення й використання фондів ОП;

При Кабінеті Міністрів України діє Національна Рада з питань безпечної життєдіяльності населення.

Повноваження Державного комітету України з нагляду за

охороною праці (Держнаглядохоронпраці):

- здійснює комплексне керування ОП, реалізує державну політику в цій області;

- розробляє при участі міністерств і відомств, профспілок національну програму з ОП і контролює її виконання;

- координує роботу органів керування й контролю в області ОП;

- розробляє й переглядає систему показників обліку умов й безпеки праці.

Рішення Держнаглядохоронпраці з питань ОП, які стосуються його компетенції, обов´язкові для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевою державною адміністрацією, місцевими Радами народних депутатів й

підприємствами.

Повноваження міністерств та інших центральних органів:

-здійснюють державну експертизу умов праці;

-визначають порядок і здійснюють контроль за атестацією робочих

місць з ОП;

- проводять єдину науково-технічну політику в області ОП;

- здійснюють методичне керівництво в області ОП;

- організовують навчання й перевірку знань з ОП керівників галузі.

Повноваження місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів:

- забезпечують реалізацію державної політики в області ОП;

- формують при участі профспілок програми заходів щодо питань

ОП за міжгалузевими нормами;

- при необхідності організовують регіональні аварійно-рятувальні формування;

- здійснюють контроль за дотриманням нормативних актів з ОП;

- створюють фонди ОП.

Державний нагляд за дотриманням законодавчих нормативних актів з ОП здійснюють:

- Державний комітет з нагляду за ОП;

- Держкомітет з ядерної та радіаційної безпеки;

- органи держнагляду МНС;

- органи санепідемслужби Міністерства охорони здоров´я.

Вищий нагляд за ОП здійснюється Генеральною прокуратурою в особі Генерального прокурора України й підлеглими йому прокурорами.

Громадський контроль за дотриманням законодавства з ОП здійснюють:

- трудові колективи через обраних ними уповноважених;

- професійні союзи - в особі своїх виборних органів і представників.

Уповноважені трудових колективів з питань ОП мають право

безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог з ОП й

вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції з усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки та гігієни праці.

Для виконання цих зобов'язань власник за свій рахунок організує навчання й звільняє уповноваженого з питань ОП від роботи на передбачений колективним договором строк зі збереженням за ним середнього заробітку.

Уповноважені трудових колективів діють відповідно до типового положення, затвердженого Держкомітетом з нагляду за ОП.

Відповідальність за порушення законодавства про працю й ОП

Згідно статей 18,19 Закону “Про охорону праці” працівник зобов´язаний:

- знати й виконувати вимоги нормативних актів з ОП;

- знати правила та інструкції з користування машинами, механізмами обладнанням й іншими засобами виробництва;

- уміло користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- проходити у встановленому порядку медичні оглянь;

- співробітничати із власником у питаннях організації безпечних і нешкідливих умов праці;

- вживати посильних заходів із запобігання нещасних випадків, травматизму, профзахворювань й ін.;

- вчасно повідомляти про небезпеку керівництву.

За порушення законодавчих й інших нормативних актів з ОП, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду й представників професійних союзів, винні притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, карної відповідальності згідно законодавства.

Розділ 1.2. “Навчання з питань охорони праці”

Навчання - інструктаж з питань ОП

Підприємства на основі Типового положення розробляють і затверджують у встановленому порядку Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці на підприємстві. Це Положення містить програму навчання.

Всі працівники при прийомі на роботу й у її процесі проходять інструктаж: з питань ОП, надання долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків, з правил поводження при виникненні аварій.

Вступний інструктаж - це загальний інструктаж, який проводитися до початку роботи в період оформлення робітника на роботу, або з учнями, які прибули на виробниче навчання або на практику.

Первинний інструктаж проводитися вперше на робочому місці. При прийомі на роботу після проходження первинного інструктажу працівник зобов`язаний пройти стажування.

Повторний інструктаж проходять всі працівники щоквартально на роботах з підвищеною небезпекою, на інших один раз у півріччя.

Позаплановий інструктаж проводять у зв´язку зі змінами правил з ОП, технологічного процесу, нещасними випадками й ін.

Цільовий інструктаж проводитися перед виконанням робіт, на які необхідно оформляти наряд-допуск, при виконанні разових робіт, ліквідації аварій і т.п.

У випадку незадовільних знань із питань ОП працівники повинні пройти повторний інструктаж. За бажанням працівника проводитися додатковий інструктаж з питань ОП.

Відповідно до вимог Типового положення про навчання, кожному працівнику під розписку видається інструкція з охорони праці.

Інструкція - це нормативний документ, яким визначаються безпечні прийоми й методи праці під час експлуатації конкретних видів машин, механізмів, верстатного, електричного, хімічного, газового, лазерного й іншого устаткування. У ній є конкретні відомості про безпечну організацію й зміст робочого місця, його безпечної зони, про попереджувальні огородження і пристосування, системи сигналізації й блокування, дії у випадку виникнення аварії та ін. Інструкція фіксує заборонені дії працюючих, щоб виключити помилки, які можуть привести до травм на робочому місці, профотруєння й профзахворювання.

Допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з ОП, забороняється.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ВСТУПНОГО ІНСТРУКТАЖУ

ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ

1. Загальні відомості про підприємство, характерні особливості виробництва, об´єкти підвищеної небезпеки.

2. Загальні правила поведінки працівників на території підприємства, виробничих та допоміжних приміщень. Розташування основних служб допоміжних приміщень, безпечний рух на території підприємства

3. Основні положення Закону України “Про охорону праці”, Кодекс законів про працю та нормативні акти про охорону праці, вирішення цих питань між роботодавцем і працівником.

3.1. Трудовий договір, робочий час та час відпочинку. Охорона жінок та осіб, молодших за 18 років. Колективний договір (угода), пільги та відшкодування за важкі та шкідливі умови праці, порядок їх надання.

3.2. Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, відповідальність за порушення цих правил.

3.3. Система управління охороною праці, державний нагляд та громадський контроль за охороною праці на підприємстві:

- обов'язки власника з охорони праці;

- обов'язки працівника щодо виконання вимог нормативних актів про охорону праці;

- права працівника з охорони праці при укладанні трудової угоди та час роботи на підприємстві;

- відповідальність працівника за порушення вимог з охорони праці;

- попередні та періодичні медичні огляди;

- соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань;

- навчання з питань охорони праці.

4. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, характерні для цього виробництва, особливості їх дії на працівників. Методи та засоби запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, засоби індивідуального та колективного захисту, знаки безпеки та сигналізації. Порядок норми видачі засобів індивідуального захисту. Питання електробезпеки.

5. Основні вимоги виробничої санітарії та особистої гігієни.

6. Обставини та причини окремих характерних нещасних випадків та аварій, які сталися на підприємстві та інших аналогічних виробництвах через порушення вимог безпеки.

7. Порядок розслідування та оформлення документації щодо нещасних випадків та професійних захворювань.

8. Пожежна безпека. Способи та засоби запобігання пожежам, вибухам, аваріям. Дії персоналу при їх виникненні. Чинні документи з питань пожежної безпеки. Виробничі дільниці, найбільш небезпечні в пожежному плані. Протипожежний режим. Загально об´єктні та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки. Способи застосування первинних засобів пожежогасіння.

9. Перша допомога потерпілим. Дії працівників у разі нещасного випадку та аварії на дільниці, у цеху, на підприємстві.

_________________________________________________________________

(підприємство, організація, заклад освіти)

ЖУРНАЛ РЕЄСТРАЦІЇ ВСТУПНОГО ІНСТРУКТАЖУ

З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Розпочато "" _ 20_

Закінчено "____" _______ 20___

№	Дата проведення інструктажу	Прізвище, ім’я та по батькові особи, яку інструктують	Професія, посада особи, яку інструктують	Назва виробничого підрозділу, до якого надсилається особа, яку інструктують	Прізвище, ім’я та по батькові особи, яка інструктує	Підпис
						особи, яку інструктують	особи, яка інструктує
1	2	3	4	5	6	7	8

* Не заповнюється при проведенні вступного інструктажу в закладах освіти особами, яким не виповнилось 14 років.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ПЕРВИННОГО ІНСТРУКТАЖУ

1. Загальні відомості про технологічний процес та обладнання на робочому місці, виробничій дільниці, в цеху. Основні небезпечні виробничі фактори, що виникають при цьому технологічному процесі, особливості їх дії на працівників. Питання виробничої санітарії та особистої гігієни, пов'язані з виконанням роботи і перебуванням у приміщенні.

2. Безпечна організація робіт та утримання робочого місця.

3. Небезпечні зони машин, механізмів, приладів. Засоби безпеки обладнання (запобіжні, гальмові пристрої та огорожа, системи блокувань сигналізації, знаки безпеки). Вимоги запобігання електротравматизму.

4. Порядок підготовки до праці (перевірка справності обладнання, пускових приладів, інструменту та пристосувань, блокування, заземлене інших засобів захисту).

5. Безпечні прийоми та методи роботи; дії при виникненні небезпечної ситуації.

6. Засоби індивідуального захисту на робочому місці та правила їх використання.

7. Схема безпечного руху працівників по території цеху, дільниці.

8. Внутрішньоцехові транспортні та вантажопідіймальні засоби і механізми. Вимоги при вантажо-розвантажувальних роботах та транспортуванні вантажу.

9. Характерні причини аварій (вибухів, пожеж тощо), випадків виробничого травматизму.

10. План ліквідації аварій, запасні виходи.

11. Засоби запобігання можливим аваріям. Обов'язки і дії працівників при аваріях. Способи застосування існуючих на дільниці засобів пожежогасіння, протиаварійного захисту та сигналізації, місця їх розташування.

12. Надання долікарської допомоги потерпілим.

13. Вимоги безпеки при закінченні роботи.

14. Зазначені в пунктах 1-13 питання розглядаються в поєднанні з інструкцією з охорони праці для конкретного виду робіт чи професії, вимогами технічної документації та технологічних регламентів.

_________________________________________________________________

(підприємство, організація, заклад освіти)

ЖУРНАЛ РЕЄСТРАЦІЇ ІНСТРУКТАЖІВ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

(Первинний, повторний, позаплановий)

Розпочато" ____ " _________ 20 р.

Закінчено" ____ " _________ 20 р.

№ з/п	Дата	Прізвище, ініціали особи, яку інструктують	Професія, посада особи, яку інструктують	Вид інструктажу	Причина проведення позапланового або цільового інструктажу	Прізвище, ініціали особи, яка інструктує	Підпис		Стажування на робочому місці
							особи, яку інструктують	особи, яка інструктує	Кількість змін з ______ по _______ (дати)	Стажування пройшов (підпис робітника)	Знання перевірив, допуск до роботи зробив (підпис, дата)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ВСТУПНОГО ІНСТРУКТАЖУ

ДЛЯ ВИХОВАНЦІВ, УЧНІВ, СТУДЕНТІВ

1. Загальні відомості про заклад освіти (ЗО), його лабораторії, гуртки, майстерні. Види джерела небезпеки в навчальних приміщеннях та на спортивних майданчиках.

2. Загальні правила поведінки на території ЗО. Розташування кабінетів, лабораторій, їдальні, залів, медпункту тощо.

3. Особливі вимоги безпеки при проведенні позакласних та позашкільних заходів. Обставини та причини окремих характерних нещасних випадів, що сталися в закладах освіти.

4. Вимоги пожежної безпеки в навчальному закладі.

5. Перша допомога потерпілим. Дії учнів, вихованців, студентів у разі нещасного випадку, випадку пожежі, виявлення отруйних або шкідливих речовин у закладі освіти.

__________________________________________________________________

(заклад освіти)

ЖУРНАЛ РЕЄСТРАЦІЇ ІНСТРУКТАЖІВ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

(для учнів, вихованців, студентів)

Розпочато "____" ________ 20 р.

Закінчено "____" ________ 20 р.

№ п/п	Дата проведення інструктажу	Прізвище, ім’я та по батькові особи, яку інструктують	Клас, група, лабораторія, кабінет	Вид інструктажу, його зміст, номер, найменування інструкції	Прізвище, ім’я та по батькові особи, яка інструктує	Підпис
						особи, яку інструктують	особи, яка інструктує
1	2	3	4	5	6	7	8

* Не заповнюється при проведенні в закладах освіти з особами, яким не виповнилось 14 років.

Виробничий травматизм і профзахворювання. Втрата працездатності (тимчасово або постійно) працюючими в результаті нещасного випадку, пов´язаного з виробництвом.

Всі інші травми ставляться до травматизму невиробничого характеру. Смороду підлягають розгляду відповідно до вимог “Положення про розслідування й облік нещасних випадків невиробничого характеру”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.97 №42.

До числа характерних прикладів виробничого травматизму відносяться: засмічення очей, поранення, забиті місце, перелом, опік, поразка електричним струмом, обмороження, теплові удари та ін. Головні фактори, які можуть заподіяти виробничий травматизм, це: робочі інструменти, частини машин і механізмів, що рухаються, вантажі, що падають, полум'я, пари, розплавлений метав та ін.

Вплив на організм особливо небезпечних і шкідливих факторів виробництва, у результаті чого погіршилося здоров'я працюючого (тимчасово або постійно), називається профзахворюванням.

На жаль, на виробництві ще не викоренені факти вживання

алкогольних напоїв, а також поява працюючих на виробництві в нетверезому стані. Людина в такому стані стає додатковим джерелом небезпеки для навколишніх, тому що в стадії сп´яніння порушується

координація його дій під час роботи. Результат - аварії, травми й

інше. За вживання спиртних напоїв у робочий час або появу на роботі в нетверезому стані законодавством передбачене відсторонення від роботи та, як надзвичайний захід, - звільнення за даним мотивом з ініціативи адміністрації.

Профотруєння - це тимчасовий вплив газу, що отруюють факторів на організм працюючого, у результаті чого потерпілий непритомніє, перебуває в шоковому стані й ін.

До числа виробничих шкідливих речовин відносяться парі ртуті, аніліну, свинцю, вібрація, сильний шум, різкі температурні коливання повітря, відсутність вентиляції, рухливість і вологість повітря, радіація, підвищений рівень статичної електрики та ін. Професійні захворювання, на відміну від виробничого травматизму, проявляються не відразу, а поступово, внаслідок постійного впливу виробничих шкідливих речовин на організм працюючих. Наприклад, професійними захворюваннями можуть бути глухота в казанярів, ревматизм у будівельника, захворювання серцево-судинної системи в осіб, що працюють в умовах сильних вібрацій, кесонна хвороба, хвороба очей у зварника та інше.

Основні причини травматизму й захворювань; заходи їх виключення на виробництві. Заподій травматизму й захворювання на виробництві викликаються чотирма групами небезпечних і шкідливих факторів: біологічними, психофізіологічними, фізичними й хімічними.

Біологічні небезпечні й шкідливі речовини, вплив яких на працюючих призводить до нещасних випадків, травм або професійних захворювань, - це вплив мікробів, мікроорганізмів, біохімічні, фізіологічні, генетичні й інші зміни в клітинах й організмі людини в результаті дії іонізуючих випромінювань й ультрафіолетового випромінювання та ін.

Фізичні небезпечні й шкідливі фактори виробництва найбільш розповсюджені. До них відносяться: машини й механізми, радіація, вібрація, запорошеність і загазованість робочої зони, температура повітря робочої зони, шум, ультразвук, вологість повітря, електрика, електромагнітні поля, недостатня або підвищена освітленість робочої зони. Рівень небезпечних і шкідливих фізичних факторів на робочих місцях не винний перевищувати гранично припустимих величин, передбачених санітарними нормами й правилами, стандартами ОП, а також гігієнічними нормами, затвердженими Міністерством охорони здоров´я (МОЗ).

Хімічні небезпечні й шкідливі фактори виробництва (дратівні й

загально токсичні) отруюють організм людини через дихальні шляхи, систему травлення, шкіряне покриття.

Основними заходами попередження й виключення захворювань є:

організаційні, технічні, санітарно-виробничі, медично-профілактичні.

До організаційних заходів для ОП відносяться: навчання працюючих безпечним методам роботи і їхній інструктаж на робочому місці, розробка правил, норм й інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії, електро- і пожежної безпеки; організація оглядів-конкурсів з охорони праці й культурі виробництва, адміністративно-громадський контроль за станом робочих місць і приміщень виробництва; здійснення контролю за дотриманням законодавства про працю й відпочинок, залучення до роботи не за фахом, без інструктажу з техніки безпеки, недостатнє засвоєння працюючими безпечних прийомів праці, порушення й невиконання інструкцій з техніки безпеки та ін.

До технічних мір - підтримка в справному стані робочих місць, машин і механізмів, устаткування, транспортних засобів, пристроїв й

устаткування для захисту організму людини від впливу незадовільних метеорологічних розумів, від забруднення повітря у виробничих приміщеннях, шуму й вібрації, електромагнітних полів, лазерних випромінювань, впровадження у виробництво механізації й автоматизації, засобів індивідуального і колективного захисту, блокування, огороджень й інших попереджувальних засобів.

До санітарно-виробничих - система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних мір і засобів, спрямованих на захист працюючих від дії шкідливих виробничих факторів, які призводять до професійних захворювань, отруєнь (домішки шкідливих газів, парі або пив у повітрі робочої зони або приміщення; недостатнє або підвищене освітлення робочого місця, перевищення припустимих значень вібрації й шуму, підвищеної або зниженої температури поверхні устаткування, матеріалів; підвищений рівень ультразвуку, інфразвукових випромінювань, іонізації повітря, статичної електрики, прямого й відбитого відблиску, ультрафіолетової й інфрачервоної радіації; скрутність у виробничих приміщеннях, порушення правил особистої гігієни й санітарного стану

виробничих і побутових приміщень та ін.).

Медико-профілактичні заходи - це систематичний, постійний

медичний контроль за станом здоров´я працюючих. Відповідно до Закону “Про охорону праці” (стаття 19) власник зобов´язаний на власні засоби організовувати проведення первинного (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працюючих, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими й небезпечними умовами праці, так або таких, де є потреба в професійному підборі, а також щорічний обов´язковий медичний огляд осіб у віці до 21 року.

Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду, рядків і порядок його проведення встановлюється МОЗ України.

Розслідування й облік нещасних випадків на виробництві. Розслідування й облік нещасних випадків, професійних захворювань й професійних отруєнь на виробництві роблять згідно “Положенню про розслідування й облік нещасних випадків, професійних захворювань й аварій на підприємствах, в установах й організаціях”.

Власник при участі представника профспілкової організації, членом

яку є потерпілий, зобов´язаний проводити розслідування й вести облік нещасних випадків, професійних захворювань й аварій на даному виробництві відповідно до Положення.

Розслідуванню підлягають травми, гострі професійні захворювання, отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, поразки електричним струмом і блискавкою, ушкодження в результаті аварій, пожеж, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану й ін.), контакту із тваринами, комахами й іншими представниками фауни й флори.

На облік за результатами розслідування беруться нещасні випадки, які відбулися з потерпілим:

- під час виконання трудових обов'язків або дій в інтересах

виробництва;

- протягом робочого години, перерви на обід і відпочинку на території підприємства або в іншому місці;

- протягом години, необхідного для упорядкування одягу, засобів захисту, робочого місця, а також для особистої гігієни;

- під час аварій та їхньої ліквідації на об´єктах виробництва;

- на шляху до роботи або з роботи на транспорті підприємства.

Про нещасний випадок, у результаті якого працівник втратив працездатність не менше ніж на один день, складається відповідний акт за формою Н-1 комісією з розгляду, призначеної наказом власника. Акт за формою Н-1 складається в п´ятьох екземплярах. У випадку гострих професійних отруєнь (захворювань) у комісію, включаються фахівці санепідемстанції, куди відсилається один екземпляр акту форми Н-1.

Груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним кінцем підлягають спеціальному розслідуванню, що проводитися в межах до 10 днів.

Нещасні випадки, оформлені актом за формою Н-1, реєструються на підприємстві в спеціальному журналі.

Один екземпляр акту Н-1 видається потерпілий, або особі, що

представляє його інтереси.

Акт за формою Н-1 разом з матеріалами розслідування винний зберігатися на підприємстві строком до 46 років.

Підприємства, місцеві органи державної виконавчої влади і державного нагляду за ОП ведуть облік всіх виробничих травм,

гострих отруєнь (захворювань), по яких складені акти форми Н-1.

Держнаглядохоронпраці, Держатомнагляд, Головне управління пожежної охорони МНС, санітарно-епідеміологічна служба МОЗ і галузеві міністерства здійснюють облік групових випадків і нещасних випадків зі смертельним кінцем.

Власник підприємства зобов´язаний аналізувати заподій нещасних випадків, професійних захворювань і професійних отруєнь, розробляти і здійснювати заходь для їхнього запобігання.

ГЛАВА II.

ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

Загальні питання безпеки праці. Зміни, що відбуваються в сьогодні в нашій країні, загострили також проблеми безпеки людини на виробництві й у побуті.

За статистичним даними профспілок, у народному господарстві України (без обліку навчальних закладів) щорічно гине близько 2,5 тис. і травмується більше 140 тис. чоловік, на обліку знаходиться близько 180 тис. інвалідів у результаті професійного захворювання (не з огляду на схованих даних й побутових травм), що за неофіційним даними становить третину цього кількості потерпілих. Загалом втрати працездатного населення вимагають на ОП звернути саму серйозну увагу. А які моральні й економічні втрати несе наше суспільство внаслідок травматизму, і особливо смерті. З години вступу в чинність Закону “Про охорону праці” і створенням відповідного комітету в КМ України праворуч охорони праці значно покращується. У свою чергу, Закон України “Про охорону праці” передбачає реалізацію прав трудящих на безпечні й нешкідливі умови праці, пільги й компенсації, на соціальний захист у випадках завдання збитків здоров'ю у зв'язку з виробничими травмами й професійними захворюваннями через колективний договір “угоду”.

Від навчальних закладів всіх типів, потрібні значні зусилля з втілення в життя даного закону й положення по ОП, розроблених і затверджених Держнаглядохоронпраці, навчанню учнів безпечним умовам праці й побуту. Досягнення цілей ОП на підприємстві по створенню безпечних розумів роботи, оптимізації виробничого середовища, фізичної й нервово-психічної напруги працюючих у процесі праці в основному залежить від того, у якій ступені при створенні експлуатації технологічних засобів і технологій враховані особливості людського фактора й ергономічні вимоги системи: “людина-машина-середовище”.

Технологічний процес виробництва в питаннях безпеки

праці винний забезпечувати:

- погодженість роботи встаткування, що виключає виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

- завантаження устаткування в межах його проектної потужності, що сприяє ритмічній роботі персоналу, зайнятого в технологічному процесі;

- процес виробництва - відповідно до нормативно-технічної документації, державних стандартів;

- ізоляцію устаткування з підвищеним рівнем шуму, пороху в окремі приміщення або ізольовані кожухи;

- пульти керування, робочі місця операторів - у безпечному місці, а в гучних, запорошених приміщеннях - в ізольованих кабінах;

- огородження для обслуговування й ремонту устаткування, розміщеного вище рівня підлоги на 1,3 м;

- сходь для підйому на площадку, робоче місце по обидва боки поручнями завширшки 0,8-1,0 м й ухилом 45°;

- кожне робоче місце - вимогам ергономіки;

- робочі місця - засобами для їхнього збирання й очищення встаткування;

- пожежовибухобезпечність виробництва;

- охорону навколишнього середовища;

- можливість при необхідності використання засобів захисту робочих;

- автоматичну світлову й звукову сигналізацію при виникненні

аварійної ситуації;

- розміщення виробничого устаткування при організації технологічного процесу виробництва з безпечним і зручним процесом його експлуатації й можливістю евакуації працюючих;

- виключення розміщення устаткування над робочими зонами, неізольованими лініями електропередач, проїздами, проходами в зонах підвищеної температури, запорошеності, загазованості й т. п.

- розміщення пересувного устаткування до місць, що виключають небезпечні, несприятливі умови працюючих, електронебезпеки, пожежної небезпеки й перешкод транспортним засобам, технологічним процесам й евакуації працюючих.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою. Перелік таких робіт затверджений Державним комітетом України з нагляду за ОП. Крім того, перелік важких робіт і робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, на які забороняється використання праці неповнолітніх, жінок, а також граничні норми підйому й переміщення ними важких мов, затверджується МОЗ за узгодженням з Держнаглядохоронпраці. Згідно державного стандарту, це роботи з:

- підвищеною запорошеністю й загазованістю повітря робочої зони;

- підвищеною або зниженою температурою повітря робочої зони;

- підвищеною температурою поверхні устаткування;

- застарілою технологією виробництва, що не виключає контакту людини зі шкідливими речовинами;

- підвищеним рівнем вібрації, вологості повітря робочої зони, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, пульсації світлового потоку, інфрачервоної радіації й т.п.

Спеціальне навчання з ОП. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, зобов'язані проходити попереднє спеціальне навчання й один раз у рік перевірку знань відповідних нормативних документів з ОП згідно “Положенню про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці”, яку передбачає, що:

1. Всі працівники, які приймаються на роботу та в процесі роботи, проходять на підприємстві навчання, інструктаж з питань ОП, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, за правилами поведінки при виникненні аварії.

2. Працівники, відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці від 30.11.93 р. № 123, або там, де є необхідність у професійному відборі, проходять попереднє спеціальне навчання й перевірку знань із питань ОП у рядків, встановлений відповідними галузевими нормативними документами з ОП, але не рідше одного разу в рік.

3. Перелік питань для перевірки знань по ОП з врахуванням специфіки виробництва складається членами комісії з перевірки знань з питань ОП, погоджує служба ОП й затверджує керівник підприємства.

4 Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання й перевірки знань з питань ОП, забороняється.

5. Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань з питань ОП здійснює служба ОП підприємства.

6. Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою проводитися тільки в навчальних заставах (ПТУ, НКК і т.п.).

7. Дисципліна загального курсу “Охорона праці” вивчається учнями професійних навчально-виховних закладів в обсязі 30 часів: Крім цього, специфічні питання ОП, пов´язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою, вивчаються в курсі спеціальних дисциплін й органічно по´єднуються з вивченням технології виробництва.

8. Для перевірки знань працівників з питань ОП на підприємстві наказом керівника затверджується постійно діюча комісія.

9. При незадовільному результаті повторна перевірка знань працівника призначається протягом одного місяця.

При незадовільному результаті повторної перевірки знань працівника працевлаштовують відповідно до діючого законодавства.

Робота з підвищеною небезпекою. Система керівництва ОП з підвищеною небезпекою - це комплекс організаційних, економічних, соціальних, правових і технічних заходів, спрямованих на створення здорових і безпечних розумів праці на підприємстві галузі.

Умови праці - сукупність факторів виробничого середовища, що роблять вплив на здоров'я й працездатність людини в процесі праці.

Безпеку - відсутність неприпустимого ризику, пов´язаного з можливістю збитку. Безпеку праці – стан розумів праці, при якому виключений вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Керування ОП на підприємстві здійснює перший керівник, що забезпечує розподіл обов´язків між керівниками підрозділів і служб, встановлює завдання й функціональні зв´язки з питань керування ОП в галузі. Зазначені обов´язки відбиваються в положеннях підрозділів і служб й у посадових обов´язках керівних працівників.

Діяльність керівників зі створення розумів ОП спрямовується на профілактику виробничого травматизму й професійних захворювань, нормалізацію розумів праці на робочому місці: збереження працездатності, впровадження нових технологій виробництва, припустимого рівня виробничого факторові, безпеки виробничого обладнання, виключення важких фізичних робіт, шкідливих виробничих факторів.

Працездатність - здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи.

Припустимий рівень виробничого фактора - це рівень, вплив якого при роботі встановленого терміну протягом усього виробничому стажу не призводить до травми або захворювання.

Безпеку виробничого устаткування – властивість даного устаткування зберігати відповідність вимогам безпеки праці при виконанні заданих функцій в умовах, встановлених нормативно-технічною документацією (інструкцією).

Важкі фізичні роботи (категорія 3) - види діяльності з витратою енергії більше 250 ккал/год (290 Вт).

Шкідливий виробничий фактор - фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах приводити до захворювання або зниження працездатності.

На підприємстві з підвищеною небезпекою виробництва щорічно проводитися облік й аналіз показників стану ОП.

Аналізу підлягають: дані виробничого травматизму, матеріали про нещасні випадки, професійних захворювань, аваріях, про стан небезпечних і шкідливих виробничих факторів, матеріалів оцінки безпеки устаткування і розумів праці на робочих місцях, а також виконавчої дисципліни з питань ОП керівних і працюючих кадрів і служб ОП підприємства. На підставі результатів аналізу стану ОП приймаються відповідні рішення по заходах, спрямованим на усунення встановлених причин і профілактику технологічних процесів й устаткування. Ці заходь повинні включатися в план роботи й колективний договір (угоду) підприємства.

Вимоги безпеки праці при експлуатації машин.

Експлуатація машин, механізмів, устаткування й пристроїв технологічного процесу - це джерело небезпечних факторів.

Небезпечний (механічний) виробничий фактор - фактор, вплив якого на працюючого призводить до травм (смерті).

Механізми на виробництві викликають шум, вібрацію й т.п. Внаслідок цього в працюючого може виникати головний біль, порушення серцевої діяльності, запаморочення, поганий сон, зниження працездатності й т.п.

Джерелами небезпеки машин, механізмів на виробництві є:

- частини, виробничого устаткування, машин, механізмів, що рухаються - приводь (зубчасті, карданні, ремінні);

- різальні інструменти й пристосування, що їх захоплюють й утримують (свердла, ножі, різці, патрони);

- конвеєри, лебідки, крани;

- струмоведучі частини устаткування;

- комунікації (кабельні машини, газопровід);

- гострі гуляй, крайки й поверхні з нерівностями машин, механізмів і т.п.

Вимоги безпеки праці при експлуатації машин, механізмів повинні бути наступними:

- проти джерела шуму ставлять акустичні екрани;

- для звукоізоляції двигунів, машин на них ставлять кожухи, кабіни, споруджують місцеві вкриття, окремі приміщення, використовують дистанційне управління;

- робочі місця операторів розміщують в окремих кабінах, приміщеннях;

- для віброізоляції ставлять віброізоляційні основи, прокладки;

- частини машин, що рухаються, конвеєри, струмопровідники й т.п. відгороджують;

- використовують індивідуальні засоби захисту.

Зони безпеки та їхнє огородження. Для того, щоб попередити влучення людини в небезпечну зону, застосовують різні засоби захисту. Їх розділяють на об'єктивні (огородження, блокування, запобіжні пристрої й клапани, ізоляція й герметизація ) і суб'єктивні (попереджувальні знаки й написи, сигнальні пристрої, контрольно-вимірювальні прилади).

Небезпечна зона - простір, у якому можливий вплив на працюючого небезпечного й (або) шкідливого виробничого фактору.

Об'єктивні засоби захисту. Огородження використовують для попередження влучення людини під напругу, у вибухонебезпечні зони й т.п. Огородження можуть бути нерухомі й періодично відкриваються в процесі роботи, наприклад, захисний екран токарського верстата, що періодично відкривається для зняття деталей. Огородження можуть бути суцільними, сітчастими, прозорими й непрозорими.

Огороджувальний пристрій - пристрій захисту, що встановлюється між небезпечним виробничим фактором і працюючими.

Блокування також призначене для захисту людини при влученні його в небезпечну зону. Блокування можуть бути електричними, механічними, пневматичними, гідравлічними або комбінованими.

Блокувальний пристрій - це захисна система, яка спрацьовує при помилкових діях працюючого.

У якості механічної може служити блокування вимикач. Коли кожух вимикача відкривається, тоді включити ножі вимикача не можна, тому що кожух, своїми припливами замикає рукоятку.

До запобіжних пристроїв ставляться охоронні клапани, плавкі запобіжники, кінцеві вимикачі й ін. Запобіжні клапани попереджають вибух казанів і посудин, що працюють під тиском, регулюючи цей тиск у заданих межах і нормальному стані.

Нормальний стан - справний стан виробу й всіх засобів захисту від поразки електричним струмом.

Плавкі запобіжники захищають електроустановки ОП від аварійного режиму. При перевищенні струму понад припустимий рівень значень плавкий запобіжник плавитися або перегоряє.

Відновити роботу ділянки мережі можна тільки після усунення несправності й заміни плавкого запобіжника.

Суб'єктивні засоби захисту - це сигнальні пристрої, попереджувальні знаки й написи, умовне офарблення, КІП й автоматика.

Сигнальні пристрої можуть бути світлові й звукові.

Світлова й звукова сигналізація. Сигналізація на виробництві - це спосіб попередження обслуговуючого персоналу про небезпеку або аварію, що може виникнути, або виникла. Це необхідно для своєчасного застосування випереджуючих мір як під час ручного, так і у годину автоматичного керування. Сигналізація за способом оповіщення буває: світлова, звукова, світлозвукова, кольорова, звукова, індикаторна й комбінована. Усі сигнальні прилади й апарати встановлюються на видному, людному і зручному для спостереження місці.

Світлова сигналізація означає заборону (червоне світло), попередження (жовте світло), дозвіл (зелене світло). Світлову сигналізацію встановлюють на пультах керування, шафах керування, стендах, світлофорах у зручному для огляду місту (перехід вулиці), що дозволяє наглядати за сигналами з великої відстані. Вона буває внутрішньою й зовнішньою.

Звукову сигналізацію використають у вигляді дзвінків, сирен і т.п. Звуковими сигналами обладнують автомашини, підйомники й всі транспортні пристосування всіх типів, а також устаткування й автоматичні лінії, де сигнал подається перед пуском для попередження необхідності застосування запобіжних заходів.

На виробництві найчастіше використовується сполучена сигналізація, що сигналізує, попереджає й автоматично усуває небезпеку. Наприклад, пожежна світлова й звукова сигналізація попереджає про виникнення пожежної небезпеки (сигналізує) і включає систему автоматичного гасіння пожежі водою, піною, газом, парою й блокуванням.

Попереджуючі написи, сигнальне фарбування. Безпеку робіт на виробництві головним чином залежить від дохідливості, швидкості й точності зорової інформації. Особливу роль грають знаки безпеки.

Знаки безпеки праці призначені для попередження працюючих про можливу небезпеку, про необхідність застосування відповідних засобів захисту, а також дозволяють або забороняють певні дії працюючих для одержання необхідної інформації.

Знаки безпеки встановлюють у місцях можливої небезпеки для працюючих, а також на робочому устаткуванні, що є джерелом небезпеки. Вони підрозділяються на чотири групи: заборонні, попереджуючі, й ті, що наказують, вказують.

Заборонні знаки - забороняють певні дії.

Попереджуючі знаки - попереджають про підвищену небезпеку.

Знаки, що пропонують, - дозволяють дії тільки при виконанні конкретних вимог безпеки праці.

Вказівні знаки - показують місце знаходження різних об'єктів, пунктів відпочинку, притулків і т.п.

Для усунення небезпечного впливу виробничих факторів на працюючих також використовують сигнальні кольори.

Сигнальні кольори - спеціальний набір кольорів фарбування поверхні конструкцій й елементів лабораторного обладнання, які можуть служити джерелами небезпеки поверхні захисних пристроїв, а також пожежної техніки.

Наприклад, газопровід фарбують у жовті кольори; прохід, проїзд у майстернях (на дорогах) - у білі кольори й т.п.

Засоби індивідуального захисту від небезпечних і шкідливих

виробничих факторів.

Засоби захисту працюючих - засоби, застосування яких запобігає або зменшує вплив на працюючих небезпечних й шкідливих виробничих факторів.

Засіб індивідуального захисту - засіб індивідуального використання для запобігання працюючого від дії небезпечного й шкідливого виробничого факторові.

Під час роботи на підприємствах використовуються спеціальні засоби індивідуального захисту: респіратори, ізольовані підставки, навушники, рукавиці, протигази, автономний ізолюючий костюм, спецхарчування, молоко й т.п.

Засіб колективного захисту - засіб, призначений для запобігання двох і більше працюючих від шкідливого факторові виробництва.

Спецодяг, спецвзуття й інші способи індивідуального захисту. Працюючі на виробництві з відкритими шкідливими факторами (температура, радіаційні забруднення, важкі роботи й т.п.) забезпечуються спецодягом і спецвзуттям.

Спецодяг - одяг (взуття), що видається підприємством працюючому для запобігання його від впливу шкідливих факторів виробництва й навколишнього середовища. Вид спецодягу (спецвзуття) залежить від роду виконання роботи й визначається санітарними нормами: халати, шапочки, рукавички, боти, чоботи, тапочки, респіратори-пов'язки й т.п.

При особливо небезпечних роботах і ліквідації аварій використаються автономні ізолюючі костюми.

Автономний ізолюючий костюм - це костюм, що має власну систему життєзабезпечення.

Як додаткові засоби індивідуального захисту використовуються мазі, що нейтралізують розчини, порошки, різні добавки. Вид індивідуальних засобів захисту в залежності від роді виробництва визначається за нормами, а їхній перелік забезпечення працюючих включається в колективний договір (угода, трудовий договір).

Захист від шуму, пилку, газу, вібрації, несприятливих метеорологічних розумів. Захист від шуму.

Шум - безладне об'єднання різних за рівнем й частотою звуків у робочій зоні. Шум діє не тільки на слуховий апарат, але й викликає розлад серцево-судинної й нервової систем, трав'яного тракту, запаморочення, гіпертонічну хворобу, значно знижує продуктивність праці. Значення боротьби із шумом на виробництві важко переоцінити, і основним її методом виявляється звукоізоляція.

Звукоізоляція - це зниження шуму методом створення конструкцій спеціального призначення.

Методи захисту від шуму:

- зменшення шуму машин біля його джерела;

- впровадження нових технологічних безшумних процесів;

- дистанційне керування гучними машинами й мexaнізмами;

- впровадження звукоізолюючих кожухів, кабін, укриттів;.

- блокування, що виключає генератор шуму при порушенні звукоізоляції;

- установка акустичних екранів;

- звукопоглинання методом переходу шумової енергії в теплову;

- застосування способів індивідуального захисту;

- вибір раціонального режиму роботи й відпочинку, скорочення години перебування працюючих у гучних умовах;

- лікувально-профілактичні міри

Захист від пилу. Для захисту органів дихання працюючих від пилу в робочій зоні на промислових підприємствах:

- повітря робочої зони очищують механічною вентиляцією;

- у робочу зону подають очищене повітря;

- використають місцеву витяжну вентиляцію, дистанційне керування технологічним процесом;

- у джерела пилу ставлять вододушову установку (екран);

- застосовують засоби індивідуального захисту.

Захист від газу. Щоб уникнути отруєння працюючих

токсичними парами, газами, потрібно:

- раціонально організувати технологічний процес;

- максимально загерметизувати устаткування й джерела шкідливого впливу на організм людини пара, газу;

- широко застосовувати (впроваджувати) автоматизацію й механізацію виробничого процесу;

- впроваджувати в технологічний процес закриті способи

завантаження, вивантаження й транспортування токсичних і вибухонебезпечних речовин;

- приміщення виробництва оснащувати вентиляцією, що локалізує;

- на додаток до всього робити місцеву відкачку повітря;

- шкідливі, отруйні речовини заміняти менш шкідливими;

- при недостатній можливості усунення шкідливого впливу пара, газів застосовувати засоби індивідуального захисту;

У робочий час зона подиху працюючого винна бути чистою.

Зона подиху - простір у радіусі до 50 див від обличчя працюючого.

Повітря, що подається в забруднену газами зону приміщень, повинне бути озонованим, іонізованим, підігрітим, охолодженим, зволоженим і продезінфікованим.

Захист від вібрації. Вібрація - механічне коливання пружних тіл устаткування виробництва при низьких частотах (3- 10 Гц) - з великими амплітудами (0,5-0,03 мм). Ця вібрація близька до частоти коливання людини (6-9 Гц), що дуже шкідливо впливає на його здоров´я. Систематичний вплив вібрації викликає профзахворювання: спазми посудин і порушення харчування тканин тіла, запаморочення, судороги, болю в суглобах, головні болі, втрату працездатності, які призводять до інвалідності.

Заходи захисту від вібрації це:

- застосування пристосувань для гасіння коливань при вібрації устаткування до гранично припустимого;

- дистанційне керування вібруючими машинами, устаткуванням;

- поліпшення статичного й динамічного балансування частин, що рухаються;

- заміна металевих частин машин пластмасовими;

- укриття вібруючих поверхонь матеріалами з дуже великим внутрішнім тертям (гумою, бітумом, поролоном і т.д.);

- установка устаткування на спеціальні віброізолятори;

- віброізоляція робочого місця;

- застосування засобів індивідуального захисту.

Захист від несприятливих метеорологічних розумів.

Метеорологічні умови виробництва - це мікроклімат у виробничих приміщеннях, робочій зоні, що відповідає нормальним умовам праці. Ці умови встановлюються залежно від характеру робіт згідно “Загальним санітарно-технічним вимогам до повітря робочої зони”.

До оздоровчих мір на виробництві відносяться:

- механізація й автоматизація шкідливих, важких і трудомістких робіт;

- герметизація процесів, апаратів і тепловиділяючих установок;

- передбачення прибудов (теплових заслонів, тамбурів) для перешкоди проникнення холодного або теплого. повітря через технологічні прорізи, ворота й двері;

- швидкість рухові повітря в приміщенні виробництва винна бути не більше 0,2-0,4 м/с.

Прилади контролю безпечних умов праці. Рівень шкідливих і небезпечних розумів праці на промислових підприємствах, робочій зоні визначають у санітарних лабораторіях цих підприємств або в лабораторіях санітарно - епідеміологічних станцій. Для цього використовують відповідні прилади. Наприклад, рівень вібрації визначають вимірювачами шуму й вібрації (ВИП-2, ИШВ-1, ВШВ-003) і т.п. Види контролю за змістом небезпечних виробничих факторів на робочому місці: безперервний (1 клас небезпеки), періодичний (П-ІV класи небезпеки). Безперервний контроль передбачає застосування в робочій зоні систем самопишучих автоматичних приладів, які подають сигнал або виключають технологічний процес, устаткування при перевищенні нормативів безпеки праці.

Правила й міри для всіх працівників з попередження

нещасних випадків. Всі працівники зобов´язані виконувати взаємоконтроль і самоконтроль безпечного ведення робіт до початку роботи й у її процесі.

До початку роботи кожен працюючий зобов´язаний:

- разом з майстром або самостійно оглянути своє робоче місце, перевірити справність устаткування, інструменту, огороджень, достатність висвітлення, роботи вентиляції, стан проходів, проїздів, наявність знаків безпеки, інструкцій, технологічної документації, вірне й безпечне розміщення на робочому місці матеріалів, деталей і заготівель, наявність і справність засобів індивідуального захисту;

- виявлені порушення негайно усунути, а якщо порушення не можуть бути усунуті самостійно - поставити до відома бригадира, майстра або громадського інспектора з ОП;

- перевірити й оцінити свої теоретичні й практичні знання й уміння з наміченої роботи;

- оцінити свій психофізіологічний стан, а якщо з´явився симптом захворювання - звернутися до лікаря або бригадира.

Правила поведінки кожного працівника в процесі роботи:

- не допускати порушень виконання інструкцій і правил внутрішнього розпорядку;

- не допускати порушень трудової і технологічної дисципліни й процесу виробництва;

- під час роботи користуватися засобами індивідуального захисту;

- негайно припинити роботу в тих випадках, коли подальші дії працюючого можуть призвести до аварії, спричинити загрозу здоров'ю або життю працівників, поставити до відома про це бригадира або майстра.

Всі працівники зобов´язані виконувати взаємоконтроль безпечного ведення робіт, а також вимоги й інструкції з ОП.

Завжди варто пам´ятати, що порушення правил з ОП призводить до травм, аварій, загибелі людей.

План ліквідації аварій та евакуації з приміщень. Аварії виникають внаслідок порушення технології виробництва, пожеж, вибухів, стихійних лихий. Тому на підприємствах розробляються заходи щодо попередження й ліквідації їхніх наслідків. Аварії легше попередити, ніж ліквідувати. Більшість аварій не обходитися без людських жертв (пожежі, викиди породи в шахтах, вибухи і т.п.).

Запобіжні заходи щодо аварій на підприємстві:

- періодичний контроль виконання керівними й інженерно-технічними працівниками своїх посадових обов´язків з ОП і використання засобів, що виділяються на виконання заходів щодо попередження аварій і на технологічну профілактику;

- організація розробки й затвердження інструкцій з безаварійної діяльності підприємства з пожежонебезпечними речовинами, матеріалами, планів евакуації людей і матеріальних цінностей при аварії або її погрозі, програм протиаварійних курсів навчання й технічного мінімуму;

- організації відповідної підготовки працюючих: встановити перелік професій, цехів, приміщень, працівники яких повинні проходити навчання за програмами технічного мінімуму, вивчити вимоги аварійної безпеки технологічного процесу, передбачити місце, строк, порядок проведення інструктажів і навчання;

- організація періодичних перевірок протиаварійного (протипожежного) стану безпеки на об´єкті, справності автоматики й техніки, зв´язку й сигналізації, забезпеченості об´єкту первинними й постійними засобами ліквідації аварії, предметами індивідуального й колективного захисту, порядку дії, черговими й ДПД (добровільної пожежної дружини);

- організація служб ліквідації аварії, ДПД;

- належний зміст шляхів евакуації й запасних виходів, проходів і проїздів, підступів до устаткування, до матеріалів, що використовуються під час ліквідації аварій, недопущення їхнього захаращення;

- забезпечення своєчасного відключення газо - та електроустаткування при аварії.

Для нормальної організації евакуації людей і цінностей зі всіх будинків і приміщень на випадок аварії (пожежі) винна бути передбачена безперебійна й безпечна їх евакуація. У кожному будинку (виробничому приміщенні) кількість евакуаційних виходів винна бути не менш двох із розосередженим розташуванням.

У коридорах, проходах, у виробничих приміщеннях на видному місці вивішуються плани евакуації, правила пожежної й аварійної безпеки, покажчики розташування притулків, безпечних зон.

Керівники підрозділів, цехів, виробництв повинні мати списки, переліки цінностей, які повинні бути винесені (вивезені) у випадку аварії (пожежі). У шкірного керівника підприємства, підрозділу, цеху й т.п. у посадових обов'язках чітко визначені їхні дії під час виникнення й ліквідації аварії. Після аварії (що є надзвичайною подією) керівник підприємства зобов´язаний організувати докладне розслідування для встановлення обставин і причин її виникнення. За результатами приймаються відповідні рішення й профілактичні заходь щодо попередження подібних випадків.

Вимоги безпеки в навчальних, навчально-виробничих приміщеннях навчальних закладів:

- приміщення кабінету, майстерні, спортзалу, їдальні й т.п. повинні задовольняти вимогам будівельних норм й правил (БНіП);

- всі експлуатоване устаткування навчальних майстерень повинне перебувати в повній справності й надійно закріплене. Надійність установки устаткування на міжповерхових перекриттях підтверджується відповідними розрахунками;

- устаткування й механізми повинні мати всі необхідне для надійного закріплення обмежників;

- розташування устаткування повинне відповідати навчально-виробничому процесу, нормам розміщення обладнання;

- знов встановлюване устаткування може бути пущене до експлуатації лише із санкції технічної інспекції й органів утворення з оформленням відповідного акту;

- санкцію на введення в експлуатацію кабінету і прийом навчального заставі до нового навчального долі дає комісія з участю представників органів освіти, підприємств, профспілкових організацій, санепідемстанції, Держпожежнагляду, техінспекції, а за необхідних випадків і представників Держміськтехнагляду;

- попередження травматизму серед учнів і студентів обумовлено суворим виконанням всіх правил і вимог Інструкції з організації безпечних розумів праці й навчання.

Обов´язки адміністрації:

- розробляти й здійснювати поточні й перспективні плани й заходь щодо поліпшення й оздоровлення розумів праці, навчання й побуту;

- систематично перевіряти виконання розроблювальних заходів, а також пропозицій органів нагляду й громадських інспекторів з охорони праці;

- оперативно контролювати стан охорони праці в навчальному закладі й на підприємствах, де учні проходять виробниче навчання й практику. Навчати й атестувати інженерно-педагогічних працівників відповідно до Положення;

- проводити інструктаж з техніки безпеки у відповідності до вимог ОП;

- вчасно й ретельно проводити розслідування й обговорення нещасних випадків на виробництві й у навчальному закладі;

- видавати накази й розпорядження з питань охорони праці відповідно до вимог нормативних актів з ОП;

- забороняти допуск до виробничого навчання й виробничої практики учнів, що не пройшли медичного огляду й інструктажу з техніки безпеки;

- створювати кабінети, куточки, стенди з ОП, вивішувати наочну агітацію, плани евакуації, забезпечувати інженерно-педагогічних робітників й учнів індивідуальними й колективними засобами захисту.

Розділ 1.3. “Основи пожежної безпеки” (ОП)

Характерні причини виникнення пожеж. Пожежі на підприємствах виникають із причин:

- вибухів;

- порушень у технологічних процесах виробництва, норм і правил протипожежної безпеки;

- порушень правил використання відкритого вогню, електричної енергії, зварювальних робіт у хаотичному стані приміщень і територій (засмічення горючими матеріалами, продукцією, відходами й т.п.);

- неправильного монтажу систем опалення, електрообладнання, вентиляції, використання непідготовленої техніки в пожежонебезпечних місцях;

- експлуатації несправних систем опалення, електронагрівальних систем опалення, електронагрівальних приладів, електроустаткування (електричних ліній, електродвигунів, систем висвітлення й т.п.), технологічних установок;

- відсутності захисту від розрядів статичної електрики й розрядів грози;

- порушення норм збереження пожежонебезпечних несумісних матеріалів, вибухонебезпечних речовин;

- халатного поводження з увігнемо: залишення без нагляду нагрівальних приладів, тимчасових металевих печей, паління в заборонених місцях, відігрівання замерзлих труб відкритим увігнемо і т.п.;

- несправності або відсутності систем автоматичного гасіння пожеж або пожежної сигналізації;

- дитячих витівок;

- неналежного інструктажу персоналу, пожежного нагляду й відсутності інструкцій на об´єктах.

Пожежонебезпечні властивості речовин. Щоб одержати вихідні дані для розробки заходів пожежної безпеки й визначити категорії виробництва з пожежної безпеки, необхідно оцінити пожежну небезпеку застосовуваних у виробництві речовин і матеріалів. Основними показниками при оцінці пожежної небезпеки речовин є: група горючості, температура спалаху, запалення, самозапалення, концентраційні межі запалення, схильність до самозаймання й т.п.

Організаційно-технічні протипожежні міри. До організаційних протипожежних заходів відносяться:

- розробка правил й інструкцій із протипожежної безпеки;

- організація вивчення правил й інструкцій з протипожежної безпеки;

- забезпечення виконання правил й інструкцій з протипожежної безпеки й здійснення контролю за виконанням встановленого протипожежного режиму усіма працюючими, вживанням заходів з усунення відзначених недоліків;

- визначення години, місця й порядку проведення протипожежного інструктажу, а також списку посадових осіб, на які покладено його проведення й контроль;

- організація протипожежної служби, пожежно-технічної комісії (ПТК) і добровільних пожежних дружин (ДПД);

- розробка й затвердження плану евакуації й порядку оповіщення людей, які встановлюють обов'язки й дії працюючих на випадок виникнення пожежі;

- організація належного протипожежного нагляду на об´єктах.

До технічних засобів відносяться:

- підтримка справного стану систем опалення, електроустаткування, вентиляції й т.п.;

- правильна організація праці на робочих місцях з використанням пожежонебезпечних інструментів, приладів, технологічних установок і т.п.;

- заборона використання устаткування, приладів, приміщень й інструмента, що не відповідають вимогам протипожежної безпеки;

- заборона залучення до роботи не за фахом й без інструктажу до пожежонебезпечної роботи; дотримання правил і інструкцій з протипожежної безпеки;

- забезпечення робочих зон, приміщень, виробництва системами пожежної сигналізації й автоматичного гасіння пожеж мотопомпами, установками для пожежогасіння, вогнегасниками, ручним пожежним інструментом, матеріалами.

Пожежна сигналізація. Для виклику пожежних команд з метою гасіння пожеж використовують пожежну сигналізацію.

Установка пожежної сигналізації - сукупність технічних засобів, установлених на проекті, що захищається, для виявлення пожежі, обробки, повідомлення про пожежу на даному об'єкті, іншої інформації й (або) видачі команд на включення пожежогасіння й інших пристроїв.

Установка пожежогасіння - сукупність стаціонарних технічних засобів для гасіння пожежі за рахунок випуску вогнегасної речовини, що гасити, після приведення їх у дію.

Основні елементи пожежної сигналізації:

- повідомлювачі (сигнал тривоги про пожежу), встановлені поза або усередині будинку;

- прийомні апарати або установки для прийому й фіксування сигналів від повідомлювачів;

- кабельні або повітряні лінії, що з´єднують повідомлювачі з пожежною службою ( найчастіше це телефонний зв´язок за номером 01).

Повідомлювачі бувають автоматичні й ручні.

Автоматичний пожежний повідомлювач - це прилад повідомлення, який реагує на фактори, що супроводжують пожежі.

Ручний пожежний повідомлювач, - це пожежний повідомлювач з ручним способом приведення в дію.

Пожежна сигналізація буває:

- променева, у якій кожен повідомлювач включень в окрему пари дротів;

- кільцева, де усі повідомлювачі включаються в один загальний

дріт (кільце). У випадку ушкодження проведення схема підключення має заземлення й перебуває під контролем струму лінійної батареї.

Заземлення дає можливість податі станції від повідомлювача сигнал “Тривога”.

Повідомлювачі працюють від світла (полум´я, іскра), диму, тепла.

Світлові повідомлювачі спрацьовують від впливу ультрафіолетових променів і є найбільш чутливими.

Димові автоматичні повідомлювачі працюють на фотоелементах або іонізаційних камерах.

Теплові повідомлювачі спрацьовують при певному підвищенні навколишньої температури.

На підприємствах, в організаціях, населених пунктах, містах телефонний зв´язок є також системою пожежної сигналізації. Кожний винний знаті номер телефону, за яким можна викликати пожежну службу.

Горіння речовини й способи його гасіння.

Види горіння: вибух, спалах, запалення, тління, самозапалювання, горіння;

По походженню пожежі розподіляються на:

- екзогенні, виникаючі від зовнішнього теплового джерела (відкритого вогню, короткого замикання, вибуху);

- ендогенні, виникаючі від самонагрівання, самозапалення (вугілля, рудій й ін.).

Вибухове горіння - швидке перетворення речовини в газо- або пилоподібний стан з виділенням великої кількості тепла. У цьому випадку обсяг речовини збільшується в сотні, тисячі разів. У техніці цю властивість використовують для здійснення певної роботи (постріл, вибух породи й ін.).

Спалах - це швидке згоряння горючої суміші без формування стиснених газів (запалювання голівки сірника).

Запалення - це загоряння речовини з появою полум´я. Загоряється тільки частина речовини, а інша (основна) частина речовини залишається холодною (запалена скіпа, горіння сірника).

Тління - горіння речовини без явного утворення полум´я. При тлінні виділяється, як правило, більше дим (тління мокрих дров у багатті).

Горіння - це швидка хімічна реакція з´єднання речовини з окислювачем, що супроводжується виділенням тепла й випромінюванням світла. Для виникнення горіння і його підтримки необхідна наявність горючої речовини, окислювача й джерела енергії для запалення. Остання може бути у вигляді полум´я, іскри, випромінювання або тепла від хімічних реакцій, механічного удару, тепла від короткого замикання електролінії, тертя або різкого стиску газової суміші.

Неорганізоване й неконтрольоване горіння, у результаті якого знищуються матеріальні цінності, називається ПОЖЕЖЕЮ. Температура у вогнищі пожежі досягає 700-900 градусів.

Горіння речовини може відбуватися у твердому, рідкому або газоподібному (пароподібному) стані.

Для горіння в повітрі необхідна певна кількість співвідношення горючої речовини й повітря, у якому винний бути достатній зміст кисню.

Горючі гази й тверді здрібнені речовини (пив) можуть створювати горючі суміші при будь-якій температурі, тому смороду становлять пожежну небезпеку, так як їх запалення може відбутися від малопотужного й короткочасного джерела запалення (наприклад від іскри).

Загоряння твердої або рідкої горючої речовини можливе тільки при певних температурах.

Запалення речовини можливо не тільки при піднесенні до нього полум'я, але й у результаті нагрівання зовнішнім джерелом тепла, відкритим полум'ям або розпеченими продуктами горіння, які стикаються з речовиною що загоряється. У такий спосіб відбувається теплове самозапалення (самозаймання) речовини.

При хімічному самозапалюванні теплота, що виділяється в результаті самоокислення, якщо вона не передається в навколишнє середовище, приводити до поступового підвищення температури горючої речовини до температури самозапалення. Із цієї заподій може загорятися вологе вугілля в штабелі, промаслена дрантя в купі.

Біологічне самозапалювання вологих рослинних продуктів відбувається в результаті інтенсивної діяльності мікроорганізмів (при певній температурі й вологості), що призводить до підвищення температури (якщо теплота не розсіюється в навколишнє середовище) до 70 градусів. При цій температурі мікроорганізми гинути, а їхнє розкладання супроводжується подальшим підвищенням температури, початком самоокислення речовини й ще більшим ростом температури.

Так може зайнятися скирта сіна, тирса в купі.

Група горючості. За цією ознакою речовини, будівельні матеріали і конструкції у відповідності зі БНіП підрозділяються на три групи:

- негорючі - цегла, глина, пісок, азбест;

- важкогорючі, тобто матеріали, що складаються з негорючих

і горючих складових - асфальтобетон, лінолеум, деревина, просочена антисептиком;

- горючі - всі органічні матеріали (деревина, толь, асфальт).

Горючі матеріалу підрозділяються на:

- легкозаймисті (ЛЗ) - займаються від джерела запалювання незначної енергії (сірник, іскра й т.п.) без попереднього нагрівання;

- труднозаймисті (ТЗ) - займаються від порівняно потужного джерела запалювання або при попередньому нагріванні.

Поняття вогнестійкість. Вогнестійкість - здатність конструкцій, матеріалу затримувати поширення вогню (пожежі), температури, виражена годиною (у часах). Будинки і спорудження підрозділяються на п'ять ступенів вогнестійкості (див. додаток 6).

Багато неорганічних матеріалів хоча й не горять, але мають порівняно невелику термічну стійкість. Наприклад, вапняки й мармур руйнуються при температурі 300-400 градусів; шифер й азбоцементні вироби при температурі 300 градусів гублять воду, стають тендітними, а при температурі 600 градусів при попаданні на них води розтріскуються (при гасінні пожежі водою шиферна крівля розтріскується й розлітається в сторони); керамічні плити зберігають свої властивості при нагріванні до температури 1400 градусів.

Вогнегасні матеріали й речовини. Для гасіння пожежі використовують первинні засоби пожежогасіння, які спеціально заготовлені на підприємстві: воду, пісок, азбестові покривала, вогнегасники й т.п.

Основною пожежогасною речовиною є рідина у вигляді води, у пароподібному стані, водяних розчинів солей і т.п. Для гасіння пожеж у спорудженнях використають внутрішні пожежні крани, які встановлюються на стояках внутрішнього водопроводу. Пожежні крани розміщують у нішах, шафах на видних і доступних місцях (у коридорах, на сходових клітках). На дверцятах шафи пожежного крана повинні бути позначені:

- літерний індекс ПК;

- порядковий номер пожежного крана й номер телефону

найближчої пожежної частини.

Вогнегасні речовини, застосовувані для гасіння пожеж, можуть перебувати в рідкому, твердому, паро- і газоподібному стані й повинні мати високий ефект гасіння, тобто здатність швидко припиняти горіння при малій витраті речовини; бути нешкідливими й безпечними для людини при зберіганні й використанні. Вогнегасячі засоби мають комбінований вплив на процес горіння. Вода охолоджує й ізолює, піни - ізолюють і прохолоджують, вуглеводні - гальмують і зменшують концентрацію кисню, порошки - ізолюють і гальмують горіння. У той же час кожна речовина має основну властивість: вода - охолодження, піна - ізолюючої дії, вуглеводи й порошки - сповільнювачі.

Вода охолоджує зону горіння нижче температури самозапалення й розбавляє горючі речовини до негорючого стану. Гасіння пожеж на електроустановках, горіння лаків, фарб, розчинників, бензину, горючого або дизельного палива, двигунів внутрішнього згоряння, автомобілів, а також особливо коштовних матеріалів й устаткування (у музеях, архівах, бібліотеках) водою неприпустимо.

Електроустановки можуть бути під напругою, тому гасити пожежу водою (або пінистими вогнегасниками) не можна, тому що це може привести до враження струмом. Горючі речовини легше води розливаються на її поверхні й продовжують горіти, це приведе ще до

більшого розміру пожежі. Гасіння особливо коштовних матеріалів й устаткування водою може принести їм великої шкоди.

Піна використовується для гасіння загорянь всіх твердих речовин, які гасяться водою. Вона швидко припиняє доступ кисню (повітря) до зони горіння. Тому піна ефективніше води. Створюється піна за рахунок хімічної реакції кисневої і лужної частини в спеціальному устаткуванні (машинах) і вогнегасниках.

Пісок (сухий) використовується для гасіння пожежі на електроустановках під напругою, різних рідин, карбіду кальцію, автомобілів, двигунів внутрішнього згоряння, коштовних матеріалів й устаткування, які не можна гасити водою. Пісок охолоджує зону горіння, припиняє доступ кисню, ізолює й гальмує реакцію горіння.

Вуглекислота сприяє утворенню газу в 400-500 разів швидше, а його випар утворенню снігу з температурою -79 градусів, що інтенсивно відбирає теплоту в зоні горіння. Вогнегасники на цій основі призначені для гасіння всіх мов, які не можна гасити водою.

Покривала, як правило, застосовуються для гасіння пожеж невеликих обсягів.

Матеріал покривал - вогнестійкий. Покривало припиняє доступ кисню в зону горіння й гальмує реакцію горіння. Розмір покривала 1м х 1м.

Горіння речовин і способи його зупинки. При ліквідації пожеж у першу чергу потрібно припинити доступ кисню (кисню повітря) у зону горіння, остудити зону горіння або горючі рідини розвести негорючими або водою.

Розрізняють такі способи припинення пожеж: охолодження, розведення горючої рідини, ізоляція й гальмування реакції горіння.

Спосіб охолодження заснувань на зниженні температури верхньої поверхні до значення, що не перевищує температури загоряння. Основними засобами служать вода й вуглекислий сніг.

Спосіб розведення заснувань на різкому зменшенні змісту кисню повітря в палаючому середовищі за рахунок введення за допомогою спеціальних апаратів і пристосувань негорючих газів, водяної парі.

Спосіб ізоляції - це перекриття доступу кисню в зону горіння за допомогою ізолюючих засобів, якими можуть бути: азбестові, вовняні покривала, пісок, повітряно-хімічна піна, вогнегасні порошки, вибухові речовини (відсікання полум'я від горючих матеріалів вибухом) і ін.

Спосіб гальмування горіння заснувань на використанні хіміко-гальмуючих речовин (фріолу, бромистого етилу й т.п.), що вводять у зону горіння.

Пожежна техніка для захисту об'єктів. Пожежні засоби, призначені для ліквідації пожеж у початковій стадії й для їхньої ліквідації підрозділяються на:

- пожежні машини (установки);

- автомобілі;

-первинні засоби (пожежний немеханізований інвентар, інструмент, вогнегасники);

- пожежну сигналізацію, установки автоматичного пожежогасіння.

Пожежні машини (установки) призначені для виготовлення вогнегасних речовин: газу, повітряно-механічної піни, аерозольних сумішей, порошків, сніговидної маси. Бувають стаціонарні й пересувні.

Пожежні автомобілі. На автомобільному шасі встановлюються пожежні машини, помпи й т.д. Пожежні автомобілі використовуються для ліквідації пожеж на значній відстані від їхньої дислокації. Широке поширення (як найбільш дешеві й зручні в експлуатації) набули автомобілі, обладнані пожежними машинами з використанням води. Ними в основному оснащені регіональні пожежні частини великих підприємств. При виникненні великих пожеж, аварій, стихійних лихий пожежні машини викликаються з інших міст, районів, областей. Так було при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Мотопомпа - це пожежна машина, призначена для утворення великого струменя води під тиском із забором її з водойм. Бувають стаціонарні й пересувні.

Вогнегасник - переносний або пересувний пристрій для гасіння вогнищ пожежі за рахунок вогнегасної речовини після приведення його в дію.

Промисловістю випускаються вогнегасники наступних видів: рідинні, хімічні, пінні, повітряно-пінні, вуглекислотні, порошкові, хладонові

Переносні вогнегасники використовуються для ліквідації початку невеликих пожеж.

Пересувний вогнегасник - вогнегасник на колесах або візку.

Рідинний (водний) вогнегасник - вогнегасник з зарядом води з добавками. Їхнє застосування виключає гасіння електроустановок, що перебувають під напругою, карбіду, легкозаймистих рідин (ЛЗР), горючих рідин (ГР) коштовних матеріалів.

Хімічний пінний вогнегасник - вогнегасник, заряд якого складається із двох частин: кислотної й лужної. Цей вогнегасник призначений для гасіння твердих речовин, ЛЗР і ГР, електроустановок, карбіду.

Повітряно-пінний вогнегасник - вогнегасник, у заряді якого використовується 5-6 % -й водяний розчин ППВ (піностворювач ПС-1). Даний вогнегасник використовується для гасіння твердих речовин, ЛЗР, ГР, а також речовин, що горять без доступу повітря (плівка).

Вуглекислотний вогнегасник - прилад багаторазової дії з зарядом вуглекислоти. Його доцільно застосовувати в бібліотеках, архівах, лабораторіях, музеях.

Порошкоподібний вогнегасник - вогнегасник, заряд якого складається з порошку, який витісняється з корпуса надлишковим тиском додаткового робочого газу, збереженого в допоміжному балоні. Він застосовується для гасіння твердих матеріалів, ЛЗР, ГР, лужних металів, карбідів, електроустановок, у лабораторіях, музеях, складах.

Хладоновий вогнегасник - прилад для гасіння пожежі, утворюючий аерозольний струмінь, що складається з мілкодисперсних крапель. Заряд - галондировані вуглеводні. Застосування: для гасіння електроустановок під напругою до 380 В, твердих речовин, лужних металів, карбідів, що жевріють й здатних горіти без доступу повітря матеріалів.

Принципи дії й застосування вогнегасників приблизно однакові, однак є й відмінність у їхньому приведенні в робочий стан. Тому біля шкірного вогнегасника на видному місці розміщують коротку інструкцію з його використання й застосування.

Засоби пожежогасіння діляться на первинні й установки ручної й автоматичної дії.

Первинні засоби пожежогасіння:

- внутрішні крани з пожежними рукавами й стовбурами;

- вогнегасники пінні вуглекислотні, порошкові;

- ящики й бочки з піском, водою й т.п.;

- покривала азбестові, войлочно-азбестові, брезентові;

- ручний пожежний інструмент.

Ручний пожежний інструмент - інструмент для розкриття й розбирання конструкцій і проведення аварійно-рятувальних робіт під час гасінні пожежі. До нього відносяться: багри, ломи, гаки, сокири й цебра пожежні, ножиці для різання металу, арматури й т.п. Інструмент розміщується на видному й доступному місці на стендах, щитах.

Застосування пожежного інструменту, відповідних вогнегасників вивчають на вступному й наступних інструктажах, на робочому місці.

Установки пожежогасіння ручної й автоматичної дії:

- стаціонарні установки пожежогасіння, автоматичної дії (дренгери й спринклери);

- стаціонарні установки пінного гасіння;

- установки придушення вибуху;

- установки нейтралізації й гасіння;

- кільця зрошення;

- лафетні установки;

- водні, парові й пінні завіси;

- установки парового пожежогасіння;

- установки порошкового пожежогасіння.

Гасіння й профілактика пожеж на об'єктах галузі.

Протипожежний захист у галузі являє собою комплекс інженерно-технічних заходів, спрямованих на створення пожежної безпеки об'єктів і споруджень.

Відповідно до вимог і норм пожежної безпеки всі виробничі, адміністративні, складські й інші будинки й спорудження підприємств й організацій оснащуються й облаштовуються первинними засобами автоматичної системи пожежної сигналізації, первинними засобами пожежогасіння, внутрішніми пожежними кранами, вогнегасниками, ящиками з піском, азбестовими й азбесто-войлочними покривалами, установками пожежогасіння ручної й автоматичної дії (спринклерними й дренгерними), виробничою автоматикою для виявлення й запобігання пожежі.

Дані статистичних звітів показують, що первинними засобами пожежогасіння з успіхом локалізується (гаситися) або ліквідується близько 70% виникаючих загорянь (пожеж). Тому на підприємствах наявності цих засобів варто надавати особливої уваги. Норми первинних засобів пожежогасіння наведені в “Типових правилах пожежної безпеки для підприємств” й в Інструкціях, що розроблюються безпосередньо пожежною службою підприємств, організацій.

Найбільш пожежонебезпечні виробництва, цехи, ділянки, склади оснащуються потужними стаціонарними установками пожежогасіння, розрахованими на приведення їх у дію автоматично або однією (черговою) людиною.

Організаційна й профілактична робота на підприємстві з пожежної безпеки розподіляється між керівниками.

Протипожежний режим - це комплекс встановлених норм і правил поведінки людей, виконання робіт й експлуатації об´єкту, спрямований на забезпечення пожежної безпеки.

Пожежна безпека - це стан об´єкту, при якому виключається можливість пожежі, а у випадках його виникнення запобігає впливу небезпечних факторів пожежі на людей, спорудження й матеріальні цінності. Пожежна безпеку на об'єктах народного господарства забезпечується шляхом організаційних заходів, технічних засобів і протипожежного захисту.

Для запобігання пожежі на підприємстві необхідні такі заходи:

- обмеження утворення горючого середовища;

- ліквідація в горючому середовищі джерел запалювання;

- підтримка тиску й температури горючого середовища нижче здатності речовини самозайматися;

- зменшення розміру горючого середовища нижче припустимого;

- заміна пожежонебезпечних матеріалів негорючими й трудногорючими;

- обмеження до мінімуму кількості горючих речовин та їхнє розміщення згідно безпечних норм зберігання й утримання;

-застосування засобів пожежної сигналізації, повідомлення про пожежу й пожежогасіння;

-організація пожежної охорони об'єкта.

На закінчення треба сказати, що більшість пожеж на виробництві й у побуті, незалежно від перерахованих вище першопричин, виникає насамперед через відсутність у місцях їхнього виникнення первинних засобів пожежогасіння, а також через непідготовленість працюючих і невміння користуватися цими засобами, а найчастіше також через психологічну загальмованість у критичних ситуаціях.

Розділ 1.4. “Основи електробезпеки”

Електрика промислова, статична і атмосферна.

Промислова електрика - це електричний струм, вироблюваний промисловими установками, приладами, індивідуальними (гальванічними) джерелами струму для використання на виробництві й у побуті. Промислова електрика виробляється на електростанціях, динамомашинах, гальванічних елементах, накопичується й зберігається в акумуляторах. Основні параметри струму: напруга й сила струму.

Величина використовуваної напруги:

- О - 42 В - для індивідуального (місцевого) освітлення й ручного електроінструменту при роботі в небезпечних виробничих зонах;

- 127, 220 В - для освітлення й ручного інструменту в промисловості й побуті;

- 380 В - величина напруги, що використовується для промислового устаткування;

- до 1000 В та понад - величина напруги, застосовувана для передачі електричного струму по електролініях на відстані.

Статична напруга - це заряди електрики, які накопичуються на тілі, одязі людини, виробничому устаткуванні, мовах побуту внаслідок контактного або індуктивного впливу. Сила струму даного виду електрики, як правило, дуже маленька, але потенціал напруги може бути дуже великий. Внаслідок цього статична напруга може бути небезпечною для життя людини як на виробництві, так й у побуті.

Атмосферна електрика - це електричний заряд (потенціал), що виникає в результаті розрядів блискавки, накопичення в кульовій блискавці або іонізації повітря.

Електричний потенціал (розряд) атмосферної електрики буває дуже високим і досягає такої величини, якові на промислових установках виробити неможливо.

Розряди грози, заряди кульової блискавки можуть принести людству дуже великої шкоди (руйнування), якщо не вжити заходів захисту й не виконувати правил поведінки людини під час грози.

Особливості поразки електричним струмом.

Електротравма - травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.

Електротравматизм - явище, що характеризується сукупністю електротравм.

Електротравматизм у порівнянні з іншими видами травматизму має деякі відмінні риси, тому на виробництві винна бути створена належна електробезпека.

Розділ 2.1. “Основи безпеки праці в галузі”

Вимоги до техніки безпеки в туристичних походах

I. Загальні положення

1. Групи й експедиції, що виїжджають на маршрут, повинні бути повністю забезпечені справним спорядженням і засобами техніки безпеки відповідно до “Переліку засобів техніки безпеки й охорони праці в спортивних туристичних походах” (додаток VIII).

Бази експедицій, партій у малонаселених районах, розташовані від найближчого телеграфного пункту більш ніж на 25 км, повинні бути забезпечені радіостанціями.

У малонаселених районах кожна партія, загін для підтримки зв'язку з базою експедиції повинні мати похідну рацію із запасними комплектами радіоламп і харчування.

2. Виїзд партії на польові роботи дозволяється тільки після перевірки готовності її до цих робіт.

Стан готовності повинне бути оформлень актом, підписаним начальником партії, представником профспілкової організації й інженером з техніки безпеки.

Всі виявлені недоліки повинні бути усунуті до виїзду на польові роботи.

3. Перед кожним польовим сезоном всі робочі й інженерно-технічні працівники, що направляються на польові роботи, а також студенти-практиканти підлягають обов'язковому медичному огляду й запобіжним щепленням.

4. Доля в навчальному й спортивному туристичному походах організується відповідно до їх категорійності, вікової і фізичної підготовленості учасників.

5. Перед качаном походу винний бути проведень спеціальний інструктаж всіх працівників з розумів роботи, правил безпеки, трудової дисципліні.

Керівник походу зобов´язаний інструктувати всіх учасників про заходь, які повинні бути проведені для запобігання найбільш можливих для даного району робіт небезпек і нещасних випадків.

6. До початку походу винне бути організовано навчання всіх учасників навичкам і прийомам, позв´язаним зі специфічністю походу в даному районі (плавання, веслування, користування альпіністським спорядженням, верхова їзда, уміння сідлати й в´ючити транспортних тварин, користування вогнепальною зброєю й т.п.).

7. Відповідальність за збереження зброї й боєприпасів, за нещасні випадки, що сталися внаслідок порушення правил користування ними, несе особа, якій зброя довірена.

ІІ. Організація табору

1. Вибір місця для облаштування табору в гірській місцевості здійснюється за вказівкою досвідченого провідника. Забороняється розташовувати табір у підніжжя крутих і стрімчастих схилів, небезпечних відносно падіння каменів, на дні ущелин і сухих річищ у період дощів.

Вибір місця стоянки на маршруті починається за 20 хвилин до зупинки групи, за другові годину до наступу темряви

У річкових долинах забороняється влаштовувати табір на низьких затоплюваних й стрімчастих легко розмивних берегах, річкових косах, островах, під крутими незадернованими схилами, що обсипаються, з великими деревами.

При організації табору в місцях поширення енцефалітних кліщів варто виконувати “Тимчасові санітарні правила з попередження захворювань кліщовим енцефалітом” (додаток IX).

2. В Арктиці й районах Крайньої Півночі в період полярної ночі в таборі партії, загоні повинні вивішуватися вогні, а між всіма приміщеннями повинні бути протягнені мотузки для забезпечення пересування по таборі під час сильної пурги.

Всі проходь й сходь повинні постійно очищатися від снігу й льоду.

3. При розбивці табору площадку необхідно очищати від хмизу й каменів; кротовини й норки, що можуть бути притулком гризунів, отрутних змій і комах, варто засипати.

Очищення площадки випалюванням у лісових районах, трав´янистих степах, очеретах і т.п. забороняється.

4. Намети повинні міцно закріплюватися колами й обкопуватися канавою для стоку води. Відстані між наметами в таборі повинні бути не менш 2-3 м.

5. При установці намету вхід у неї варто розташовувати з підвітряної сторони, з урахуванням переважливого напрямку вітру в даній місцевості.

6. В Арктиці, у високогірних і льодовикових областях, а у всіх інших районах при роботі взимку й восени, намети повинні бути утеплені й забезпечені обігрівальними приладами (грубки, керогази, примуси й т.п.). Опалювальні печі повинні бути забезпечені іскрогасниками. Місце виходу сурми з намету повинне бути обкладено азбестом або облаштовано обробленням.

Забороняється залишати в наметах запалені ліхтарі й свічі, що горять, печі й обігрівальні прилади без догляду.

7. У районах, що буяють гнусом, намети повинні бути постачені марлевими або серпанковими пологами.

У місцях, де водяться отрутні комахи й змії, підлоги в наметах повинні бути вистелені повстинами або баранячими шкірами. Рекомендується навколо наметів або ліжок прокладати волосяні мотузки.

8. При розташуванні табору в районах поширення кліщів, отрутних комах і змій повинні проводитися обов´язковий особистий огляд і перевірка перед сном спальних мішків і наметів.

9. Всі учасники походу зобов'язані строго дотримуватись правил особистої й табірної гігієни й санітарії, підтримувати чистоту й порядок у таборі й табірних приміщеннях (наметах).

10. Керівники груп повинні забезпечити строге дотримання в таборі правил гігієни й санітарії. Табір винний бути забезпечений посудом для кип´ятіння води й прання білизни, протипаразитними засобами, лазнею або душем.

У таборі повинне бути відведене спеціальне місце під убиральні й для смітника, нечистот і сміття; попадання нечистот у джерело водокористування повинно бути виключеним.

При тривалому знаходженні табору на одному місці територія його винна регулярно очищатися від сміття й нечистот.

11. Переміщення табору на нове місце без завчасного повідомлення відсутніх груп і загонів туристів про точне місце розташування нового табору з докладними вказівками розумів його знаходження забороняється.

12. Самовільно відлучатися туристам з табору забороняється.

13. Відсутність (тимчасова відлучка) учасника або групи в малонаселених і ненаселених районах з невідомих причин винний розглядатися як надзвичайна подія, що вимагає вживання термінових заходів для їхнього розшуку.

ІІІ. Проведення маршрутів

1. У гірничо-тайгових, малонаселених і ненаселених районах одиночні маршрути забороняються.

2. Перед виходом групи в багатоденний маршрут начальник партії, загону зобов´язаний особисто перевірити забезпеченість її топоосновою, спорядженням, продовольством, сигнальними, захисними й рятувальними засобами, дати всі необхідні вказівки старшому групи про порядок проведення маршруту, установити відповідальних і контрольний рядків повернення й обов'язкові рядка радіозв´язку групи з базою партії, нанести на свою карту лінію наміченого маршруту. Контрольний рядків заноситися в спеціальний журнал, місцезнаходження якого повинні знаті працівники партії, загону.

3. Всі працівники партії, загону повинні бути проінструктовані керівником про правила пересування на маршрутах відповідно до місцевих розумів.

4. Забороняється вихід на маршрут без спорядження, передбаченого для даного району або місцевості.

5. У ненаселених і малонаселених районах маршрутна група, крім звичайних запасів продовольства, винна мати аварійний запас продуктів, а в пустельних районах і води, що встановлюється начальником партії, загону залежно від конкретних розумів району й контрольного рядок повернення групи.

6. При роботі в тайгових, пустельних, високогірних і малообжитих районах у складі групи винний бути провідник, знайомий з місцевими умовами.

7. На маршрутах кожен працівник винний мати ніж, індивідуальний пакет і запасну коробці сірників у непромокальному чохлі.

8. При проведенні маршруту в місцях, де водяться хижі звірі, у кожній групі повинні бути мисливська рушниця, боєприпаси й мисливський ніж.

9. На маршрутах кожному працівникові рекомендується мати яскравий шарф, косинку, сорочку, а в особливих випадках - і спеціальне сигнальне полотнище, що забезпечують кращу взаємну видимість, а в аварійних випадках здатних служити сигналом.

10. Перевезення в в´юках, перенесення в рюкзаках й у руках гострих і різальних інструментів і предметів (сокири, пиляння, ножі й ін.) без запобіжних чохлів або обгортки забороняється.

11. Рух маршрутної групи повинне бути компактним, що забезпечує постійний видимий або голосовий зв'язок між людьми й можливість взаємної допомоги.

При відставанні кого-небудь із учасників маршруту, із втратою видимості й голосового зв´язку, старший групи зобов´язаний зупинити рух і почекати відсталого.

12. При маршрутах у ненаселеній місцевості варто відзначати пройдений шлях затесами на деревах або каменях, вішками, надламом гілок і т.п., що полегшить дорогу назад (або у випадку неповернення - розшук групи).

13. При настанні пурги, снігопаду, піщаної бури, затяжного дощу, густого туману й т.п. необхідно перервати маршрут, укритися в безпечному місці й перечекати непогоду. У цих випадках контрольний рядків повернення відсувається на годину непогоди, що тривала.

14. Проведення маршрутів у нічний час дозволяється тільки в районах Крайніх Півночей й Арктики (у період полярного дня).

15. Відхилення від розумів проведення маршруту можуть відбуватися тільки під особисту відповідальність старшого групи.

Якщо виявилося необхідним змінити напрямок маршруту, треба на добрі помітному місці зробити знак і залишити записку із вказівкою причин і години зміни маршруту й напрямку.

16. У районах, де встановлений прояв радіоактивних вод, забороняється пити воду із джерел і шпар до їхньої перевірки.

17. При проведенні маршрутів у місцевостях, де мають місце яскраве сонячне світло й крижані й сніжні покриви (високогірні, арктичні, пустельні й інші райони), носіння світлозахисних окулярів є обов'язковим.

18. При маршрутах на морському узбережжі забороняється розташовуватися на нічліг у заливній і приливній зонах.

19. Ходіння на лижах поблизу крутих і стрімких схилів, берегів рік й ярів забороняється.

20. При роботі в місцевостях, де можливі сніжні лавини й обвали, повинні повністю виконуватися вимоги “Інструкції з безпечного ведення геологічних робіт у лавинонебезпечних районах” (додаток X).

21. При проведенні польових геохімічних досліджень додатково повинні виконуватися наступні засоби безпеки:

а) забороняється робити хімічні аналізи поблизу колодязів і джерел, води яких використаються для питва;

б) сушіння й озолення металометричних і біогеохімічних проб повинні проводитися з дотриманням необхідних протипожежних запобіжних заходів;

в) при відборі атмохімічних проб з фонтануючих шпар варто остерігатися викидів.

22. У випадках, коли маршрутна група складається із двох чоловік й один з їх виявляється нездатним рухатися, другий винний зробити потерпілому на місці посильну допомогу й прийняти всі міри для виклику рятувальної групи, не відходячи від товариша. Тимчасове залишення потерпілого на самоті допускається лише у виняткових випадках за умови, якщо тієї, що залишився може чекати допомоги в цілковитій безпеці. Той, хто йде, зобов´язаний відзначити на карті місцезнаходження потерпілого.

23. Кожен працівник, що втратив у маршруті орієнтування, винний припинити подальший рух по маршруті. Рекомендується при цьому розводити димові сигнальні багаття на високих або відкритих місцях, а також подавати сигнали пострілами, ракетами, голосом і т.д.

24. Для орієнтування тихнув, хто заблукав, у таборі партії, загону в певні години нічного години варто подавати сигнали ракетами.

У відкритих, степових і пустельних районах на найближчій до табору висоті (при відсутності висот - на височині або радіощоглі) вивішуються ліхтарі.

У денний час у таборі в певний години подаються димові сигнали.

Час подачі сигналів винна бути відомим всім працівникам партії, загону.

25. Якщо працівник або група, з якими зв'язок відсутній, не прибули у встановлений рядків, керівник робіт зобов´язаний негайно сповістити про це начальникові експедиції й приступити до розшуку.

Розшуки групи, що не повернулася з одноденного маршруту, повинні бути розпочаті не пізніше чим через 12 часів, з багатоденного - не пізніше чим через 24 години після витікання контрольного рядок повернення.

До складу пошукових загонів повинні входити найбільш досвідчені працівники партії, загону. Пошукові зажени повинні бути постачені картою, компасом, необхідним рятувальним спорядженням, продовольством і зброєю, ретельно проінструктовані про порядок розшуку й пересування в умовах даної місцевості. Кожен загін винний проводити розшуки по строго продуманому плані, дотримуючись того маршруту, що був завдань групі, що не повернулася, і ретельно прочісувати смугу місцевості шириною 3-4 км. При русі й на тимчасових стоянках пошукового загону необхідно залишати записки із вказівкою напрямку подальшого проходження загону, годині зворотного повернення або місця й години чергової зупинки.

Припиняти розшук заблудлих у випадку, якщо не отримані безперечні дані про їхню загибель, без дозволу вищестоящої організації забороняється.

ПравилА техніки безпеки при пересуванні туристів

1. Перед початком виходу слід визначити порядок руху, призначити замикаючого і головного, який визначає темп руху.

2. Складність маршруту повинна відповідати досвіду учасників подорожі.

3. Спорядження й добір продуктів повинні відповідати даній категорії складності маршруту.

4. Необхідна наявність аптечки зі списком медикаментів таї нього призначення.

5. Перевірити всіх членів групи, їх самопочуття та укладення рюкзаків.

6. Проводити розвідку маршруту у незнайомій місцевості.

7. Прийняти необхідні заходи для попередження потертості та оберігання ніг від ран та переохолодження.

8. На маршруті двигатись компактно. Не допускати розподілу групи, порушення дисципліни та порядку руху.

9. Після 50 хв руху давати 10 хв для відпочинку. Не сідати на каміння чи землю.

10. Уникати зайвих рухів. Нести вантаж приблизно на одному рівні, йти спокійно, рівним кроком.

11. Відповідально ставитися до ходіння на даній ділянці: на підйомі – йдуть обережно, на спуску – уважно.

12. Дотримуватися питного режиму. Несвоєчасне пиття збільшує спрагу.

13. Всі команди керівника негайно передавати по ланцюжку членам групи.

14. Відлучатися тільки з дозволу керівника.

15. Не допускається розділення на групи, відставання від групи, а також від’їзд окремих членів групи без супроводу дорослих.

16. Встановити темп руху відповідно до сил слабшого члена групи та умов місцевості, не допускати швидкого темпу руху.

17. Основну частину денного переходу здійснювати в ранкові години.

18. Не планувати пересування по маршруту в найжаркіші години.

19. При подоланні перешкод чітко виконувати правила страхування і самострахування.

20. Перед використанням опори випробувати її міцність і стійкість.

21. На вітру чи перед дощем не залишатись без руху, щоби не наступило охолодження.

22. На привалах натягувати теплі речі, просушувати одяг, шкарпетки.

23. При пересуванні у жарку погоду на голові слід мати захисний убір світлого кольору з козирком.

24. Слід пам’ятати що відбите від снігу чи води світло викликає опіки на губах, вухах, носі, підбородку.

25. Носити одяг з довгими рукавами і закритою шиєю.

26. Під час грози:

- не ховатися під високе дерево, особливо яке окремо стоїть( в березу та клен блискавка вдаряє рідко);

- не знаходитися на гребенях, скельних виступах;

- одяг туриста повинен бути сухим;

- металеві предмети скласти в бік, на відстані 10 м від людей.

27. Після опадів та під час дощу не слід рухатися по мокрій траві, каміннях, осипищах, крутих схилах.

28. Під час руху у лісі не можна користуватися відкритим вогнем, кидати на землю запалені сірники, недопалки.

29. Не рухати рукою старих пеньків, копиць сіна, каміння, де можуть знаходитися змії. Змії селяться у місцях, забутих людиною.

30. Обережно бути на стежках, де у сонячний день гріються змії. У районах, де водяться змії, туристу необхідно мати щільні штани, високе взуття і товсті шерстяні шкарпетки.

31. При втраті орієнтації виходити на „воду” і йти вздовж потоку вниз по течії аж до населенного пункту.

32. При загублені учасника запалити сильне вогнище на добре оглядовій ділянці.

33. Купатися дозволяється тільки з дозволу керівника і у спеціально відведених для цього місцях.

34. У разі нездужання, захворювання або травм негайно сповістити керівника.

35. При зупинці на нічліг викопати яму для сміття і для вогнища.

36. Перед виходом з привалу перевірити погашений вогонь і прибрати місце зупинки.

37. Забороняється:

- пересуватися під час грози, сильного вітру, в тумані, вночі;

- приймати сонячні ванни на ситий чи голодний шлунок;

- сон на сонці.

Розділ 2.2. “Основи гігієни та виробничої санітарії. Медичні

огляди”

Поняття про виробничу санітарію.

Виробнича санітарія – система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних засобів і методів, спрямованих на захист працюючих від дії шкідливих виробничих факторів. Це наука про гігієну праці, яка вивчає засоби профілактики та попередження професійних отруєнь і захворювань.

Організаційні засоби і способи промислової санітарії, це:

- виключення порушень технологічного процесу виробництва;

- правильна організація праці, робочих місць, розміщення обладнання;

- правильна експлуатація обладнання, приладів та інструментів, засобів індивідуального та колективного захисту;

- наявність управління та необхідного нагляду за безпекою проведення робіт;

- виключення випадків притягнення до роботи не за спеціальністю, без інструктажу з ТБ, ПС, недостатнього засвоєння працюючими безпечних прийомів праці;

- виконання працюючими інструкцій з ТБ, ПС, особливо під час використання шкідливих виробничих факторів.

Гігієнічні засоби і способи промислової санітарії це:

- організація та проведення медичними закладами первинного (під час прийому на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працюючих;

- організація власником позачергових медичних оглядів, якщо є погіршення стану здоров΄я працюючих із використанням шкідливих виробничих факторів;

- дотримання працюючими правил особистої гігієни та санітарного стану виробничих приміщень.

Санітарно-технічні методи і засоби на виробництві:

- підтримання нормальних метеорологічних умов (температури, вологості, швидкості руху повітря, теплового випромінювання та ін.);

- виключення тісноти у виробничих приміщеннях.

Шкідлива речовина – така речовина, яка під час контакту з організмом працюючого внаслідок порушення ним санітарно-технічних норм і правил може викликати виробничі травми (опік, отруєння та ін.), професійні захворювання або погіршення стану його здоров΄я.

До шкідливих виробничих факторів, що ведуть до професійних захворювань, відносяться: домішки шкідливих газів, пару або пилу у повітрі робочої зони, вібрація, шум, недостатня або підвищена освітленість робочого місця, температура поверхні обладнання, матеріалів, інфразвукове випромінювання, ультразвук, барометричний тиск у робочій зоні, статичний електрострум, ультрафіолетова, інфрачервона радіація та ін.

За рівнем впливу на організм працюючого шкідливі речовини поділяються на класи, тому за складом шкідливих речовин у повітрі робочої зони встановлюється відповідний контроль.

Санітарно-побутове забезпечення працюючих.

Визначення необхідного обладнання і площі санітарно-побутових приміщень передбачається у відповідності з нормативами за кількістю людей, які користуються цими приміщеннями. У склад даних приміщень включаються:

- кабінети охорони праці, громадських організацій, навчальних закладів, управління;

- культурного обслуговування (зали зборів, кутки);

- торгівлі та служби побуту (пункти продажу харчових продуктів, комплексні приймальні пункти побутового обслуговування);

- громадського харчування (їдальні);

- охорони здоров΄я (медпункти, приміщення особистої гігієни жінок, лазні, інгаляторії, приміщення відпочинку та психологічного розвантаження);

- склади спеціальних санітарно-побутових приміщень;

- санітарно-побутові (гардероби, душові, умивальники, прибиральні, курилки та ін.).

Щорічні медичні огляди неповнолітніх.

Для попередження професійних захворювань та нормального розвитку молоді законодавством про охорону праці встановлені попередні та періодичні медичні огляди. Для осіб молодше 18 років проводять періодичні медичні огляди на рідше одного разу на рік. На них заводиться індивідуальна картка, що складається з паспортної частини та листа занесення результатів огляду.

Періодичні та попередні огляди проводяться лікувально-профілактичними закладами, які обслуговують підприємства, з обов΄язковою участю лікаря здравпункту, який заповнює під час огляду контрольну картку диспансерного нагляду. За даними матеріалів огляду, з однієї сторони розробляються лікувально-профілактичні міри (постійний диспансерний нагляд, забезпечення дієтичним харчуванням та ін.), з іншого боку – санітарно-гігієнічні та інженерно-технічні заходи, спрямовані на покращення умов праці неповнолітніх і молоді (віком до 21 року) та попередження травматизму, профінтоксикації і профзахворювань.

Розділ 2.3. “Цивільна оборона”

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РТІНР) у надзвичайних ситуаціях

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РТІНР) в надзвичайних ситуаціях мирного і військового часу, в осередках масового ураження є одним з найголовніших завдань цивільної оборони (ЦО). Мета проведення рятувальних робіт - порятунок людей і надання медичної допомоги потерпілим, ліквідація аварій.

У сучасному світі з його високим рівнем технічного розвитку людство не тільки навчилося уникати лиха, ви находивши все нові і нові засоби захисту від негативних чинників, але і одержало із-за цього надзвичайні ситуації (НС) нового типу - техногенні. Ще 100-200 років тому серед НС на перше місце за шкодою, що завдається, ставили землетруси, повені, цунамі, торнадо і т.п., то тепер змінився сам характер надзвичайних ситуацій.

Разом з характером НС змінився і спосіб їх ліквідації, проведення рятувальних робіт. З технічним прогресом в світ пришли такі біди, як авіакатастрофи, аварії на АЕС, наслідки застосування сучасних засобів поразки. Разом з тим надзвичайні ситуації природного характеру все ще відносять людські життя, що в більшості випадків є слідством неправильної організації рятувальних робіт. Наприклад, трагедії на Сахаліні можна було уникнути (принаймні зменшити кількість жертв), будь там хороша система сповіщення (хоча сейсмічна станція там була). Адже відвіку було відомо про землетруси в цьому районі. Крім того, можна було провести «пасивні» рятувальні роботи - побудувати сейсмостійкі будинки.

Нерідко із-за неправильного проведення, неправильній організації РТІНР гинуть люди, тому необхідно з'ясувати собі основи, сфери дій рятувальних робіт.

Розділ 1

Основи організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РТІНР).

Зміст рятувальних робіт в осередках масового ураження (ОМУ); формування цивільної оборони (ЦО), технічне оснащення сил ЦО; прийоми і способи проведення РТІНР в осередках ураження

Здійснення головного завдання ЦО - порятунок людей - неможливо при неправильній організації. Тому встановлені певні організаційні рамки, в яких РТІНР проводяться.

Рятувальні роботи в ОМП включають: локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висунення і ділянках робіт; розвідку маршрутів висунення сил ЦО і ділянок робіт; розшук уражених і витягання їх з пошкоджених будівель, затоплених, задимлених і загазованих приміщень, завалів, що горять; розтин зруйнованих, пошкоджених і завалених споруд і порятунок людей, що знаходяться в них; надання першої медичної допомоги ураженим і евакуацію їх в лікарні; виведення населення з небезпечних зон в безпечні райони; санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, засобів захисту і одягу, продовольства, води, фуражу. Менш невідкладні роботи включають: прокладку колонних шляхів і пристрій проїздів в завалах і зонах зараження; локалізацію аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних мережах для створення хороших умов проведення рятувальних робіт; відновлення і ремонт ліній зв'язку і енергетичних мереж в цілях проведення рятувальних робіт, а також захисних споруд для людей у разі повторних НС; зміцнення або обвалення конструкцій будівель і споруд, загрозливих обвалом і перешкоджаючих безпечному проведенню рятувальних робіт; знищення боєприпасів, що не вибухнули, і інших вибухонебезпечних предметів.

За рішенням начальника ЦО району в мирний час створюється угрупування сил і засобів ЦО. Угрупування включає об'єктові і територіальні формування міських сільських районів, військові частини ЦО. Як правило вона складається з формувань першого і другого ешелонів і резерву. Ешелони діляться на зміни з дотриманням цілісності організаційної структури формувань і їх виробничого принципу.

Перший ешелон включає військові частини ЦО, об'єкти формування підприємств, частину територіальних формувань. Військові частини ЦО і територіальні формування звичайно притягуються до проведення РТІНР на найбільш важливих об'єктах господарства за планами ЦО району.

Другий ешелон створюється для заміни формувань першого ешелону, які втратили працездатність і для нарощування його потужності.

Об'єктне угрупування сил ЦО звичайно складається із зведеного загону, рятувального загону (команди), різних служб.

При приведенні сил ЦО в готовність, формування (як правило у військовий час) розташовуються в наперед намічених населених пунктах або на місцевості з природними укриттями. У районах забезпечуються умови для розміщення відпочинку, живлення, захисту особового складу, збору формувань, організовуються спостереження, споруда ПРУ або пристосування для цієї мети наявних споруд, намічаються шляхи для висунення сил ЦО до зон проведення РТІНР.

У завдання угрупування сил і засобів ЦО входять: швидкий вхід в зону ураження, проведення РТІНР в стислі терміни, безперервність проведення рятувальних робіт, своєчасна заміна формувань, уміле використання техніки і апаратури для розшуку і витягання людей з-під завалів, підтримка взаємодії.

Рятувальні роботи неможливо провести ефективно без застосування сучасної техніки, тому залежно від виду робіт, що проводяться, використовуються наступні групи технічних засобів: машини і механізми для розтину завалів, їх розбирання і розчищення, підйому, переміщення і транспортування вантажів (бульдозери, крани, трактори, екскаватори, самоскиди, домкрати, лебідки); пневматичний інструмент для того, що проробляє отворів в стінах, перекриттях завалів з метою подачі повітря і визволяння потерпілих (відбійні і бурильні молотки); інструменти для різки металів (автогенні апарати, бензорізи, гасорізи); пристрої для відкачування води (пожежні і авторозливні станції, мотопомпи, поливальні машини, насоси); засоби для переправи через водні перешкоди (баржі, понтони, тягачі-трайлери, пороми); обслуговуючі і ремонтні засоби (заправники, станції обслуговування, майстерні, освітлювальні станції).

При вдалому використанні машин і механізмів, успішне проведення РТІНР залежить від: добування розвідкою сил ЦО достовірних даних про обстановку до встановленого терміну, швидкого введення сил ЦО в райони поразки, високої виучки особового складу, дотримання їм правил безпеки при проведенні робіт, завчасного вивчення особливостей вірогідних ділянок робіт, хорошого управління і чіткої організації взаємодії сил і засобів ЦО.

Що стосується прийомів і способів виконання РТІНР, то вони залежать від характеру руйнування споруд, аварій енергетичних і технологічних мереж і ступеня радіоактивного і хімічного зараження територій.

Перш за все влаштовують проїзди і проходи до зруйнованих споруд, де можуть знаходитися люди і в місцях аварій, що утрудняють проведення рятувальних робіт. Нормативні рамки для проїздів наступні: для одностороннього руху - дороги шириною 3-3,5 метра, для двостороннього - 6-6,5 метра. При односторонньому русі через кожні 150-200 метрів робляться роз'їзди, протяжністю 15-20 метрів. При пристрої проїздів використовуються механізовані формування з автокранами і бульдозерами. При цьому одночасно з ними виступають пожежні формування для гасіння і локалізації пожеж в місцях прокладки шляхів.

До порятунку людей в завалах і в пошкоджених будівлях, що горять, притягуються, як правило, військові частини і формування ЦО, але до цієї роботи притягується також і населення. Відразу після введення рятувальних груп на ділянку робіт починається порятунок людей. Сили ЦО розшукують укриття, встановлюють зв'язок з тими, що знаходяться в захисних спорудах, використовуючи повітрозабірні отвори, інші засоби зв'язку, що збереглися, перестукування через стіни, врешті-решт. При виявленні притулків з людьми, що знаходяться в них, туди в першу чергу подають повітря, розчищаючи повітрозабірні канали або проробляючи отворів в стінах і перекриттях.

Треба приділити особливу увагу моменту безпосереднього розтину притулку будівлі, що обрушилася, оскільки неправильне виконання цієї дії часом приводить до трагічного результату. Способи бувають різними:

відкопування лазу або люка аварійного виходу; розбирання завалу над основним входом, щоб відкрити двері або вирізувати в ній отвір; розбирання завалу, щоб пробити отвір в перекритті притулку і вивести через нього людей; пробивка стіни притулку з сусіднього приміщення, яке не завалене.

У осередку ураження також шукають людей в різних місцях, непристосованих для укриття (у кюветах, трубах, дорожніх спорудах).

Всі дії при розбиранні завалу проводяться обережно. Через влаштований прохід винесення уражених проводиться волоком, за допомогою носилок, на руках, плащах, ковдрах і т.д. Причому, в першу чергу прагнуть звільнити голову і груди. Постраждалих після надання їм першої медичної допомоги доставляють в безпечні райони.

При землетрусах для розбирання завалів з техніки потрібні: великі екскаватори, пересувні електростанції і прожектори для роботи вночі, могутні підйомні крани. При ліквідації наслідків землетрусів основною проблемою є швидкий і обережний розбір завалів, оскільки за статистикою з 1000 чоловік в завалах кожну годину вмирають 50 чоловік. В цілому ж люди під розвалинами можуть жити до 2-3 тижнів, якщо вони не поранені.

При розбиранні завалів також використовується інструктор із спеціально навченими собаками, які відчувають знаходження людей на великій глибині. Також використовується сучасна апаратура: інфрачервоні камери, віброфони, пристрій для направленого прослуховування завалів.

Після виявлення живих людей рятувальники пробивають вузький колодязь, через який передають медикаменти, воду, продукт. Як правило, бетонну плиту піднімають краном на декілька сантиметрів, потім починають свердлити бетон по краях, щоб зрушити плиту якомога акуратніше.

Рятувальні роботи в зруйнованих містах не можуть проводитися при пожежі, тому треба максимально зменшити ризик виникнення пожеж, оскільки вогонь відніме останню надію у живцем похоронених.

При проведенні рятувальних робіт також необхідно локалізувати аварії і пошкодження на комунально-технічних і технологічних мережах (основний спосіб - відключення зруйнованих ділянок і стояків в будівлях, використовуючи засувки в оглядових колодязях, замочні вентилі в підвалах. Якщо ушкодилася система теплопостачання усередині будівель і з'явилася загроза поразки людей гарячою водою (пором), систему відключають від зовнішньої мережі на введеннях в будівлю або ремонтують трубопровід.

При аваріях на газових мережах окремі ділянки на газорозподільних і газгольдерних станціях відключаю за допомогою замочних пристроїв, спеціальних клинових засувок або гідрозасувів. Ушкоджені газові труби низького тиску закладають пробками і замазують сирою глиною або обмотують листовою гумою. Якщо газ запалав, те полум'я гаситься піском, землею і глиною. Роботи по усуненню газових аварій ведуться в ізолюючих протигазах і без використання вибухонебезпечних ламп.

Усунення аварій на електромережах починається після їх знеструмлення. Ділянка електроробіт на мережі заземляється з двох сторін. На каналізаційних мережах аварії усуваються відключенням пошкоджених ділянок і відведенням стічних вод.

Розділ 2.

Рятувальні роботи при радіаційному і хімічному зараженні.

Основні принципи і способи захисту; евакуації населення при хімічному і радіаційному забрудненні; оцінка обстановки режиму радіаційного захисту; організація і проведення дозиметричного і хімічного контролю; способи захисту населення при радіоактивному і хімічному зараженні місцевості; забезпечення населення ПР і ПХЗ; евакозаходи.

У організації і проведенні рятувальних робіт в НС особливе місце займають дії сил ЦО при радіаційному (хімічному) зараженні.

У проведенні рятувальних робіт при радіаційному (хімічному) зараженні сили ЦО керуються наступними принципами: завчасне планування і проведення заходів щодо всієї території країни; постійне збалансоване керівництво; взаємодія зі збройними силами (ЗС).

Основними способами захисту населення є: протирадіаційний і протихімічний захист (ПР і ПХЗ); укриття в захисних спорудах; своєчасне сповіщення населення; використання засобів індивідуального захисту; проведення евакозаходів.

Особливе місце серед заходів щодо захисту населення є організація сучасного сповіщення про НС. Сповіщення організовується через радіо і телебачення. Щоб населення вчасно включило ці засоби, використовуються сигнали транспортних засобів, гудки підприємств, вуличні гучномовці. Через засоби сповіщення населення одержує інструкції від сил ЦО, як йому діяти.

Найважливішим комплексом заходів, направлених на порятунок людей, є протирадіаційний і протихімічний захист. Вона включає такі заходи, як розробка режимів радіаційного захисту, виявлення і оцінка і радіаційної і хімічної обстановки, проведення дозиметричного і хімічного контролю, забезпечення населення засобами ПР і ПХЗ, ліквідацію наслідків радіоактивного і хімічного зараження.

Зараз розроблено 8 режимів захисту для населення. Основний режим - евакуація населення із зон зараження. Кожен типовий режим ділиться на три етапи: 1. Час перебування в захисних спорудах; 2. Чергування часу перебування в захисних спорудах і будівлях; 3. Чергування часу перебування в будівлях з обмеженим знаходженням на відкритій радіоактивно-зараженій місцевості до 1-2 годин на добу.

Тривалість кожного етапу залежить від ступеня ослаблення радіації захисними спорудами, а також рівня радіації: режим №1 - для населення, що проживає в дерев'яних будинках (коефіцієнт ослаблення - 2) і використовує ПРУ з коефіцієнтом ослаблення 50 (підвали, перекриті щілини); режим №2 - для населення, що проживає в кам'яних одноповерхових будинках, К=10, з ПРУ К=50; режим №3 - для городян. Що живуть в багатоповерхових кам'яних будинках з К=20-30 і з ПРУ К=200-400 (підвали багатоповерхових кам'яних будівель; режим №4 - для населення в робочих приміщеннях (дерев'яні будинки) з К=» і з ПРУ К=20-50; режим №5 - для населення в робочих приміщеннях (кам'яні одноповерхові будинки) з К=10 і з ПРУ К=50-100; режим №6 - той же, що і №5. Але ПРУ з К=100-200; режим №7 - той же, що і №5, але ПРУ з К=1000 і більш.

Чим менше коефіцієнт ослаблення радіації захисними спорудами. Тим швидше проводиться евакуація людей з них. Ослаблення радіації ПРУ і будівлями розраховують.

Дозиметричний і хімічний контроль є чинником, без якого неможливе проведення рятувальних робіт в зонах ураження. Його проводять з метою оцінки працездатності особового складу формувань ЦО, що робочих і служать з метою визначення порядку їх використання, об'єму і санітарної обробки людей (дезактивації і дегазація устаткування. Техніки, транспорту, одягу, засобів індивідуального захисту), можливості використання продуктів харчування, води і фуражу із зон радіоактивного забруднення.

Організує дозиметричний (хімічний) контроль штаб і служби ЦО об'єкту (району) і проводиться командирами формувань і силами розвідувальних підрозділів (розвідниками-хіміками і розвідниками-дозиметристами формувань ЦО).

Ступінь забруднення продуктів, води і фуражу визначається хімічними і радіометричними лабораторіями ЦО.

Дозиметричний контроль (контроль за величиною поглиненою людьми дозою випромінювання за час перебування їх на зараженій місцевості) буває груповим і індивідуальний. Груповий проводиться в колективах для оцінки і визначення категорій працездатності. Дозиметри (ДКП-50А) і вимірники дози (ІД-1) розподіляються по одному-два на ланку або на захисну споруду ЦО. Для первинної діагностики ступеня тяжкості променевої хвороби того, що опромінилося необхідний індивідуальний контроль, для чого людям видають індивідуальних вимірників доз (ІД-11). У кожному формуванні, групі, команді ведеться журнал контролю опромінювання, куди вносять періодичну сумарну дозу. Все це робиться для визначення ступеня працездатності людей і часу, до якого вони можуть знаходитися в зоні радіоактивного зараження без ризику для життя.

Ступінь радіоактивного зараження людей, техніки, одягу контролюється шляхом вимірювання потужності дози випромінювання (рівня радіації, мр\ год) за допомогою приладів типу ДП-5. Радіоактивне забруднення продовольства, води. Фуражу, визначається в радіометричних лабораторіях (одиниці питомої активності - кюрі на кілограм, літр). Якщо після порівняння з допустимою нормою виявляється зараження - проводять спеціальну обробку.

Щоб визначити ступінь зараження сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) засобів індивідуального захисту, техніки, продовольства, води, фуражу проводять хімічний контроль. Виходячи з даних хімічного контролю визначають можливість дії людей без засобів індивідуального захисту, повноту дегазації техніки і будівель, знезараження продовольства. Для проведення хімічного контролю використовують прилади хімічної розвідки (ВПХР, ПХР-МВ, ППХР).

Без своєчасного організованого і правильно проведеного дозиметричного (хімічного) контролю неможливе успішне проведення рятувальних робіт.

В цілому основними способами проведення рятувальних робіт при радіоактивному забрудненні (зараженні) є: сповіщення про небезпеку радіоактивного забруднення; використання індивідуальних засобів захисту

укриття в захисних спорудах; використання профілактичних протирадіаційних препаратів з АІ-2; дотримання правил поведінки людей на забруднених територіях; виключення споживання забруднених продуктів і води; евакуація населення (якщо це необхідно) із забруднених територій.

При хімічному зараженні рятувальні роботи включають: сповіщення про небезпеку хімічного зараження; використання індивідуальних засобів захисту; застосування антидотів і ІПП; укриття в захисних спорудах; дотримання режимів поведінки на зараженій території; евакуацію людей із зони зараження; санітарну обробку людей, дегазацію територій, споруд, техніки, майна, транспорту, одягу.

При радіаційному і хімічному зараженні порятунок людей часом безпосередньо залежить від правильного, своєчасного забезпечення засобами ПР і ПХЗ. Для забезпечення населення засобами ПР ПХЗ штаб ЦО району (об'єкту) організує накопичення, зберігання і підтримку в постійній технічній готовності засобів індивідуального захисту шкіри, органів дихання і медичних засобів. Зберігаються засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) ближче до робочих місць і місць мешкання населення і їх періодично піддають лабораторному контролю.

В першу чергу ЗІЗ забезпечуються особовий склад сил ЦО, робочі, що продовжують роботу в умовах НС. Непрацююче населення хоч і забезпечується протигазами, повинно ще мати ватяно-марлеві пов'язки. В основному ЗІЗ одержують за місцем проживання.

Проведення евакозаходів є, мабуть, головною функцією ЦО при проведенні рятувальних робіт в НС, пов'язаних з радіаційним і хімічним зараженням, оскільки території, схильні до цих негативних чинників протягом багатьох років стають непридатними для життя, хоча багато СДОР розпадаються швидко, залишаються та інші, при радіаційному забрудненні - період напіврозпаду багатьох радіоактивних речовин досягає 50-ти і більше років (!)).

Евакозаходи (розосередження населення в заміській зоні, евакуація із заражених районів) проводяться і організовуються відповідно до плану ЦО району.

Розосередження і евакуація населення здійснюється за виробничо-територіальним принципом (вивіз в заміську зону робочих, що служать, членів їх сімей, студентів, шкіл, що вчаться, організовується через підприємства, установи і учбові заклади). Для керівництва розосередженням і евакуацією населення створюються міські, районні і об'єктові евакуаційні комісії. Обов'язки евакокомісій: облік робочих і службовців, що підлягають розосередженню, членів їх сімей, що підлягають евакуації; визначення складу піших колон і уточнення маршрутів їх руху; рішення питань транспортного забезпечення; підготовка проміжних пунктів евакуації (ППЕ), районів розосередження і евакуації, пунктів посадки на транспортні засоби і висадки з них; організація зв'язку і взаємодії з районною евакокомісій і збірним евакуаційним пунктом. Для розміщення евакуйованого населення в сільських районах створюються евакоприймальні комісії. Поряд з пунктами висадки населення евакоприймальні комісії розгортають приймальні евакопункти (ПЕП).

Населення можуть завчасно евакуювати з крупних міст по спеціальній вказівці керівництва ЦО. Можуть бути частково евакуйовані студенти, школярі, пенсіонери, інваліди.

Евакуюють населення комбінованим способом (одночасно проводиться вивіз населення всіма наявними транспортними засобами і висновок пішки). Транспортом евакуювали населення, яке не може пересуватися пішим порядком (жінки з дітьми до 10 років, хворі і т.д.), формування підвищеної готовності.

Піша евакуація планується на відстань одного добового переходу, що здійснюється за 10-12 годин руху, враховуючи вихід із зони можливих руйнувань. Для забезпечення організованого руху і управління їм формуються колони чисельністю від 500 до 1000 чоловік за виробничо-територіальною ознакою і призначають начальника колони з числа керівників підприємств (ДЕЗів). Середня швидкість руху колони - 4-5 км .в год. Відстань між колонами - до 500 метрів. По ходу руху організовуються привали: малі - через 1-1,5 ч рухи (на 10-15 мін) і великі - в другій половині добового переходу (на 1-2 ч).

Коли населення прибуває на ПЕП, воно проходить реєстрацію, розподіляється по населених пунктах. Місцеві органи ЦО і адміністрація організують працевлаштування прибулого населення. Евакуйоване населення в заміській зоні може бути розміщено в санаторіях, будинках відпочинку, туристських і спортивних базах, будинках місцевих жителів, дачах. Для створення якнайкращих умов створюють додаткові підприємства торгівлі, громадського харчування, готують вододжерела.

В цілях захисту населення в НС передбачаються укриття в захисних спорудах поблизу ПЕП, станцій посадки (висадки) і уздовж маршрутів евакуації пішим порядком, забезпечення населення СДОР, ведення радіаційної і хімічної розвідки, своєчасне сповіщення населення, організація санітарної обробки і знезараження.

Медичне забезпечення евакозаходів організовується на всіх етапах проведення рятувальних робіт. Штатні медичні пункти організовуються на всіх станціях посадки і висадки. У кожну колону (ешелон) на шляху її проходження включаються 1-2 людини середнього медичного персоналу, при евакуації на велику відстань - лікар. Медичний персонал здійснює контроль за живленням і водопостачанням населення.

Щоб підтримувати громадський порядок при проведенні рятувальних робіт виставляються пости правоохорони суспільного, організовується патрулювання, оточення. У зонах забруднення проводяться заходи щодо дезактивації території, пилогасіння, організовується охорона майна громадян.

Розділ 2.4. “Надання першої допомоги потерпілим від нещасних

випадків”

Основи анатомії людини.

Кожна людина повинен знати будову й функції організму (анатомію й фізіологію).

Анатомія (від грецького - розсічення) – наука, яка вивчає будову організму людини, його органів, тканин, кліток.

Фізіологія (від грецького - природа) - наука, яка вивчає життєдіяльність цілісного організму, окремих органів й

їхніх систем.

Організм людини складається з таких частин:

- голова,

- тулуб,

- кінцівки: ноги, руки.

Кожна частина організму складається з органів. Орган має свою, тільки йому властиву форму й положення в організмі. Взаємодія окремих органів з виконання певної фізіологічної функції представляє систему органів.

Системи органів людини:

- покрив,

- опори,

- кровоносна,

- травна,

- дихальна,

- видільна,

- статева,

- ендокринна,

- нервова.

При травмах, отруєннях, професійних захворюваннях найчастіше вражаються окремі системи органів. Так, при відкритому переломі ноги паралізуються відразу кровоносна система, опорна й т.п.

Приводимо склад основних систем органів людини:

Система опори:

- кістяк,

- м'язи.

Кровоносна система:

- серце,

- кровоносні судини.

Нервова система: .

- головний мозок,

- спинний мозок,

- нерви.

Ендокринна система:

- гіпофіз,

- щитовидна залоза,

- наднирники,

- підшлункова залоза,

- статеві залози.

Травна система:

- слинна залоза,

- ротова порожнина,

- ковтка,

- стравохід,

- шлунок,

- кишечник.

Дихальна система:

- носова порожнини,

- носоглотка,

- гортань,

- трахея,

- легені.

Видільна система:

- нирки,

- сечовід,

- сечовий міхур.

Основні кількісні показники організму людини.

Обсяг крові: у чоловіків - 5 л., у жінок - 4 л. Серцеві скорочення - 60-80 разів за хвилину.

Артеріальний тиск ( у віці 18-45 років): максимальний – 110 -126 мм рт.ст., мінімальний - 60-85 мм рт. ст. Частота дихальних рухів у дорослого в спокої - 16-20 за хвилину. Життєва ємність легенів у дорослого - 3-5 л.

Послідовність, принципи й способи надання першої допомоги. Дії при важких випадках. При будь-якому нещасному випадку на виробництві потерпілого потрібно терміново доставити в лікувальний заклад. Якщо він без свідомості, присутні зобов'язані негайно викликати швидку медичну допомогу, цехового лікаря, фельдшера. До прибуття швидкої допомоги, лікаря потерпілому надають долікарську допомогу.

Загальні положення про надання долікарської допомоги.

1. Швидкість дій - вирішальна роль долікарської допомоги.

2. Якщо в постраждалого немає подиху, не б'ється серце, відсутній пульс, це в жодному разі не означає, що можна призупинити дії для пожвавлення.

3. Висновок про смерті робить тільки лікар.

4. Всі працівники й інженерно-технічні працівники повинні вміти:

- зупинити кровотечу,

- перев'язати рану,

- накласти шину,

- зробити штучне дихання й зовнішній (непрямий) масаж серця,

- звільнити від контакту з електричним струмом,

- уміти користуватися аптечкою (переносною сумкою),

- турбуватися не тільки про те, щоб допомогти потерпілому, а й про те, щоб не нашкодити йому; способи допомоги вибирати безпечні й безболісні,

- застосовувати тільки необхідні способи,

- пам'ятати, що долікарська допомога не повинна виключати лікарську.

Надання першої долікарської допомоги.

1. Видалити потерпілого з обстановки, що викликала травму або нещасний випадок.

2. Додати постраждалому найбільш зручне положення.

3. Визначити вид травми забите місце, перелом, опік, отруєння й т.п.).

4. Установити загальний стан потерпілого.

5. Почати проводити лікувальні заходи: зупинка кровотечі, обробка ушкоджених ділянок тіла, нерухливість (іммобілізацію) області перелому, надання реанімаційних мір (пожвавлення) - штучне дихання, зовнішній масаж серця й т.п.

6. Одночасно з наданням долікарської допомоги викликати швидку медичну допомогу, цехового лікаря, фельдшера або готовити транспорт для відправлення потерпілого в лікарню.

Медична аптечка. Місце знаходження аптечки:

- на видному місці робочих зон, цехів і т.п.;

- у місцях найбільшого скупчення працюючих;

- у транспортних засобах пересування;

- на ділянках особливо небезпечних відносно травматизму;

- домашня аптечка.

Аптечка офарблюється в білі кольори. На дверцятах рисується червоний хрест.

Склад медичної аптечки:

- індивідуальний пакет - 4-6 шт.;

- бинт - 10-12 шт.;

- йодна настойка в пухирці із притертою пробкою - 50 г.;

- борна кислота - 20 г,

- нашатирний спирт - 20 г,

- вазелін - 30 г,

- ефірно-валеріанові краплі - 50 г,

- сода - 20 г,

- марганцевокислий калій - 5 г,

- перекис водню - 20 г,

- джгут - 1 шт.,

- поїльник, або невеликий чайник - 1 шт.,

- шини - 1 комплект,

- мило й рушник.

Склад домашньої аптечки:

- ліки, призначені лікарем членам родини;

- ліки для надання першої долікарської допомоги при забитих місцях, дрібних пораненнях і т.п.;

- ліки з урахуванням загального стану членів родини: настій валеріани або пустирника, валідол, нітрогліцерин і т.п.

Правила користування аптечкою:

- поруч із аптечкою вивішуються плакати із правилами надання першої допомоги;

- зміст аптечки визначає медичний працівник;

- аптечки розміщують у шафки, на польовому стані, у транспортних засобах пересування - у ящиках, сумках;

- домашня аптечка не повинна бути доступна дітям.

Перша допомога при запорошенні очей. При влученні в око піщин, порошин, шматочків землі, вугілля або дерева, металу не можна його терти: потрібно промити його розчином борної кислоти (одна чайна ложка на склянку води) або чистою кип'яченою водою, відтягнувши при цьому нижнє віко. Якщо стороннє тіло не вийшло із ока, варто звернутися тільки до лікаря.

При запорошенні ока потрібно накласти на його чисту пов'язку й негайно відправити хворого в лікарню.

Правила надання допомоги при пораненні:

- не можна промивати рану водою або лікувальним препаратом, посипати порошком і змазувати мазями;

- не слід стирати забруднення з рани, потрібно тільки обережно очистити місце біля рани, видалити бруд від країв рани в зовнішні сторони;

- очищені краї рани перед накладенням пов'язки змазати йодом;

- не можна видаляти із рани згустки крові;

- перед накладенням пов´язки на рану особа, що надає допомогу повинна начисто вимити руки й змазати пальці йодним розчином.

Перша допомога при забитих місцях. При забитих місцях потерпілий скаржиться на біль у місці ушкодження. Щоб зменшити біль і крововилив:

- прикладають до забитого місця гумовий міхур або пляшку з льодом, снігом або холодною водою;

- роблять холодні примочки;

- якщо є садно, варто перев'язати її як і рану, а зверху покласти міхур з льодом або снігом;

- забезпечити хворому повний спокій;

- забитим частинам тіла додати трохи підняте положення;

- якщо поранена (забита) рука, то її підвішують на косинку

- якщо поранено ногу, то хворому забороняють ходити (пересуватися);

- при забитому місці голови, грудної клітки, живота можуть бути ушкоджені й внутрішні що-небудь м'яке;

- при вивиху нижньої кінцівки потерпілого доставляють у лікарню на носилках.

Перша допомога при переломах. Переломи супроводжуються сильним болем, що підсилюється; при спробі перемінити положення ушкодженої частини тіла. Переломи щупати або вправляти категорично забороняється. Тому в першу чергу кінцівці варто надати найбільш безболісне, зручне положення.

При відкритому переломі, коли є рана, у неї може попасти забруднення. У першу чергу варто зупинити кровотечу, одяг на ушкодженій кінцівці (або рані) потрібно розрізати, органи, тому варто терміново викликати швидку допомогу або потерпілого доставити в лікувальну установу.

Перша допомога при вивихах:

- вивих у жодному разі не можна вправляти, тому що при невмілому вправлянні можна травмувати кістку;

- при вивиху верхньої кінцівки (руки) її варто підвісити на хустку;

- при вивиху стегна під коліно вивихнутої кінцівки необхідно підкласти рану перев'язати стерильною пов'язкою, а потім накласти шину.

При переломі костей верхніх кінцівок руці надають зігнуте в лікті положення. На плече накладають шину із зовнішньої та внутрішньої сторони руки.

При переломі на передпліччі шини накладають на тильну й долонну поверхню, захоплюючи тільки долоню й залишаючи пальці вільними. Руку підвішують на хустці й т.п. Якщо немає шини, руку можна щільно прибинтувати до тулуба.

При переломі гомілки й стегна шини накладають із зовнішньої й внутрішньої сторони ноги.

Якщо немає шин або підручного матеріалу, можна прибинтувати ушкоджену ногу до здорової.

При травмі черепа потерпілому потрібно забезпечити повний спокій, голову покласти між згортками одягу. Ознаками травм є: кровотеча з вуха й рота, втрата свідомості. Якщо, є рана, її перев'язують і прикладають до голови міхур з льодом, холодною водою тощо. При проламі черепа з постраждалим варто поводитися дуже обережно, тому що найменше поранення головного мозку уламками черепа може привести до смерті.

При підозрі на перелом хребта потерпілого кладуть на носилки, дошку, двері, щит і т.п.; якщо під рукою немає підручного матеріалу, то потерпілого потрібно повернути на живіт. Не можна допускати прогину тулуба потерпілого, тому що це може призвести до ушкодження спинного мозку..

Потерпілого з переломом костей таза укладають на носилки і транспортують до лікарні.

Перелом ключиці супроводжується різким болем. Під піхву потерпілого потрібно покласти невелику грудку вати або тканини й прибинтувати руку.

Зупинка кровотечі. Якщо кров випливає з рани назовні, - це зовнішня кровотеча. Якщо ж поверхня шкіри не порушена, що буває при забитих місцях, а кров випливає під шкіру в середину порожнини суглобу, порожнини черепа, грудну клітку й черевну порожнину, то це - внутрішня кровотеча.

Сила кровотечі залежить від ступеня ушкодження й розміру кровоносної судини. Кровотеча може бути артеріальною, венозною, капілярною, і кров при цьому витікає:

- при артеріальному - з великою силою й великою кількістю, яскраво-червоний колір;

- при венозному - безперервним струмком темно-червоного кольору;

- при капілярному - кров лише небагато просочується з рани.

При ушкодженні найнебезпечніша артеріальна кровотеча, при якій смерть може наступити через кілька хвилин. До прибуття лікаря потерпілому незалежно від величини кровотечі потрібно зробити термінову допомогу, щоб зупинити її. Невелика кровотеча зупиняється за допомогою пов'язки, що притискає судину.

Кровотеча із внутрішніх органів дуже небезпечна, її розрізняють за ознаками блідості обличчя, загальної слабкості, втрати свідомості й ін. До прибуття лікаря потерпілому необхідно надати повний спокій, до травми прикласти міхур з льодом, холодною водою й т.п.

При кровотечі з вуха, що буває при переломі основи черепу, варто тільки прикрити вушну раковину стерильним перев'язним матеріалом і забинтувати вухо. Потерпілого терміново доставляють у лікарню.

При кровотечі з носу:

- посадити хворого, розстібнути комір, голову злегка відкинути назад і змусити його дихати ротом;

- пригорнути пальцями м'які частини (крила) носу, на перенісся прикласти холодну примочку або загорнені шматочки льоду й т.п.

- викликати лікаря.

Велику кровотечу з рани можна тимчасово зупинити, пригорнувши кінчиками чотирьох пальців, складених разом, відповідну артерію вище рани. При цьому варто натискати поперек розміщення відповідної артерії - один з пальців потрапить у необхідну крапку й притисне артерію.

Місця притиснення артерії рукою при сильній кровотечі:

1 - щелепну - на нижній частині особи;

2 - скроневу - попереду основи вуха, на скроні й чолі;

3 - сонну - на голові й шиї;

4 - підключичну - у надключичній ямці, під пахвою й на плечі (поблизу плечового суглобу);

5 - плечову - посередині плеча із внутрішньої сторони на передпліччі;

6 - дві (променеву й ліктьову) - біля кисті й пальців рук;

7 - стегнову - на гомілці й стегні;

8 - на тильній частині стопи.

У деяких випадках кровотечу краще призупинити згинанням кінцівки.

При пораненні верхньої кінцівки кровотеча можна призупинити, витягнувши лікті назад зв'язавши їх.

Найбільш надійним способом зупинки кровотечі при пораненні великих судин кінцівок є накладення джгута. Якщо їх під рукою немає, можна використати замість джгута підтяжки, носову хустку та інше.

Тримати покладений джгут або закручення більше 2 годин не можна, тому що це може привести до знекровлення кінцівки. Щогодини потрібно вільно відпускати джгут або закручення на 10-15 хвилин, щоб викликати приплив крові до кінцівки, увесь час притримуючи пальцями артерію, по якій надходить до рани кров.

Перша допомога при непритомності (втрати свідомості), шоку. Ознаки непритомності, шоку: різка блідість шкіри особи й слизуватих оболонок, слабкий пульс, слабкий подих, поява поту на обличчі Непритомність, шок - раптова втрата свідомості внаслідок гострого знекровлювання мозку. Надаючи долікарську допомогу, необхідно розстібнути одяг, який перешкоджає подиху, відкрити вікна або винести потерпілого на свіже повітря й покласти його, злегка піднявши ноги, піднести до носа вату змочену нашатирним спиртом, дати склянку міцного чаю або кави. Лице й груди можна змочити холодною водою, але прикладати до голови холодні примочки не треба.

Перша допомога при тепловому й сонячному ударі'.

Тепловий удар - це перегрів організму, пов'язаний з високою температурою, підвищеною вологістю повітря, надто теплим одягом і т.п. Ознаки: шкіра лиця червоніє, слизуваті оболонки стають сухими, наступає різка слабкість, погіршується дихання, слабшає пульс.

Сонячний удар – прямий вплив на тіло людини сонячного променя. Ознаки: загальна слабкість, головний біль, нудота, блювота, іноді втрата свідомості.

Долікарська допомога: розстебнути одяг, покласти в тіні з трохи піднятою головою, на голову й ділянку серця покласти холодний компрес, дати склянку холодного напою, краще чаю. При порушенні дихання – штучне дихання.

Перша допомога при опіках. Опіки бувають термічні й хімічні.

Термічні опіки - результат впливів високої температури (розпечених елементів) на тіло людини, внаслідок чого виникає його поразка (поранення).

Хімічні опіки - вплив хімічних; шкідливих речовин (променів) на тіло (внутрішні органи) людини, у результаті чого виникають вогнища поразки частин;тіла або органу

Дії при термічному опіку:

- людина в палаючому одязі не повинна бігти; на потерпілого потрібно накинути ковдру, пальто, килим, брезент або збити полум'я водою;

-неможна доторкатися руками про обпіченої частини шкіри, змазувати її мазями, будь-якими розчинами, видаляти шматки одягу з обпаленого місця й ін.;

- з обпаленої частини тіла обережно зняти одяг, взуття;

- якщо є обгорілі шматочки одягу на обпаленій шкірі, то стерильну пов'язку накладають поверх них;

- потерпілого з важким опіком не роздягають, його потрібно загорнути в чисту ковдру, тепло вкрити, напоїти чаєм і не турбувати до прибуття лікаря.

При невеликих опіках (І - ІІ ступеня) накладають стерильну пов´язку та доставляють постраждалого у лікарню.

Дії при хімічних опіках:

- уражене місце негайно промивають великою кількістю води протягом 15 - 20 хвилин;

- при влученні кислоти (або променю) на шкіру крізь одяг спочатку її змивають водою з одягу, який потім обережно розрізають і знімають;

- після промивання уражене місце обробляють нейтралізуючими розчинами.

Подальша допомога при хімічних опіках така ж, що й при термічних.

Якщо кислота (або промінь) потрапили в стравохід, потрібно терміново викликати лікаря або доставити ураженого в лікарню.

При обмороженні:

- найшвидшим чином відновити кровообіг в обмороженій частині тіла розтиранням спочатку на морозі,

а потім у теплому приміщенні;

- розтирати снігом не рекомендується;

- для зігрівання й відновлення кровообігу розтирають шматочком вати, змоченої спиртом, одеколоном і т.п., а потім сухою вовняною або сукняною тканиною;

- розтирають до почервоніння шкіри, потім перев'язують обморожену ділянку стерильною пов'язкою;

- якщо при обмороженні на шкірі є здуття й міхури, то розтирати, відігрівати у воді й змазувати маслом не можна;

- відігрівати обморожені руки й ноги краще у воді кімнатної температури, потроху підвищуючи її до температури тіла людини;

- потерпілого вкривають і направляють у лікарню.

При втопленні. У людини, яку витягли з води, треба оглянути порожнину рота й носа й очистити їх від піску й інших інорідних предметів. Якщо в дихальних шляхах перебуває вода, її потрібно видалити. Для цього потерпілого кладуть униз лицем на стегно зігнутої в коліні ноги, особи ,що надає допомогу так, щоб голова торкалася землі, а тулуб звішувався униз. Потім ритмічно сильними натисками надавлюють на спину потерпілого, видаляючи воду з його легенів. Після цього роблять штучне дихання.

Перша допомога при отруєнні. Джерела отруєння: газ, у тому числі вигарний, ацетилен, пари бензину, алкоголь, нікотин і т.п. Ознаки отруєння: головний біль, шум у вухах, запаморочення, посилене серцебиття, нудота, блювота. Долікарська допомога потерпілому:

- варто негайно вивести або винести з отруєної зони на чисте повітря;

- розстібнути одяг, що утруднює подих;

- покласти, трохи піднявши ноги;

- тепло вкрити;

- дати понюхати нашатирного спирту;

- напоїти молоком;

- з появою блювоти повернути голову набік;

- при порушенні подиху зробити штучне дихання;

- надавати допомогу в нещасних випадках і при стані хворого, що загрожує життю; лікуванням хворого повинен займатися лікар.

Перша допомога при поразці електричним струмом. Ураженого необхідно:

- якомога швидше звільнити від струмоведучих частин;

- швидко відключити напругу рубильником або вимикачем;

- для звільнення від струмоведучих частин або дроту напругою до 1000 в користуються палицею, дошкою або іншим сухим предметом, що не проводить електричний струм, дроти перерубують сокирою, інструментом з ізольованими рукоятками, кожен дріт окремо;

- можна відтягнути за одяг, виключаючи торкання до металевих предметів під струмом і відкритих частин тіла потерпілого:

- під напругою вище 1000 в потрібно надягти діелектричні рукавиці, взути боти й працювати штангою або ізольованими кліщами;

- якщо струмоведуча частина (дріт) торкається землі, то треба згадати про безпеку крокової напруги,

після звільнення від струмоведучих частин потерпілого потрібно винести із зони крокової напруги;

- місцеві опіки перев'язують як рану;

- при клінічній смерті роблять штучне дихання, а у випадку фібрилляції серця - зовнішній масаж серця.

Оживлення методами штучного дихання, непрямого масажу серця.

Спосіб Сильвестра. Потерпілого кладуть на спину, підклавши під лопатки валик зі згорнутого одягу. Голову повертають набік, трохи витягають язик стежачи, щоб він не западав. Далі роблять натискання на грудну клітину. Рухи повторюють 16-18 разів у хвилину. Спосіб Сильвестра не застосовують при переломах й інших поразках верхніх кінцівок.

Спосіб Шефера. Потерпілого кладуть на живіт, обидві руки витягають уперед або одну з них, зігнувши в лікті, підкладують під голову. Голову повертають набік і роблять штучне дихання. Протягом 1 хвилини роблять 16-18 циклів рухів - вдихів і видихів.

Спосіб “ з рота в рот". Цей спосіб варто застосовувати, коли травмовані верхні кінцівки.

Непрямий масаж серця. Для підтримки кровообігу у випадку зупинки серця зі штучним диханням одночасно варто робити непрямий (зовнішній) масаж серця. Цей метод вимагає спеціальної навички від особи, яка надає допомогу.

Транспортування потерпілого. Після надання долікарської допомоги всіх потерпілих з пораненнями, забитими місцями, переломами потрібно доставити в лікарню.

Потерпілі з ушкодженням верхніх кінцівок, ключиці, легких поранень ідуть пішки.

Потерпілих з забиттям живота, голови, грудної клітки, з переломами нижніх кінцівок, отруєнням і т.п. відправляють на носилках, або переносять на руках.

При відправленні на носилках:

- піднімати, класти, знімати потерпілого необхідно по команді;

- при перенесенні тіло потерпілого повинне бути в горизонтальному положенні, голова не опускатися нижче ніг;

- при перенесенні по рівному місцю або спуску потерпілого нести ногами вперед, на підйомі - навпаки;

- носіям йти не в ногу;

- при “замку” із двох рук піднімати хворого по команді, йти не в ногу;

- не транспортувати до прибуття лікаря потерпілих з важкими травмами: струсу мозку, шоковий стан, різке ослаблення дихання й т.п.

Правила транспортування потерпілого:

- максимальна швидкість транспортування;

- забезпечити максимальний спокій і зручне положення людині, яку транспортують;

- визначити вид транспортування: підручні засоби, перенесення на руках, носилках й ін.

Вимоги до транспортних засобів:

- носії на носилках, на руках повинні бути проінструктовані за правилами транспортування потерпілого;

- по можливості використати тільки транспорт швидкої медичної допомоги;

- використаний транспорт повинен виключати можливість впливу атмосферних факторів, тряски, різких рухів, незручностей розташування для постраждалого й т.п.

- забезпеченість медичною аптечкою, необхідними засобами надання відповідної першої допомоги потерпілому;

- швидкість пересування й надійність в експлуатації;

- можливість транспортування потерпілого в горизонтальному положенні;

- забезпеченість засобами екстреного зв'язку й сигналізації при пересуванні.

Додаток 6

Мінімальні межі вогнестійкості споруд, будівельних конструкцій (в годинах)

Рівень вогнестійкості будівель і споруд	Головні будівельні конструкції
Рівень вогнестійкості будівель і споруд	Стіни, що тримають , колони	Драбинні площадки, сходини, балки, марши	Внутрішні стіни, що тримають	Перекриття між поверхами, настелення
І	2,5	1	0,25	1
ІІ	2	1	0,25	0,75
ІІІ	2	1	0,25	0,75
ІV	0,5	0,25	0,25	0,25
V	не нормується

Додаток 7

Дозволені для людини величини струму в залежності від часу його впливу

Час проходження струму через людину	Дозволена величина струму, мА	Опір тіла людини, О м	Напруга на людину, В	Примітки
0,2	250	700	175
0,5	100	1000	100
0,7	75	1065	8
1	65	1150	75
30	6	3000	18
Більше 30	1	6000	6

Додаток 8

Норми підйому і переміщення вантажу жінками та неповнолітніми

Види робіт	Жінки		Юнаки	Дівчата
Види робіт			16-18 років	16-18 років
Підйом вантажу	кг
до 2-х разів на годину	-//-	10	16,4	10,25
постійно протягом зміни	-//-	7

5. Підсумкове тестування.

Питання й відповіді тестування з охорони праці

Питання

Відповіді

Правильна відповідь

Питання 1

Державний нагляд за виконанням законодавчих й інших нормативно - правових актів з охорони праці здійснюють:

1. Верховна рада, Кабінет міністрів.

2. Міністерства й профспілки.

3. Держкомітет України з нагляду за ОП, Головною державною інспекцією з нагляду за ядерною безпекою Міністерства екології й природних ресурсів України, Держпожнагляд, санепідемслужба.

Питання 2

Чи мають право органи нагляду за ОП направляти керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посади?

1. Так.

2. Немає.

3. Так, при згоді профспілки.

Питання 3

При висновку трудового чи договору зобов'язаний власник під розписку проінформувати громадянина про небезпечні й шкідливі виробничі фактори на його робочому місці та про його права на пільги й компенсації за роботу в таких умовах?

1. Немає.

2. Так.

3. Так, якщо громадянин

цього вимагає.

Питання 4

Чи зобов'язаний власник повернути у фонд соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань суми, виплачені потерпілому за нещасний випадок, що виник з вини власника?

1. Так, якщо цього вимагає

профком.

2. Немає.

3. Так.

Питання 5

На роботах з підвищеною небезпекою працівники проходять навчання й перевірку знань з ОП:

1. До злочину до виконання посадових обов'язків і надалі один раз у рік.

2. Періодично раз в 3 роки.

3. Періодично раз в 5 років.

Питання 6

Посадові особи відповідно до «Переліку» періодично проходять навчання й перевірку знань з охороні праці:

1. Один раз у рік.

2. До злочину до виконання посадових обов'язків і надалі один раз в 3 роки.

3. На вимогу Держнаглядохоронпраці.

Питання 7

Працівники, які двічі показали незадовільні знання з питань охорони праці:

1. Направляються на курси по навчанню питанням охорони праці.

2. Їм дається час для 3-й спроби.

3. Працевлаштовуються відповідно до діючого законодавства.

Питання 8

Вступний інструктаж із працівниками знову прийнятими на роботу проводить:

1. Фахівець із охорони праці.

2. Працівник відділу кадрів.

3.Юрисконсульт підприємства.

Питання 9

Повторний інструктаж на робочому місці на роботах без підвищеної небезпеки проводиться один раз:

1. На місяць.

2. У півріччя.

3. У рік.

Питання 10

Повторний інструктаж на робочому місці на роботах з підвищеною небезпекою проводиться один раз:

1. У квартал.

2. У півріччя.

3. У рік.

Питання 11

Інструктаж студентів з техніки безпеки при проведенні лабораторних робіт проводить:

1. Інженер з техніки безпеки.

2. Ст. лаборант.

3. Викладач.

Питання 12

Коли проводиться позаплановий (позачерговий) інструктаж з ОП?

1. При перекладі працівника з одного цеху в іншій.

2. При напрямку на виконання разової або тимчасової роботи.

3. При зміні технології або після нещасного випадку.

Питання 13

Коли проводиться цільовий інструктаж з ОП?

1. При перекладі працівника з одного цеху в іншій.

2. При напрямку на виконання разової або тимчасової роботи.

3. При зміні технології або після нещасного випадку.

Питання 14

Чи відраховують наукові організації й установи кошти у фонди охорони праці?

1.Відраховують тільки по науковим і прикладним розробкам, виконаним не за рахунок бюджетних асигнувань.

2. Не відраховують.

3. Відраховують із засобів розвитку організацій.

Питання 15

У якому розмірі від обсягу реалізації продукції госпрозрахункові підприємства відраховують засоби у фонди охорони праці?

1.0,5%.

2.1 %.

3.3%.

Питання 16

Скільки чоловік повинні представляти службу ОП при чисельності працюючих від 51 до 500 чіл. (у невиробничій сфері від 101 до 500 чіл.)?

1. Одна людина.

2. Два чоловіки.

3. За узгодженням з органами Держнаглядохоронпраці.

Питання 17

Хто може скасувати розпорядження фахівця з охорони праці?

1. Профспілковий комітет.

2. Керівник підприємства в письмовому вигляді.

3. Суд.

Питання 18

Нещасний випадок на виробництві - це випадок, що викликав у працівника втрату працездатності строком не менш:

1. Двох робочих змін.

2. Трьох робочих змін.

3. Однієї робочої зміни.

Питання 19

Гостре профзахворювання - це захворювання після однократного впливу на працюючих шкідливих факторів, яке виникло за період не більше:

1. Однієї робочої зміни.

2. Двох годин.

3. Двох доби.

Питання 20

Хронічне профзахворювання - це захворювання, викликане багаторазовим впливом на працюючих шкідливих умов праці, яке виникло протягом:

1. Більше однієї робочої зміни.

2. Більше двох годин.

3. Більше двох доби.

Питання 21

Ким проводиться розслідування нещасних випадків?

1. Відділом охорони праці.

2. Комісією, призначеної керівником підприємства.

3. Інспектором Держнаглядохоронпраці.

Питання 22

Розслідуються й чи беруться на облік нещасні випадки, що сталися під час дій працівника в інтересах свого підприємства без доручення власника?

1. Розслідуються, але не беруться на облік.

2. Не розслідуються й не беруться на облік.

3. Розслідуються й беруться на облік.

Питання 23

У які строки комісія становить акт про нещасний випадок на виробництві за формою

Н-1?

1. Одні доба.

2. Троє доби.

3. Після закінчення розслідування.

Питання 24

Хто очолює комісію з розслідування нещасного випадку на підприємстві, навчальному закладі?

1. Фахівець служби охорони праці.

2. Член профкому підприємства.

3. Керівник підрозділу потерпілого.

Питання 25

Хто очолює комісію з розслідування нещасного випадку зі студентом?

1. Фахівець служби охорони праці.

2.Голова студентського профкому.

3. Зам. керівника навчального закладу.

Питання 26

Чи розслідується нещасний випадок, про яке потерпілий вчасно не повідомив?

1. Не розслідується.

2.Розслідується, якщо з моменту події пройшло не більше одного місяця.

3. Розслідується за заявою потерпілого.

Питання 27

Нещасні випадки (групові або зі смертельним результатом) підлягають спеціальному розслідуванню під головуванням:

1. Працівника держнагляду за охороною праці.

2. Фахівця служби охорони праці.

3. Технічного інспектора профспілки.

Питання 28

Розслідування профзахворювань проводиться комісією під головуванням:

1. Фахівця служби охорони праці.

2. Працівника санепідемстанції.

3. Головним лікарем місцевої поліклініки.

Питання 29

Акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 зберігається в службі охорони праці протягом:

1. Одного року.

2. Поки потерпілий працює на даному підприємстві.

3.45 років.

Питання 30

Беруться на облік і чи складаються акт за формою Н-1 на нещасні випадки, що відбулися з особами, які направлялися на роботу пішки або на громадському транспорті?

1. Не беруться на облік і не складається акт за формою Н-1.

2. Беруться на облік, але не складається акт.

3. Беруться на облік і складається акт.

Питання 31

Ким розслідуються й беруться на облік нещасні випадки зі студентами під час практики на підприємстві під керівництвом посадових осіб навчального закладу на виділеній для цієї мети ділянці?

1. Підприємством.

2. Навчальним закладом.

3.Розслідується органом управління освіти, беруться на облік навчальним закладом.

Питання 32

Ким розслідуються й беруться на облік нещасні випадки зі студентами під час практики під керівництвом персоналу підприємства?

1. Підприємством.

2. Навчальним закладом.

3. Органом керування освіти.

Питання 33

За якою формою складається акт про нещасний випадок зі студентом?

1. За формою Н-1.

2. За формою Н-Н.

3.За формою акту спеціального розслідування.

Питання 34

Розслідування хронічного профзахворювання проводиться комісією, призначеною наказом:

1. Керівника підприємства.

2.Керівника вищестоящої господарчої. організації.

3.Керівника санепідемстанції.

Питання 35

За порушення охорони праці підприємство може бути оштрафоване у відсотках від місячного фонду оплати праці: а) головою Держнаглядохоронпраці;

б) начальником теруправління;

в) начальником інспекції:

1. а) 2%; б) 1%; в) 0,5%.

2. а) 3%; б) 2%; в) 1%.

3. а) 10%; б) 5%; в) 2,5 %.

Питання 36

У розмірі скількох місячних зарплат потерпілого підприємство сплачує штраф за нещасний випадок, не спричинивший стійкої втрати працездатності постраждалого?

1. 2-х зарплат.

2. Однієї зарплати.

3. 0,5 зарплати.

Питання 37

У якому розмірі підприємство сплачує штраф у випадку смерті постраждалого?

1. У розмірі річного заробітку потерпілого.

2. У розмірі 2-х літнього заробітку потерпілого.

3. У розмірі 3-х літнього заробітку потерпілого.

Питання 38

У якому розмірі підприємство сплачує штраф у випадку виявлення приховання нещасного випадку?

1. В 5-кратному розмірі.

2. В 10-кратному розмірі.

3. В 20-кратному розмірі.

Питання 39

У якому випадку виноситься постанова про накладення штрафу на підприємство?

1.За підсумками перевірки інспектором Держнаглядохоронпраці.

2.За підсумками перевірки начальником інспекції Держнаглядохоронпраці.

3.За підсумками комплексної перевірки стану ОП.

Питання 40

З яких коштів бюджетна організація сплачує штраф за нещасний випадок?

1. Із коштів, що направляють на преміювання.

2. З фонду охорони праці підприємства.

3. З фонду зарплати.

Питання 41

Чи сплачують штрафи за нещасні випадки бюджетні організації при відсутності коштів, що направляють на преміювання?

1. Немає.

2.Сплачують із фонду розвитку.

3. Сплачують із фонду охорони праці.

Питання 42

Чи перераховують підприємства кошти від сплати штрафів за нещасні випадки й профзахворювання у фонд охорони праці свого підприємства?

1. Перераховують.

2. Не перераховують.

3.Перераховують за узгодженням органів Держнаглядохоронпраці.

Питання 43

Хто забезпечує виконання заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці, дотримання протипожежного режиму під час проведення аудиторних занять, у лабораторіях, майстернях?

1.Проректор з навчальної роботи.

2.Проректор з адміністративно-господарської роботи.

3. Відділ охорони праці й студентський профком.

Питання 44

Хто керує постійно діючою комісією із введення в експлуатацію нових і реконструйованих лабораторій, кабінетів і т.д. для проведення науково-дослідних робіт?

1. Начальник відділу охорони праці.

2. Начальник науково-дослідного сектора.

3. Проректор з наукової роботи.

Питання 45

Хто відповідає за безпечну експлуатацію й зміст, дотримання протипожежного стану будинків, споруджень і території навчального закладу?

1. Відділ охорони праці.

2.Проректор з адміністративно-господарській роботі.

3. Відділ капітального ремонту.

Питання 46

Хто затверджує інструкції з пожежної безпеки для структурних підрозділів навчального закладу?

1. Керівник структурного підрозділу.

2. Інженер з пожежної профілактики.

3. Проректор з адміністративно-господарської роботи.

Питання 47

Хто відповідає за створення здорових і безпечних умов праці під час проведення навчально-виховного процесу на кафедрі?

1. Декан факультету.

2. Завідуючий кафедрою.

3. Інженер з охорони праці.

Питання 48

У яких випадках дозволяється проведення навчальних занять і науково-дослідних робіт у приміщеннях кафедри?

1.Якщо приміщення включене в розклад занять.

2.Якщо приміщення відповідно обладнане й прийняте в експлуатацію відповідно до вимог ОП.

3. За розпорядженням навчального відділу.

Питання 49

Хто в навчальному закладі складає заявки на спецодяг й ін. засобу індивідуального захисту?

1. Зав. кафедрою.

2. Інженер з охорони праці.

3. Голова комісії з охорони праці профкому.

Питання 50

Хто проводить інструктаж з охорони праці зі студентами під час проведення навчальних занять і відповідає за збереження життя й здоров'я студентів?

1. Зав. лабораторією.

2. Інженер з охорони праці.

3. Викладач.

Питання 51

Хто підтверджує (встановлює) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день?

1. Відділ охорони праці.

2. Профком підприємства.

3. Комісія з атестації робочих місць.

Питання 52

Назвіть тривалість понаднормових робіт, дозволену законом?

1. Не більше 120 годин у рік й 4 години за 2 дні підряд.

2. Не більше 3 годин на місяць.

3.Тривалість не обмежується.

Питання 53

Як відбувається оплата за понаднормову роботу за перші 2 години й за наступні?

1. За 2 години в одинарному розмірі, далі в полуторному.

2.За 2 години у полуторному, далі в подвійному.

3. За увесь час у подвійному розмірі.

Питання 54

Як компенсується робота у святкові й вихідні дні?

1. Грошова компенсація в півтора разу.

2. 2 відгули за свято й 1 вихідний.

3. Відгул або грошова компенсація в подвійному розмірі.

Питання 55

З якого віку дозволяється прийом на роботу неповнолітніх:

1. З 15 років.

2. З 16 років, а в особливих випадках з 15 років.

3. З 17 років.

Питання 56

Порядок звільнення неповнолітніх з ініціативи власника:

1. Загальний порядок.

2.З повідомленням відділу по справах неповнолітніх.

3. За згодою відділу по справах неповнолітніх.

Питання 57

До якого виду відповідальності притягується працівник, якщо йому оголошена догана?

1. Адміністративної.

2. Дисциплінарної.

3. Матеріальної.

Питання 58

До якого виду відповідальності притягується працівник, якщо на нього накладений штраф?

1. Адміністративної.

2. Дисциплінарної.

3. Матеріальної.

Питання 59

Для якої служби основним завданням є контроль за дотриманням протипожежних вимог?

1. Служби охорони праці.

2. Пожежної служби.

3.Служби головного механіка.

Питання 60

Чи має право пожежна служба забороняти роботи, що ведуться з порушенням пожежної безпеки?

1. Немає.

2. Так.

3.Так, через керівника об'єкта.

Питання 61

Для забезпечення пожежної безпеки під'їзди до будинків і до джерел водопостачання повинні бути:

1. Завжди вільні.

2. По можливості вільні.

3. Вільні в нічний час.

Питання 62

Хто визначає місце тимчасових зварювальних робіт?

1. Зварник.

2.Письмово особа відповідальна за пожежну безпеку об'єкта.

3.Інженер з пожежної профілактики.

Питання 63

Вогнегасники, бочки з водою, цебра, лопати й т.п. відносяться до засобів пожежогасіння:

1. Основним.

2. Допоміжним.

3. Первинним.

Питання 64

Розслідування випадків пожеж проводиться:

1. Органами пожнагляду із представниками підприємства.

2. Органами пожнагляду.

3.Пожежно-технічною комісією підприємства.

Питання 65

У чому полягає небезпека радіоактивного випромінювання для організму людини?

1.У нервовому порушенні організму.

2. У підвищенні температури тіла.

3.В організмі утворяться заражені атоми й молекули.

Питання 66

Чи використовуються іонізуючі випромінювання в медицині?

1. Ні.

2. Так, при флюорографії, рентгеноскопії легенів, зубів і т.п.

3. Так, при дезінфекції шприців.

Питання 67

Крім застосовуваних у техніці й медицині, джерелами іонізуючих випромінювань є:

1. Космічні випромінювання, телевізор, атомні й теплові електростанції.

2. Працюючі ел. двигуни.

3. Люмінесцентні лампи.

Питання 68

Назвіть величину гранично припустимої річної дози іонізуючого опромінення персоналу категорії А (безпосередньо працюючі із джерелами випромінювання):

1. 0,5 Бер.

2. 5 Бер.

3. 50 Бер.

Питання 69

Назвіть величину гранично припустимої річної дози іонізуючого опромінення осіб категорії В (не працюючих із джерелами випромінювання):

1. 0,5 Бер.

2. 5 Бер.

3. 50 Бер.

Питання 70

Назвіть прийняту граничну величину норми природного радіаційного фону?

1. 5 мікрорентген у годину.

2. 20 мікрорентген у годину.

3. 50 мікрорентген у годину.

Питання 71

На підприємствах, що ведуть роботи з радіоактивними речовинами, контроль опромінення персоналу здійснюється:

1. Держепідемстанцією.

2. Службою техніки безпеки.

3.Службою радіаційної безпеки підприємства.

Питання 72

У межах населеного пункту, під час руху проїзною частиною, пішоходи повинні триматися:

1. Правої сторони.

2. Лівої сторони.

3. Сторона не має значення.

Питання 73

За межами населеного пункту, під час руху проїзною частиною, пішоходи повинні триматися:

1. Правої сторони.

2. Лівої сторони.

3. Сторона не має значення.

Питання 74

Рух організованих груп людей по дорозі дозволяється по правій стороні колоною не більше 4 чоловік з наявністю:

1.Супровідних із заборонними дорожніми знаками.

2. Супроводу працівника ДАІ.

3. Супровідних із прапорцями (уночі з ліхтарями).

Питання 75

Як повинні переходити пішоходи проїзну частину, якщо зона пішохідного переходу не позначена?

1. У будь-якому зручному місці.

2. На перехрестях по лінії тротуарів або узбіч.

3. Не повинні переходити.

Питання 76

Чи дозволяється водіям маршрутних транспортних засобів розмовляти з пасажирами, їсти, пити, курити?

1. Забороняється.

2. Не забороняється.

3.Дозволяється тільки водіям зі стажем більше 10 років.

Питання 77

Чи дозволяється перевозити людей вантажним автомобілем?

1. Забороняється.

2. Дозволяється.

3. Дозволяється, у закритому кузові, обладнаному сидіннями.

Питання 78

Чи забороняється перевозити на переднім сидінні легкового автомобіля або на задньому

сидінні мотоцикла дітей?

1. Дошкільного віку.

2. Так, якщо не досягли 12-літнього віку та мають зріст менш 145 див.

3. Так, що не досягли 16-літнього віку.

Питання 79

Зі збільшенням сили струму, що проходить через тіло людини, поразка:

1. Збільшується.

2. Зменшується.

3. Не змінюється.

Питання 80

Чим більше часу людина знаходиться під впливом ел.струму, тим поразка:

1. Менше.

2. Більше.

3. Час не впливає.

Питання 81

Захисне заземлення або зануління забезпечує:

1. Захист устаткування від короткого замикання.

2. Захист людей від поразки ел. струмом при дотику до металевих частин, випадково виявилися під напругою.

3. Захист приміщення від удару блискавки.

Питання 82

Захисне заземлення - це навмисне ел. з'єднання із землею металевих частин ел. устаткування... .

1.Неструмоведучих, які можуть виявитися під напругою.

2. Струмоведучих.

3. На яких було коротке замикання.

Питання 83

Зануління - це навмисне ел. з'єднання металевих частин електроустаткування... .

1. Із захисним заземленням.

2. Із запобіжним пристроєм.

3. З багаторазово заземленим нульовим проведенням.

Питання 84

Захисне заземлення або зануління варто виконувати у всіх випадках при напрузі:

1. 1000 В и вище змінного й 1500 В постійного струму.

2. 380 В и вище змінного й

440 В постійного струму.

3. 42 В і вище змінного й

110 В постійного струму.

Питання 85

По ступені небезпеки поразки

ел. струмом розрізняють три класи приміщень:

1.Без підвищеної небезпеки, з підвищеною небезпекою, особливо небезпечні.

2.Вологі, курні, вибухонебезпечні.

3. З електроустаткуванням: заземленим, незаземленим, із зануленим.

Питання 86

Електротехнічному персоналу після навчання й екзаменів з

ел. безпеки... .

1.Видається диплом електромонтера.

2.Привласнюється кваліфікаційний розряд.

3. Привласнюється група з електробезпечності.

Питання 87

Небезпечними вважаються виробничі фактори, вплив яких призводить... .

1. До захворювань.

2.До зниження працездатності.

3. До травми.

Питання 88

Шкідливими вважаються виробничі фактори, вплив яких призводить...

1.До захворювання або зниження працездатності.

2. До травми.

3. До морального збитку.

Питання 89

Засоби захисту від небезпечних і шкідливих факторів: протигази, навушники, окуляри, ізолюючі костюми, спецодяг і взуття, каски називаються:

1. Колективними.

2. Індивідуальними.

3. Основними.

Питання 90

Засоби захисту від небезпечних факторів: огородження, що попереджає сигналізація, блокувальні пристрої, захисні екрани, обмежники й запобіжники називаються:

1. Колективними.

2. Індивідуальними.

3. Основними.

Питання 91

Як впливає шум і вібрація на людину?

1.Підвищується працездатність.

2.Поліпшується загальний стан здоров'я.

3.Виникають головні болі, порушується сон, знижується працездатність.

Питання 92

Назвіть санітарні норми для навчальних приміщень узимку (температура, вологість, швидкість руху повітря):

1. 22-25 С; 70-80%; 1-2 м/сек.

2. 16-18 С; 40-60%; 0,2-0,5 м/сек.

3. 10-15 С; 20-30%; 0,05-0,1 м/сек.

Питання 93

В аудиторіях навчальних закладів норма площі й обсягу на одного студента:

1. 1-3 м², 4 м³.

2. 4,5 м², 15 м³.

3. 6 м², 20 м³.

Питання 94

Попередні медичні огляди (при прийомі на роботу) і обов'язкові періодичні медичні огляди (протягом трудової діяльності) проводяться для:

1.Працівників зі слабким здоров'ям.

2. Всіх працівників.

3. Працюючих на роботах зі шкідливими й небезпечними умовами праці.

Питання 95

Назвіть норми освітленості в аудиторії (лабораторії): на дошці, на робочому столі, у кімнаті викладачів?

1. 200 лк, 100 лк, 50 лк.

2. 500 лк, 300 лк, 200 лк.

3. 1000 лк, 600 лк, 300 лк.

Питання 96

Перша допомога при пораненні - зупинити кровотечу, запобігти зараженню, для чого необхідно:

1. Обполоскати рану водою й перев'язати.

2. Засипати рану порошком.

3. Рану обробити зеленкою (йодом) або перекисом водню, забинтувати.

Питання 97

Перша допомога при обмороженні - відновити кровообіг і відігріти обморожену частину тіла, при цьому:

1. Розтерти снігом.

2.Обережно розтерти обморожене місце сухою вовняною тканиною, накласти пов'язку з борною маззю, тепло вкрити потерпілого.

3. Дати випити спирту, тепло вкрити.

Питання 98

Що необхідно робити, якщо потерпілий не дихає й немає пульсу?

1. Одягти кисневу маску.

2. Викликати лікаря й чекати на нього приїзду.

3. Робити штучне дихання й непрямий масаж серця.

Питання 99

Перша допомога при опіках:

1.Уражену частину тіла покрити чистою марлею або простирадлом і направити потерпілого до лікувальної установи.

2.Проколоти міхури, відірвати прилиплі шматки одягу.

3.Нічого не вживати до приїзду лікаря.

Питання 100

Найефективніший спосіб штучного дихання?

1. Потерпілому підняти руки за голову й опустити на груди.

2. Вдмухувати повітря ротом у рот (ніс) постраждалому раз в 5-6 сек.

3. Періодично надавлювати на грудну клітку потерпілого й відпускати.

6. Глосарій (Термінологічний словник).

Охорона праці - це система правових, економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров´я й працездатності людини в процесі праці.

Державний нормативний акт з охорони праці (ДНАОП) - це правила, норми, стандарти ССБТ, положення, інструкції або ін. документ, якому даний сила правової норми, обов'язкової для виконання, що затверджується Кабінетом Міністрів України або Держнаглядохоронпраці, або Держстандартом, або іншим органом нагляду в питаннях його компетенції.

Державний галузевий нормативний акт про охорону праці - це

ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.

Нормативний акт підприємства про охорону праці - це положення, інструкція або інший документ, що розробляється роботодавцем з обліком вимог ДНАОП 0-00-8.03-93.

Первинний інструктаж - проводитися вперше на робочому місці. При прийомі на роботу після проходження первинного інструктажу працівник зобів´язаний пройти стажування.

Повторний інструктаж - проходять всі працівники щоквартально на роботах з підвищеною небезпекою, на інших один раз у півріччя.

Позаплановий інструктаж - проводять у зв´язку зі змінами правил з ОП, технологічного процесу, нещасними випадками й ін.

Цільовий інструктаж - проводитися перед виконанням робіт, на які необхідно оформляти наряд-допуск, при виконанні разових робіт, ліквідації аварій і т.п.

Виробничий травматизм і профзахворювання - втрата працездатності (тимчасово або постійно) працюючими в результаті нещасного випадку, пов´язаного з виробництвом.

Профотруєння - це тимчасовий вплив газу, що отруюють факторів на організм працюючого, у результаті чого потерпілий непритомніє, перебуває в шоковому стані й ін.

Профзахворювання - вплив на організм особливо небезпечних і шкідливих факторів виробництва, у результаті чого погіршилося здоров'я працюючого (тимчасово або постійно).

Умови праці - сукупність факторів виробничого середовища, що роблять вплив на здоров'я й працездатність людини в процесі праці.

Безпека - відсутність неприпустимого ризику, пов´язаного з можливістю збитку.

Безпека праці – стан умов праці, при якому виключений вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Працездатність - здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи.

Припустимий рівень виробничого фактора - це рівень, вплив якого при роботі встановленого терміну протягом усього виробничому стажу не призводить до травми або захворювання. Безпеку виробничого устаткування Важкі фізичні роботи (категорія 3) - види діяльності з витратою енергії більше 250 ккал/год (290 Вт).

Шкідливий виробничий фактор - фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах приводити до захворювання або зниження працездатності.

Небезпечний (механічний) виробничий фактор - фактор, вплив якого на працюючого призводить до травм (смерті).

Небезпечна зона - простір, у якому можливий вплив на працюючого небезпечного й (або) шкідливого виробничого фактору.

Огороджувальний пристрій - пристрій захисту, що встановлюється між небезпечним виробничим фактором і працюючими.

Блокувальний пристрій - це захисна система, яка спрацьовує при помилкових діях працюючого. Нормальний стан - справний стан виробу й всіх засобів захисту від поразки електричним струмом.

Сигналізація на виробництві - це спосіб попередження обслуговуючого персоналу про небезпеку або аварію, що може виникнути, або виникла.

Заборонні знаки - забороняють певні дії.

Попереджуючі знаки - попереджають про підвищену небезпеку. Знаки, що пропонують - дозволяють дії тільки при виконанні конкретних вимог безпеки праці.

Нормальний стан - справний стан виробу й всіх засобів захисту від поразки електричним струмом.

Вказівні знаки - показують місце знаходження різних об'єктів, пунктів відпочинку, притулків і т.п.

Сигнальні кольори - спеціальний набір кольорів фарбування поверхні конструкцій й елементів лабораторного обладнання, які можуть служити джерелами небезпеки поверхні захисних пристроїв, а також пожежної техніки.

Засоби захисту працюючих - засоби, застосування яких запобігає або зменшує вплив на працюючих небезпечних й шкідливих виробничих факторів.

Засіб індивідуального захисту - засіб індивідуального використання для запобігання працюючого від дії небезпечного й шкідливого виробничого фактору.

Засіб колективного захисту - засіб, призначений для запобігання двох і більше працюючих від шкідливого факторові виробництва.

Спецодяг - одяг (взуття), що видається підприємством працюючому для запобігання його від впливу шкідливих факторів виробництва й навколишнього середовища.

Автономний ізолюючий костюм - це костюм, що має власну систему життєзабезпечення.

Шум - безладне об'єднання різних за рівнем й частотою звуків у робочій зоні.

Звукоізоляція - це зниження шуму методом створення конструкцій спеціального призначення

Зона подиху - простір у радіусі до 50 див від обличчя працюючого.

Вібрація - механічне коливання пружних тіл устаткування виробництва при низьких частотах (3- 10 Гц) - з великими амплітудами (0,5-0,03 мм).

Метеорологічні умови виробництва - це мікроклімат у виробничих приміщеннях, робочій зоні, що відповідає нормальним умовам праці.

Установка пожежної сигналізації - сукупність технічних засобів, установлених на про´екті, що захищається, для виявлення пожежі, обробки, повідомлення про пожежу на даному об'єкті, іншої інформації й (або) видачі команд на включення пожежогасіння й інших пристроїв.

Установка пожежогасіння - сукупність стаціонарних технічних засобів для гасіння пожежі за рахунок випуску вогнегасної речовини, що гасити, після приведення їх у дію.

Автоматичний пожежний повідомлювач - це прилад повідомлення, який реагує на фактори, що супроводжують пожежі.

Ручний пожежний повідомлювач, - це пожежний повідомлювач з ручним способом приведення в дію.

Вибухове горіння - швидке перетворення речовини в газо- або пилоподібний стан з виділенням великої кількості тепла.

Спалах - це швидке згоряння горючої суміші без формування стиснених газів (запалювання голівки сірника).

Запалення - це загоряння речовини з появою полум´я. Загоряється тільки частина речовини, а інша (основна) частина речовини залишається холодною (запалена скіпа, горіння сірника).

Тління - горіння речовини без явного утворення полум´я. При тлінні виділяється, як правило, більше дим (тління мокрих дров у багатті).

Горіння - це швидка хімічна реакція з´єднання речовини з окислювачем, що супроводжується виділенням тепла й випромінюванням світла.

Пожежа - неорганізоване й неконтрольоване горіння, у результаті якого знищуються матеріальні цінності.

Вогнестійкість - здатність конструкцій, матеріалу затримувати поширення вогню (пожежі), температури, виражена годиною (у годинах).

Мотопомпа - це пожежна машина, призначена для утворення великого струменя води під тиском із забором її з водойм. Бувають стаціонарні й пересувні.

Вогнегасник - переносний або пересувний пристрій для гасіння вогнищ пожежі за рахунок вогнегасної речовини після приведення його в дію.

Ручний пожежний інструмент - інструмент для розкриття й розбирання конструкцій і проведення аварійно-рятувальних робіт під час гасіння пожежі.

Пожежна безпека - це стан об´єкту, при якому виключається можливість пожежі, а у випадках його виникнення запобігає впливу небезпечних факторів пожежі на людей, спорудження й матеріальні цінності.

Промислова електрика - це електричний струм, вироблюваний промисловими установками, приладами, індивідуальними (гальванічними) джерелами струму для використання на виробництві й у побуті.

Статична напруга - це заряди електрики, які накопичуються на тілі, одязі людини, виробничому устаткуванні, мовах побуту внаслідок контактного або індуктивного впливу.

Атмосферна електрика - це електричний заряд (потенціал), що виникає в результаті розрядів блискавки, накопичення в кульовій блискавці або іонізації повітря.

Електротравма - травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.

Електротравматизм - явище, що характеризується сукупністю електротравм.

Непритомність, шок - раптова втрата свідомості внаслідок гострого знекровлювання мозку.

Тепловий удар - це перегрів організму, пов'язаний з високою температурою, підвищеною вологістю повітря, надто теплим одягом і т.п.

Сонячний удар – прямий вплив на тіло людини сонячного променя. Термічні опіки - результат впливів високої температури (розпечених елементів) на тіло людини, внаслідок чого виникає його поразка (поранення).

Виробнича санітарія – система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних засобів і методів, спрямованих на захист працюючих від дії шкідливих виробничих факторів. Це наука про гігієну праці, яка вивчає засоби профілактики та попередження професійних отруєнь і захворювань.

Шкідлива речовина – така речовина, яка під час контакту з організмом працюючого внаслідок порушення ним санітарно-технічних норм і правил може викликати виробничі травми (опік, отруєння та ін.), професійні захворювання або погіршення стану його здоров΄я.

Анатомія (від грецького - розсічення) – наука, яка вивчає будову організму людини, його органів, тканин, клітин.

Фізіологія (від грецького - природа) - наука, яка вивчає життєдіяльність цілісного організму, окремих органів й їхніх систем.

Рекомендована література:

1. Байлик С. И. Гостиничное хазяйство. Оснащение. Евроремонт. Эксплуатация. – К.: Вира-Р, 2003. – 334 с.

2. Бандурка О. М. та ін. Охорона праці в діяльності ОВС України: Підручник. – Харків: Вид-во Націон. університету внутрішніх справ, 2003. – 288 с.

3. Безопасность жизнедеятельности человека на морских судах: Справочник / Ю. Г. Глотов, В. А. Семченко, Т. Н. Сологуб и др. – М.: Транспорт, 2000. – 320 с.

4. Биржаков М. Б., Казаков Н. П. Безопасность в туризме. – СПб.: Издательский дом Герда, 2005. – 208 с.

5. Васильчик М. В. та ін. Основи охорони праці: Проб. підручник для учнів проф.-тех. навч. закладів / Васильчик М. В., Вінокурова П. Е., Тесленко М. Я. – К.: Просвіта, 1997. – 208 с.

6. Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці: Підруч. для студ. вищих навч. закладів / За ред. М. П. Гандзюка. – К.: Каравела; Львів: Новий Світ-2000, 2003. – 408 с.

7. Геврик Є. О. Охорона праці: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.

8. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу // Охорона праці. – 1998. – № 6.

9. Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП). – К.: Держнаглядохоронпраці; Основа, 1995. – 223 с.

10. Жидецький В. Ц. Охорона праці користувачів комп'ютерів. – Львів: Афіша, 2000. – 176 с.

11. Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці: Підручник. – Вид. 5-е, допов. – Львів: Афіша, 2000. – 350 с.

12. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27.

13. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47.

14. Закон України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 21 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14.

15. Закон України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36.

16. Закон України "Про охорону праці" від 21 листопада 2002 р. (з наступними змінами і доповненнями) // Голос України. – 2003.– № 2.

17. Закон України "Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5.

18. Законодавство України про охорону праці: Збірник нормативних документів: У 4 т. – К.: Держнаглядохоронпраці; Основа, 1995.

19. Ильина Е. Н. Менеджмент транспортных услуг: Учебник. – М.: РМАТ, 1997.–173с.

20. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 215 с.

21. Князевский Б. А., Долин П. А., Марусова Т. П. и др. Охрана труда / Под ред. Б. А. Князевского. – М.: Высшая школа, 1982. – 312 с.

22. Кодекс законів про працю України з постатейними систематизованими матеріалами / Упорядник В. Вакуленко. – К.: Істина, 2001. – 800 с.

23. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Україна: Закони: Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю. П. Єлісовенко. – 2-е вид. – К.: Махаон, 2003. – 976 с.

24. Козинець В. М. Безпека життєдіяльності у сфері туризму: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 576 с.

25. Кримінальний кодекс України. Офіційне видання. – К.: Атака, 2003. 192 с.

26. Кусков А. С., Понукалина О. В. Менеджмент транспортных услуг: Туризм: Учебное пособие. – М.: Издательство РКонсульт, 2004. – 448 с.

27. Линн Ван Дер Ваген. Гостиничный бизнес / Серия "Учебные пособия". – Ростов н/Дону: Феникс, 2001. – 416 с.

28. Лук’яненко В. А. Охорона праці: Конспект лекцій. – К.: Друкарня ФПУ, 2005. – 207 с.

29. Манойлов В. Е. Основы электробезопасности. – Л.: Энергоатомиздат ЛО, 1991. – 480 с.

30. На допомогу підприємцеві туристичної галузі: Методичний посібник / Інститут туризму Федерації профспілок України, 2005. – 98 с.

31. Организация работы по охране труда и технике безопасности в системе туризма: Методические рекомендации. – М.: ЦРИБ "Турист", 1990. – 125 с.

32. Охорона праці: Конспект лекцій для студентів фахів 7.09710 "Технологія громадського харчування", 7.050201 "Менеджмент організацій" всіх форм навчання / Укладачі: Г. А. Бублик, О. М. Краснова. – К.: КДТЕУ, 2000. – 129 с.

33. Охрана труда для работников общественного питания: Учеб. пособие для учащихся учеб. заведений нач. и сред. спец. образования / А. Н. Коева (авт.–сост.). – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. – 126 с.

34. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві від 25 серпня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 35.

35. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. № 270. – К.: Основа, 2001. – 28 с.

36. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів ДНАОП 0.00-1.21-98. – К.: Основа, 1998. – 380 с.

37. Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок: ДНАОП 0.00-1.32-01. – К.: Укрархбудінформ, 2001. – 118 с.

38. Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів: ДНАОП 0.00-1.-2.99: (зі змінами та доповненнями), затв. наказом Держнаглядохоронпраці № 275 від 25.06.2001 р. / Комітет по нагляду за охороною праці України. – Харків: Форт, 2003. – 246 с.

39. Правила будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів (зі змінами та доповненнями): ДНАОП 0.00-1.08.94 / Комітет з нагляду за охороною праці України. – К., 1999. – 592 с.

40. Правила будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води: ДНАОП 0.00-1.11.98 (зі змінами та доповненнями) /Комітет по нагляду за охороною праці України. – Харків: Форт, 2003. – 224 с.

41. Правила охорони праці для підприємств громадського харчування: ДНАОП 7.1.30-1.02-96. – Харків: Форт, 2004. – 116 с.

42. Правила охорони праці на автомобільному транспорті: ДНАОП 0.00-1.28-97 / С. А. Полянський та ін. (ред.). – К., 1997. – 328 с.

43. Правила устройства электроустановок ПУЭ. – М.: Энергоиздат, 1998. – 640 с.

44. Роглев Х. Й. Основи готельного менеджменту: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2005. – 408 с.

45. Романчук А. А. Менеджмент охраны труда. – К.: Основа, 2003. – 176 с.

46. Сивко В. Й. Правові та організаційні основи охорони праці в Україні: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – 140 с.

47. Система стандартов безопасности труда. – М.: Из-во стандартов, 1975-1989.

48. Сокол Т. Г. Основи туризмознавства: Навч. посібник. – К.: Ред Лайн, 1999. – 77 с.

49. Соломко А. А. и др. Охрана труда в гостиничном хозяйстве: Ученик. А. А. Соломко, Л. Ф. Михайленко, Е. Б. Мазур: – К.: Выща школа, 1990. – 240 с.: ил.

50. Соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. – К.: Основа, 2001. – 156 с.

51. Стребко С. К. Організація охорони праці на підприємстві. – Одеса: Друк, 2001. – 303 с.

52. Типове положення про навчання з питань охорони праці: ДНАОП 0.00-12-99 від 17 лютого 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 16.

53. Типове положення про службу охорони праці. – К.: Інтерпроф, 1996. – 25 с.

54. Трахтенберг І. М., Коршун М. М., Чабанова О. В. Гігієна праці та виробнича санітарія. – К.: Основа, 1997. – 464 с.

55. Фастовец О. О. Організація транспортних подорожей і перевезень туристів: Навч. посібник. – К.: Музична Україна, 2003. – 190 с.

56. Цивільний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 464 с.

№		Змістовні модулі та їх структура	Кількість годин				Кредит	Форма контролю
№		Змістовні модулі та їх структура	Загальна	Лекції	Практичні	Самостійні	Кредит	Форма контролю
МОДУЛЬ “А”
Теми лекцій			2
1	Правові та організаційні основи охорони праці			2				Залік
2	Навчання з питань охорони праці
3	Основи пожежної безпеки
4	Основи електробезпеки
5	Основи безпеки праці в галузі
6	Основи гігієни та виробничої санітарії. Медичні огляди
7	Цивільна оборона
8	Надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків
Практичні роботи
1	Використання нормативної бази з охорони праці							Звіт
2	Підготовка та оформлення інструктажу							Звіт
Самостійна робота студентів			52
1	Основні законодавчі акти, норми та правила, що регулюють умови праці та її охорону в Україні					9		Конспект
2	Оцінка умов праці, види інструктажів, травми і професійні захворювання					6		Конспект
3	Методи аналізу виробничого травматизму					4		Конспект
4	Оздоровлення повітря у приміщеннях туристсько-готельного комплексу					4		Конспект
5	Освітлення у приміщеннях туристсько-готельного комплексу					4		Конспект
6	Захист від шуму та вібрації у приміщеннях туристсько-готельного комплексу					4		Конспект
7	Заходи електробезпеки у приміщеннях туристсько-готельного комплексу					8		Конспект
8	Пожежна безпека у приміщеннях туристсько-готельного комплексу					8		Конспект
9	Санітарно-епідеміологічні умови в туризмі, готельно-ресторанній справі					5		Реферат
10	Безпека міжнародного туризму як важлива умова його розвитку					9		Реферат
	Підсум:		54	2		52		Залік

Оцінка ESTS	Оцінка за національною системою	Визначення	% за модульно-рейтинговою системою
А	5	ВІДМІННО –відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок	91–100%
B	4	ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками	81-90%
C	4	ДОБРЕ – в цілому правильна робота з певною кількістю значних помилок	71-80%
D	3	ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків	61-70%
E	3	ДОСТАТНЬО – відповідь задовольняє мінімальним вимогам	51-60%
FX	2	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібна перепідготовка	41-50%
F	2	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна повторна підготовка	Менш ніж 41%

Матеріал конспекту базується на законах, нормативних актах й

Міністерство освіти і науки України

Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка

з дисципліни „ Охорона праці ”

зі спеціальностей 6.020207 “Туризм”,

6.140101 „Готельно-ресторанна справа”

з дисципліни „Охорона праці ”

для студентів спеціальності “Туризм”, „Готельно-ресторанна справа”

денної форми навчання

Орієнтовна структура дисципліни

РОЗПОДІЛ ГОДИН У СЕМЕСТРІ

Критерії оцінювання (відповідність шкали оцінювання ESTS національній системі оцінювання в Україні)

ІV. науково - методичне забезпечення дисципліни

Рекомендована література:

Модуль 2. Тема: “Основи безпеки праці в галузі”

З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Розпочато "" _ 20_

Підпис

Стажування пройшов (підпис робітника)

Підпис

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РТІНР) у надзвичайних ситуаціях

Нерідко із-за неправильного проведення, неправильній організації РТІНР гинуть люди, тому необхідно з'ясувати собі основи, сфери дій рятувальних робіт.

Розділ 1

Основи організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РТІНР).

Здійснення головного завдання ЦО - порятунок людей - неможливо при неправильній організації. Тому встановлені певні організаційні рамки, в яких РТІНР проводяться.

Другий ешелон створюється для заміни формувань першого ешелону, які втратили працездатність і для нарощування його потужності.

Об'єктне угрупування сил ЦО звичайно складається із зведеного загону, рятувального загону (команди), різних служб.

У осередку ураження також шукають людей в різних місцях, непристосованих для укриття (у кюветах, трубах, дорожніх спорудах).

Розділ 2.

Рятувальні роботи при радіаційному і хімічному зараженні.

У організації і проведенні рятувальних робіт в НС особливе місце займають дії сил ЦО при радіаційному (хімічному) зараженні.

Чим менше коефіцієнт ослаблення радіації захисними спорудами. Тим швидше проводиться евакуація людей з них. Ослаблення радіації ПРУ і будівлями розраховують.

Ступінь забруднення продуктів, води і фуражу визначається хімічними і радіометричними лабораторіями ЦО.

Без своєчасного організованого і правильно проведеного дозиметричного (хімічного) контролю неможливе успішне проведення рятувальних робіт.

Евакозаходи (розосередження населення в заміській зоні, евакуація із заражених районів) проводяться і організовуються відповідно до плану ЦО району.

Матеріал конспекту базується на законах, нормативних актах й

Міністерство освіти і науки України

Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка

з дисципліни „ Охорона праці ”

зі спеціальностей 6.020207 “Туризм”,

6.140101 „Готельно-ресторанна справа”

з дисципліни „Охорона праці ”

для студентів спеціальності “Туризм”, „Готельно-ресторанна справа”

денної форми навчання

Орієнтовна структура дисципліни

РОЗПОДІЛ ГОДИН У СЕМЕСТРІ

Критерії оцінювання (відповідність шкали оцінювання ESTS національній системі оцінювання в Україні)

ІV. науково - методичне забезпечення дисципліни

Рекомендована література:

Модуль 2. Тема: “Основи безпеки праці в галузі”

З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Розпочато "____" _______ 20___

Підпис

Стажування пройшов (підпис робітника)

Підпис

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РТІНР) у надзвичайних ситуаціях

Нерідко із-за неправильного проведення, неправильній організації РТІНР гинуть люди, тому необхідно з'ясувати собі основи, сфери дій рятувальних робіт.

Розділ 1

Основи організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РТІНР).

Здійснення головного завдання ЦО - порятунок людей - неможливо при неправильній організації. Тому встановлені певні організаційні рамки, в яких РТІНР проводяться.

Другий ешелон створюється для заміни формувань першого ешелону, які втратили працездатність і для нарощування його потужності.

Об'єктне угрупування сил ЦО звичайно складається із зведеного загону, рятувального загону (команди), різних служб.

У осередку ураження також шукають людей в різних місцях, непристосованих для укриття (у кюветах, трубах, дорожніх спорудах).

Розділ 2.

Рятувальні роботи при радіаційному і хімічному зараженні.

У організації і проведенні рятувальних робіт в НС особливе місце займають дії сил ЦО при радіаційному (хімічному) зараженні.

Чим менше коефіцієнт ослаблення радіації захисними спорудами. Тим швидше проводиться евакуація людей з них. Ослаблення радіації ПРУ і будівлями розраховують.

Ступінь забруднення продуктів, води і фуражу визначається хімічними і радіометричними лабораторіями ЦО.

Без своєчасного організованого і правильно проведеного дозиметричного (хімічного) контролю неможливе успішне проведення рятувальних робіт.

Евакозаходи (розосередження населення в заміській зоні, евакуація із заражених районів) проводяться і організовуються відповідно до плану ЦО району.

Розпочато "" _ 20_