Критична ситуація в Україні у сфері безпеки праці проявляється високим рівнем виробничого травматизму і професійної захворюваності, незадовільними умовами праці та санітарним станом підприємств, внаслідок чого держава втрачає кваліфікованих працівників, а натомість отримує десятки тисяч осіб, які потребують повноцінного соціального захисту.

За останні 5 років на виробництві загинуло майже 5 тисяч працівників і понад 85 тисяч – травмовано. Майже до 30 відсотків зросла питома вага працівників, зайнятих у шкідливих для здоров’я умовах праці в результаті чого постійно збільшується кількість нововиявлених професійних захворювань (6-7 тисяч на рік). 

У 2009 році в Україні сталося 14633 нещасних випадків на виробництві, в результаті яких постраждало 15028 працівників, в тому числі  595 загинули.

Не дивлячись на те, що з року в рік кількість травмованих на виробництві в Україні зменшується, рівень виробничого травматизму у порівнянні з країнами Західної і навіть Східної Європи залишається високим. Аналіз ситуації показує, що зазначене зниження за останні  10 років відбувається у більшій мірі в результаті зменшення числа робочих місць, значних обсягів неврахованих, або переведених у категорію не пов’язаних з виробництвом нещасних випадків.

За даними Держкомстату кількість потерпілих із втратою працездатності на один робочий день і більше та зі смертельним наслідком на 1 тис. працю­ючих (коефіцієнт частоти травматизму) за 10 років зменшилася з 3,4 до 1,2 у 2009 р., або майже  у 3 рази. Разом з цим, кількість людино-днів непраце­здатності на одного потерпілого (коефіцієнт тяжкості травматизму) за цей час збільшилася з 28,9 до 46,8 днів, або на 62 %.

Така диспропорція в показниках коефіцієнтів частоти й важкості нещас­них випадків вказує на те, що велика їх кількість на вироб­ництві приховується від розслідування та обліку.

Результати перевірок, проведених профспілковими організаціями про­тягом акції «Рік боротьби з прихованим травматизмом», лише за один рік вия­вили 683 випадки травму­вання на виробництві, прихованих від розслідування й обліку, в тому числі навіть шість випадків  зі смертельним наслідком.

У 2009 році питома вага нещасних випадків із смертельним наслідком, не пов’язаних з виробництвом, склала 57,7% загального їх числа.

У 2009 році в Україні виявлено 5972 нових випадків професійних захворювань – 4,8 на 10 тис. працюючих), найвищі рівні профзахворюваності відмічені у – у Луганській – 11,5, Донецькій – 8,1 та Дніпропетровській – 6,3 областях.

Протягом останніх 5-и років виявлено 30770 хворих з професійними захворюваннями. Більше 70% всіх профзахворювань виявляється серед працівників вугільної промисловості.

Основною професійною патологією є пневмоконіоз і хронічний бронхіт, питома вага яких у загальному числі професійних захворювань складає 63,3%.

За даними Інституту промислової медицини АМН рівень захворюваності населення України на нові випадки профзахворювань (на 100 тис. працюючих) складає 13,3 випадки проти 30.1 в середньому по Європейському регіону. За висновком цього Інституту в Україні офіційна статистика виявляє, так би мовити, лише вершину айсберга професійної захворюваності. Більша її частина свідомо чи несвідомо не реєструється, або приховується.

за даними Держкомстату у 2009 році  тільки у 5-и провідних галузях господарства України в умовах, що не відповідають санітарних нормам і правилам, працювало більше 1,3 млн. працівників.

До 30% в середньому по Україні зросла питома вага працівників, зайнятих у шкідливих для здоров’я умовах праці. На підприємствах Мінвуглепрому, гірничодобувної промисловості, металургії та металообробки число таких робітників досягає 70%.

Домінуючими причинами формування несприятливих умов праці залишаються недосконалі технології, машини і механізми, їхня несправність, невикористання засобів захисту, порушення правил техніки безпеки, режимів праці і відпочинку.

Крім цього, роботодавці масово порушують вимоги статті 8 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпеченості працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту згідно з Порядком та типовими нормами.

За даними Держсанепідемслужби більше 70% підприємств України не відповідають санітарним правилам. Особливо незадовільний санітарний стан відмічається на середніх і малих підприємствах та підприємствах приватної форми власності, які явно недостатньо охоплені державним санітарним наглядом.

Загрозливого поширення серед працюючого населення набувають захворювання класу «Розлади психіки і поведінки», туберкульоз, інфекційні гепатити, ВІЛ/СНІД-інфекція.

Серед працівників більшості підприємств України відмічаються високі рівні захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, коли показник захворюваності у  випадках на 100 працюючих перевищує 50,0, а у днях 1000,0.

Це в свою чергу зумовлює значні виплати роботодавців по листках непрацездатності (які перевищують сотні млн. грн. щорічно), а також безповоротні втрати робочого часу, що перевищують млрд. людино-днів протягом одного року.

Незадовільний стан здоров’я працюючих підтверджують також медико-демографічні показники населення працездатного віку, серед яких найбільш вагомим є смертність. З 1990 року вона має тенденцію до постійного зростання, особливо серед чоловіків, що призвело до застосування нового терміну «надсмертність чоловіків працездатного віку». 

У структурі причин смертності провідні місця традиційно посідають  нещасні випадки, захворювання серцево-судинної  і нервової систем, системи кровообігу та злоякісні новоутворення.

Вкрай негативно впливає на стан здоров’я працюючих відсутність ефективної системи медичної і професійної реабілітації працюючих (згортання промислової медицини, недоліки у проведенні регулярних профілактичних медичних оглядів і загальної диспансеризації працюючих, закриття більшості санаторіїв-профілакторіїв підприємств), що призводить до зниження їх продуктивності праці та професійної непридатності, стримує інноваційний та інвестиційний розвиток провідних галузей економіки.   

Зазначені особливості захворюваності працівників переконливо вказують на те, що серед населення України працездатного віку спостерігаються руйнівні тенденції, які призводять до значного ослаблення трудового потенціалу . Це проявляється зменшенням питомої ваги населення молодших вікових груп, як резерву трудового потенціалу, зменшенням загальної чисельності працездатного населення (у 2008 році у порівнянні з 2001 роком – на 2,5 млн. осіб), а також зменшенням чисельності економічно активного населення (протягом зазначеного періоду - на 33,1%).

За нинішніх темпів погіршення здоров’я працівників, поруч з негативними наслідками демографічної кризи в Україні вже в 2015-2020 роках потреба в трудових ресурсах провідних галузей промисловості може бути задоволена лише на 40-45 %, що загрожує кадровим колапсом підприємствам металургійної, хімічної, вугільної, гірничо-збагачувальної промисловості

Наведені матеріали свідчать, що через масштабну захворюваність з  тимчасовою втратою працездатності та  вихід хворих і постраждалих від нещасних випадків на виробництві на первинну інвалідність економіка країни щорічно безповоротно втрачає  кваліфікований трудовий потенціал, мільярди коштів держбюджету та фондів соціального страхування.

Така ситуація складалася протягом багатьох років і сприяли її розвиткові відношення держави і власників підприємств усіх форм власності до питань охорони праці і здоров’я. Це і рівень фінансування зазначеної сфери діяльності, який жодного року з моменту прийняття  Закону України « Про охорону праці» не відповідав його вимогам, і повна розбалансованість системи управління охороною праці на всіх рівнях державної влади, яка стала наслідком масового скорочення структурних підрозділів і служб охорони праці, і відсутність загальнодержавної  та більшості галузевих і  регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, фактична бездіяльність Рад з безпеки життєдіяльності  населення  усіх рівнів.

Зазначені недоліки у реалізації державної політики в галузі охорони праці явно свідчать про термінову та нагальну необхідність проведення масштабних реформ у правових, економічних та соціальних пріоритетах  державної політики у сфері охорони праці.

Федерація профспілок України вважає вкрай необхідним розробку та реалізацію в державі такої політики у сфері охорони праці, яка б забезпечила встановлення нормативів і параметрів безпеки, визнаних міжнародною громадськістю, та необхідних обсягів фінансування для забезпечення гідних умов праці на кожному робочому місці.

У зв’язку  з цим,  в листопаді минулого року ФПУ направила відповідне звернення до Президента України, який доручив Уряду здійснити заходи щодо докорінного реформування зазначеної сфери діяльності. Кабінет Міністрів України підтримав пропозицію ФПУ щодо необхідності розробки довгострокової  Національної Стратегії безпеки праці.

ФПУ і членські організації взяли активну участь у підготовці та проведенню в кінці минулого року парламентських слухань про стан промислової безпеки та охорони праці. Значна частина пропозицій профспілок знайшла своє відображення у відповідних парламентських  рекомендаціях.

У найближчі 5 років профспілки мають зосередити увагу на вирішенні у сфері охорони праці і здоров’я таких першочергових завдань:

– розробку довгострокової Національної Стратегії безпеки праці, а також Загальнодержавної програми  поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2011-2015 рр., Загальнодержавної програми збереження трудових ресурсів на період до 2017 року, забезпечення заходів з їх реалізації необхідним фінансуванням; удосконалення законодавчої і нормативно правової бази з умов і охорони праці та гармонізацію її з Європейським законодавством;

– ратифікацію Верховною Радою України Конвенцій МОП у галузі гігієни праці та медичного обслуговування працюючих, зокрема,  Конвенції № 121 «Допомоги у випадках виробничого травматизму» 1964 р.,  Конвенції № 155 «Про безпеку, гігієну праці та виробниче середовище» 1981 р., Конвенції № 176 «Про безпеку та гігієну праці в шахтах» 1995 р. та Конвенції № 187 «Основи, що сприяють безпеці та гігієні праці», 2006 р.;

– розробку і затвердження державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я та єдиного загальнодержавного базового переліку гарантованих безоплатних медичних послуг;

– вдосконалення виявлення і профілактики професійних захворювань шляхом відновлення системи промислової медицини, регулярних профілактичних медичних оглядів та виконання медичних рекомендацій;

– виконання вимог законодавства з охорони праці, зокрема реалізацію у повному обсязі положень регіональних і галузевих програм, колективних договорів та угод, усунення недоліків у проведенні атестації робочих місць за умовами праці;

– обов’язкового проведення періодичних профілактичних медичних оглядів та виконання медичних рекомендацій заключних актів медоглядів щодо оздоровлення працівників, попередження виникнення у них професійних захворювань;

– регулярне підвищення кваліфікації керівників усіх ланок підприємств, організацій та установ з питань забезпечення виконання вимог законодавства з охорони праці, організацію навчання і підготовки працівників з питань охорони праці,

– використання в повному обсязі прав профспілок щодо захисту соціальних прав трудящих, активну участь профспілкових активістів усіх рівнів у громадському контролі за охороною праці.

Аналіз травматизму і професійної захворюваності за останні 5-10 років у розрізі регіонів наведено в додатках 1 і 2.

Додаток 1 

Таблиця 1 Аналіз виробничого травматизму у адміністративно-територіальних одиницях України за 2006-2009 роки
Таблиця 2 Показники травматизму Кч, Кчс, Кт на виробництві у 2006-2009 роках в адміністративно-територіальних одиницях України
З відповідними коментарями та поясненнями до таблиць

Додаток 2

Аналіз професійної захворюваності Динаміка професійної захворюваності в Україні за 2001-2005-2009 роки
Розподіл профзахворювань та профотруєнь по областях України  в 2005-2009 роках
Розподіл профзахворювань та профотруєнь за основними галузями виробництва в Україні в 2001-2005-2009 роках
З відповідними коментарями та поясненнями до таблиць

Додаток 3

Структура Національної Стратегії охорони праці на 2011-2020 роки (Проект-пропозиція  ФПУ Кабінету Міністрів України)
Структура документу
I.   Критична ситуація в Україні у сфері безпеки праці
ІІ.  Правові, економічні і соціальні пріоритети державної політики у  сфері охорони праці
ІІІ. Відновлення комплексного управління охороною праці
ІV. Реформа державного нагляду за станом охорони праці та його ефективне поєднання з контролем профспілок і роботодавців
V. Впровадження загальнодержавної системи запобігання виробничому травматизму і професійним захворюванням.
VІ. Побудова сучасної системи реагування на випадки виробничого травматизму і професійного захворювання
VІІ. Створення єдиної державної інформаційної  бази з охорони праці
VІІІ. Правове і науково-методичне забезпечення охорони праці
ІХ. Удосконалення соціального захисту постраждалих та сімей загиблих на виробництві

---

Управління охорони праці та здоров’я ФПУ

---