РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ З ГРОМАДЯНАМИ УКРАЇНИ НА ТЕРИТОРІЇ ДЕРЖАВ ДАЛЬНЬОГО ЗАРУБІЖЖЯ

В Україні не існує державного нормативного документа, який однозначно регламентує порядок розслідування нещасних випадків з відрядженими працівниками на території держав дальнього зарубіжжя (тобто держав Європи, Азії, Північної та Південної Америки, Африки, Австралії).
Міжнародний кодекс праці лише надає рекомендації щодо розслідування нещасних випадків і професійних  захворювань та наводить загальні принципи його проведення. Наприклад, існують нормативні документи Міжнародної організації праці щодо розслідування аварій та інцидентів, до яких, зокрема, можна віднести Кодекс з розслідування морських аварій і інцидентів: Розслідування авіаційних подій (додаток 13 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію); Конвенція № 121 про допомоги у випадках виробничого травматизму; Рекомендація № 194 про перелік професійних захворювань, повідомлення про нещасні випадки на виробництві й професійні захворювання та їх реєстрацію; Рекомендація № 121 щодо допомог у випадках виробничого травматизму. Відповідно до пунктів 9 та 10 Рекомендації № 121 розмір грошової допомоги в разі тимчасової непрацездатності або непрацездатності на початковій стадії, або повної втрати здатності заробляти, коли можна припускати, що така втрата виявиться постійною, або відповідної втрати фізичної повноцінності має складати:

•  не менше ніж дві третини заробітку постраждалої особи. Проте можна встановлювати максимальну межу для розміру допомоги або для заробітку, що беруться до уваги для обчислення допомоги;
• коли така допомога надається за єдиною ставкою — не менше ніж дві третини середнього заробітку осіб, зайнятих в основній групі економічної діяльності, яка нараховує найбільшу кількість самодіяльних осіб чоловічої статі.

Грошова допомога, виплачувана у зв’язку з втратою здатності заробляти в тому разі, коли вважається, що ця втрата може бути постійною, або відповідною втратою фізичної повноцінності, повинна мати форму періодичних виплат протягом усієї тривалості такої втрати в усіх випадках, коли ступінь втрати дорівнює принаймні 25%. У разі втрати здатності заробляти, коли припускається, що така втрата буде постійною або відповідною до втрати фізичної повноцінності у ступені, меншому ніж 25%, замість періодичних виплат може виплачуватися одноразова сума. Вона повинна складати не менше загальної суми періодичних виплат, що мали б виплачуватися протягом трирічного періоду.