НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ ПОБУТОВОЇ ХІМІЇ НА ЛЮДИНУ

Косметика, парфуми, розчинники, харчові добавки, пестициди, засоби побутової хімії - все це хімікати. Щороку до торгівлі надходять одна-дві тисячі нових назв хімікатів, більшість яких не проходять попередньої апробації й не отримують оцінювання можливого впливу на людину та довкілля. Унаслідок недостатньої інформованості населення про токсичні речовини, відсутності відповідного маркування, нерідко спостерігається порушення гігієнічних вимог під час їх використання у побуті, що може призвести до гострих отруєнь, забруднення довкілля. Побутові хімікати класифікують за різними ознаками. За призначенням їх можна розділити на такі групи:
- синтетичні миючі засоби;
- засоби для вибілювання виробів із тканини;
- засоби видалення плям;
- засоби чищення та дезінфекції;
- полірувальні засоби;
- засоби догляду за транспортом (автомобілями, мотоциклами тощо);
- засоби догляду за виробами зі шкіри та замші;
- засоби для склеювання;
- засоби для знищення побутових комах та гризунів;
- засоби захисту рослин від шкідників та боротьби з бур’янами;
- парфюмерно-косметичні вироби;
- лакофарбові матеріали;
- шкільно-письмові товари тощо.
За агрегатним станом побутові хімікати бувають рідкі та тверді. До рідких належать суспензії, емульсії, аерозолі. Тверді побутові хімікати бувають порошкоподібні, гранульовані, у вигляді паст. За вмістом основної речовини побутові хімікати можуть бути концентрованими і готовими для безпосереднього застосування. Концентрати перед застосуванням розчиняють у воді або розбавляють водою чи іншим розчинником у певному співвідношенні, зазначеному на упаковці.
За ступенем небезпеки, яку вони можуть мати для людини під час застосування, їх поділяють на чотири групи:
• безпечні побутові хімікати;
•    побутові хімікати, що виявляють певну небезпеку;
•    вогненебезпечні побутові хімікати;
•    отруйні побутові хімікати.
До першої групи належать побутові хімікати, на упаковці яких або в інструкції до них відсутні попереджувальні позначки і написи. Прикладом безпечних побутових хімікатів можуть бути синтетичні мийні засоби, очищувальні засоби, засоби для підсинювання, підкрохмалювання, мінеральні добрива, шкільно-письмові товари тощо.
До другої групи належать відносно безпечні побутові хімікати, на упаковці яких або в інструкції до них є попереджувальні позначки і написи, наприклад: «Берегти від потрапляння в очі!», «Не розпилювати поблизу їжі!» тощо. Це засоби для вибілювання, дезінфекції, репеленти, засоби догляду за меблями і чищення одягу.
Третю групу становлять побутові хімікати, на упаковці яких або в інструкції до них містяться попереджувальні позначки і такі написи, як «Вогненебезпечно!», «Не розпилювати поблизу відкритого вогню!», «Не нагрівати вище 40 (50 або 60) градусів!» то¬що. Зазвичай це препарати в аерозольній упаковці, органічні розчинники (бензин, уайт-спірит, гас, ацетон, скипидар, метиловий і етиловий спирти тощо), рідкі засоби для захисту рослин і знищення побутових комах, деякі види полірувальних засобів.
До четвертої групи належать найнебезпечніші побутові хімікати, на упаковці яких або в інструкції до них містяться попереджувальні позначки і написи «От¬рута!», «Отруйне!». Ці написи, як правило, виділено кольором або доповнено позначкою - череп з кістками.
Правила поводження з побутовими хімікатами.
Перш ніж використати будь-який препарат побутової хімії, треба ознайомитися з інформацією про його склад і способи застосування. Згідно з рекомендацією Держстандарту України, вона повинна бути надрукована на упаковці українською мовою. Це є свідченням то¬го, що продукція сертифікована. В інформації' також має бути зазначено: чи є препарат небезпечним (вогненебезпечним, токсичним тощо), як правильно його застосовувати і яких запобіжних заходів треба дотримуватися, в яких умовах зберігати препарат; дата виготовлення і термін зберігання; заходи першої допомоги під час випадкового потрапляння препарату на шкіру або одяг. Якщо препарат не містить такої письмової інструкції, краще його не купувати і не застосовувати. Особливо важливо не сприймати на віру будь-яку рекламу, впевнитися в наявності відповідних сертифікатів.
Витрачати хімікати треба акуратно й економно, а упаковки викидати тільки в баки для сміття, цим самим роблячи внесок у справу збереження довкілля.
Не можна споживати оку, пити воду та палити в приміщенні, надворі, якщо в повітрі є хімікати (під час фарбування підлоги, догляду за автомашиною, дезінфекції приміщення, обробки приміщень отрутохімікатами,
протруювання насіння, обприскування рослин, використання мінеральних добрив, виготовлення з них розчинів тощо), оскільки вони можуть потрапити в організм.
Усі препарати побутової хімії необхідно застосовувати тільки за призначенням. Так, наприклад, препаратами, призначеними для прання білизни, не можна мити посуд, бо вони погано відмиваються, а залишки можуть потрапити з їжею у шлунок Для миття посуду є спеціальні малотоксичні препарати. Але й після їх застосування треба добре ополіскувати посуд водою в об’ємі, що дорівнює ємності посуду.
Усі побутові хімікати потрібно обов’язково зберігати у спеціально відведених і недоступних для дітей місцях, окремо від продуктів харчування і питної води. Не варто забувати про те, що, знаходячись поряд з іншими домашніми речами і ліками, побутові хімікати можуть забруднити продукти харчування і потрапити в організм людини.
Ні в якому разі неможна:
•    використовувати тару, що залишилася після по¬бутових хімікатів, якою б «чистою» вона не здавалася;
•    переливати і пересипати побутові хімікати в інший посуд (наприклад, пляшки з-під мінеральної води, напоїв, оцту, рослинної олії, склянки з-під лікарських препаратів, ємності з-під харчових продуктів);
•    нюхати невідомі побутові хімікати, сильно втягуючи повітря, щоб визначити їх призначення і склад;
•    перевіряти невідомі побутові хімікати на дотик, оскільки вони можуть ушкодити або подразнити шкіру;
•    пробувати побутові хімікати на смак з метою їх розпізнавання;
•    нахилятися низько над посудом з рідинами, особливо під час вливання в них нової порції рідини, насипання порошку або кип’ятіння;
•    змочувати язиком місце з нанесеним клеєм (наприклад, під час заклеювання конвертів);
•    змішувати будь-які побутові хімікати на свій розсуд, підпалювати їх;
•    застосовувати препарати побутової хімії після визначеного терміну зберігання.
Пам’ятайте!Кожний з препаратів побутової хімії має свої специфічні властивості. Всі без винятку побутові хімікати потребують підвищеної обережності під час поводження з ними, тому що потенційно небезпечні для здоров’я!
Ознаки отруєння препаратами побутової хімії.
Ознаки отруєння залежать від шляху надходження хімікатів до організму. Так, у разі потрапляння 'їх у шлунок спостерігаються нудота, сильне виділення слини, неприємний смак у роті, біль під грудьми, блювота. Якщо відбулося вдихання хімікату з повітрям, тоді з’являються нежить, дряпання в горлі, кашель. Бувають також почервоніння і різь в очах, сльозотеча (особливо часто ці симптоми виявляються під час безпосередньо¬го потрапляння хімікатів у очі). Після потрапляння хімікатів на шкіру характерні свербіж шкіри, почервоніння, висип. Під впливом кислот на ній з’являються окреслені, сухі, чорного чи жовто-зеленого кольору струпи; під впливом лугів утворюються струпи з нерівними контурами - вологі, сірого кольору. Крім того, можуть спостерігатися і загально токсичні явища: загальна слабкість, озноб, головний біль, нездужання, запаморочення, підвищення температури, нудота.
Препарати побутової хімії можуть викликати алергічні реакції. Термін «алергія» походить від грецьких слів alios - «інший» та ergon - «дія». Алергія - це стан підвищеної чутливості організму до певних чинників се¬редовища, які називають алергенами. Алергічні реакції' від хімікатів досить різноманітні. Це можуть бути шкірні захворювання - запалення шкіри (дерматити), екзема, кропивниця тощо. Можуть виникати алергічні риніти, мігрені, нежить, астматичні напади (напади задухи) та ін.
Перша невідкладна допомога у разі отруєння побутовими хімікатами і хімічних опіків.
Якщо препарат потрапив у шлунок, необхідно негайно викликати «швидку допомогу». До її приїзду потрібно викликати у потерпілого блювання, для чого дати випити дві-три склянки води кімнатної температури (18-20°С), оскільки тепліша вода може прискорити всмоктування небезпечних речовин у шлунку. Після цього дати випити 1-2 ст. ложки рослинної олії, молоко, збитий яєчний білок або білкову воду (два-три білки на склянку води), щоб захистити слизову оболонку шлунка від ушкодження.
Не рекомендується давати потерпілому розчин питної соди, оскільки під час взаємодії з деякими речовинами він призводить до утворення вуглекислого газу в шлунку. Якщо отруєний утратив свідомість, йо-го треба покласти на бік. У разі запорошення очей чи потрапляння в них бризок їдких речовин не можна терти очі! Необхідно промити їх водою. Для цього можна відкрити кран з прохолодною питною водою і підставити обличчя під сильний і струмінь. На при-роді можна промити очі двома-трьома літрами питної води, яка виливається струменем із будь-якої ємності. Після цього необхідно накласти на око чисту пов’язку і відправити потерпілого до лікаря-окуліста.
Хімічні опіки виникають унаслідок дії на шкіру і слизові оболонки кислот, лугів у разі необережного поводження з ними. Ті, хто надає допомогу потерпілим від опіків хімічними речовинами, повинні остерігатися, щоб ці речовини не потрапили 'їм на шкіру Із потерпілих якомога швидше знімають одяг, білизну і протягом 10-15 хв. ретельно промивають водою місце ураження. Після цього необхідно нейтралізувати хімічну активність речовини, що спричинила опік Рану від дії кислоти промивають лужним розчином (мильною юдою чи розчином питної соди - одна чайна ложка на одну склянку води), засипають питною содою і накладають суху пов’язку
У разі опіків лугами використовують розчин оцту, лимонної (цитринової) або борної кислоти з масовою часткою розчиненої речовини 2 % (20 г на 1 л води).
Незважаючи на ступінь хімічних опіків, навіть за неглибоких і обмежених опікових ран потрібно обов’язково звернутися до лікаря.
Знання цих достатньо простих, але важливих вимог першої допомоги в разі отруєнь побутовими хімікатами є певною гарантією того, що вдасться попередити наслідки цих отруєнь і опіків.