Основними нормативними документами, що регламентують припустимі рівні впливу ЕМІ РЧ, є ГОСТ 12.1006-84 ССБТ "Електромагнітні поля радіочастот. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю", СанПіН 2.2.4/2.1.8.055-96 "Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону" , СН № 5803-91 "Гранично допустимі рівні впливу електромагнітних полів діапазону частот 10-60 кГц".

У СанПіН 2.2.4/2.1.8.055-96 "Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону" викладено основні вимоги до розміщення виробничих джерел ЕМІ і передавальних радіотехнічних об'єктів (РЛС, радіопередавальні, телевізійні, радіорелейні станції, наземні станції супутникового зв'язку тощо), встановлені порядок і терміни проведення контролю рівнів ЕМВ. Гігієнічна оцінка опромінюваності осіб, що піддаються впливу ЕМІ РЧ, проводиться на підставі визначення 2 параметрів: інтенсивності ЕМВ і часу його впливу. Інтенсивність ЕМІ визначається шляхом вимірювання напруженості ЕП і МП в діапазоні частот нижче 300 МГц і по щільності потоку енергії ЕМІ - в діапазоні частот вище 300 МГц. Час впливу визначається за допомогою спеціальних хронометражних досліджень.

Заходи захисту працюючих слід застосовувати при всіх видах робіт, якщо рівні ЕМІ на робочих місцях перевищують допустимі. Захист персоналу від дії ЕМВ РЧ досягається шляхом проведення організаційних (вибір раціональних режимів роботи установок, обмеження місця і часу перебування персоналу в зоні опромінювання тощо) і інженерно-технічних (раціональне розміщення обладнання, використання засобів, які обмежують надходження електромагнітної енергії на робочі місця персоналу , напр., поглиначі потужності, екранування) заходів, а також використання засобів індивідуального захисту. До ЗІЗ відносяться захисні окуляри, щитки, шоломи, захисний одяг (комбінезони, халати і т. д.). Спосіб захисту в кожному конкретному випадку повинен визначатися з урахуванням робочого діапазону частот, характеру виконуваних робіт, необхідної ефективності захисту.