Мета будь-якого медичного огляду полягає в тому, щоб з'ясувати, чи не хворий громадянин. Якщо ж він не зовсім у «формі», слід визначити, чи не стане його недуга на заваді навчанню, роботі, та взагалі, наскільки шкідливим буде контакт хворої людини із оточуючими.
Так, для громадян, які виконують певні види робіт, передбачено обов'язкове проходження медичного огляду перед тим, як вони почнуть виконувати свої трудові обов'язки. Однак проконтролювати це має роботодавець. Докладніше про це поговоримо в цій публікації.
 
Документи статті

• КЗпП – Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р., зі змінами та доповненнями.
• КпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X, зі змінами та доповненнями.
• Закон № 4004 – Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII, зі змінами та доповненнями.
• Закон № 1645 – Закон України «Про захист населення від інфекційних захворювань» від 06.04.2000 р. № 1645-III, зі змінами та доповненнями.
• Закон про охорону праці – Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII, зі змінами та доповненнями.
• Постанова КМУ від 23.05.2001 р. № 559 – Постанова КМУ «Про затвердження переліку професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особових медичних книжок» від 23.05.2001 р. № 559, зі змінами та доповненнями.
• Наказ МОЗ № 280 – Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Щодо організації проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення й може привести до поширення інфекційних хвороб» від 23.07.2002 р. № 280.
• Наказ № 263 – Перелік робіт, де є необхідність професійного добору, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України, Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 23.09.94 р. № 263/121.
• Порядок № 246 – Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 р. № 246.
• Гігієнічна класифікація праці – Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» від 27.12.2001 р. № 528.

У деяких випадках приватні підприємці можуть допустити до виконання трудових обов'язків своїх працівників тільки після того, як останні пройдуть медичний огляд.

Зокрема, цього потребують норми:
1) санітарного законодавства, якщо робота працівників пов'язана з обслуговуванням населення (Закон № 4004, Закон № 1645);
2) трудового законодавства в межах охорони праці самих працівників, якщо умови праці відрізняються від стандартних чи їм не виповнилося 21 року (КЗпП, Закон про охорону праці, Закон № 4004).

Зауважимо, що існують й інші нюанси, пов’язані зі специфікою певних професій чи умов, коли необхідне медичне обстеження працівників, що закріплено в спеціальних нормативних актах.

Перш ніж докладно розглянути особливості кожного з видів медоглядів, поговоримо про супутні нюанси, які слід знати підприємцям-роботодавцям.

Медичні огляди поділяються на попередні (до прийняття на роботу) та періодичні. За їх організацію, своєчасність їх проходження працівниками, допуск працівників до роботи без наявності необхідного медичного висновку відповідальність несе роботодавець.
В обох зазначених вище випадках роботодавець зобов'язаний забезпечити проведення медоглядів за свій рахунок (оплатити послуги медзакладів)1, а також дотримуватися норм КЗпП.

У статті 123 КЗпП зазначено, що за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи. Хоча в цьому випадку мається на увазі медогляд, що здійснюється відповідно до статей 169, 191 КЗпП (статті 17 Закону про охорону праці). Це справедливо й щодо профогляду, що проводиться в межах Закону № 1645. Адже в цьому випадку відсутність на роботі працівника пов'язана з медоглядом, який він зобов'язаний пройти згідно із законодавством, щоб розпочати роботу.

У свою чергу підприємець має право відсторонити працівника від виконання трудових обов'язків за відмову чи ухилення від обов'язкових медичних оглядів (причому без збереження заробітної плати – стаття 46 КЗпП).

Далі розглянемо порядок проведення кожного медогляду та участі в цьому підприємця-роботодавця детальніше.

Отже, стаття 21 Закону № 1645 установлює обов'язковість медоглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення та може привести до розповсюдження інфекційних хвороб.

У цій же статті зазначено, що дані про результати обов'язкових профоглядів заносяться до особових медичних книжок працівників та інших медичних документів і підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Що стосується інших деталей, то знайти їх можемо в документах, затверджених постановою КМУ від 23.05.2001 р. № 559:
– у Переліку професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам;
– у Порядку проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів і видачі особових медичних книжок.

Отже, щоб визначити, кого потрібно направити на медогляд, достатньо зазирнути до Переліку та знайти відповідні професії. Чи навпаки, упевнитися, що у своїй діяльності підприємець обходиться без них.

Для проведення обов'язкового медичного огляду роботодавець складає за узгодженням з відповідним головним державним санітарним лікарем список працівників, які мають пройти цей огляд.

Копія списку передається до закладу чи установи охорони здоров'я, де проводитиметься цей огляд. У разі проведення попереднього (до прийому на роботу) обов'язкового медичного огляду, роботодавець відправляє закладу чи установі охорони здоров'я відповідний лист.

Наприклад: «Направляються для проходження обов'язкового медичного огляду відповідно до постанови КМУ від 23.05.2001 р. № 559 особи (відповідно до доданого списку), яких буде прийнято на відповідні посади ФО-П Петренка П. П.
Додаток: список П. І. Б. працівників і передбачувані посади на 1 аркуші».

Періодичність проведення обов'язкових медичних оглядів, а також перелік необхідних обстежень, лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень затверджено наказом МОЗ № 280.

Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками в установлений строк обов'язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність.

Для проходження медоглядів працівникам потрібно за свій рахунок придбати особові медичні книжки (ОМК).
Їхню видачу чи реалізацію можуть здійснювати:

– організації, уповноважені реалізовувати бланки суворої звітності;
– заклади та установи охорони здоров'я, що проводитимуть обов'язкові медичні огляди.

Далі ОМК зберігається в роботодавця. Вона може видаватися працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого підлягає поверненню роботодавцю. В окремих випадках, коли зберігання особової медичної книжки в роботодавця є недоцільним або неможливим, допускається її зберігання в працівника.

У разі звільнення працівника особова медична книжка видається йому під розписку.
Крім того, роботодавець має забезпечити ведення журналу реєстрації особових медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім'я та по батькові її власника.

Проходження іншого різновиду медоглядів обумовлено нормами статей 169 та 191 КЗпП, а також статті 17 Закону про охорону праці, а їхнє проведення та організація відбуваються відповідно до Порядку № 246.

Положення цього документа поширюються в тому числі й на фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю (роботодавців), а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (підпункт 1.2 пункту 1 Порядку № 246).

Таким чином, підприємці самі (особисто) також мають проходити медичний огляд (якщо потрапляють під критерії Порядку № 246). Однак не можна сказати, що робити це вони будуть через настанови трудового законодавства. Найімовірніше, на підставі підпункту 1.2 пункту 1 Порядку № 246 підприємці зможуть особисто пройти медогляд за власним бажанням, якщо будуть зайняті на «шкідливих» роботах.

Тепер скажемо про те, кого потрібно направити на медогляд підприємцю-роботодавцеві. Це:
1) працівники, зайняті на важких роботах;
2) працівники, зайняті на роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці;
3) працівники, зайняті на роботах, де існує потреба в професійному доборі;
4) особи віком до 21 року.

Уперше такий медогляд працівника проводиться перед прийомом на роботу (попередній огляд). Далі стосовно осіб, які не досягли 21 року – щорічно, а для інших періодичність зазначено в Порядку № 246 (не менше одного разу на два роки). Зрозуміло, що тут можуть виникнути запитання щодо критеріїв, за якими визначається необхідність медоглядів.
Тут надамо деякі роз'яснення: відомостями про те, що виробництво пов'язане з якими-небудь шкідливими умовами, має володіти безпосередньо роботодавець.

Так, на підставі підпункту 3.1 пункту 3 Порядку № 246 роботодавець має організовувати лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників. При цьому керуватися потрібно Гігієнічною класифікацією праці.

У результаті такого дослідження роботодавець визначає категорії працівників, що підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, і подає ці дані відповідній санітарно-епідеміологічній станції.

Зрозуміло, що проводити такі дослідження також будуть фахівці санстанції. Класифікація небезпечних факторів досить велика – це хімічні, біологічні та інші фактори. Виходячи з отриманих показників визначається ступінь шкідливості, небезпечності чи допустимості умов праці.

Звичайно ж, про будь-яке небезпечне виробництво як роботодавцю, так і його працівникам необхідно мати у своєму розпорядженні відповідні дані. Тоді шкідливі фактори або усуваються, або, якщо це неможливо через особливості виробничого процесу, працівникам надаються пільги у вигляді додаткових відпусток, безкоштовного харчування тощо. Зазначимо, що цей нюанс також не повинен залишатися без уваги підприємців (відповідно до статті 29 КЗпП перед початком роботи (прийняттям) працівника має бути проінформовано (під розписку) як про наявність шкідливих та інших факторів, так і про права на пільги за роботу в таких умовах).
Що ж стосується медогляду працівників, що потрапляють до «шкідливих» категорій, то тут усе ґрунтується на переліках з додатків 4 та 5 до Порядку № 246:

– Перелік шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу, при роботі з якими є обов'язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників;
– Перелік робіт, для виконання яких є обов'язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників.

Фактично, за ними визначаються особи, які потрапляють до двох перших зазначених вище категорій.
Що стосується робіт, які вимагають професійного добору, то щодо них засновано перелік, який можна знайти в наказі № 263.

Після того як буде вивчено умови праці та з'являться підстави для проведення медоглядів, підприємцю потрібно серед власних працівників визначити ті категорії, які мають його пройти (за критеріями виконуваних робіт, посад тощо). Робиться це разом із закладом державної санітарно-епідеміологічної служби.

Для цього підприємець щорічно подає заяву, на підставі якої й визначаються категорії серед його працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду. Відповідна інформація до 1 грудня заноситься до Акта визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду (додаток 1 до Порядку № 246).

Протягом місяця на підставі Акта роботодавець на паперовому та електронному носіях складає в чотирьох примірниках поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам (форму наведено в додатку 2 до Порядку № 246). Потім погоджує їх у санітарно-епідеміологічній станції.

Один примірник списку залишається в роботодавця, другий – надсилається до лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), у якому й проходитиме медогляд, третій – закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, четвертий – до робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Нагадаємо, що працівники, з якими підприємець тільки збирається укласти договір, також направляються на медогляд (попередній), якщо їх плановані трудові обов'язки підпадають під відповідну категорію.

Медогляди, про які йдеться, проводяться спеціальними ЛПЗ, перелік яких визначається профільними відомствами.

Для проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників роботодавець має укласти чи своєчасно відновити договір із ЛПЗ та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду.

На підставі списку працівників, які підлягають періодичним медоглядам, ЛПЗ складає план-графік їхнього проведення, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно-епідеміологічної служби.

У плані-графіку вказуються строки проведення медоглядів, лабораторні, функціональні та інші дослідження та лікарі, які залучаються до їхнього проведення. Медогляд лікарями проводиться тільки за наявності результатів зазначених досліджень.

Медогляди проводяться спеціальною комісією. Перед їхнім проходженням працівник пред'являє паспорт чи інший документ, що засвідчує особу та Медичну картку амбулаторного хворого.

Якщо працівник проходить попередній медогляд (уперше перед укладенням трудового договору), то пред'являє направлення, видане роботодавцем (форму наведено в додатку 3 до Порядку № 246).

Також потрібно звернути увагу, що в певних випадках працівникам потрібно проходити й інші специфічні попередні медогляди: наркологічний, психіатричний. При цьому відомості про їхнє проходження повинні пред'являтися при цьому медогляді.

Крім того, працівники, зайняті на роботах, де необхідний професійний добір, мають надати висновок психофізіологічної експертизи.

Після того як медогляд буде пройдено, комісія оформляє свої висновки про стан здоров'я працівника. Так, результати медогляду заносяться до Картки працівника (форму наведено в додатку 7 до Порядку № 246), що підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду, та до Медичної картки амбулаторного хворого (форма 025/о).

У Картці працівника зазначаються скарги працівника на стан здоров'я, анамнез, результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працівника.

Наявна в Картці інформація є конфіденційною, тому Порядком № 246 передбачено, що вона має зберігатися у штатного медпрацівника чи у відділі кадрів, однак їх навряд чи можна зустріти у приватного підприємця. Отже, йому доведеться тримати Картку в себе.

На підставі Картки працівника комісією працівникові видається медична довідка про проходження попереднього (періодичних) медичного огляду (форму наведено в додатку 8 до Порядку № 246).

У разі зміни місця роботи Картка працівника видається йому під розписку для пред'явлення на новому місці роботи (передбачено, що кожна сторінка Картки має засвідчуватися печаткою відділу кадрів, але у випадку з підприємцем це може бути його печатка чи просто підпис, за відсутності печатки).

Копія Картки працівника зберігається в роботодавця (за основним місцем роботи) протягом 15 років після звільнення працівника.
Крім того, роботодавцеві протягом місяця після закінчення медогляду комісія передає Заключний акт.

Результати медогляду може бути оскаржено роботодавцем або громадянином у ЛПЗ вищого рівня чи в судовому порядку.

Тепер торкнемося відповідальності, що може загрожувати за непроходження обов'язкового медогляду.

Якщо роботодавець допускає до виконання обов'язків працівника, який обслуговує населення, без профогляду ОМК, то виходить, що він порушив санітарне законодавство, як і його працівник.

За це статтями 46 Закону № 4004 та 42 КпАП передбачено штраф, що накладається на:
– громадян (найманих робітників, на підприємця) – у розмірі від 1 до 12 нмдг (від 17 до 204 грн.);
– посадових осіб (формально, підприємець посадовою особою не є) – у розмірі від 62 до 25 нмдг (від 102 до 425 грн.).

Коли ж справа стосується іншого різновиду медоглядів, обумовлених КЗпП та статтею 17 Закону про охорону праці, то розміри штрафів, що накладаються, можна побачити в частині другій статті 41 КпАП:
– на працівників – від 2 до 5 нмдг (від 34 до 85 грн.);
– на посадових осіб підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців від 5 до 10 нмдг (від 85 до 170 грн.).

Як бачимо, за цією статтею КпАП може бути оштрафовано як найманого робітника, так і підприємця-роботодавця.
Справи про адміністративні правопорушення, що підпадають під цю статтю, розглядають представники органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби (стаття 236 КпАП).

Обов'язок роботодавців організувати медичний огляд працівників певних професій (категорій) закріплено санітарним законодавством і нормами з охорони праці.

Для медогляду працівників, пов'язаних з обслуговуванням населення («санітарного» медогляду), і працівників, залучених на роботах зі шкідливими, важкими умовами, а також осіб до 21 року розроблено окремі порядки проходження та переліки, за якими відповідні особи направляються на медогляди.

Обов'язкові медогляди проводяться за рахунок підприємця-роботодавця.
У роботодавця мають зберігатися Особові медичні книжки або Картки працівника, де відображаються результати медоглядів.
Для організації медоглядів підприємцю потрібно провести низку заходів, зокрема укласти договори з ЛПЗ, скласти та погодити списки осіб, які направляються.

За час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи.

Підприємець має право відсторонити працівника від виконання трудових обов'язків за відмову чи ухилення від обов'язкових медичних оглядів.
 
Ольга Діденко                                                                                        Консультант газети «Власне Діло»

---