Забиття – це пошкодження м’яких тканини тіла з порушенням цілісності кровоносних судин, але без пошкодження покривів тіла (шкіра, слизові оболонки). За ступенем тяжкості  забиття може бути різним: від невеликого, що не порушує функції, до загрозливого для життя, наприклад, забиття мозку, серця, живота, внутрішніх органів. Ознаками забитого місця є біль, крововилив під шкірою чи вглиб тканин, набряк, підвищення температури забитого місця.

На забитому місці відчуття болю виникає внаслідок подразнення больових рецепторів:

-          дією травмую чого механічного агента;

-          тиском витікаючої із розірваних судин крові на прилеглі м’які тканини і розташовані в них нервові закінчення;

-          тиском надмірного накопичення рідини в забитій ділянці (набряк).

Крововилив може мати вид кровопідтьоку або гематоми. При кровопідтьоку витікаючи кров просочує прилеглі тканини,   які через товщину шкіри мають помітно синє забарвлення („синяк”). При гематомі витікаючи кров скопи чується в порожнині, яка утворюється між розштовхнутими тканинами. Підшкірні гематоми мають вигляд пухлин різного розміру темно-синього і навіть чорного кольору.

Невеликі кровопідтьоки і гематоми підшкірної локалізації та м’язів протягом декількох діб безслідно розсмоктуються, не впливаючи на загальний стан організму. Процес розсмоктування великих закритих крововиливів може супроводжуватися  місцевим і загальним підвищенням температури тіла, погіршенням самопочуття.

Гематоми окремих порожнин тіла (наприклад, черевна, плевральна, черепна, суглобна) розсмоктуються повільно і можуть привести до різної тяжкості ускладнень (наприклад, утворення спайок) зі значним погіршенням здоров’я.

Перша медична допомога при забитті спрямована на те, щоб зменшити крововилив, набряк чи біль. У значній мірі все це одночасно досягається накладанням на ушкоджене місце тугої пов’язки чи холоду. Бажано спочатку накласти тугу (стискуючу) пов’язку, а потім на неї – сухий холод, наприклад, міхур із льодом чи холодною водою. Можна скористатися спочатку і вологим холодом – обливання ушкодженого місця водою або прикладанням холодних примочок. Після висушування на забите місце накладається туга пов’язка і поверх неї сухий холод.

При масивних ушкодженнях для зменшення ускладнень у забитій ділянці слід створити функціональний спокій – знедвижити: верхню кінцівку зафіксувати підвішуванням до шиї, а нижню – накладанням шин. Критерієм тривалості застосування холоду на забите місце може бути його температура: доки забите місце гаряче, накладаємо холод. Тривалість такого  місцевого підвищення температури залежить від особливостей травми – від декількох годин до двох діб.

При нормалізації температури забитого місця для прискорення  розсмоктування крововиливу доцільно застосовувати тепло у вигляді різноманітних процедур: від простих сухих та вологих компресів до опромінення.