Закон України "Про екстрену медичну допомогу”

Огляд Закону України "Про екстрену медичну допомогу” № 5081-VI та інше законодавство про невідкладну медичну допомогу, яким визначено:
    Організаційно-правові засади забезпечення громадян України та всіх інших осіб , що перебувають на території України, екстреною медичною допомогою;
    Визначено засади організації та функціювання системи екстреної медичної допомоги;
    Повноваження органів влади та місцевого самоврядування у цій сфері;
    Правовий статус центрів екстреної медичної допомоги, оперативно-диспетчерських служб цих центрів, станцій і бригад екстреної медичної допомоги;
    Встановлені соціальні права і гарантії працівників системи екстреної медичної допомоги, порядок фінансового, матеріально-технічного та наукового забезпечення діяльності системи екстреної медичної допомоги.

До прийняття Закону України "Про екстрену медичну допомогу” № 5081-VI, основним регулюючим документом в цій сфері був Закон України "Про основи законодавства України про охорону здоров’я”, де в статті 35 дано визначення терміну "екстрена медична допомога”, а в статті 37 передбачено надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях. Крім того, діють відповідні підзаконні нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров’я України.

Екстрена медична допомога

Законом України "Про екстрену медичну допомогу” № 5081-VI встановлено, що під екстреною медичною допомогою необхідно розуміти медичну допомогу, надану співробітниками системи екстреної медичної допомоги, у вигляді невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на порятунок і збереження життя людини, що знаходиться в невідкладному стані, і мінімізацію наслідків впливу такого стану на його здоров’я.

Невідкладний стан людини

Під невідкладним станом людини розуміється раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке представляє пряму і необоротну загрозу життю і здоров’ю людини або оточуючих його людей, що виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння, інших внутрішніх або зовнішніх причин.

Система екстреної медичної допомоги

Систему екстреної медичної допомоги, відповідно до Закону України "Про екстрену медичну допомогу” № 5081, складають центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги.

Звернення за екстреною медичною допомогою

Законом України "Про екстрену медичну допомогу” № 5081 в статті 5 встановлено, що будь-яка особа має право на безкоштовну, доступну, своєчасну та якісну екстрену медичну допомогу. При цьому іноземці, особи без громадянства, особи, які тримаються під вартою або відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, забезпечуються екстреною медичною допомогою в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України. Згідно статті 4 Закону України "Про екстрену медичну допомогу” № 5081, виклик екстреної медичної допомоги здійснюється безкоштовно за єдиними телефонним номерам 103 або 112.

Обов’язок надання екстреної медичної допомоги

Крім того, Законом України "Про екстрену медичну допомогу” № 5081 передбачається обов’язок кожного, хто виявить людину в невідкладному стані, вжити заходів до забезпечення його екстреної медичної допомоги, мають викликати допомогу по телефону, по можливості надати допомогу, в тому числі шляхом транспортування до медичного закладу. Встановлено, що для прийняття цих заходів можна, зокрема, звернутися на будь-яке підприємство, в установу чи організацію з проханням надати транспорт для перевезення людини в невідкладному стані до найближчого місця надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги або іншої установи охорони здоров’я.

Підприємства, установи та організації, а також водії-приватники зобов’язані безкоштовно доставити людину в невідкладному стані до найближчої медичної установи.

Законом встановлено, що якщо під час перевезення бригадою екстреної (швидкої) допомоги у пацієнта виникають раптові ускладнення, які не можуть бути усунені медичним персоналом цієї бригади, такий пацієнт доставляється в найближчий медичний заклад незалежно від його форми власності. Відмовити в наданні медичної допомоги таким пацієнтам заборонено і тягне за собою відповідальність. Співробітники відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зобов’язані надати екстрену медичну допомогу пацієнту з моменту його прибуття до відділення незалежно від того, супроводжує його бригада швидкої допомоги або інші особи. Відмова у прийнятті такого пацієнта або наданні йому допомоги також заборонений і тягне за собою відповідальність.

Важливо також знати, що на ряд осіб Законом України "Про екстрену медичну допомогу” № 5081 покладено обов’язок надання перед медичної допомоги, тобто невідкладних дій і заходів, спрямованих на порятунок і збереження життя людини в невідкладному стані та мінімізацію наслідків цього стану для його здоров’я. Така допомога надається на місці особами, які не мають медичної освіти, але у зв’язку зі своїми службовими обов’язками володіють основними практичними навичками з порятунку і збереження життя людини.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про екстрену медичну допомогу” № 5081, перед медичну допомогу особам, які перебувають у невідкладних станах, зобов’язані надавати рятувальники аварійно-рятувальних служб, пожежники, міліціонери, фармацевти, провідники залізничного транспорту, бортпровідники, інші особи, які в зв’язку зі своїми службовими обов’язками повинні володіти відповідними навичками.

Відповідальність за відмову в наданні екстреної медичної допомоги

Згідно зі статтею 15, особи, винні в порушенні положень Закону України "Про екстрену медичну допомогу” № 5081-VI, несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну або цивільно-правову відповідальність за:

• Ненадання без поважних причин перед медичної і медичної допомоги або необгрунтовану відмову у її наданні;
• Ненадання без поважних причин наявного транспорту для безкоштовного перевезення особи, яка перебуває у невідкладному стані, в медичній установі;
• Несвоєчасне надання екстреної медичної допомоги або створення перешкод для її надання;
• Необґрунтована відмова у передачі або прийнятті викликів екстреної медичної допомоги.

Якщо ж особа сама поставила в небезпечний для життя стан якої людини або в силу свого правового становища повинна була піклуватися про нього, кримінальна відповідальність настає за ст. 135 Кримінального кодексу України за залишення в небезпеці. Обидві ці статті передбачають різні види покарання аж до позбавлення волі. Крім того, статтею 124-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за ненадання транспортного засобу, правда, тільки медичним працівникам і міліції – за це встановлений штраф у сумі від 68 до 136 грн.

Правила виклику бригад швидкої медичної допомоги

Наразі діють Правила виклику бригад швидкої медичної допомоги згідно наказу Міністерства охорони здоров’я України № 370 від 01.06.2009 в яких встановлений приблизний перелік випадків виклику бригад швидкої медичної допомоги.

Швидка медична допомога може бути викликана у разі:

• Втрати свідомості; судом;
• Раптового розладу дихання;
• Раптового болю в грудній клітці;
• Гострого болю в животі або поперековому відділі;
• Головного болю, що супроводжується запамороченням або нудотою;
• Порушення мови, слабкості у кінцівках, що виникла раптово;
• Гіпо-і гіперглікемічної коми;
• Гіпертермічній синдрому;
• Зовнішньої кровотечі, блювоти кров’ю;
• Ознак гострого отруєння;
• Порушення перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча та ін);
• Укусів змій, тварин; усіх видів травм;
• Випадків, пов’язаних з невідкладною стоматологією;
• Нещасних випадків;
• Різного роду асфіксій;
• Гострих психічних розладів і в інших випадках, що загрожують життю і здоров’ю людини.

Правилами виклику швидкої медичної допомоги встановлені також випадки, коли бригаду швидкої медичної допомоги викликати не слід.

Зокрема, швидка медична допомога не виїжджає:

• Для виконання планових призначень дільничного лікаря (ін’єкції, крапельниці і т. п.);
• До хворих, що знаходяться під наглядом дільничного лікаря з приводу хронічних захворювань, якщо їх стан не вимагає екстреної допомоги;
• Для надання стоматологічної допомоги (крім невідкладної);
• Для видалення кліщів;
• Для видачі листків непрацездатності, виписування рецептів і заповнення будь-яких довідок.

Нормативи надання екстреної медичної допомоги

Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 370 від 01.06.2009 року встановлено норматив надання екстреної медичної допомоги в межах 10-хвилинної транспортної доступності в містах та 20-хвилинної транспортної доступності у сільській місцевості з урахуванням чисельності та густоти проживання населення, стану транспортних магістралей , інтенсивності транспортного руху.