Для тваринництва характерні нещасні випадки, пов'язані з утриманням сільськогосподарських тварин (великої рогатої худоби, коней); для лісового господарства — укуси осоподібних (шершнів, джмелів, бджіл), а також отруйних змій, павуків, кліщів; для комунальних господарств характерні укуси собак, комах, пацюків та інших гризунів; для медичних дослідних закладів характерні укуси лабораторних тварин. Громадяни України, які працюють у районах, де поширені малярія та жовта лихоманка, можуть бути покусані комарами, що є переносниками цих хвороб.
Потенційно небезпечною для людей є діяльність притулків для бездомних тварин, зоопарків, цирків та проведення різних заходів за участю диких (хижих) тварин.
На безпеку польотів авіаційного транспорту, наприклад, дуже впливає скупчення птахів у зоні зльоту та посадки, тому аеродромне забезпечення передбачає наявність різних установок для відлякування птахів.
Під час експлуатації засобів виробництва у нижньоповерхових приміщеннях та підземних спорудах існує небезпека пошкодження гризунами ізоляційних та гумових виробів, що може призвести до виходу з ладу виробничого обладнання. Пошкодження гризунами неїстівних предметів має, як правило, випадковий характер, пов'язаний з необхідністю усунення перешкод на шляху до їжі, води, сховища або в інших цілях, використання матеріалів для улаштування гнізда та необхідністю точити зуби, міцність емалі яких нерідко перевищує міцність заліза.
Іноді за участю тварин трапляються і кумедні нещасні випадки. Так, 23.03.2007 р. під час виконання робіт з ремонту сходового маршу при вході у під'їзд житлового будинку стався нещасний випадок з працівником підприємства з утримання житлового господарства. Під час підняття за допомогою лома однієї із сходинок раптово біля місця проведення робіт пробіг кіт, а за ним з гавкотом — велика собака, внаслідок чого працівник злякався, послабив тиск і в результаті опустив сходинку на свою власну ногу та отримав перелом діафізу IV плесневої кістки лівої стопи. За результатами попереднього розслідування, причиною, що призвела до нещасного випадку, визнано «чорного кота та велику собаку» (але цей висновок чомусь записали в графу акта «устаткування»).
Базовими нормативними документами, які визначають порядок утримання представників фауни та заходи щодо запобігання їх діям, є: Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 р. № 3447-ІУ; Порядок утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.09.2010 р. № 429 (далі - Порядок № 429); Правила санітарної охорони території України (постанова Кабінету Міністрів від 24.04.1999 р. № 696); Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій (наказ Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р. № 76 (далі -Правила № 76).
Порядок перевезення тварин транспортними засобами визначають Правила повітряних перевезені» пасажирів і багажу (наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.04.2010 р. № 216); Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти (наказ Міністерства транспорту України від 28.04.1998 р. № 297 (далі — Правила № 297); Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (далі -Правила № 363); Правила перевезення тварин, птиці та інших вантажів, які підлягають державному ветеринарно-санітарному контролю (наказ Міністерства транспорту України від 09.12.2002 р. № 873).
Вимоги до улаштування приміщень з утримання тварин та місць їх вигулу визначають санітарні та будівельні норми, в тому числі Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 р. № 173 (далі - Правила № 173); ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я». Вимоги щодо утримання тварин на території оздоровчих закладів встановлюють Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів Міністерства охорони здоров'я України (наказ МОЗ від 19.06.1996 р. № 172).
Практикується розробка місцевими органами виконавчої влади регіональних Правил утримання домашніх тварин. Існують на сьогодні проекти Законів «Про утримання домашніх тварин у населених пунктах України» та «Про утримання та поводження з домашніми непродуктивними тваринами в населених пунктах».
Нижче наведено витяги з нормативних документів та рекомендації, якими слід керуватись під час розслідування нещасних випадків, пов'язаних з дією представників фауни, та розробки заходів щодо запобігання цим діям.
1. Ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» регламентує особливості утримання домашніх тварин, зокрема: особа, яка супроводжує тварину (такою особою може бути лише той, хто досягнув 14-річного віку), зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. Домашні тварини при супроводженні не повинні залишатись без нагляду; домашні тварини повинні утримуватись у вільному вигулі лише на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні). Відповідно до ст. 22 цього Закону при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання, а також негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров'ю людині. Ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність громадян і посадових осіб за порушення правил утримання со¬бак і котів, у тому числі порушення, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їхньому майну.
2. Під час перебування диких тварин за межами місця їх утримання власник повинен забезпечити безпеку оточуючих людей та їхнього майна, інших тварин та самої тварини; тварину, яку перевозять за межі місця утримання, має супроводжувати її власник або компетентні особи, які діють від імені власника (пп. 3.1 1.10, 4.3 Порядку № 429). На при будинковій території майданчики для вигулу собак розташовують на відстані 40 м від житлових будівель та майданчиків для гри (відпочинку)(п. 4.10, частина 4 Правил № 173).
3.
Правила перевезення тварин повітряним транспортом. Собак, котів, домашніх птахів та інших тварин повітряним транспортом перевозять за умови одержання дозволу перевізника під час бронювання до початку перевезення та наявності відповідних свідоцтва та довідок. Службові собаки (собаки-поводирі), які допомагають офіційним особам державних органів, командам рятувальників або сліпим (глухим) пасажирам і які супроводжують таких пасажирів, перевозяться разом з контейнерами і продуктами для їх харчування, при цьому собака-поводир повинен мати ошийник та намордник і бути прив'язаним до крісла біля ніг власника (розділ XIV, глава 2 Правил № 216).
Правила перевезення тварин залізничним транспортом. Собаки великих порід у приміських електро- і дизель-поїздах, пасажирських та швидких поїздах, приміських поїздах з вагонами локомотивної тяги перевозяться у крайніх тамбурах першого і останнього вагона поїзда (не більше двох собак) у намордниках на металевій або міцній шкіряній прив'язі і під наглядом супровідника, команди якого вони виконують. Перевезення собак великих порід у купе пасажирського або швидкого поїзда є припустимим лише в купейному або м'якому вагоні, за умови викупу власником собаки усіх місць в купе та пред'явлення довідки ветеринарного лікаря про можливість перевезення собаки, за якою можна ідентифікувати особину даної собаки. Перевезення собак великих порід у багажних вагонах здійснюється у спеціальних контейнерах при супровідниках, які повинні їхати у цьому поїзді. Для групових перевезені, великих собак (більше 5) організатор перевезення укладає угоду з власником вагонів на оренду чи замовлення спеціального вагона. Собаки малих порід перевозяться в приміських поїздах на руках або під лавкою, на якій сидить власник со¬баки (пп. 3.1.9, 3.1.10,3.1.11 Правил № 297).
Правила перевезення тварин автомобільним транспортом. Для перевезення тварин і птиці використовується спеціалізований рухомий склад (скотовози), а при відсутності його — спеціально обладнані автомобілі з бортовою платформою. Для супроводження тварин і птиці вантажовідправник зобов'язаний призначати експедитора (за домовленістю сторін функції експедитора може виконувати водій) (пп. 19.5.3, 19.5.5, 19.5.10 Правил № 363). Бджіл перевозять у вуликах або фанерних пакетах тільки в літній або перехідні періоди у супроводі експедиторів вантажовідправника.
4. На території оздоровчого закладу та у безпосередній близькості до нього не повинні утримуватись велика рогата худоба, свині тощо; на території оздоровчого закладу не допускається завезення і тримання відпочиваючими собак, котів та інших тварин; присутність вартових собак допускається за умови їх спеціального утримання в денний період у господарській зоні і наявності профілактичних щеплень (п. 7.20 Державних санітарних правил розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів МОЗ України). Розрахункові температури, кратності повітрообміну, категорії щодо чисто¬ти приміщень для утримання тварин (віваріїв) наведено в додатку Д (таблиця Д.1) ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я».
5. Заходи боротьби з гризунами мають два напрями: профілактичний та винищувальний. Основними профілактичними заходами щодо боротьби з гризунами у будинках та спорудах є (пп.3.3.7, 5.4.7, 5.4.18 Правил № 76):
будівництво приміщень з непроникними для гризунів підлогою та стінами (фундамент заливають на глибину не менше 70 см, підлогу бетонують);
закриття металевими люками з щільними кришками або решітками усіх можливих шляхів проникнення пацюків та мишей у приміщення (прорізи, капали, душники, вентиляційні отвори тощо), забезпечення герметизації вводів інженерних комунікацій;
оббивання порогів зовнішніх дверей та дверного полотна листовим металом па висоту не менше ЗО см або улаштування у нижній частині стін металевої сітки з отворами не більше 0,5 х 0,5 см;
зберігання відходів харчових продуктів у сміттєзбиральних контейнерах або інших ємкостях з твердих матеріалів;
регулярне прибирання залишків харчових продуктів у приміщеннях, підтримання належного порядку та чистоти на території.
Для боротьби з гризунами та комахами повинні періодично про-водитись дезінфекція, дератизація та дезінсекція (за необхідності дезакаризація), право на проведення яких мають спеціалізовані установи або особи, які мають відповідну ліцензію. За результатами проведення цих заходів оформляється Акт про проведення дезінфекції, дезінсекції, дератизації, зразок якого наведено в додатку до Інструкції з проведення санітарної обробки — дезінфекції та дератизації об'єктів птахівництва (наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України від 20.06.2007 р. № 69).
У пошуках їжі гризуни часто прогризають отвори до приміщень, можуть пошкодити водопровідні труби, трубки з алюмінію, кабелі і проводку, що може призвести до аварій, пожеж та інших надзвичайних ситуацій. Існує навіть такий показник, як «біологічна стійкість матеріалів», який визначається відповідно до ГОСТ 9.057—75 «Единая система защиты от коррозии и старения. Материалы полимерные, древесина, ткани, бумага, картон. Метод лабораторних испытаний на устойчивость к повреждению грызунами». За наявності небезпеки біологічного пошкодження електропроводка повинна прокладатись у металевих трубах з ущільненням їх вводів цементним розчином або мастикою. У виробничих приміщеннях спуск проводів до вимикачів (розеток) повинен бути захищеним від механічних пошкоджень до висоти не менше 1,5 м від рівня підлоги (п. 2.1.52 Правил улаштування електроустановок (наказ Міненерго СРСР від 06.07.1986 р.).
Також необхідно пам'ятати про небезпеку з боку комах. Наприклад, оси самі по собі ізоляцію не гризуть, але неважко уявити, що трапиться під час відкривання електрощита, де вони звили гніздо. Розподільні установки (електрощити) підлягають періодичному очищенню в терміни, визначені особою, відповідальною за електрогосподарство, з урахуванням місцевих умов (як правило, не рідше одного разу на 3 місяці )(п. 6.3.16 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (наказ Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 р. №258).
6. Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (вип. 1. Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності (наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336), охоронник (код 115), який використовує службову собаку, повинен знати порядок дресирування, тренування та застосування службової собаки, доглядати і стежити за станом здоров'я тварини. Він не повинен залучати до охорони ненавчених собак. Відповідно до Типових галузевих норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям житлово-комунального господарства (
НПАОП 0.00-3.02-90) робітник, зайнятий відловом собак і доглядом за ними (п. 102), повинен забезпечуватись нормативними спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, в тому числі кирзовими чоботами та рукавицями шкіряними з крагами, а собаковод (п. 122) — резиновим фартухом, рукавицями комбінованими, бавовняним халатом.
7. Під час проведення робіт у районах з отруйними зміями та павуками в аптечку першої допомоги включають сироватку від їхніх укусів. Під час роботи в районах, які можуть бути заражені кліщами, дотримуються таких заходів безпеки: потрібно носити довгі штани та одяг з довгими рукавами; обв'язувати калоші липкою стрічкою або гумовими смужками; наносити на одяг засоби для відлякування кліщів; наносити на оголені ділянки шкіри, крім обличчя, репелент, що містить сполуки DЕЕТ; щодня перевіряти всі ділянки тіла на наявність кліщів; негайно видаляти кліщів зі шкіри. Календар профілактичних щеплень в Україні передбачав проведення імунізації (щеплень) за 10 діб до виїзду працюючих у райони, де поширені малярія та жовта лихоманка.
Необхідно також зазначити, що більшість представників фауни прагне уникати контактів з людиною, проте деякі їх види становлять серйозну небезпеку, і ми повинні вживати відповідних заходів обережності. Рівень небезпеки, яку можуть представляти представники фауни, часто залежить від місця, погодних умов, пори року, етапу тварини тощо. Не слід забувати, що загнаний у глухий кут представник фауни (за відсутності шляхів відступу) може завдати шкоди людині завдяки елементарному інстинкту самозбереження.
Субота, 20.04.2024
