Необхідність застосування засобів захисту органів дихання виникла на самих ранніх етапах розвитку людства. Так ще в Стародавньому Римі висловлювалися припущення про необхідність застосування пристроїв для захисту від пилу. Адже вся тодішня культура римлян була нерозривно пов'язана з виконанням великих обсягів робіт з видобутку пильного гіпсу, вапна, будівельного каменю, отруйного свинцю.

У ранній літературі є відомості про те, що давньоримський учений Пліній, який жив у I столітті н. е., писав про пристосування у вигляді кульок з пергаменту, які обв'язуються навколо рота для захисту горла при роботі з кіновар'ю і сіркою.

В епоху середньовіччя видатний мислитель і лікар Георг Агрікола, який жив у період 1494-1555 рр. у своїх рукописах рекомендував застосовувати засоби індивідуального захисту для профілактики різного роду захворювань у працівників ферм і шахт. У своїй науковій праці датованій 1556 роком, Агрікола зазначив, що працючі в сухих рудниках « ... повинні носити вуаль перед обличчям. У цьому випадку пил не буде ні затягуватися в дихальне горло і легені, ні пошкоджувати очі. Щось схоже на це використали римські виробники ртуті проти вдихання її пилу».

Пізніше подібні рекомендації висловлював італійський лікар Бернардіно Рамацціні, який жив у 1633-1714 рр.. З годом його стали називати основоположником гігієни праці. У своїй книзі «Про хвороби ремісників. Міркування» , італієць розповів про виявлені професійні хвороби більш ніж у 52 професій. В цій же науковій праці Рамацціні пропонував кілька варіантів респіраторів.

Під час розпалу індустріалізації людство остаточно прийшло до думки, що органи дихання працівників потребують надійного захисту. І тоді почалася розробка перших протигазів. Так в 1847 році був створений респіратор Хеслетта, а трохи пізніше в 1850-х шотландець за національністю і хімік за покликанням Джон Стенхаус відкрив чудодійну силу фільтрації деревного вугілля. Він створив першу маску з пудри деревного вугілля. На цьому відкритті досі засновані сучасні респіратори.