Справді, як грамотно евакуювати людей у разі небезпеки? Лихо може статися, чикати на людину будь-де: у житловому, виробничих, офісних приміщеннях, на транспорті різного типу. Спільнота має досить багатий і сумний досвід, коли незнання елементарних правил, брак належних умов призводили до численних людських жертв.
Вимоги нормативних документів щодо визначення тривалості евакуації людей із будинків начебто повністю регламентують майже все, в тому числі й те, як повинні поводитися люди в разі небезпеки і за допомогою чого проводити власне евакуацію.
Але на запитання: «Шановні, який сигнал ви сприймете як попередження про небезпеку і якими будуть при цьому ваші дії?» дуже складно почути від людей чітку відповідь.
Люди не знають порядку евакуації, не можуть вказати, де основні, а де запасні виходи з приміщень. У висотних спорудах навіть не уявляють, де шукати засоби індивідуального захисту і які саме? А іноді того, що передбачено нормами ДСТУ та ДБН, просто немає.
Невеликий аналіз переконав: люди, котрі перебувають у квартирах, кабінетах, виробничих приміщеннях, не мають уяви про те, на який сигнал і як реагувати. А куди йти в разі, якщо неможливо покинути приміщення через основний вихід, узагалі ніхто не знав. Що й не дивно. Мовою студента, який не вчив предмет і прийшов складати іспит, це звучатиме приблизно так: «Професоре, ви нас так учили». Та є одна істотна різниця: професорові можна перескласти матеріал, а от повторити вихід зі споруди, яка трясеться від коливань землі чи її затоплює, застилає димом, чадним газом тощо, живим залишитися дуже складно.
Досі не тільки в Україні, а й у багатьох розвинених державах немає чіткої концепції, як рятувати людей із приміщень, розташованих вище від третього поверху.
У наукових розробках та винаходах є про все: рукав, у який треба влізти і, гальмуючи ліктями, почати спуск, стрибки на напнуте над землею простирадло (от тільки хто напинає?), навіть про катапульту, що перенесе вас по дотичній від однієї точки до іншої. Про гелікоптери, модульні капсули тощо мова не йде. Запатентовано і запропоновано у цій царині багато. На жаль, жодного винаходу в
життя не втілено. Чому? Відповідь одна: все запропоноване неефективне та небезпечне, а на додаток - ще й дороге.
То що ж робити людям у разі небезпеки, які працюють чи живуть вище від третього поверху? На мій погляд, основне й найдешевше, що може сприяти надійній евакуації, це дотримання таких вимог:
1)   проектування згідно з нормативними документами;
2)   виконання будівельно-монтажних робіт у повній відповідності з проектом, використання тільки передбачених архітекторами матеріалів;
3)  застосування систем виявлення та оповіщення про НС;
4) періодичні навчання з відпрацюванням практичних навичок у людей на випадок евакуації під час НС різного характеру.
Тепер по кожному пункту окремо.
Проектування споруди. Архітектор зобов'язаний ще подумки створювати споруду, не просто нагромаджувати поверхи задля отримання максимального прибутку від оренди їх, а вбачати головне в тому, щоб вона була функціональна, зручна і безпечна для тих, хто в ній працюватиме або житиме.
Пригадаймо зроблене з «шармом», та не для людей. Це і горезвісні готель у Москві та нічний клуб «Хромая лошадь». Є такі споруди і в Україні, щоправда, вони ще не завдали шкоди людям, але їхні інтер'єри виконано так і з таких матеріалів, що, крий, Боже, прийде біда, стануть братськими могилами десятків громадян. Наприклад, у ДБН багатьох готелів, клубів, ресторанів, торговельних центрів (поспіхом перероблених із заводських цехів) написано одне, а насправді використано зовсім не ті матеріали, які визначено нормативами. Здебільшого синтетичні, які горять, виділяючи не лише чадний газ, а й інші отруйні речовини. Тобто шансів вижити в разі пожежі просто не буде. Саме тому й висвітлюю проблему проектів як першочергову.
Будівельно-монтажні роботи.  Все нібито просто: є проект - виконуй і живи-працюй. Правильно, та це можливо тільки тоді, коли власники будівельної компанії і споруди не вирішують заощаджувати кошти. Така економія зазвичай зводиться до того, що замість перевірених, отже, недешевих, якісних оздоблювальних, конструкційних матеріалів застосовують фарби, утеплювачі, елементи декору, які навіть тоді, коли не горять, небезпечні для людей і всього живого. А що вже казати про пожежу?!. Це поширена практика в Україні. Перебуваючи у новобудовах, не раз переконувався в тому, що начебто негорюча фарба прекрасно палає, а матеріали, які під дією температури не повинні виділяти шкідливі сполуки, вже від сонячних променів збагачують атмосферу таким букетом отруйних речовин, на які люди реагують роздратуванням, мігренями, алергіями...
Системи виявлення та оповіщення про НС також називаю серед головних складових безпеки. Що раніше людина дізнається про НС, то швидше прийме рішення про евакуацію.
А тепер підходимо до останнього пункту. Людина поводитиметься під час НС так, як її навчено. Це тоді, коли вона живе або працює у будинку чи на виробництві, де проводять теоретичні й практичні заняття. А коли йдеться про готелі, ресторани, магазини, спортивні, виставкові та інші розважальні заклади, театри?.. Тут головну роль у порятунку людей відведено персоналу, що обслуговує, системам оповіщення та можливості безпечного виходу. Отож повідомлення повинні бути чіткими й звучати голосно і, як кажуть, без надриву. Крик, необережні фрази на кшталт: «Потопаємо, рятуйтеся!»; «Пожежа, тікайте швидше!» тощо створять паніку й безлад.
У настановах чітко прописано, якого змісту повідомлення і хто їх має озвучити за автоматичного оповіщення. Коли їх повинен зачитувати оперативний персонал, то зміст має бути занотований на всі випадки НС, і тоді черговому не доведеться вигадувати текст. У тому ж разі, коли категорія приміщення допускає безмовне оповіщення, сигнал про початок евакуації повинен знати кожен, хто може перебувати там.
Важливо, щоб у споруді працювали всі засоби забезпечення евакуації людей (димовидалення, водяні завіси), щоб було розблоковано турнікети та замки дверей тощо. Системи механічного піднімання на поверхи повинні автоматично опускатися до першого (нижчого) поверху, з якого є вихід на вулицю, і використати їх було неможливо. Ця вимога не стосується систем механічного піднімання, призначеного саме для евакуації та транспортування пожежно-рятувальних загонів. Виняток становить землетрус, коли користуватися будь-якими системами механічного піднімання категорично заборонено.
Тепер про індивідуальні засоби захисту. Іх належить застосовувати тільки в разі пожежі. Спеціальні захисні накидки, капюшони допоможуть людям вийти зі споруди, що потерпає від вогню.
І останній пункт, який з усіх описаних вище ніколи не виконують. Йдеться про навчання та опанування правил евакуації за всіх можливих НС. З людьми, котрі постійно перебувають у приміщеннях, украй важливо проводити теоретичні заняття з вивчення головних принципів безпечної евакуації під час пожежі, землетрусу, затоплення. Кожен громадянин повинен знати правила поведінки на випадок різних НС, але особливо чітко - під час пожежі, адже вона зазвичай забирає найбільше жертв. Винятки становлять хіба що цунамі та землетруси з силою поштовхів понад сім балів за шкалою Ріхтера.
Тож людей належить навчати правильно евакуюватися у разі пожежі, зокрема, застосовувати засоби індивідуального захисту. Це мають знати оперативні чергові, обслуга готелів та персонал видовищних закладів. Заняття для клерків або мешканців хмарочосу слід проводити не рідше одного разу на півроку, а для обслуги та оперативного персоналу - щонайменше раз на квартал.
Для успішної евакуації з висоти не треба вигадувати велосипед. Хоча досконалість не має меж. Альпіністи розробили і впровадили у життя чимало надійних і безпечних, а головне - доступних та відносно недорогих рятувальних засобів. Вони компактні, мотузки можна використовувати до 45 хвилин під дією полум'я.
Такі системи легко монтувати і зберігати. На виставках «Безпека» та «Пожекспо» демонстрували їх усім охочим. Під час «показових виступів» одночасно по мотузці спускалося одинадцять осіб. Системи працюють просто і надійно. Та з незрозумілих причин рятувальники чомусь не беруть їх на озброєння.
Тож підіб'ємо підсумок. НС - складний, неконтрольований процес. Паніка, відчуття незахищеності та можливість загибелі штовхає людину на відчайдушні вчинки. Тому вона має бути обізнана, навчена, пройти тренування, інструктаж.
Хто і як повинен навчати? Держава витрачає значні кошти на освіту та утримання рятувальників. Саме професіонали за погодженням із власниками, керівниками об'єктів мають проводити не спонтанні, а планові заняття в усіх спорудах, які потенційно загрожують безпеці її мешканців, працівників, клієнтів. Своєчасно перевіряти стан належних систем, стежити за виконанням усіх передбачених проектом технічних заходів із забезпечення евакуації.