Стаття 15 Закону «Про охорону праці» (далі -Закон) зобов'язує роботодавця підприємства з кількістю працюючих 50 і більше осіб створити службу охорони праці відповідно до НПАОП 0.00-4.21-04 «Типове положення про службу охорони праці» (далі — Типове положення). Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю і складається З керівника і спеціалістів. її кількісний склад залежить від чисельності працюючих, структури, складності та потенційної небезпеки виробництва.
Розглянемо найпростіший випадок, коли від щедрот штатного розпису на службу охорони праці перепадає всього одна одиниця. У цьому випадку постає питання про посаду і статус працівника, який сам виконуватиме функції служби охорони праці. Чи достатньо для цього одного спеціаліста у ранзі інженера чи необхідний керівник?
Найчастіше на практиці міркування економії фонду заробітної плати та мінімізації кількості керівників призводять до того, що на більшості малих підприємств обов'язки служби охорони праці виконує інженер з охорони праці (добре, якщо — провідний). На мою думку, таке рішення є помилковим і загрожує цілком реальними неприємностями для підприємства і роботодавця. Спробую пояснити свою точку зору, спираючись на норми чинних нормативно-правових актів.
У Класифікаторі професій ДК 003:2010 (далі — Класифікатор) є тільки дві посади, пов'язані з охоропою праці: інженер з охорони праці (код КП 2412.2, професіонал) і начальник відділу охорони праці (код КП 1232. керівник). Якщо проаналізувати зміст завдань і обов'язків, викладених у двох однойменних параграфах (28 і 51) розділу 1 «Професії керівників, професіоналів, спеціалістів і технічних службовців, які є загальними для усіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі — Довідник), вип. 1, стає очевидним, що за їх значної схожості у них є одна принципова відмінність. Інженер не повинен ухвалювати самостійних рішень, він не Є організатором, а лише виконавцем чужих рішень. Тоді як начальник відділу покликаний самостійно ухвалювати рішення, організовувати й керувати. В умовах порівняно невеликого підприємства хто зможе керувати службою охорони праці, що складається з єдиного інженера з охорони праці? Роботодавець, якому останній підпорядкований   безпосередньо? Але цє стосується лише адміністративних функцій. У методичному, функціональному плані роботодавець не може керувати службою охорони праці, оскільки він не має відповідної професійної підготовки, не володіє у повному обсязі вимогами всіх необхідних нормативно-правових актів з питань охорони праці. Тому у випадку, коли функції служби охорони праці на підприємстві доручено інженерові з охорони праці, одержуємо і службу, і інженера без функціонального керівництва. Важливо тс, що юридично у цьому випадку інженер з охорони праці не несе відповідальності за організацію роботи своєї служби, за ухвалювані рішення. Навряд чи такий стан справ може влаштувати грамотного, вдумливого роботодавця.
Упевнений, що правильнішим буде варіант, коли службу охорони праці, що складається з одного працівника, представлятиме її керівник. Тепер логічно постає запитання: як повинна правильно називатися професія, посада керівника служби охорони праці?
З одного боку, існує вимога про те, що всі професійні назви робіт повинні відповідати Класифікаторові. З іншого — існує вимога ст. 15 Закону: «Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою... прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб». Якщо в структурі підприємства є конструкторський або технологічний відділ, то виконати дві згадані вимоги просто. У цьому випадку посада керівника служби, що цікавить нас, співпадатиме з назвою § 51 Довідника: «начальник відділу охорони праці». Наявність іншого набору основних виробничо-технічних служб на підприємстві призводить до виникнення наступного запитання: як згідно з вимогами нормативно-правових актів повинна називатися посада керівника служби охорони праці невеликого підприємства, що має у числі своїх основних виробничо-технічних служб тільки цехи і бюро? Не беруся з повною впевненістю відповісти на це запитання, тому сподіваюся на підказку відповідних спеціалістів Держгірпромнагляду.
Нарешті ми дісталися до вирішення основної проблеми цих нотаток. Який нормативно-правовий акт брати за основу розділу «Завдання та обов'язки» посадової інструкції керівника   служби   охорони праці, що складається з однієї людини, тобто на невеликому підприємстві? Відповідь лежить на поверхні — це кваліфікаційна характеристика єдиного керівника служби, що цікавить нас, яка є у Довіднику,— начальника відділу охорони праці. Але це один бік проблеми. А інший — керівник служби, що представляє у своїй особі всю службу охорони праці підприємства, зобов'язаний дотримуватися такого незаконного нормативно-правового акта з охорони праці, як Типове положення. Для розробки його посадової інструкції, що спирається на положення обох вказаних нормативно-правових актів, необхідно їх співставити й проаналізувати, якою мірою вони відповідають і доповнюють один одного. З цією метою можна скласти таблицю, у лівому стовпчику якого представлено пункти трьох розділів Типового положення (основні завдання, функції та права працівників служби охорони праці), а у правому — відповідні виписки з розділу «Завдання та обов'язки» § 51 «Начальник відділу охорони праці» Довідника. З міркувань економії місця таблицю тут наводити не будемо (зацікавлений читач може здійснити цю процедуру самостійно). Зупинимося лише на основних невідповідностях, які виявилися завдяки запропонованому сні вставленню.
1.  З яких міркувань у «Завданнях та обов'язках» начальника відділу (Довідник) чотири рази зустрічаються повтори (про контроль виконання приписів органів державного контролю; про надання методичної допомоги керівникам підрозділів підприємства під час розробки та перегляду інструкцій з охороні праці; про забезпечення проведення інструктажів (навчання); про контроль своєчасності проведення перевірок, обстежень і випробувань устаткування)? Для кращої «засвоюваності»? Не дарма говорять, що повторення — мати навчання. У нормативно-право-вих актах це неприпустимо.
2.  Чому серед переліку завдань і обов'язків керівника служби охорони праці (Довідник) абсолютно відсутня навіть згадка про такий важливий напрям, як розробка системоутворюючих документів та ефективної системи управління охороною праці (СУОП) на піднрік мстві? 1 Ісзрозуміло.
3.  Чому в обох документах (Типове положення і Довідник) значно звужено коло осіб, яким проводиться вступний інструктаж? Згідно з вимогами п. 6.3 НПАОП 0.00-4.12-05 (Типове положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці), вступний інструктаж з охорони праці, крім працівників підприємства, проводиться з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і перуть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства, а також з екскурсантами.
4.   У Довіднику згадано не всі функції, які виконує керівник служби охорони праці під час розробки нових і перегляду старих інструкцій з охорони праці. Згідно з п. 4.3.5 НПЛОП 0.00-4.15-98 (Положення про розробку інструкцій з охорони праці), він не тільки надає відповідну методичну допомогу розробникам, але й здійснює систематичний контроль за своєчасною розробкою нових і відповідності чинних на підприємстві інструкцій, вимогам чинного законодавства.
5.   Безліч запитань викликають формулювання багатьох фраз «Завдань та обов'язків» начальника відділу (Довідник), які повністю або частково суперечать вимогам інших нормативно-правових актів.
5.1. Як може начальник відділу охорони праці забезпечити проведення повторних інструктажів працівникам, якщо безпосередні керівники робіт (начальники структурного підрозділу, майстри), які повинні їх проводити, не перебувають у його безпо-середньому підпорядкуванні і п. 6.8 НІІАОІІ 0.00-4.12-05)?
5.2. Неправомірним є вимагати від нього організовувати вивчення умов праці на робочих місцях. Якщо під вивченням умов праці на робочих місцях мається на увазі атестація останніх, то її організовує не служба охорони праці. Бере (п. 3.12 Типового положення (участь — згоден!
5.3. Не повинен він інформувати працівників від імені роботодавця про стан умов праці на робочому місці, а також про вжиті заходи для захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів. (Інакше це буде спроба зобов'язати начальника відділу виконувати функції, не передбачені Типовим положенням, і порушити п. 5.5 останнього). На практиці він фізично позбавлений можливості виконати цю вимоіу. Повинні робити і роблять це керівники, спеціалісти зовсім іншої служби — персоналу або кадрів. Перша зустріч працівника, якого приймають на роботу, з керівником (спеціалістом) служби охорони праці відбувається на вступному інструктажі, коли у працівника на руках вже є документ (запис про прийняття), у якому перераховано всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що є на його майбутньому робочому місці, а також стоїть його підпис, що означав його згоду працювати у перерахованих умовах. Як відомо, вступний інструктаж проводиться усім особам за єдиною програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва (п. 6.3 НПАОП 0.00-4.12-05). Ще раз і детальніше з умовами праці на конкретному робочому місці працівник буде ознайомлений під час проведення первинного інструктажу за чинними на підприємстві інструкціями з охорони праці (п. 6.4 НПАОП 0.00-4.12-05), кожна з яких повинна містити характеристику основних небезпечних і шкідливих виробничих факторів для даної професії (виду робіт), особливості їх впливу на працівника (п. 2.5 НПАОП 0.00-4.15-98).
5.4. Слова (Довідник) «бере участь в аналізі причин виробничого травматизму,  професійних захворювань, у розробці заходів щодо їх запобігання та усунення» не відповідають тій ролі, яку відіграє керівник служби охорони праці у розслідуванні нещасних випадків на виробництві, оскільки саме він є головою комісії з розслідування нещасного випадку і тому домінує у цьому процесі (п. 11 НПАОП 0.00-6.02-04, Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві). На практиці саме він є автором акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5 і акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, у яких є пункти про причини нещасного випадку і про заходи щодо їх усунення.
5.5. Не може він забезпечувати проведення навчання та перевірку знань з питань охорони праці, оскільки він повинен лише брати участь у цьому процесі (п. 3.12 Типового положення). Організацію навчання та перевірку знань з питань охорони праці працівників, у тому числі й під час професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації на підприємстві, здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким роботодавець доручив організацію цієї роботи (п. 3.3 НПАОП 0.00-1.12-05).
5.6. Не повинен він організовувати проведення перевірок, обстеження технічного стану будівель, споруд, оскільки обов'язки щодо нагляду за експлуатацією будівель і споруд повинні покладатися на спеціальну службу — службу нагляду за експлуатацією будівель і споруд підприємства або на відділ капітального будівництва, будівельну групу, а також на відповідні експлуатаційні служби: відділ головного енергетика, транспортний відділ тощо, які у своїй роботі повинні керуватися Правилами обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд (п. 2.2.21 НПАОП 45.2-4.01-98, Положення про безпечну і надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд).
5.7. Пропонована функція з контролю за правильністю складання заявок відсутня у Положенні про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (наказ Держгіриромна-гляду від 24.03.2008 р. № 53). Він повинен здійснювати контроль за забезпеченням працівників відповідно до законодавства спецодягом, спецв-зуттям та іншими засобами індивідуального і колективного захисту, мийними та знешкоджувальними засобами (п. 3.14 Типового положення) та їх правильним застосуванням. Давайте ще спробуємо навісити на керівника служби охорони праці контроль за правильністю складання заявок на безпечний інструмент, нешкідливі матеріали тощо. Що мається на увазі під правильністю заявки? її орфографія, пунктуація чи діловодство?
Оцінюючи в цілому зміст «Завдань та обов'язків» § 51 «Начальник відділу охорони праці» Довідника, слід зазначити, що їх перелік за обсягом значно (на 2/5) коротший за те, що передбачено Типовим положенням для всієї служби охорони праці, а правомочність, точність формулювань не відповідає вимогам багатьох нормативно-правових актів (див. вище пп. 1—5). Кажучи про «добротність» викладення параграфа, як не пригадати популярні слова відомого російського політика: «Хотіли як краще. Вийшло як завжди!».
На мій погляд. Типове положення є більш послідовним, об'ємним і докладним нормативно-правовим актом, на який необхідно спиратися під час розробки посадової інструкції керівника служби охорони праці. Сподіваюся, що запропонована порівняльна оцінка двох нормативно-иравових актів послужить хорошою підмогою керівникам служб охорони праці та кадрів у розстановці пріоритетів під час розробки вказаної посадової інструкції. Навіть загальний огляд цих двох документів дає змогу судити про те, наскільки складним і об'ємним документом повинна бути ця посадова інструкція. Адже ще у ній додатково потрібно відобразити ті конкретні завдання, обов'язки керівника служби охорона праці, що враховують специфіку й особливості конкретного виробництва, підприємства.
За своїм обсягом кваліфікаційну характеристику начальника відділу охорони праці можна прирівняти до характеристики головного інженера, головного конструктора та деяких інших керівників служб підприємства. З цього випливає, що спеціаліст з охорони праці повинен мати ґрунтовну технічну, правову, економічну та організаційну підготовку.

---

---

---