У посібнику розглянуто ризики діяльності працівників гуманітарної сфери, зокрема вплив на людський організм високочастотних електромагнітних полів (що виникають при використанні мобільних телефонів, комп’ютерів, оргтехніки); залежності від стимуляторів розумової діяльності. Надано увагу захисту гумамтарія та продукту його праці технічними, соціальними, привовими i організаційними методами.

---

Від фахового редактора

Охорона праці розв’язує два завдання. Одне з них — інженерно-технічне, яким передбачається запобігання небезпечним подіям під час трудового процесу; друге — соціальне, пов’язане з компенсацією матеріальної та соціальної шкоди, заподіяної нещасним випадком або роботою в несприятливих умовах, тобто захист працівника та його прав. Тому розглядати охорону праці слід не як додаток до небезпечних технологічних процесів, роботи на травмонебезпечному обладнанні чи зі шкідливими речовинами, а як самостійну галузь, сферу діяльності, покликану запобігати травмам, хворобам, людським жертвам, а отже, зменшенню соціальної напруженості у суспільстві.
Одним з перших законодавчих актів, прийнятих незалежною Україною у 1992 році, став Закон "Про охорону праці”, яким визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров’я в процесі трудової діяльності та принципи державної політики у цій сфері.
 Ним регулюються відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлюється єдиний порядок організації охорони праці в країні. На шляху до Європейського Союзу Україна взяла на себе зобов’язання щодо приведення національного законодавства у відповідність із законодавством ЄС. Із цією метою розроблюють нові нормативно-правові акти, вносять зміни до чинних нормативних актів, у 2002 р. прийнято нову редакцію Закону "Про охорону праці”.
Серед змін, внесених до Закону України "Про охорону праці”, є й така, що безпосередньо стосується діяльності людей, зайнятих у гуманітарній сфері. У новій редакції закону термін "охорона праці” визначається як система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності”. Хоча різниця у порівнянні з попереднім визначенням, здавалось би, зовсім несуттєва (слово "праці” замінено словами "трудової діяльності "), для людей, зайнятих у гуманітарній сфері, і в першу чергу для людей творчих професій, вона має ключове значення. Під трудовою діяльністю розуміється не лише праця в класичному її розумінні, тобто процес, що відбувається між людиною і природою з використанням певних знарядь, протягом якого людина впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб, а будь-яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства. Отже, якщо поет, артист, митець, балерина творить художній образ, будучи у трудових відносинах з якоюсь фізичною чи юридичною особою, на них розповсюджується дія закону про охорону праці. І навіть у тому разі, коли працівник залучається для виконання якоїсь роботи, не передбаченої трудовою угодою, або ж сам працівник за власною ініціативою виконує дії в інтересах підприємства, установи чи організації, законодавство про охорону праці захищає його інтереси.
Інша річ, що небезпечні та шкідливі чинники (фізичні, хімічні, біологічні та ін.) діють на людину незалежно від того "гуманітарій” вона чи "технар”, чоловік чи жінка, доросла людина чи дитина, перебуває вона в трудових відносинах з тим, хто зацікавлений у виконанні цієї роботи, чи ні, але соціальна та інша відповідальність у разі настання травми, захворювання чи смерті виконавця роботи в таких випадках регулюється по-різному. Звичайно, ступінь впливу багатьох небезпечних та шкідливих чинників суттєво залежить від віку, статі, стану здоров’я тієї особи, на яку вони діють, та в цьому разі йдеться не про це.
    Цивілізована держава турбується про всі групи населення, але можливості її обмежені, а тому піклування про дітей в першу чергу покладається на їхніх батьків, нормальні умови побуту повинні забезпечувати комунальні служби, відповідальність за умови та напруженість навчання школярів і студентів покладається на керівників закладів освіти, а відповідальність за умови й безпеку праці найманих працівників — на роботодавця. Лише остання сфера і є сферою застосування законодавства про охорону праці, складовою частиною якого є Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Заодно слід пам’ятати, що страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є складовою частиною іншого правового механізму — законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Механізм соціального страхування в нашій країні перебуває на стадії становлення, і не всі, навіть ті, кому, як то кажуть,  "за штатом належно знати”, тобто різного рангу чиновники, добре з ним ознайомлені. Дуже часто, на жаль, вони також мало знайомі й з іншими складовими охорони праці — виробничою санітарією, виробничою безпекою, пожежною безпекою на виробництві, не можуть визначити наявність небезпечних та шкідливих чинників під час здійснення тієї чи іншої діяльності, не обізнані з нормативною базою, правилами захисту від їхньої негативної дії.
З урахуванням останнього велика роль в ознайомленні всіх громадян країни з цими питаннями належить навчальній дисципліні "Охорона праці”, законодавчо визнаній як нормативна у вищій школі, тобто обов’язкова для вивчення в усіх вищих навчальних закладах. "Охорона праці” як навчальна дисципліна відіграє подвійну роль у процесі підготовки фахівців різних галузей — вона сприяє гуманітаризації освіти у технічних навчальних закладах і технізації освіти у гуманітарних. Навчальний посібник, який Ви тримаєте у руках, на нашу думку, сприятиме виконанню цієї подвійної ролі. Хоча автор задумав його для навчання студентів гуманітарної сфери, що видно з назви посібника і нестандартної спрощено-гумористично-розважально-пізнавальної форми викладення матеріалу, не притаманної для технічних навчальних закладів, його можна буде використати і в останніх. Саме така форма викладення матеріалу, яка нині широко використовується у популярних виданнях, що стосуються комп’ютерних технологій, програмування тощо, в стилі, притаманному сучасній студентській молоді, безперечно сприятиме популяризації цієї дисципліни, хоча, з іншого боку, несе загрозу її вульгаризації. Вважаю, що автор вдало розв’язав цю проблему, популярно викладаючи технічні питання, які можуть бути складними для студента-гуманітарія, і в той же час наводить багато фактів і жартів, які зацікавлять не лише студента-технаря, а і його викладача.

---