О.Єлін (ФГУ ВНДІОЕТ)
Зараз важко виділити таку сферу життя людей, в якій не використовувалися б електротехнічні й радіоелектронні технології. Розвиток побутової та виробничої техніки, оснащеної електроспоживаючими системами, створює складне навколишнє оточення. Необхідність захисту людини від енергетичних впливів, обумовлених техногенними факторами, пов'язана з тим, що оточуючі нас електромагнітні поля перевищили природний фон Землі в тисячі і десятки тисяч разів. При цьому різко розширився їхній частотний діапазон. У результаті організм людини змушений «працювати» не в оптимальних, а в дуже жорстких умовах. Розвиток комп'ютерів і інформаційних технологій привів до надзвичайно швидкого росту глобальних комп'ютерних інформаційних мереж. Починаючи з 1998 р. обсяг Інтернет-ресурсів у світі щорічно збільшується в 2 рази. За станом на 2002 р. міжнародна мережа Інтернет мала понад 500 млн користувачів, а до 2005 р. їхня кількість перевищила вже 1 млрд людей. Понад 500 млн комп'ютерів, наявних на робочих місцях у світі, наносять шкоду здоров'ю користувачів і є причиною різкого зростання «комп'ютерних» захворювань. Це обумовлено не тільки особливостями складного електронного пристрою, що генерує усередині й навколо себе цілий спектр електричних сигналів різної частоти та інтенсивності, -електромагнітні поля, але й ергономічною специфікою умов праці, а також масовістю контингенту користувачів ПЗВМ, у тому числі дітей, чий організм найбільше піддається впливу несприятливих .факторів. Робота на комп'ютері вимагає постійної психоемоційної, зорової та м'язової напруженості, зосередженості, зібраності й уваги. Комп'ютерна техніка в умовах експлуатації (в умовах реально існуючої електромагнітної перешкоджаючої обстановки) найчастіше не забезпечує необхідних технічних характеристик. Через нестиковку в нормативних і керівних документах різних відомств проблеми в експлуатації виникають навіть із тими технічними засобами, котрі успішно пройшли сертифікацію на електромагнітну сумісність за вимогами чинних російських і міжнародних стандартів. Статистика Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) показала: при роботі на комп'ютерах зір дітей погіршується зі швидкістю 1 діоптрія на рік. Якщо в 5-6 класах дитина сяде за комп'ютер, вона закінчить школу «очкариком». У 10-літньої дитини зміни в крові та сечі з'являються через 15-20 хв. після початку роботи на комп'ютері, у 16-літньої - через 30-40 хв. Ці зміни наближають склад крові до складу крові онкологічних хворих. Робота на комп'ютері вже через 2 години впливає на організм дорослої людини, викликаючи зміни в крові, а також в імунній, генетичній і ендокринній системах. Особливо згубно електромагнітна радіація впливає на вагітних, дітей і підлітків. Обстеживши 1583 вагітних жінок, фахівці США виявили, що у жінок, які проводять близько 20 годин на тиждень за дисплеєм, кількість викиднів у перші три місяці вагітності в 2 раза вища, ніж у жінок, які працюють в інших умовах. Учені Швеції виявили, що у жінок-операторів, працюючих за комп'ютером, у 1,5 рази частіше трапляються викидні й у 2,5 рази вище ризик народження дітей з уродженими вадами розвитку: порушеннями центральної нервової системи, хворобами серцево-судинної системи. Після 3-4 годин роботи на комп'ютері у користувача накопичується втома, знижується увага і збільшується кількість помилок, що абсолютно не припустимо, наприклад, для диспетчерів авіа- і залізничних ліній, співробітників банків і страхових компаній, енергетиків, зв'язківців ін. Це приводить у гіршому випадку - до надзвичайних подій на транспорті й у промисловості, а в кращому - до зниження ефективності бізнесу й значному зменшенню прибутку. У США ще в 1991 р. були опубліковані дані досліджень про те, що діти, які надмірно захоплюються відеоіграми, з великою ймовірністю ризикують занедужати лейкозом. У жінок, що працюють за монітором ПК 2...6 годин на добу, функціональні порушення нервової системи спостерігаються в середньому в 4,6 рази частіше, ніж у контрольних групах (тобто у жінок того ж віку, які живуть у тих же умовах, але не працюють із ПК), хвороби серцево-судинної системи - у 2 раза, хвороби верхніх дихальних шляхів - у 1,9 рази частіше, хвороби опорно-рухового апарату — у 3,2 рази частіше. Результати досліджень, проведених Центром електромагнітної безпеки (м. Москва) у 1998-2000 рр, показали, що лише 15 % перевірених ПК цілком відповідають положенням міжнародних норм, 31 % - частково, а 54 % - не відповідають міжнародним стандартам. Потрібен безумовний захист як користувача, так і оточуючих людей, оскільки інтенсивність випромінювання збоку й позаду монітора не тільки не менша, ніж попереду від екрана, але іноді навіть більша. Якщо комп'ютер не оснащений спеціальними захисними засобами, то наслідки роботи з ним можуть бути дуже сумними: у 60 % користувачів спостерігаються захворювання та хвороби серцево-судинної системи, у 40 % - захворювання шлунково-кишкового тракту, у 10 % - шкірні захворювання. Сьогодні вплив електромагнітних полів (ЕМП) через їхню велику поширеність і непередбачуваність віддалених наслідків є більш небезпечним, ніж радіаційний вплив. Електромагнітне забруднення навколишнього середовища переходить у розряд глобальних проблем, що стоять перед людством. Фахівці ВООЗ офіційно визнають, що ЕМП є однією з головних загроз для здоров'я людства. Серйозною проблемою є поширення стільникових телефонів і різноманітних ігрових приставок. Зараз у світі більше 800 млн осіб користуються стільниковими телефонами (за прогнозами, у найближчі 5 років їхнє число досягне 1,4 млрд), діють десятки тисяч ретрансляційних станцій. Необхідно знати, що несе в собі черговий подарунок технічного прогресу. За даними учених, порівняно з будь-якою іншою технікою (ТВ, електроплитою і навіть комп'ютером) мобільний телефон є більше шкідливим, через те, що створює в момент розмови високий рівень потоку електромагнітних випромінювань (ЕМВ) поблизу голови: середні рівні щільності потоку потужності на відстані 5 см від антени в 5... 10 разів більші за щільність теплового потоку Сонця в ясний день на широті Москви. Низькочастотний сигнал батареї електроживлення - близько 2 Гц, а пікова величина створюваного цим сигналом магнітного поля -приблизно 6 мкТл (при нормі до 0,2), а це - майже ЛЕП на поясі. Сигнал мобільного радіотелефону проникає в мозок на 37,5 мм. Із винаходом цієї «зручності» відзначено потужний сплеск ракових захворювань. Проведені в Норвегії та Швеції опитування 20 тис. користувачів стільникових телефонів виявили тенденцію до збільшення скарг на головний біль, втому. Час і кількість переговорів впливали на виразність цих скарг. Дослідження в Росії показали безумовний вплив працюючого радіотелефону на кришталик ока, склад крові й статеву функцію дрібних тварин (мишей і пацюків), причому ці зміни мали необоротний характер при тривалому (більше, ніж два тижні) впливі. Електромагнітні випромінювання стільникових телефонів сприяють розвиткові онкології, можуть стати причиною безплідності, імпотенції у чоловіків, відхилень у нервовій та імунній системах, порушенням слуху, головного болю тощо. Експерт Комітету з екології Державної Думи Російської Федерації, кандидат фізико-математичних наук А.Ю. Сомів доводить, що з 32-х перевірених ним стільникових телефонів жоден не відповідає заявленим критеріям безпеки. У ВООЗ вважають, що електромагнітне забруднення навколишнього середовища (електронний смог) є головною загрозою для здоров'я людства. На думку її експертів, рівень забруднення навколишнього середовища електромагнітними випромінюваннями характерний для нинішнього забруднення його шкідливими хімічними речовинами і при існуючих темпах росту кількості та потужності джерел ЕМВ у найближчий час може перевершити його. На офіційну думку фахівців ВООЗ мобільний телефон не рекомендується використовувати дітям до 16 років і вагітним жінкам. Людям із кардіостимулятором необхідно стежити, щоб телефон розміщувався не ближче 15 см від серця; їм не слід носити мобільник на лівій стороні (у кипіені, сумці, на руці). Всі інші особи можуть розміщати стільниковий телефон де завгодно, аби подалі від голови. Уряд Англії не рекомендує користуватися радіотелефоном дітям, установивши «віковий ценз». Електромагнітні поля антропогенного походження відносять до числа сильнодіючих екологічних факторів, що приводять до катастрофічних наслідків для всього живого. Особливо різко напруженість полів зростає поблизу ЛЕП, радіо- і телестанцій, засобів радіолокації та радіозв'язку (у тому числі мобільної й супутникової), різних енергетичних й енергоємних установок, міського електротранспорту. Результатом тривалого впливу ЕМВ навіть відносно низького рівня можуть бути онкологічні захворювання, зміни поведінки, втрата пам'яті, хвороби Паркінсона й Альцгеймера, синдром раптової смерті зовні здорової дитини, пригнічення статевої функції і багато інших станів, включно з підвищеним рівнем самогубств у великих містах. Електромагнітні випромінювання всіх приладів на планеті, створених людиною, перевищують рівень природного геомагнітного поля Землі в мільйони разів, причому діють вони комплексно. Від ЕМВ, насамперед, страждає головний мозок (результати досліджень учених США показують, що рак мозку в 13 разів частіше трапляється в електриків, ніж у людей інших професій). Люди, які працюють в електромагнітному полі високовольтних кабелів, мають у 5...8 разів більше шансів захворіти на лейкемію. Також установлено, що ракові клітини, піддані випроміненню в 60 Гц, починають рости у 6 разів швидше ніж звичайно. Величина напруженості електромагнітного поля вища 0,2 мкТл, як стверджують учені, уже вважається шкідливою. Середні значення в приміських електричках складають 150 мкТл, а в тролейбусах і трамваях -близько 250 мкТл. Найбільші коливання магнітного поля в метро (150...200 мкТл на платформі при відправленні потяга). У самому вагоні метро магнітне поле є ще сильнішим - приблизно 350...450 мкТл, тобто в 2...З раза більшим, ніж у наземної електрички. Машиністи електровозів і їхні помічники страждають на гіпертонію й ішемічну хворобу в 2 рази частіше за своїх колег, які працюють на електричках, де двигуни розташовані по-іншому. Учені з Інституту У. Хьюза (м. Сент-Пол, США), спостерігаючи дію електромагнітних полів на живу клітину, виявили, що гени, які провокують лейкемію, за 10 хв. впливу стали активнішими в декілька разів. Випромінювання ЕМВ не поступаються за своєю винищувальною силою радіації й хіміотерапії. Учені цього Інституту стверджують, що нас може спіткати доля динозаврів, і трапиться це не через ядерну зброю, забруднення або гіподинамію. Згубними для людей можуть стати, насамперед, комп'ютери, телевізори, стільникові телефони, НВЧ-пічки, електроплити, пилососи таміксери - одним словом, усі чудесні винаходи, що генерують сильні ЕМВ. Щоб цього не сталося, нам необхідно активізувати науково-дослідні роботи в сфері оцінювання впливу виробничих факторів на організм працівників різних професій. Необхідно розмежувати наявні професії й види робіт за ступенем їхнього ризику, виявити серед них найбільш небезпечні, виробити технічні й організаційні заходи для зниження ступеню впливу шкідливих факторів. Про це повинні дбати не тільки учені, які працюють в сфері безпеки, охорони праці та здоров'я, але і роботодавці, які залучають співробітників для виконання робіт за наявності вищезазначених факторів. На сьогодні промисловістю освоєні і випускаються в необхідній кількості засоби індивідуального захисту, здатні забезпечити зниження впливу небезпечних і шкідливих факторів на організм працівників. Зараз науково-дослідні роботи з пошуку та розробки ефективних засобів колективного захисту від можливого впливу електромагнітних полів і випромінювань, їхнього впливу на організм користувачів ведуться розрізнено. Зусилля наукових колективів і учених-ентузіастів повинні бути об'єднані єдиною комплексною програмою, мета якої - системний підхід у вирішенні найбільш гострих проблем, пов'язаних з усуненням або зниженням ризику від можливого впливу електромагнітних полів і випромінювань не тільки на виробництві, але й у побуті. На законодавчому рівні необхідно прийняти відповідні акти, що зобов'язують розробників і виробників технічних засобів гарантувати відповідність величин впливу таких полів і випромінювань діючим гігієнічним нормативам.
З журналу «Охрана труда и социальное страхование», № 5, 2007
|