Працівники певних професій відповідно до чинного законодавства з охорони праці повинні забезпечуватися спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту. Обов’язок щодо такого забезпечення покладено на роботодавців.
Спецодяг:
оформлення та облік Чи
обов’язково видавати спецодяг? Обов’язковість видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту (далі – спецодяг) на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці передбачено ст. 163 КЗпП. Зокрема, в ній зазначено:
«На роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних• умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту».
(• У ст. 8 Закону про охорону праці застосовується ширше поняття «метеорологічні умови».
Аналогічну вимогу містить і ст. 8 Закону про охорону праці.
Більше того, придбання, комплектування, видачу та утримання спецодягу відповідно до нормативно-правових актів про охорону праці та колективного договору зобов’язаний забезпечити за свій рахунок роботодавець в особі власника чи уповноваженого ним органу (ст. 8 Закону про охорону праці). Отже, спецодяг у межах установлених норм видавати обов’язково.
Чи можна
працівникам просто виплачувати вартість спецодягу?
Відразу відповідаю – ні. Таке обмеження встановлено ст. 164 КЗпП:
«Видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється».
Однак у випадку, якщо працівник через порушення встановленого нормами терміну видачі спецодягу та інших засобів індивідуального захисту (далі – ЗІЗ) був змушений придбати їх за власні кошти, роботодавець повинен компенсувати працівнику витрати на придбання таких засобів (ст. 164 КЗпП і ст. 8 Закону про охорону праці).
Для цього працівнику на ім’я директора (приватного підприємця) необхідно написати заяву на відшкодування вартості спецодягу і додати документи, що підтверджують понесені витрати (краще оформити їх авансовим звітом). Більше того, звертаємо увагу, що вартість спецодягу, придбаного за свій рахунок, має бути компенсовано і за відсутності у працівника підтверджуючих документів (наприклад, засоби придбано на ринку).
Така норма міститься в п. 3.4 Положення про спецодяг:
«За відсутності документів, що підтверджують ціну, компенсація витрат здійснюється за роздрібними цінами підприємства-виробника. Вартість ЗІЗ° уточнюється бухгалтерією підприємства. Якщо витрати перевищують роздрібні ціни, компенсацію різниці може бути виплачено, якщо це застережено в колективному договорі».
(° У всіх нормативно-правових документах спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту скорочуються як «ЗІЗ».
Приклад 1. Сортувальник паперового виробництва придбав на ринку за свій рахунок бавовняний халат за 15 грн. Підтверджуючі документи відсутні. Відпускна ціна такого халата на підприємстві-виготівнику становить 12 грн. Колдоговором виплату компенсації різниці вартості спецодягу не передбачено.
1. Працівник складає заяву на компенсацію вартості спецодягу. У ній зазначаються місце придбання (ринок), ціна придбання (15 грн.) і факт відсутності підтверджуючих документів.
2. Керівник ставить на заяві резолюцію «Задовольнити згідно з чинним законодавством» і передає заяву до бухгалтерії.
3. Відповідальний працівник бухгалтерії перевіряє наявність підстав для видачі спецодягу, з’ясовує ціну бавовняного халата у підприємства-виробника (12 грн.).
4. Працівнику підприємства видається компенсація вартості спецодягу в 12 грн., оскільки в колдоговорі не передбачено компенсації різниці між фактичною ціною придбання та роздрібною ціною підприємства-виготівника.
У той же час вважаємо: якщо працівник пред’явить документ, що підтверджує понесені витрати (квитанцію, закупівельний акт), то навіть у разі перевищення вартості спецодягу над цінами підприємства-виробника працівнику слід компенсувати повну вартість спецодягу згідно з підтверджуючими документами.
Якщо спецодяг зносився передчасно? У разі дострокового (передчасного) зносу спецодягу та інших ЗІЗ не з вини працівника роботодавець зобов’язаний замінити їх за свій рахунок. Отже, в цьому випадку спецодяг має видаватися понад установлені норми. Факт передчасного зносу має бути зафіксовано актом спеціально створюваної комісії, яка й повинна винести рішення про заміну спецодягу. Рішення комісії затверджується керівником (приватним підприємцем). І звичайно такий спецодяг має бути повернено.
Чи можна
видавати спецодяг понад норми? Так, можна. Жодних обмежень із цього приводу чинне законодавство не містить. Більше того, все тією ж ст. 8 Закону про охорону праці передбачено, що роботодавець може відповідно до колективного договору додатково, понад установлені норми, видавати працівнику певні засоби індивідуального захисту (спецодяг), якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
Також зауважимо, що в Положенні про спецодяг зазначається, що затверджені норми видачі визначають для роботодавця обов’язковий мінімум безплатної видачі спецодягу та інших ЗІЗ.
А якщо на підприємстві лише один працівник здійснює роботу, виконання якої передбачає видачу йому спецодягу? Такі питання застерігаються в типових (галузевих) нормах видачі спецодягу. Наприклад, у Типових нормах безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам автомобільного транспорту, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 20.10.98 р. № 207, зазначено таке. Вони поширюються на всі автотранспортні, авторемонтні та шиноремонтні підприємства та організації, а також підприємства, до складу яких входять транспортні цехи, дільниці, майстерні, гаражі тощо. Отже, якщо на підприємстві іншої галузі є гараж, то працюючі в ньому особи повинні забезпечуватися спецодягом згідно із зазначеними нормами.
Зберігання та видачу спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту необхідно провадити відповідно до Положення про спецодяг. У ньому на особливу увагу заслуговує п. 3.2:
«ЗІЗ, що видаються працівникам, вважаються власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню при: звільненні, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу, для якої видані засоби індивідуального захисту не передбачено нормами, а також після закінчення термінів їх носіння замість одержуваних нових ЗІЗ».
Який одяг
належить до спецодягу? Зупинимося
на наступному важливому запитанні: який одяг належить до спеціального? До мене
часто надходять запитання такого змісту: чи можна формений або фірмовий одяг
віднести до спеціального? Розглянемо, як класифікується одяг, що надається
працівникам
Вид забезпечення працівників
| На підставі чого надається | На підставі чого класифікується | Спеціальний одяг | Обов'язковість надання передбачено ст. 163 КЗпП і
ст. 8 Закону про охорону праці | Одяг (взуття) відноситься до спеціального, якщо його
видачу для певного виду робіт або професій передбачено Типовими нормами
безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ (зазначено у
відповідному переліку) | Спеціальне взуття | Засоби індивідуального захисту | Формений одяг* |
Обов'язковість забезпечення передбачено п. 9 Правил торгівлі продтоварами і
п. 1.9 Правил торгівлі непродтоварами
ії
| Одяг (взуття) відноситься до форменого, якщо його
призначено для дотримання санітарних вимог, що висуваються до виду діяльності
чи профес | Фірмовий одяг** |
Може надаватися для присвоєння такому суб'єкту вищої категорії класності (як
правило, використовується з рекламною метою для формування іміджу і
торговельної марки)
| Одяг (взуття) можна віднести до фірмового, якщо його
елементи є одними зі складових, що формують стиль підприємства (магазину,
виробника тощо). Тобто фірмовим може вважатися одяг (взуття), що має
символіку такого підприємства, зображення його товарного знака, виконана у
його фірмовій кольоровій гаммі, що підкреслює його стилістичний образ | | | |
* У межах
цієї статті не розглядаються питання про формений одяг посадових осіб органів
державної влади та осіб, які перебувають на державній службі. Наприклад,
формений одяг мають особи начальницького та рядового складу органів внутрішніх
справ, митної служби тощо. Вигляд і перелік такого форменого одягу
установлюються КМУ.
** На мою думку, є різновидом форменого одягу. Отже,
поняття «спецодяг» не можна ототожнювати з поняттями «формений одяг» та
«фірмовий одяг». Оскільки спецодяг, формений (фірмовий) одяг видаються
конкретним працівникам, подивимося, як їх видача пов’язана з фондом оплати
праці (див. табл. ). Складові елементи ФОП | Класифікація виду доходу згідно з
Інструкцією № 5 | підпункт | опис |
Фонд додаткової заробітної плати
| 2.2.11 | Вартість безплатно наданого працівникам форменого
одягу, обмундирування, які можуть використовуватися поза робочим місцем та
залишаються в особистому постійному користуванні, або сума знижки у разі
продажу форменого одягу за зниженими цінами | Інші
виплати, що не відносяться до фонду оплати праці | 3.19 | Вартість виданих згідно з діючими нормами спецодягу,
спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту або відшкодування витрат
працівникам за придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального
захисту в разі невидачі їх адміністрацією |
Отже,
вартість спецодягу, що надається працівникам, до фонду оплати праці не
включається (навіть наданого понад установлені норми***). А вартість форменого
одягу (у тому числі фірмового) до фонду оплати праці включається. Отже, поняття
«формений» та «фірмовий» одяг тотожні для цілей включення вартості того й
іншого одягу до фонду оплати праці і до сукупного оподатковуваного доходу
працівників при його видачі. (*** Такого
висновку доходимо на підставі положень Закону про податок з доходів, оскільки
такий спецодяг належить до додаткових благ (див. далі).)
Далі йтиметься тільки про спецодяг, під яким, ще раз нагадаємо, розуміється
спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту.
Скільки
видавати спецодягу?
Згідно з Положенням про спецодяг спецодяг має безплатно видаватися працівникам професій та посад, передбачених у відповідних виробництвах, цехах, дільницях і видах робіт Типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту або відповідними галузевими нормами, введеними на підставі типових.
Як правило, в типових нормах (галузевих нормах) безплатної видачі спецодягу зазначаються:
– перелік професій та посад;
– найменування конкретних видів спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ, що видаються;
– термін носіння спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ (як правило, вказується у місяцях).
Спецодяг має видаватися працівникам відповідно до встановлених норм і термінів носіння незалежно від форм власності та галузі виробництва, до якої належать ці виробництва, цехи, дільниці та види робіт.
Нижче наведено документи, якими затверджено норми видачі спецодягу для окремих видів діяльності та професій (див. табл. ).
Таблиця
Посади та професії галузей народного господарства чи окремих виробництв
| Документ, яким установлено типові (галузеві) норми
безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ |
Працівники установ охорони здоров'я та соціального забезпечення, медичних
науково-дослідних установ і навчальних закладів, виробництв бактерійних та
біологічних препаратів, матеріалів
| Затверджено постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від
18.08.80 р. № 241/П-9 |
Робітники та службовці наскрізних професій та посад усіх галузей народного
господарства та окремих виробництв
| Затверджено постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від
12.02.81 р. № 47/П-2 |
Робітники та службовці, зайняті на будівельно-монтажних і
ремонтно-будівельних роботах*
| Затверджено постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від
09.06.81 р. № 166/П-5 |
Робітники та службовці машинобудівних і металообробних виробництв
| Затверджено постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС у
редакції від 24.03.87 р. № 177/П-4 |
Робітники та службовці торговельно-складських підприємств, підприємств
громадського харчування, колгоспних ринків, плодоовочевих і плодопереробних
підприємств і робітники загальних професій
| Затверджено постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС у
редакції від 07.04.87 р. № 215/п-4 |
Працівники зв'язку
| Затверджено наказом Держнаглядохоронпраці від
08.07.98 р. № 139 |
Працівники харчової промисловості (олійно-жирове, спиртове, лікеро-горілчане,
пиво-безалкогольне, кондитерське, тютюнове й тютюново-ферментаційне,
парфумерно-косметичне та ефіроолійне виробництво)
| Затверджено наказом Держнаглядохоронпраці від
10.06.98 р. № 115 |
Працівники м'ясної та молочної промисловості
| Затверджено наказом Держнаглядохоронпраці від
10.06.98 р. № 116 |
Працівники сільського та водного господарства
| Затверджено наказом Держнаглядохоронпраці від
10.06.98 р. № 117 |
Працівники елеваторної, борошномельно-круп'яної та комбікормової
промисловості
| Затверджено наказом Держнаглядохоронпраці від
10.06.98 р. № 118 |
Працівники автомобільного транспорту
За
| тверджено наказом Держнаглядохоронпраці від 20.10.98
р. № 207 |
Електромонтери
| Затверджено наказом Держбуду від 28.09.99 р. № 235
(додаток 5 до Порядку, затвердженого цим наказом) |
Працівники дорожнього господарства
| Затверджено наказом Мінпраці від 28.12.2000 р. № 362
|
Працівники залізничного транспорту України
| Затверджено наказом Держнаглядохоронпраці від
21.01.2004 р. № 12 (набули чинності з 01.04.2004 р.) |
Який порядок оподаткування спецодягу? Порядок оподаткування спецодягу розглянемо в контексті таких видів податків: податку на прибуток, ПДВ і податку з доходів.
Спецодяг і податок на прибуток. Основне запитання, що цікавить платників податку на прибуток, таке: чи підлягають витрати на забезпечення працівників спецодягом включенню до валових витрат? Відразу звертаємо увагу: зазначені витрати відносяться до витрат подвійного призначення, тобто витрат, що включаються до валових тільки за певних умов. Яку ж умову встановлено щодо спецодягу? Відповідь на це запитання міститься в пп. 5.4.1 Закону про податок на прибуток, де зазначається таке: до валових витрат включаються
«...витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов’язків <...> за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України».
Кабмін, у свою чергу, дозволив користуватися для зазначених цілей типовими (галузевими) нормами та нормативами (див. «За якими нормами витрати на придбання спецодягу відносяться до валових»).
За якими нормами витрати на придбання спецодягу відносяться до валових
Витяг із розпорядження КМУ від 21.08.97 р. № 462-р
«Установити, що до валових витрат виробництва та обігу включаються згідно з підпунктом 5.4.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов’язків, а також продуктами спеціального харчування відповідно до переліку та норм, встановлених чинними нормативно-правовими актами».
Аналогічну вимогу щодо забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та ЗІЗ відповідно до встановлених норм і з віднесенням їх на валові витрати закріплено ще в одному, більш свіжому документі КМУ – Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженому постановою КМУ від 27.06.2003 р. № 994 (п. 5).
Отже, витрати на придбання та видачу працівникам спецодягу при видачі його в межах установлених типових (галузевих) норм, включаються до валових витрат**. Якщо спецодяг видається понад установлені норми, витрати на його придбання до валових витрат не включаються.
А як бути на практиці, адже відразу неможливо стовідсотково сказати, в межах чи понад норму буде видано спецодяг? Діяти можна таким чином.
При придбанні спецодягу його вартість можна відразу віднести до складу валових витрат, у разі ускладнень стверджуючи, що такий спецодяг видаватиметься лише в межах установлених норм. При цьому вартість спецодягу має відноситися до вартості запасів та підлягає перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток. У періоді придбання і в подальших звітних періодах вартість спецодягу, не виданого працівникам, шляхом проведення перерахунку за п. 5.9 зменшуватиме суму валових витрат звітного періоду і фактично до валових витрат не включатиметься.
Якщо ж в одному зі звітних періодів спецодяг буде видано понад установлені норми, для цілей оподаткування він визначається використаним не в господарській діяльності, а його вартість підлягає відображенню по графі 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» таблиці 1 додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства. Отже, зменшиться вартість запасів на початок звітного періоду, а в результаті фактично відбудеться зменшення суми валових витрат.
У той же час вважаємо, що видачу спецодягу понад установлені норми не можна віднести до терміна «безоплатно надані товари» згідно із Законом про податок на прибуток, оскільки надання спецодягу регулюється не цивільно-правовим, а трудовим законодавством. Отже, передача спецодягу понад установлені норми не є продажем товарів, і до валових доходів вартість спецодягу включати не потрібно. Більше того, уже наголошувалося, що спецодяг (навіть виданий понад установлені норми) вважається власністю підприємства, обліковується як інвентар і підлягає обов’язковому поверненню.
А якщо спецодяг і/або інші ЗІЗ зносилися достроково не з вини працівника? Як з’ясувалося, власник чи уповноважений ним орган зобов’язаний замінити їх за свій рахунок. При цьому, вважаємо, включити витрати щодо такої заміни до валових підприємство не має права. Це пов’язане з тим, що такий спецодяг видаватиметься понад установлені норми.
Спецодяг і ПДВ. Основні запитання, що цікавлять платників ПДВ, полягають у такому. Чи має підприємство право на податковий кредит щодо витрат, пов’язаних із придбанням спецодягу? Чи нараховувати ПДВ на вартість спецодягу, що видається працівнику?
Стосовно права на податковий кредит слід керуватися загальним правилом. Платник має право на податковий кредит, якщо вартість придбаних товарів (робіт, послуг) включається до складу валових витрат. Для спецодягу це правило можна перефразувати таким чином: якщо спецодяг видано в межах установлених норм, суму ПДВ, сплачену при його придбанні, можна включити до складу податкового кредиту. Відповідно суму ПДВ, сплачену у складі вартості спецодягу, виданого понад установлені норми, включати до складу податкового кредиту неправомірно. Якщо ж раніше ПДВ, сплачений при придбанні спецодягу, виданого понад норми, включався до складу податкового кредиту, то на його суму необхідно провести коригування шляхом заповнення додатка 2 «Розрахунок коригування сум ПДВ» до податкової декларації з ПДВ.
Щодо нарахування ПДВ зауважимо таке. Вважаємо, що при видачі спецодягу працівнику як у межах установлених норм, так і понад них ПДВ нараховувати не потрібно. При видачі понад норми – тому, що, як зазначалося, таку операцію не можна віднести до операції з безоплатного надання товарів.
Спецодяг і податок з доходів. Як і раніше, діє пільга, відповідно до якої спецодяг, виданий у межах установлених норм, не включається до сукупного оподатковуваного доходу працівника. Зокрема, пп. 4.3.14 Закону про податок з доходів передбачено, що не включається до складу загального місячного чи річного оподатковуваного доходу працівника вартість робочого одягу, взуття, обмундирування, засобів особистого захисту, отриманих у тимчасове користування за переліком і граничними термінами їх використання. А з цього випливає, що пільга поширюється на осіб, які:
– мають право на отримання спецодягу (для видів робіт або професій відповідним переліком установлено належний норматив спецодягу);
– перебувають у відносинах трудового найму з роботодавцем, який надає спецодяг***;
– після закінчення терміну носіння (при отриманні нового) або закінчення трудових відносин повернули спецодяг роботодавцю, котрий його видав.
Якщо хоча б одна з цих умов не виконується, вартість спецодягу підлягає включенню до сукупного оподатковуваного доходу працівника.
Що стосується переліків норм спецодягу для деяких видів діяльності та посад, то для цілей обчислення податку з доходів такий перелік має щороку встановлюватися Кабміном шляхом прийняття відповідної постанови до подання проекту Державного бюджету України на наступний рік. Якщо така постанова не приймається в зазначений термін, діють норми постанови, прийнятої для попереднього року (років).
Звертаємо увагу, що спеціального переліку норм для цілей Закону про податок з доходів Кабмін ще не затвердив. Вважаємо, що в такій ситуації можна користуватися типовими (галузевими) нормами, оскільки саме до таких норм в аналогічній ситуації, пов’язаній із дотриманням положень Закону про податок на прибуток, роботодавців відсилає Кабмін (див. вище текст розпорядження КМУ від 21.08.97 р. № 462-р і постанови КМУ від 27.06.2003 р. № 994)****.
Законом про податок з доходів передбачено: якщо платник податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, не повертає йому такі робочий одяг, взуття, обмундирування, засоби особистого захисту, граничний термін використання яких не настав, то під час остаточного розрахунку первісна вартість4 такого майна включається до складу додаткових благ, наданих такому платнику податку. Що слід пам’ятати при реалізації цього положення:
(4 Порядок визначення первісної вартості спецодягу викладено в консультації фахівців ДПА у Дніпропетровській області «Якщо при звільненні працівник не повертає спецодяг» («Бухгалтерський тиждень», 2004, № 8).)
1) оскільки має місце негрошова форма надання доходу (спецодяг), то при обчисленні суми податку з доходів необхідно керуватися п. 3.4 Закону про податок з доходів (див. «Як визначити об’єкт оподаткування при виплаті доходу в негрошовій формі»).
Як визначити обєкт оподаткування при виплаті доходу в негрошовій формі
Витяг із Закону про податок з доходів
«3.4. При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:
К = 100 : (100 – Сп),
де К – коефіцієнт;
Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.
Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:
податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість».
Оскільки до 31.12.2006 р. ставку податку з доходів установлено на рівні 13 %, то з 01.01.2004 р. і до 31.12.2006 р. зазначений коефіцієнт дорівнює 1,1494 (100 : (100 – 13)).
Стосовно терміна «звичайна ціна» нагадаємо, що його наведено в п. 1.20 Закону про податок на прибуток. Стосовно спецодягу вважаємо, як звичайну ціну правомірно використовувати її купівельну ціну (первісну вартість запасів, визначену відповідно до П(С)БО 9 «Запаси»);
2) вартість такого спецодягу відноситься до додаткових благ5, а отже, не належить до заробітної плати. А що з цього випливає? Такий вид доходу (вартість отриманого понад норми спецодягу) не враховується при визначенні права (суми доходу) для застосування до працівника податкової соціальної пільги.
(5 Додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його роботодавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням або компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.)
Висновок: при звільненні працівника, у разі якщо він не повертає отримані ним спецодяг, спецвзуття і/або ЗІЗ, щодо яких не закінчився термін їх використання, роботодавець (податковий агент) має включити до оподатковуваного доходу такого працівника суму, що складається з первісної вартості спецодягу (але не нижче звичайної ціни), помноженої на коефіцієнт 1,1494. Аналогічний висновок міститься і в консультації фахівців ДПА у Дніпропетровській області «Якщо при звільненні працівник не повертає спецодяг» («Бухгалтерський тиждень», 2004, № 8).
Спецодяг і внески до соціальних фондів. Звертаємо увагу: оскільки вартість спецодягу не відноситься до фонду оплати праці, на його вартість внески до соціальних фондів не нараховуються. Це стосується і утримання внесків до соціальних страхових фондів. Виняток становить внесок до Пенсійного фонду, утримання якого здійснюється із сукупного оподатковуваного доходу у «прив’язці» до утримання податку з доходів. Тому якщо з вартості неповерненого спецодягу з працівника утримується податок з доходів, то має утримуватися і внесок до Пенсійного фонду (якщо сукупний оподатковуваний дохід звітного періоду менше або дорівнює 150 грн. – 1 %, якщо більше 150 грн. – 2 %).
Як операції зі спецодягом відображаються в бухобліку?
У бухгалтерському обліку спецодяг належить до запасів, облік яких здійснюється відповідно до П(С)БО 9 «Запаси». А точніше, до такого виду запасів, як малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) – предмети, що використовуються протягом не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.
Для обліку МШП передбачено однойменний рахунок 22. При цьому має бути організовано контроль за їх рухом, зокрема, оперативний облік у кількісному виразі.
Звертаємо увагу, що повернення таких предметів, придатних для подальшого використання, з експлуатації на склад оформляється проводкою:
Дт 22 «МШП» – Кт 71 «Інший операційний дохід».
Приклад 2. ТОВ «Альянс», що надає послуги з ремонту автомобілів, для працівника мотороремонтної ділянки придбало комплекти спецодягу вартістю 120 грн. (без ПДВ – 100 грн.; ПДВ 20 % – 20 грн.). Передоплату за спецодяг перераховано постачальнику в червні 2004 року й у тому ж місяці отримано одяг. Однак його видано працівнику тільки в липні 2004 року. 30 вересня 2004 року такий працівник звільнився. Заробітна плата за вересень становить 450 грн.
Ще раз підкреслимо, що при видачі вартість спецодягу не враховується при визначенні права на податкову соціальну пільгу і до сукупного оподатковуваного доходу працівника не включається.
|
П`ятниця, 15.11.2024
