Травматизм на виробництві в Україні: національний профіль протягом 2009-2013 років.  

Інформаційно-аналітична профспілкова доповідь / Доповідь підготовлена департаментом охорони праці апарату ФПУ з використанням інформації профспілкових організацій та офіційних джерел державної статистики. / Рік: 2014

Призначена для використання профспілковими організаціями під час колективних переговорів, навчання технічних інспекторів, профактиву і працівників підприємств з охорони праці, а також підготовки цільових заходів з попередження нещасних випадків на виробництві та здійснення громадського контролю за станом охорони праці.

Рівні виробничого травматизму і професійної захворюваності є основними показниками стану охорони праці  в тій чи іншій сфері економічної діяльності, регіоні і в цілому в державі. Нинішній його стан в державі профспілки оцінюють як критичний. Не дивлячись на щорічну оптимістичну динаміку зниження кількості нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за даними Держгірпромнагляду, рівень травматизму на виробництві  в Україні,  згідно  даних Держкомстату, залишається високим.
    Серед багатьох факторів,  які зумовлюють такий стан, можна виділити такі основні:
1.    Незадовільні  умови  праці що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, у яких станом на 31.12.2013 в Україні працювало   1 млн. 186,7 тис. працівників, що становить 29,5% працівників, охоплених державним статистичним спостереженням відносно умов праці.
Важливо відмітити, що на роботах з важкими і шкідливими умовами праці у 2013 році  працювало 252,6 тис. жінок. Це негативно позначається на стані їх здоров’я, викликає порушення перебігу вагітності, вади розвитку плоду та  патологію серед народжених, що призводить до погіршення  демографічної ситуації в Україні.
Дані статистичних спостережень за останні 9 років показують, що при зменшенні майже на 420 тис. штатних працівників на підприємствах, де проводяться зазначені спостереження.  питома вага працівників, які працюють в умовах що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам,   стабільно зростає.
Разом з тим, кількість  працівників, зайнятих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, становить: у добувній промисловості 71,3% від  загальної кількості працюючих; на виробництві коксу та продуктів нафтопереробки – 59,0%; готових металевих виробів, крім машин і устаткування – 52,8%; на виробництві хімічних речовин і хімічної продукції – 41,0%; в промисловості – 35,8%; у постачанні електроенергії, газу, пару та кондиційованого повітря – 33,0%.
Особливо складна ситуація з умовами праці відмічається на підприємствах приватної форми власності, малого та середнього бізнесу та індивідуальної зайнятості, більшість з яких не охоплені державним статистичним спостереженням щодо умов праці.
Зайнятість працівників в незадовільних умовах праці супроводжується істотними недоліками у проведенні атестації робочих місць за умовами праці, що було виявлено представниками членських організацій Федерації професійних спілок України (ФПУ) під час проведення у 2010-2012 роках Всеукраїнської профспілкової акції «Атестацію робочих місць – під контроль профспілок».
Це призводить до порушення соціальних прав зазначених працівників, особливо щодо надання їм пільг і компенсацій, передбачених статтею 7 Закону України «Про охорону праці» та статтею 168 Кодексу законів про працю України.
Недотримання роботодавцями Порядку, термінів і методики проведення атестації робочих місць за умовами праці, особливо хронометражу робочого часу зайнятості у важких і шкідливих умовах праці, та проведення санітарно-гігієнічних досліджень важких і шкідливих виробничих факторів, вкрай негативно впливає на підтвердження працівникам права на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, та на розмір надбавок і доплат.
2. Надзвичайно великі обсяги тіньової занятості – близько 4,8 млн. працівників, які працюють без офіційного оформлення трудових відносин з роботодавцем.
Це сектор, який не охоплений ні державним наглядом у сфері праці та охорони праці, ні відповідним державним статистичним спостереженням. Саме в ньому відбувається масове приховування нещасних випадків на виробництві, в результаті чого Україна має чи не найгірше у світі співвідношення кількості загиблих на виробництві до загальної кількості  потерпілих  від нещасних випадків на виробництві (в середньому за останні роки 1 до 10), в той час коли в країнах Євросоюзу цей показник  коливається 1 до 150 - 1 до 1000.
Це означає, що понад 4 мільйони працівників не можуть бути захищені системою охорони праці, тисячі потерпілих і членів їх сімей (у разі смерті працівника внаслідок травми чи професійного захворювання) не отримують належного відшкодування заподіяної шкоди в результаті зазначених випадків, а дійсний стан  виробничого травматизму не знає ніхто. За оцінками Світового банку, який здійснював в Україні  відповідні дослідження,  рівень травматизму на українських підприємствах  вищий від офіційних статистичних даних в десятки разів.
3. Наявність значних недоліків у: виконанні державної політики (законодавства) з охорони праці; формуванні державної системи управління охороною праці як в окремих галузях економіки  так і в адміністративно-територіальних одиницях (далі – АТО) України; запровадженні економічних методів стимулювання роботодавців щодо попередження настання нещасних випадків на виробництві; виконанні центральними органами виконавчої влади і роботодавцями вимог законодавства з охорони праці та фінансуванні заходів і засобів з охорони праці, перелік яких, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р.  № 994.           
Події на шахтах Донецької і Луганської областей у 2011 році, аварія на підприємстві «Стирол» (м. Горлівка Донецької області) у 2013 році показали, що для попередження виникнення нещасних випадків на виробництві та зниження рівня виробничого травматизму потрібно вживати більш дієві, спеціальні, цілеспрямовані заходи, основані на ретельному аналізі його рівнів, причин настання  нещасних випадків на виробництві та видів подій, що призводять  до травмування і загибелі працівників.
    У інформаційно-аналітичній профспілковій доповіді, яка стала результатом цього аналізу, наведені дані про національну ситуацію (профіль) одного з найважливіших показників стану охорони праці – травматизму на виробництві в Україні за 2009-2013 роки.

ЗМІСТ

Вступ
1. ПРО ЗАГАЛЬНУ ХАРАКТЕРИСТИКУ ТРАВМАТИЗМУ НА ВИРОБНИЦТВІ
2. ПРО НЕЩАСНІ ВИПАДКИ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОБЛЕМИ У ЇХ РОЗСЛІДУВАННІ
2.1. Про показники  віднесення  нещасних випадків без смертельного наслідку до таких, що пов’язані з виробництвом
2.2.  Про показники    віднесення  нещасних випадків на виробництві, які закінчились  смертельним наслідком, до таких,    що    пов’язані  виробництвом,
2.3. Основні недоліки у розслідуванні нещасних випадків на виробництві
2.4. Про групові нещасні випадки
3. ПРО ОСНОВНІ ВИДИ ПОДІЙ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО ТРАВМУВАННЯ І ЗАГИБЕЛІ ПРАЦІВНИКІВ
3.1. Розподіл  потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом,  за основними видами подій, які призводять до травмування працівників
3.2. Розподіл загиблих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельним наслідком, за основними видами подій, які призводять до загибелі  працівників.
4. ПРО ПРИЧИНИ НАСТАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З  ВИРОБНИЦТВОМ
4.1. Розподіл потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з  виробництвом, за основними видами  причин травмування працівників
4.2. Розподіл загиблих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельним наслідком, за основними причинами загибелі працівників
5. ПОКАЗНИКИ ЧАСТОТИ І ВАЖКОСТІ ТРАВМУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ В УКРАЇНІ
5.1. Показник частоти травмування працівників за коефіцієнтом частоти травматизму на 1000 працюючих (Кч)
5.2. Показник частоти смертельного травмування (загибелі) працівників на 100000 працюючих (Кчс)
5.3. Показники тяжкості травмування працівників під час настання нещасних випадків на виробництві
5.4. Про соціально-економічні  наслідки  виробничого травматизму
6.   СТАН ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ СЕРЕД ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
6.1. Про нещасні випадки, виявлені серед працівників  підприємств різних видів   економічної діяльності, та їх віднесення до таких, що пов’язані з виробництвом
6.1. Про нещасні випадки зі смертельним наслідком,  виявлені серед працівників  підприємств різних видів   економічної діяльності, та їх віднесення до таких, що пов’язані з виробництвом
6.2. Співвідношення кількості нещасних випадків зі смертельним наслідком до загального числа нещасних випадків серед працівників підприємств окремих видів економічної діяльності (Кв)
6.3. Розподіл  потерпілих та загиблих в результаті настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом,  за основними видами подій, що призвели до травмування та загибелі працівників
6.4. Про роль окремих причин у травмуванні працівників різних галузей при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, без смертельного наслідку.
6.5. Про роль окремих причин у загибелі  працівників різних галузей при настанні нещасних випадків, пров’язаних з виробництвом, зі смертельним наслідком
6.6. Про рівні частоти  та  тяжкості  травмування працівників різних видів економічної діяльності України в результаті настання нещасних випадків на виробництві
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Загальна характеристика виробничого травматизму в Україні протягом 2009-2013 років