Умови праці водіїв автотранспорту: вплив шкідливих виробничих факторів

Професія водія є однією з найпоширеніших у нашій країні. Разом з тим, ця професія є однією з найбільш небезпечних та шкідливих. Дізнайтеся, які фактори виробничого середовища і трудового процесу впливають на умови праці водіїв.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-11 визначено, що водій — це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, транспортний засіб — це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживполітики України від 28.07.2010 № 327, передбачено професію «Водій автотранспортних засобів» (код КП 8322). Кваліфікаційні характеристики (залежно від категорії В, С, 0 та Е) цієї професійної назви роботи містяться у Випуску 69 «Автомобільний транспорт» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженому наказом Мінтрансзв'язку України від 14.02.2006 № 136. Так, у кваліфікаційних характеристиках також уточнюється приналежність окремих видів автотранспортних засобів до відповідних категорій.

Узагальнена характеристика умов праці на робочому місці водія.

Назва професії «Водій автотранспортних засобів» є узагальненою назвою, до якої відносяться: водій легкового автомобіля, водій автобуса, водій вантажного автомобіля, водій спецтранспорту. Кожна спеціалізація має особливості, тому в статті подано узагальнену характеристику умов праці на робочому місці водія.

Так, постійно діючими факторами виробничого середовища, рівні яких перевищують нормативні значення на робочих місцях водіїв автомобілів, є: шум, інфразвук, загальна вібрація, параметри мікроклімату, важкість і напруженість праці.
Концентрації хімічних речовин (оксиду вуглецю, оксидів азоту, бензину, пилу тощо) у салоні автомобіля зазвичай не перевищують нормативних значень, проте вони наявні та, як правило, надходять ззовні.

Рівні загальної вібрації на сидінні водія найчастіше перевищують нормативні значення по осіб, що пов’язано, перш за все, з якістю дорожнього покриття.
Важкість праці водія зумовлена вимушеною позою протягом усього періоду керування автомобілем. Для певних категорій водіїв (наприклад, при сумісництві роботи водія, експедитора та вантажника) важкість праці зростає внаслідок вантажно-розвантажувальних робіт (нахили, перенесення вантажів).

Напруженість праці водія викликана великою кількістю сигналів в одиницю часу і високим рівнем нервово-емоційної напруги. Так, кількість сигналів коливається від 300 до 450 на годину. Високий рівень нервово-емоційної напруги обумовлений особистим ризиком, відповідальністю за безпеку інших учасників руху, іноді жорсткою регламентацією руху в часі (води таксі, маршрутних авто тощо).
Умови праці на робочих місцях водіїв автотранспортних засобів найчастіше відповідають III класу 2 ступеня оцінюються як ШКІДЛИВІ, важкі та напружені.
Кількість факторів виробничого середовища, фактичні значення яких перевищують нормативні значення на робочому місці водія, як правило, не менше трьох.
У зв'язку з неможливістю усунути такі фактори виробничого середовища як важкість праці (робоча поза) та напруженість трудового процесу особливе значення має профілактика несприятливого впливу цих факторів.

Важливе значення для ефективності профілактики має підвищення медико-гігієнічних знань серед водіїв для формування пріоритетного ставлення до здоров'я, мінімізації факторів ризику розвитку патології серцево-судинної системи, формування поняття «культура праці».

Вплив умов праці водія на стан здоров'я

Емоційно напружена праця водія у несприятливих умовах призводить до перевтоми, погіршення стану здоров'я, що спричиняє збільшення частоти загальносоматичних захворювань, тривалості кожного випадку захворювання, переходу гострих випадків у хронічні форми.

За даними медичних оглядів встановлено, що частота патології серед водіїв сягає 70%. Кожен водій зі стажем роботи за професією понад 10 років може мати 2-3 хронічних захворювання. Найчастіше це захворювання органів травлення, нервової, серцево-судинної, кістково-м'язової систем.

Патологію органів травлення має майже половина водіїв. Найпоширенішими є хронічні форми гастриту та холециститу, на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки страждають 10% водіїв. Ці захворювання пов'язані з незбалансованістю та неправильним режимом харчування, нервовим перенапруженням, відсутністю адекватного лікування за наявності патогенної мікрофлори, наприклад Helicobacter pilori, що викликає гастрит, виразку шлунка, виразку дванадцятипалої кишки, рак (аденокарциному) шлунка.

Дослідження поширеності патології серцево-судинної системи серед професійних водіїв виявили, що третина водіїв мають такі захворювання. На першому місці стоїть артеріальна гіпертонія (25%), середній вік початку якої складає 41 рік.
Серед водіїв не поодинокі випадки гострої патології серцево-судинної системи: інфаркт міокарда у молодому віці, випадки раптової смерті за кермом тощо. Вегетосудинна дистонія поширена серед водіїв зі стажем роботи за професією до 10 років.

До факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань у водіїв відносяться: нервово-емоційне напруження, гіподинамія, надлишкова маса тіла, підвищений артеріальний тиск, куріння, незбалансований режим харчування, вживання алкоголю (понад 80% осіб вживають алкоголь понад 3 л на місяць).

Половина водіїв мають захворювання нервової системи, а саме радикуліти і радикулопатії різної локалізації. Найпоширенішою є радикулопатія попереково-крижового відділу хребта. Епідеміологічними дослідженнями встановлено пряму залежність частоти виникнення патології у водіїв від тривалості професійного стажу. Так, поперековокрижова радикулопатія вражає не більше 7% водіїв зі стажем роботи до 5 років, а зі стажем роботи 35 років і більше — майже половину. Показники свідчать про негативну дію несприятливих умов праці, а саме: фіксованої, нераціональної робочої пози з нерівномірним навантаженням на різні ділянки хребта; впливу загальної вібрації, що передається на хребет через сидіння; несприятливого мікроклімату, зумовленого перепадом температури по вертикалі у холодний період року, підвищеною температурою у теплий період і підвищеною швидкістю руху повітря у кабіні автомобіля протягом усього року (за відсутності у транспортному засобі системи «клімат-контроль»).

Водії підлягають медоглядам при прийнятті на роботу, а також у процесі трудової діяльності згідно з Положенням про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженим наказом МОЗ України, МВС України від 31.01.2013 № 65/80. Медичний огляд є заходом, спрямованим на профілактику професійних, виробничо-обумовлених захворювань працівників, а також таких загальних захворювань, які можуть прогресувати через вплив шкідливих факторів виробничого середовища.

Задля профілактики професійно обумовлених захворювань водії у вільний від роботи час можуть займатися спортом, зокрема, плаванням, велоспортом, гімнастикою, йогою, що поліпшує кровообіг, зміцнює серцево-судинну і нервову системи. Гімнастика передбачає згинання, розгинання і кругові рухи у поперековому відділі хребта: такі вправи сприяють нормальній циркуляції крові в малому тазу.

Корисно гуляти пішки на свіжому повітрі, можна також приймати контрастний душ — температурні перепади активізують кровообіг, стимулюють імунну та нервову системи.

Режим праці та відпочинку водіїв

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв, порядок його обліку встановлено у Положенні про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340.

Основні вимоги до режиму праці та відпочинку водіїв:

•     нормальна тривалість робочого часу водіїв не має перевищувати 40 год. на тиждень;
•     якщо за умовами роботи не може бути додержано встановлену для водіїв щоденну (щотижневу) тривалість робочого часу, допускається запроваджувати підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин;

•     у разі підсумованого обліку робочого часу водія нормальна тривалість робочого дня (зміни) не може перевищувати 10 год.;

•     тривалість роботи (зміни) водія напередодні святкових і неробочих днів та у нічнии час скорочується на 1 год.;

•     змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не має перевищувати 9 год.; для водив, що здійснюють перевезення великовагових, та (або) великогабаритних, та (або) небезпечних вантажів, змінний період керування, включаючи надурочні роботи, не має перевищувати 8 год.;

•     змінний період керування водія (не плановий, а фактичний) може бути збільшений понад встановлені норми у разі виникнення непередбачених обставин (технічна несправність ТЗ, зупинка руху ТЗ у рейсі (на маршруті), несприятливі погодні умови тощо);
•     тривалість керування водія на тиждень, включаючи надурочні роботи, не має перевищувати 48 год.;

•     після керування протягом чотирьох годин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хв., якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку; ця перерва може бути замінена перервами тривалістю не менше 15 хв. кожна, розподіленими протягом періоду керування, при цьому перерва для відпочинку та харчування не включається до робочого часу водія;

•     тривалість щотижневого відпочинку водія має бути не менше 45 послідовних год.
Роботодавець не має права направляти водія у рейс, якщо він не мав до виїзду відпочинку, передбаченого законодавством (п. 1.15 розділу XIII Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 09.07.2012  № 964).

Перевірку додержання режиму праці та відпочинку водія здійснює Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567.

Вимоги законодавства щодо забезпечення збереження здоров'я та працездатності водіїв

Для забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, збереження здоров'я та працездатності водіїв, максимально можливої нейтралізації дії шкідливих виробничих факторів на працівників законодавством передбачено певні заходи.

Встановлення особливого режиму праці та відпочинку. Враховуючи особливий характер праці водіїв автотранспортних засобів, питання робочого часу та часу їх відпочинку врегульовано у окремому нормативному документі — Положенні про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженому наказом Мінтрансзв'язку України від 07.06.2010 № 340.

Медичні огляди. Медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові та післярейсові огляди, а також позачергові огляди, викликані необхідністю. Водії також проходять 1 раз на 2 роки наркологічні та психіатричні огляди. Тож, медичні огляди водіїв (крім визначення здатності кандидатів у водії та водіїв до безпечного керування транспортними засобами) сприяють виявленню перших ознак захворювань та, за необхідності, своєчасному їх лікуванню.

Пільги та компенсації за умови праці. Вагомою компенсацією для водіїв, зайнятих у несприятливих умовах, є пільги та компенсації за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, передбачені статтею 7 Закону України «Про охорону праці». Водії мають право на пільги та компенсації, зокрема: пільгові пенсії, щорічні додаткові відпустки, доплати та надбавки за умови праці, інші пільги та компенсації, передбачені законодавством.

Забезпечення спецодягом, спецвзуттям та іншими ЗІЗ. Водіїв забезпечують спецодягом, спецвзуттям та іншими ЗІЗ за встановленими типовими нормами. Конкретний перелік ЗІЗ, у т. ч.-понад типові норми, встановлюють у колективному (трудовому) договорі.

Навчання, перевірка знань, інструктажі, стажування. Роботи, пов'язані з управлінням наземним транспортом, включено до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, тому водії проходять щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних НПАОП. З водіями проводять інструктажі: з безпеки руху (вступний, первинний, передрейсовий (цільовий), періодичний (повторний), позаплановий (спеціальний)), а також з питань охорони праці та протипожежні інструктажі (вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий).

Тетяна Діордічук, старший науковий співробітник Державної установи «Інститут медицини праці НАМИ України», канд. мед. наук