Вимоги до облаштування та безпечної експлуатації пересувних будівельних вагонників (побутівок)

- Мобільні споруди («побутівки», «будинки-вагончики») відносяться до тимчасових споруд, та на виробничих об'єктах можуть використовуватися як пости охорони, приміщення офісного, санітарно-побутового та житлового призначення. Мобільну споруду можна транспортувати, встановити у потрібному місці, та після завершення робіт перевезти на інший об'єкт. Мобільні споруди металевої конструкції характеризуються високою міцністю та довговічністю, мобільні споруди дерев'яної конструкції в порівняні з металевими легкі та дешевші.

1. Нормативна база

Експлуатаційні вимоги та вимоги щодо проектування мобільних споруд визначають ДСТУ Б В.2.2-22:2008 «Будинки і споруди. Будівлі мобільні (інвентарні). Загальні технічні умови«*; ДСТУ Б В.2.2-19:2007 «Будинки і споруди. Метод визначення повітропроникності огороджувальних конструкцій в натурних умовах. Будівлі мобільні (інвентарні). Загальні технічні умови»; ВСН 26-85 «Норми проектування мобільних (інвентарних) виробничих, складських і допоміжних будинків з металевих конструкцій для енергетичного будівництва.
Під час експлуатації мобільних споруд вимоги пожежної безпеки визначають Правила пожежної безпеки в Україні (НАПБ А.01.001-2004): електробезпеки - ГОСТ 23274-84 «Здания мобильные (инвентарные. Электроустановки. Общие технические условия« та розділ 7 "Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів" (НПАОП 40.1-1.28-98). Вимоги до санітарно-технічних пристроїв мобільних споруд встановлює ГОСТ 23345-84 «Здания мобильные (инвентарные). Системы санитарно-технические. Общие технические условия».

2. Улаштування

Відповідно до ДСТУ Б В.2.2-22:2008 мобільні (інвентарні) споруди - споруди комплектної заводської поставки, конструкція якої забезпечує можливість їх передислокації (без зниження експлуатаційних можливостей) та класифікуються за наступними признаками: типом мобільності - контейнерні та збірнорозбірні; способом передислокації: з власною ходовою частиною, без ходової частини та зі знімною ходовою частиною; функціональним призначенням - виробничого, складського, житлового, громадського та допоміжного призначення; кліматичною дією та навантаженням - в залежності від розрахункової температури зовнішнього повітря, снігового і вітрового навантаження. У районах з середньомісячною температурою повітря липня 21 С і більше висота приміщення мобільної споруди житлового призначення повинна бути не менше 2,7 м. Мобільна споруда повинна мати конструктивні елементи для її безпечного стропування, паспорт та інструкцію з експлуатації.
Проведенню робіт на виробничому об'єкті передує комплекс організаційно-технічних заходів з підготовки виробництва. Як правило, одним із етапів підготовчих робіт є улаштування мобільних споруд. Номенклатура, місце розташування та порядок підключення мобільних споруд до інженерних мереж визначає гіроектнотехнологічна документація (проект організації будівництва, проект виконання робіт). Як правило, мобільні споруди улаштовують поза межами охоронних зон та зон з небезпечними виробничими чинниками. Якщо мобільні споруди потрапляють у небезпечні зони, то в організаційно-технологічній документації розроблюють додаткові організаційно-технічні заходи з безпеки. Наприклад, мобільні споруди в умовах дії іонізуючого випромінювання улаштовуються за умови дотримання вимог ДБН В.1.4-1.01-97 «Система норм і правил зниження рівня іонізуючого випромінювання природних радіонуклідів у будівництві. Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі рівні».
Особою, відповідальною за правильну експлуатацію, збереження та своєчасний ремонт мобільної споруди є посадова особа, за якою вона закріплена. Ця особа визначає порядок утримання мобільної споруди та видачі ключів від її запірних пристроїв. На кожній мобільній споруді повинна бути табличка із зазначенням призначення, інвентарного номера, прізвища особи, відповідальної за її експлуатацію та протипожежний стан (п.8.4.10 НАПБА.01.001-2004). Мобільна споруда передається на виробничий об'єкт за Актом.
Територія, де улаштовуються мобільні споруди, повинна бути спланованою та мати ухил, що забезпечує відведення атмосферних вод. Мобільні споруди встановлюють без перекосів на підкладки, в якості яких, як правило, використовують бетонні блоки. Допускається улаштування мобільних споруд контейнерного типу в два поверхи. Прохід в мобільну споруду, вхідна площадка якої розташована на висоті, здійснюється через стаціонарні сходи, що разом з площадкою мають перильне огородження. Під час улаштування мобільних споруд дотримуються вимог ДБН В.1.2 9-2008 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека експлуатації».
Зовні при вході у мобільну споруду повинен бути світильник з вимикачем до нього та за необхідності інформаційний світловий покажчик. У мобільній споруді не повинні використовуватися підвісні світильники.
Зовні мобільної споруди рекомендується використовувати лампи напалювання. Для побутового містечка може передбачатися загальне освітлення території.
Під час улаштування систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря в мобільній споруді необхідно дотримуватися вимог ДСТУ Б.А.3.2-12:2009 «Система стандартів безпеки праці. Системи вентиляції. Загальні вимоги»; ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування». Улаштування в мобільній споруді газової установки (газового опалювального пристрою або плити) потребує проведення попередньої технічної експертизи.

3. Пожежна безпека

Мобільні споруди («будинки-вагончики»), як правило, розміщують окремо один від одного або парами в торець один до одного, причому в останньому випадку виходи з них спрямовують у протилежні боки (п.7.1.15 НАПБ А.01.001-2004). Кожна група таких будівель повинна складатися не більше ніж з 10 будинків, а протипожежні розриви між групами не менше 15 м. Мобільні споруди забезпечують первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння визначеними додатком 2 НАПБ А.01.001-2004. У мобільній споруді дотримуються порядку сумісного зберігання речовин та матеріалів, визначених додатком З Н А І ІБ А.01.001-2004. Для опалення мобільних споруд використовують парові та водяні калорифери або електронаї рівнини заводського виготовлення (п.8.4.41 НАПБ А.01.001-2004). Сушіння спецодягу та спецвзуття проводиться у спеціально пристосованих для цього приміщеннях. У разі застосування для опалення та сушіння тимчасових опалювальних пристроїв та теплових установок заходи пожежної безпеки зазначаються у проекті виконання робіт (п.8.4.43 НАПБ А.01.001-2004). Для сушіння та обігрівання приміщень не повинні застосовуватися саморобні нагрівні прилади, жаровні, мангали, електроприлади з відкритими електронагрівальними елементами.
У разі необхідності встановлення на вікнах приміщень, де перебувають люди, ґрат, останні повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під час перебування в цих приміщеннях людей грати мають бути відчинені (зняті). Установлювати глухі (незнімні) Грати дозволяється у передбачених нормами і правилами випадках (п.4.2.14 НАПБ А.01.001-2004).

4. Електробезпека

Електроживлення мобільної споруди розраховано на напругу до 380 В частотою 50 Гц за схемою з глухозаземленою нейтраллю. Електроживлення мобільної споруди розраховується як на ввід знизу (кабельний ввід), так і на ввід зверху (повітряну лінію електропередачі через траверсу з ізоляторами - «гусак»). Траверса з ізолятором повинна бути механічно міцною, пристосованою для транспортування та забезпечення необхідних габаритів вводу електромереж (телескопічної або змінної конструкції). Для мобільної споруди контейнерного типу конструкція коробки для вводу кабелю повинна передбачати ввід кабелю через металеву трубку як знизу, так і зверху. Мобільну споруду підключають через ввідно-розподільний пристрій (електрощит), який повинен мати запірний пристрій та індивідуальний електрозахистний пристрій. Номінальний струм ввідного вимикача повинен відповідати потужності електрообладнання мобільної споруди з урахуванням зростання навантаження до 20%.
Межа розподілу зовнішніх і внутрішніх електромереж встановлюється Актом розмежування обслуговування відповідно до договору із електропередавальною організацією.
Відповідно до п.2.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України у редакції постанови від 17.10.2005 N«910, у будівлях (спорудах) межею розподілу експлуатаційної відповідальності електропостачання напругою до 1 кВ є:
• у випадку повітряного відгалуження — точка кріплення дротів ЛІНІЇ електропередачі до перших ізоляторів на будівлі (споруді) або на трубостояку, або на ввідних клемах першого комутаційного апарата, встановленого на ввідному пристрої будівлі споживача;
• у випадку кабельного вводу — наконечники кабелю живлення, приєднані до ввідних клем першого комутаційного апарата, встановленого у ввідному пристрої будівлі (споруді) споживача.
Межа розподілу зовнішніх і внутрішніх газових мереж передбачена Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №119; Правилами користування природним газом для юридичних осіб, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012 N»1181, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 р. за N«1715/22027.
Зануленню підлягають всі металеві не струмопровідні частини електрообладнання та електричної мережі мобільної споруди шляхом створення безперервного електричного зв'язку з нульовою шиною ввідного пристрою. Нульова шина ввідного пристрою з'єднується з глухозаземленою нейтраллю джерела живлення. Металевий зв'язок з нульовою шиною повинні мати несучі металоконструкції, металева обшивка мобільної споруди та всі металеві трубопроводи.
Мобільні споруди з металевою обшивкою або з використанням металевих нідтримувальних конструкцій укомплектовують інвентарним заземлювачем - металевим стрижнем діаметром від 20 мм до 40 мм, довжиною 1.2 м з привареним до верхнього кінця металевим гнучким оцинкованим тросом діаметром не менше 6 мм і довжиною 10 м (п.7.7.3 НПАОП -40.1-1.28-98). Вільний кінець цього троса закінчується наконечником для приєднання до затискача нульового проводу ввідного пристрою. Для підвищення рівня електробезпеки зазначеним інвентарним заземлювачем виконують вирівнювання потенціалів, для чого заземлювач заглиблюють у ґрунт біля входу в мобільну споруду на глибину до верхнього кінця заземлювача не менше 0,7 м, а гнучкий металевий трос заземлювача надійно приєднується до затискача нульового проводу у ввідній коробці затискачів або нульової шини ввідного пристрою. Опір індивідуального заземлювача не нормується.
Під час експлуатації побутових містечок з мобільних споруд замість інвентарних заземлювачів може використовуватися магістральна (загальна) мережа заземлення з підключенням її до захисного (вторинного) заземлення ввідно-розподільчого пристрою електроживлення побутового містечка. Магістральна мережа заземлення виконується металевою смугою поперечним перерізом не менше 48 мм1' або металевим прутом діаметром не менше 10 мм. Підключення мобільної споруди до магістралі заземлення виконують окремим відгалуженням, що є гнучким провідником діаметром не менше 10 мм з наконечником. Не допускається в якості заземлюючого проводу використовувати провід з ізоляційним покриттям. З'єднання магістралі заземлення з відгалуженнями повинно забезпечувати надійний контакт і виконуватися зварюванням з довжиною зварного шву не менше шести діаметрів або подвійної ширини зварюваних деталей. Підключення відгалуження від магістралі заземлення до нульової шини (проводу) мобільної споруди виконується надійним болтовим з'єднанням (двома гайками). Прокладання магістралі заземлення в землі виконується на глибині від 0,5 м до 0,7 м, а відгалуження до мобільної споруди  на глибині не менше 0,3 м. Магістраль заземлення прокладається на відстані 0,8 м...1,0 м від входу у мобільну споруду. Ввідно-розподіль^ий пристрій електроживлення побутового містечка повинен мати вторинне заземлення з опором не більше 30 Ом.
Металеві сходи для підйому в мобільну споруду обладнують відкидною або знімною ізолювальною площадкою (підставкою), металеві поручні якої обрамовують ізолювальними (наприклад, дерев'яними) пофарбованими планками.
Доцільність улаштування блискавкозахисту мобільної споруди визначається організаціино-технологічною документацією (в польових умовах улаштування блискавкозахисту є обов'язковим). Побутове містечко комплектується інвентарними засобами електрозахисту.
Побутові електротехнічні пристрої в мобільних спорудах експлуатують відповідно до вимог інструкцій з експлуатації їх заводів-виробників. Під час експлуатації електротехнічних пристроїв дотримуються допустимого електричного навантаження. Електричні обігрівальні прилади в мобільній споруді улаштовують на відстані не менше 1 м від горючих матеріалів або відгороджують від них екранами з негорючих матеріалів.
Роботи, пов'язані з приєднанням (від'єднанням) електропроводів, ремонтом, наладкою, профілактикою та випробуванням електрообладнання мобільної споруди, повинен виконувати електротехнічний персонал.

5. Вимоги до санітарно-технічних пристроїв

У мобільній споруді з автономною санітарно-технічною системою подача води до водорозбірної арматури у здійснюється від ємності для зберігання води, яка встановлюється на висоті безпосередньо на споруді, забезпечуючи тиск у водорозбірній арматурі не менше 0,01 МПа. Ємність для зберігання води повинна забезпечувати запас води у мобільних споруд житлового або громадського призначення на 3 доби, санітарно-побутового і виробничого призначення - на 1 добу. Допустимий термін зберігання води - 3 доби. Ємність для зберігання води повинна виготовлятися з матеріалів або мати покриття дозволені Міністерством охорони здоров'я України для використання у господарсько-каналізаційному водопостачанні.
Ємність для зберігання води повинна мати наповнювальні, переливні і скидні трубопроводи, запірну арматуру і автоматичний пристрій відключення подачі води у разі досягнення розрахованого рівня в ємності. У разі розміщення переливного трубопроводу в одному й тому ж приміщенні, де здійснюється подача води, автоматичний пристрій відключення подачі води може не використовуватися. Вода з спускного та переливного трубопроводу повинна скидатися у санітарний пристрій, причому кінці переливного та спускного трубопроводу повинні знаходитися не менш ніж 50 мм вище верху цього пристрою. Всі трубопроводи (окрім переливного) повинні мати запірну арматуру.
Санітарно-технічні пристрої приєднуються до трубопроводу внутрішньої каналізації через сифон. За наявності одного пристрою (мийки або умивальника) допускається прямий випуск використаних вод з пристрою в інвентарні змінні ємності, які підлягають періодичній дезінфекції. У разі наявності у мобільній споруді понад двох санітарно-технічних пристроїв і трубопроводу каналізації повинно забезпечуватися очищення трубопроводу через ревізію або сифон-ревізію. З'єднання трубопроводів водопостачання і опалення в мобільних спорудах контейнерного типу без ходової частини здійснюється за допомогою зварювання, а кухонне приміщення або санітарно-технічнии вузол в цих спорудах повинні мати табличку зі схемою санітарно-технічної системи із визначенням місць розташування запірної арматури і направлення руху рідини (повітря).
Перед початком експлуатації водопровідну систему мобільної споруди (включаючи і ємність для зберігання води) дезінфікують та додатково промивають водою питної якості, вентиляційну систему - очищають від пилу та сміття.

6. Транспортування

Мобільні споруди транспортуються відповідно до правил перевезення вантажів, діючих для використаних видів транспортних засобів. Автотранспортом мобільні споруди транспортують, як правило, за допомогою спеціальних причепів. До вантажно-розвантажувальних робіт з мобільними спорудами залучають осіб, які мають допуск до роботи з вантажопідіймальними механізмами (стропальник, кранівник).
Мобільні споруди шириною понад 2,65 м та висотою їх верху від поверхні проїзної частини дороги понад 4 м вважаються негабаритними** і транспортування таких мобільних споруд визначають Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30.
Перед транспортуванням мобільної споруди збірно-розбірного типу демонтується її санітарно-технічна система, упаковують демонтовані обладнання, вузли і деталі; промивають і просушують ємність для зберігання води, опалювальні пристрої та трубопроводи з дотриманням вимог ГОСТ 15150-69 «Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнения для других климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования вчасти воздействия климатических факторов внешней среды». Перед транспортуванням мобільної споруди контейнерного типу видаляють воду із санітарно-технічної системи; перевіряють кріплення пристроїв та трубопроводів; знімають виступаючі за габарити споруди патрубки.

7. Технічне обслуговування

Перед введенням в експлуатацію мобільної споруди (вперше, після передислокації) та після проведення ремонтних робіт повинно проводитися її технічне обслуговування. Як правило, проводиться щозмінний (перед початком виконання робіт) огляд та прибирання мобільної споруди. Періодичність технічного обслуговування та ремонту мобільних споруд визначається графіком планово-попереджувального ремонту виробничого обладнання.
Контроль працездатності та технічного стану внутрішніх інженерних систем і обладнання здійснюється не рідше 1 разу за 6 місяців (п.10.3 ДСТУ Б В.2.2-22:2008). За наявності побутової стаціонарної електроплити вимірювання опору її ізоляції повинно здійснюватися не рідше ніж 1 раз на 1 рік (вимірювання проводиться у нагрітому стані плити) (п.З таблиці 48 додатку 2 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 №258, у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.02.2012 №91).
Мобільні споруди, використання або транспортування яких не планується протягом від 10 до 30 діб, ставлять на короткотермінове зберігання, а за тривалості більше ніж 30 діб - на довготермінове зберігання. У разі короткострокового зберігання мобільної споруди контейнерного типу розвантажується її ходову частину; улаштовується блок-контейнер на підкладки, що забезпечують його обпирання без перекосів; двері, вікна та інші прорізи закриваються та захищаються від проникання всередину сторонніх осіб; система водопостачання та опалення звільняється від води. Під час зберігання на складах більше ніж 30 діб виконуються регламентні профілактичні заходи, що забезпечують збереженість мобільної споруди, відповідно до вимог інструкції з її експлуатації (п.7.2.2, п.7.2.4, п.7.2.5 ДСТУ Б В.2.2-22:2008).
Гарантійний термін експлуатації мобільної споруди відраховується від дня її введення в експлуатацію та визначений для збірно-розбірного і комбінованого типу не менше ніж 24 місяці; контейнерного типу зі знімною ходовою частиною або власною ходовою частиною - 18 місяців. Гарантійний ресурс мобільної споруди (за розрахунковий термін служби) визначений за кількістю передислокацій і для контейнерного типу становить не менш ніж 10; для збірно-розбірного типу із блок-контейнерів - 5; для збірно-розбірного типу з площинних і лінійних елементів - 3 (п.11.2, п.11.3 ДСТУ Б В.2.2-22:2008).
Дотримання умов безпечної експлуатації мобільних споруд сприяє підвищенню терміну їх експлуатації та запобіганню виникнення надзвичайної ситуації (нещасного випадку, пожежі).

** за спеціальними правилами здійснюються перевезення вантажів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,65 м, зо висотою від поверхні дороги — 4м (для контейнеровозів на встановлених маршрутах — 4,35 м), за довжиною — 22 м (для маршрутних транспортних засобів — 25 м), фактично маса понад 38 т, навантаження на одиночну вісь - 10 т, здвоєні осі - 16 т, строєні — 22 т (на встановлених Мінтрансом і Державтоінспекцією маршрутах - 40 т, для контейнеровозів на встановлених маршрутах — 44 т, навантаження на одиночну вісь —11т, здвоєні осі — 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м (п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 Na 1306).

головний державний інспектор з охорони праці теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві

Микола Федоренко