Штучне сушіння сіна слід здійснювати агрегатами (установками) заводського виготовлення.
Під час досушування грубих кормів у закритих приміщеннях вентилятори повинні встановлюватися із зовнішнього боку будівель (споруд) на відстані не менше 1 м від негорючих стін (перегородок) і не ближче 2,5 м від горючих обгороджувальних конструкцій. Повітроводи мають бути виконані з негорючих матеріалів.
Місця встановлення вентиляторів повинні бути обгороджені. Повітрозабірний отвір вентилятора слід захищати від потраплян¬ня горючих матеріалів (сіна, соломи тощо) металевою сіткою з чарунками не більше 25 мм х 25 мм.
Пускова електроапаратура повинна знаходитись у місцях, що дозволяють спостерігати за процесом запуску вентиляторів, на окремо розташованій опорі і на відстані не менше 5 м від будівель (споруд).
Під час досушування грубих кормів під навісом (у скирті) вентилятор повинен встановлюватися на відстані не менше 2,5 м від навісу (скирти). Провід (кабель), що живить електродвигун, слід прокладати в землі. Повітровод має бути виконаний з негорючого матеріалу.
На закритих складах (навісах) грубих кормів загальний електричний вимикач повинен розміщуватися поза будівлями (навісами) на негорючій стіні, а для будівель (навісів) з горючих матеріалів - на окремо розміщеній опорі і бути вміщеним у шафу або нішу, які після закінчення робіт пломбуються.
Установлення електровимикачів усередині складів (навісів) не дозволяється.
Стоянка автомобілів, тракторів та інших транспортних засобів на території складів грубих кормів забороняється.
Місця постійного складування грубих кормів мають бути об-городжені та обладнані блискавкозахистом.


Щороку перед початком збирання врожаю зерносклади та зерносушарні повинні перевірятися власником на відповідність вимогам пожежної безпеки. Виявлені недоліки у їх протипожежному стані слід усувати до початку сушіння та приймання зерна.
Зерносклади слід розміщувати в окремих розташованих будівлях. Ворота в них повинні відчинятися назовні та нічим не захаращуватися.
 У разі завантаження складів зерном насипом відстань від верху насипу до горючих конструкцій покриття, а також світильників та електропроводів має бути не менше 0,5 м.
У місцях транспортування зерна через отвори в протипожежних перепонах слід установлювати захисні пристрої (протипожежні клапани та інше).
Під час експлуатації зерноскладів та зерносушарень не дозволяється:
•    зберігати вкупі із зерном пожежо небезпечні відношенні матеріали, а також будь-яке устаткування;
•    застосовувати всередині складських приміщень зерноочисні та інші машини з двигунами внутрішнього згорання;
» застосовувати електропобутові та саморобні електронагрівщ прилади;
•    працювати на пересувних механізмах коли зачинені ворота з обох боків складу;
•    засипати зерно вище рівня транспортерної стрічки та допускати тертя стрічки об конструкції транспортера;
•    розпалювати сушарки, що працюють на твердому паливі, за допомогою ЛЗР та ГР, а ті, що працюють на рідкому паливі, за допомогою смолоскипів;
•    залишати без нагляду працюючі зерносушарки;
•    працювати на сушарках з несправними: приладами контролю температури і автоматики, відключення подавання палива в разі згасання факела в топці; системою електрозапалювання.
Відстань між складом зерна та пересувним сушильним агрегатом має бути не менше 10 м.
Будова топок сушарок повинна виключати вилітання іскор. Димові труби слід обладнувати іскрогасниками, а в місцях їх проходження через горючі конструкції слід влаштовувати протипожежні переділки.
Сушильна камера сушарок шахтного та жалюзійного типів повинна заповнюватися зерном таким чином, щоб над сушильними коробами або жалюзями був шар зерна не менше 0,4 м завтовшки.
Сушильні агрегати, що працюють на рідкому паливі, повинні бути обладнані приладами контролю теплоносія та автоматики безпеки, що забезпечують відключення подавання палива в разі згасання факела в топці, підвищення температури та падіння тиску повітря перед форсункою.
Під час роботи сушарки повинен здійснюватися контроль за температурою зерна шляхом відбирання проб за кожні дві години.
 Для запобігання утворенню застійних ділянок очищення завантажувально-розвантажувальних механізмів сушарки від пилу та зерна слід проводити через кожну добу її роботи.
Під час вентилювання зерна в зерноскладах вентилятори слід установлювати на відстані не менше 2,5 м від горючих стін, а повітроводи мають виготовлятися з негорючих матеріалів.
Дерев'яні конструкції (опори, галереї тощо) всередині зерноскладів, очисних та робочих башт повинні бути оброблені вогнезахисною речовиною.


Агрегати для приготування вітамінного трав'яного борошна повинні бути встановлені під навісом або в приміщеннях. Горючі конструкції навісів та приміщень мають бути оброблені вогнезахисними речовинами.
Агрегати повинні мати Справні прилади контролю температурного режиму та автоматику безпеки, що відключає подавання палива в разі обриву полум'я форсунки.
Протипожежні розриви від пункту приготування трав'яного борошна до будівель, споруд, цистерн з пально-мастильними матеріалами повинні бути не менше 50 м, а до відкритих складів грубих кормів - не менше 150 м.
Витратний паливний бак слід установлювати поза приміщенням агрегату на відстані не мейше 2 м від зовнішньої стіни з негорючих матеріалів (без отворів). Паливопроводи повинні виготовлятися з металевих труб і мати не менше двох вентилів: перший - біля агрегату, а другий - біля паливного бака.
Щоб уникнути забивання циклона сухою масою та для запобігання її загорання в сушильному барабані, зелена маса повинна подрібнюватися до 30 мм завдовжки і безперервно подаватися в агрегат.
У разі виявлення горіння продукту в сушильному барабані слід останній до пожежі вихід продукту в кількості 150 кг та перший після ліквідації пожежі вихід продукту в кількості не менше ніж 200 кг не складувати в загальному сховищі, а розмішати окремо в безпечному місці та тримати під наглядом не менше 48 годин.
Приготоване й завантажене в мішки борошно слід витримати під навісом не менше 48 годин для зниження його температури.
Вітамінне трав'яне борошно слід зберігати в окремо розміщеному складі або в ізольованому від інших приміщень протипожежними стінами й перекриттями відсікові, що має самостійний вихід та надійну вентиляцію. Не дозволяється потрапляння вологи у склад, зберігання борошна навалом, а також разом з іншими речовинами та матеріалами.
Мішки з борошном слід складати в штабелі заввишки не більше 2 м, по два мішки в ряду. Проходи між рядами мають бути не менше 1 м завширшки, а вздовж стін - 0,8 м.
Щоб уникнути самозагорання борошна, що зберігається, слід періодично контролювати його температуру.

Приміщення для обробки льону, коноплі, хмелю та інших технічних культур мають бути ізольовані від машинного відділення. Вихлопні труби двигунів внутрішнього згорання слід обладнувати іскрогасниками. У разі виведення труб через горючі конструкції повинні влаштовуватися протипожежні переділки розміром не менше 0,25 м.
Зберігання сировини (соломки, трести) може здійснюватися в копицях, шохах (під навісами), закритих складах, а волокна та клоччя - лише в закритих складах.
Забороняється:
•    зберігання та обмолочування технічних культур на території ферм, ремонтних майстерень, гаражів тощо;
•    в'їзд автомашин, тракторів до виробничих приміщень, складів продукції та шохів (автомашини повинні зупинятися на відстані не ближче 5 м, а трактори - не ближче 10 м від зазначених будівель, скирт та шохів);
•    влаштування пічного опалення у м'яльно-тіпальному цеху.
Автомобілі, трактори та інші самохідні машини, що в'їжджають на територію пункту обробки технічних культур, повинні бути обладнані справними іскрогасниками.   
Транспортні засоби, коли вони під'їжджають до скирт (шохів), мають бути повернуті до них боком, протилежним напрямку виходу відпрацьованих газів з вихлопних систем двигунів.
На території пункту обробки технічних культур місця для паління слід розмішати не ближче ЗО м від виробничих будівель та місць складування готової продукції.
Дахи будівель первинної обробки льону та інших технічних культур мають виготовлятися з негорючих матеріалів.
Природне сушіння трести, хмелю слід здійснювати на спеціально відведених ділянках, штучне сушіння трести, хмелю - лише в спеціальних сушарнях, клунях (стодолах).
Сушарні, розміщені у виробничих будівлях, повинні бути відділені від інших приміщень протипожежними перегородками першого типу.
Горючі конструкції будівель сушарень та сушильних камер, що розміщені окремо, повинні бути поштукатурені з обох боків.
Стаціонарні сушарні, якщо вони використовуються для сушіння, повинні відповідати таким умовам:
•    склепіння та внутрішні поверхні стінок топки печі та циклона виготовляють з обпаленої цегли, а іззовні піч штукатурять та білять вапном;
•    повітроводи ззовні захищають шаром негорючої теплоізоляції (не менше 50 мм), а в місцях з'єднань встановлюють прокладки з негорючих теплоізоляційних матеріалів;
•    температуру теплоносія в корпусі вентилятора контролюють термометром у металевій оправі;
•    на початку підземного розподільного каналу встановлюють іскрогасник;
•    стінки каналів виготовляють з цегли, канали зверху перекривають залізобетонними плитами або іншими негорючими конструкціями;
•    у місці проходження димової труби через обрешітку покрівлі
влаштовують переділку розміром не менше 0,5 м.
Конструкція печей, що влаштовують у клунях для сушіння льонотрести, хмелю, повинна виключати потрапляння іскор усередину приміщення.
У клунях та сушарнях улаштування над піччю колосників для укладання льону або хмелю забороняється. Відстань від печі до горючих конструкцій повинна бути не менше 1 м. Колосники з боку печі повинні мати огорожу заввишки до перекриття.
У сушарнях та клунях слід дотримуватися таких вимог:
•    температура теплоносія під час сушіння льонотрести має бути не більше 80 °С, а під час сушіння головок льону - не більше 50 °С;
•    у топці печі повинно забезпечуватися повне згорання палива, у димових газах не повинно бути іскор та незгорілих часток палива;
•    вентилятор слід вмикати не раніше ніж через годину після початку топлення. Не можна допускати появи в сушильних камерах теплоносія з ознаками диму;
•    після однієї зміни роботи сушарки слід видалити золу з топкового простору, осадкових камер, циклона-іскрогасника та камери змішування. Димові труби слід очищати не рідше ніж через 10 днів роботи сушарки;
•    очищення лотків та сушильних камер від опалої трести та різних відходів слід здійснювати щоразу перед завантаженням нової трести для сушіння. Зберігання запасу трести та льоноволокна в приміщенні сушарні забороняється;
•    після завантаження трести в клуню слід прибрати опалі стебла та стебла, що звисають з колосників, старанно очистити від трести піч, стіни, підлогу. Складувати тресту впритул до будівлі сушарні забороняється.
Приміщення м'яльно-тіпального агрегату повинно мати вентиляцію. Біля кожного тіпального агрегату повинні бути влаштовані зонти. Верстати слід з усіх боків закривати знімними й відкидними щитами, що не допускають поширення пилу приміщенням.
Вентиляційні труби слід обладнувати засувками (шиберами), що встановлюють перед вентиляторами та за ними. До вентиляторів має бути забезпечений вільний доступ обслуговуючого персоналу.
Кількість трести, що є у виробничому приміщенні, не повинна перевищувати змінної потреби. Складуватися вона повинна в штабелі на відстані не менше 3 м від машин. Готову продукцію з приміщень слід прибирати на склад не рідше двох разів за зміну.
Щодня після закінчення робочого дня приміщення м'яльно-тіпального цеху повинно бути старанно прибране від волокна, пилу та костриці, а верстати, стіни та внутрішні поверхні покриття цеху обметені, збірники костриці очищені.
У сушарнях тютюну стелажі та етажерки повинні бути виго¬товлені з негорючих матеріалів. У вогневих сушарках над жаровими трубами слід улаштовувати металеві козирки, що захищають їх від потрапляння тютюну.
Зовнішнє освітлення тютюнових сараїв та сушарень слід ула-штовувати за допомогою прожекторів, установлених на негорючих опорах за межами приміщень.

---

---