Облік людського чинника у профілактиці професійних ризиків

Численні дослідження показують, що при виробництві робіт підвищеної небезпеки причиною приблизно 7 0 -8 0 % всіх нещасних випадків, в результаті яких отримують травми самі виконавці робіт або оточуючі їх люди, є помилкові дії людини.
Проте в даний час в рамках управління професійними ризиками визнаються виключно зовнішні впливи - шум, вібрація, запиленість і т. д. Також у якості чинника, що впливає на рівень ризику, оцінюється травмонебезпечиість робочого місця, під якою розуміється відповідність використовуваного обладнання та інструментів нормативним вимогам охорони праці.
Тим часом в досяжному майбутньому навряд чи вдасться створити повністю травмобезпечну виробничу середу, тому в ряді професій істотним, а іноді і ключовим моментом, що визначає рівень професійного ризику, виступає так званий людський чинник у формі небезпечної поведінки працівника, що приводить до травм.
У кожній травмонебезпечній дії можна виділити три компоненти:
• мотиваційний - працівник порушує правила техніки безпеки, оскільки не хоче їх виконувати (наприклад, дотримання правил техніки безпеки може знижувати продуктивність праці, що сприймається як негативна обставина при  відрядній оплаті);
• інформаційний - працівник не знає, як слід вести себе в небезпечній ситуації (наприклад. він погано навчений правилам техніки безпеки);
• виконавчий - працівник не може виконувати правила техніки безпеки за своїх індивідуальних особливостей (наприклад, він професійно непридатний для виконання небезпечних робіт).
А які мотиви спонукають людину працювати безпечно? Тільки боязнь покарання або отримання травми. Але перша мотивація дуже слабка, оскільки покарання (наприклад, за невикористання працівником засобів індивідуального захисту) застосовуються рідко. Що ж до страху отримати травму, то він теж мало кого зупиняє.
Особливо цей позов не сприймають всерйоз ті, хто ніколи не травмувався.
Оскільки безпечне поводження в ряді випадків вступає в протиріччя з продуктивністю  праці, мотиваційний компонент травмонебезиечних дій працівників заслуговує найгіильнішої уваги з боку служб охорони праці.
Таким чином, мотиви негативного характеру, що змушують працівника дотримуватися правил безпеки (загроза покарання або травмування), нечисленні і не дуже очевидні. Водночас мотиви позитивного характеру, вплив яких зазвичай більш виражені, в даній області практично відсутні.
Аналіз та реагування в контексті управління професійними ризиками необхідні і по відношенню до інформаційного компоненту травмо-небезпечних дій. Тобто потрібно встановити, наскільки добре працівник навчений правилам безпеки, і у випадку, якщо рівень його підготовки виявиться недостатнім, вжити відповідних за ходів.
Крім того, необхідно проаналізувати доступність інформації в сфері охорони праці для сприйняття пе рсоїіалу.
Працівникам часто доводиться вивчати велику кількість інструкцій з охорони праці, при цьому правила викладу інформації, що істотно підвищують її сприйняття, не використовуються, тексти рясніють повторами, їх мова важка для розуміння.
У ході проведеного автором статті дослідження інструкцій з техніки безпеки різних підприємств було виявлено документ, в якому  була фраза, що складається з 105 слів і містить близько 20 пунктів правил з охорони праці.
Виконавчий комтіонент травмонебезпечних дій, як вже зазначалося вище, пов’язаний з професійною непридатністю працівника до виконання тієї чи іншої роботи підвищеної небезпеки.
Травмонебезпечна поведінка може бути властивою навіть добре навченому і вмотивованому до безпечної праці працівнику в разі, якщо його індивідуальні особливості не відповідають вимогам, обумовленим відповідною потенційно небезпечною роботою.
При наявності небезпечних обставин працівник повинен:
1. Розпізнати небезпечні обставини (сприйняття небезпеки):
2. Оцінити небезпечні обставини (усвідомити ступінь небезпеки);
3. Прийняти рішення про необхідність дій з метою уникнення небезпеки;
4. Бути здатним виконати зазначені дії.
На кожному етапі розвитку травмонебезпечної ситуації важливу роль відіграє рівень ряду особистих психофізіологічних якостей людини, необхідних для безпечного виконання роботи, таких як:
• властивості уваги;
• м’язова швидкість реагування;
• емоційна стабільність;
• самоконтроль;
• нормативність поведінки;
• біомеханічні дані;
• спритність рухів та ін.
Таким чином, професійний відбір надзвичайно ефективний як засіб підвищення безпеки праці.
Існують також чинники, що знижують рівень захищеності працівників від травм навіть у разі їх професійної придатності. У першу чергу, це  стомлення, яке негативно впливає на функціональний стан і професійно важливі психофізіологічні якості людини. Особливу небезпеку становить
вплив алкоголю, наркотиків і деяких лікарських засобів. Проте на підприємствах, чия діяльність пов’язана з виконанням працівниками небезпечних робіт, до цих пір практично не застосовується у такий ефективний засіб, як контроль передробочого стану організму.
Важливе значення має і реабілітація працівників травмонебезпечиих професій після травм і хвороб.
Особливий інтерес в рамках розглянутої теми становлять соціально-психологічні характеристики первинних трудових колективів. Коли проаналізували з в ’язок міжособистісних відносин у групі з рівнем травматизму в бригадах верстатників, виявилося, що на ймовірність травмування працівників впливають:
• рівень групової згуртованості;
• задоволеність умовами, організацією праці та взаєминами в первинних виробничих колективах;
• ступінь авторитету безпосередніх керівників;
• соціальний статус працюючих без травм.
Так, рівень травматизму був істотно вище в тих бригадах, в яких:
1. Відзначався низький рівень групової згуртованості, колектив був розбитий (неформально) на безліч мікрогруп, що складаються з двох-трьох чоловік;
2. Бригадири мали низький авторитетний статус, тобто будучи формальними лідерами, вони насправді такими не були. При цьому робочі характеризували їх як людей грубих, невитриманих, нетактовних і несамокритичних. Зрозуміло, що такі керівники не можуть створювати благополучний психологічний клімат в колективі і позитивно впливати на створення колективної мотивації до безпечної праці.
Зазначена концепція має передбачати:
• збір інформації від працівників про стан охорони праці на їх робочих місцях на основі спеціально розроблених форм та її аналіз в службах охорони праці за участю персоналу;
• аналіз звертання працівників за першою медичною допомогою з метою реєстрації так званих майже нещасних випадків;
• вдосконалення навчання охороні праці (в т. ч. навчального матеріалу), порядку проведення інструктажу, підготовки і текстів інструкцій та ін.;
• систему заходів, стимулюючих позитивну мотивацію до безпечної роботи;
• контроль передробочого функціонального стану організму працівників, задіяних на травмонебезпечних роботах;
• підбір майстрів і бригадирів не тільки з урахуванням професійних, а й особистісних якостей, що забезпечують їх здатність бути лідерами і позитивно впливати на колектив;
• моніторинг соціально-психологічного клімату в колективі і ступеня задоволеності працівників різними аспектами трудової діяльності;
• психофізіологічний відбір працівників для виконання травмонебезпечиих видів робіт;
• психологічну і фізіологічну реабілітацію працівників травмонебезпечиих професій після травм і хвороб;
• навчання керівників підприємства всіх рівнів основам психології безпеки.

Іван Бондарев

Людський чинник, як джерело ризику Володимир ГНАТОВСЬКИЙ, спеціаліст з охорони праці, к. т. н.