СУОП організовується
таким чином, щоб здійснювалось адекватне та постійне управління з урахуванням
усіх факторів, що впливають на стан охорони праці, і орієнтується на проведення
запобіжних дій, що унеможливлюють виникнення небезпечних ситуацій, але при
цьому, у випадку їх виникнення, вона повинна своєчасно реагувати на них та
усувати їх.
У Положенні про СУОП
(або у Настанові з якості), а також у посадових інструкціях та інструкціях з
охорони праці визначаються загальні й конкретні обов’язки кожного працівника,
його повноваження у сфері охорони праці.
В організаційних
заходах, що забезпечують функціонування СУОП, необхідно передбачити можливість
впливу громадських об’єднань працівників підприємства (комісії з питань охорони
праці, уповноважених найманими працівниками, профспілок тощо).
СУОП має містити
документально оформлену методику управління конфігурацією системи, яка описує
порядок дій керівництва при виникненні необхідності змін у структурі та
взаємозв’язків між її ланками. Управління конфігурацією охоплює визначення
структури, облік стану та перевірку ефективності її роботи.
Для розробки і
впровадження СУОП бажано створити координаційну раду за участі вищого
керівництва, представників служби охорони праці, профспілок або осіб,
уповноважених найманими працівниками.
При створенні СУОП
необхідно:
oвизначити закони та інші нормативно-правові акти, що
містять вимоги щодо охорони праці та які розповсюджуються на діяльність
організації;
oвиявляти небезпечні та шкідливі виробничі фактори та
відповідні ризики, що можуть виникнути при здійсненні виробничої діяльності;
oвизначити політику керівництва в сфері охорони праці;
oвизначити завдання в сфері охорони праці та встановити
пріоритети;
oрозробити організаційну схему та програму для реалізації
політики та досягнення її завдань.
Структура, завдання
СУОП, порядок взаємодії структурних з питань охорони праці, періодичність і
порядок внутрішніх перевірок, відповідальність керівників служб та підрозділів,
а також працівників мають бути викладені в Положенні про СУОП підприємства,
затвердженому наказом або розпорядженням, або в Настанові з якості, якщо на
підприємстві функціонує система якості.
СУОП повинна
передбачати:
oпланування заходів з охорони праці;
oконтроль виконання поточного та оперативних планів;
oможливість здійснення корегувальних та попереджувальних дій;
oможливість адаптації до обставин, що змінилися;
oможливість інтеграції в загальну систему управління.
Структура положення про
СУОП визначається з урахуванням викладеної у примірної структури та
конкретних умов праці в організації.
Розділи, що мають ознаки
окремих процесів, можуть бути викладені як система документів (наприклад,
стандартів організації), оформлена додатком до основного положення.
Впровадження СУОП
здійснюється за наказом або розпорядженням вищого керівництва.
1ОХОРОНА ПРАЦІ - головна і планова• 16:28, 09.01.2012
ОХОРОНА ПРАЦІ - головна і планова Який керівник краше вирішує питання охорони праці і який працівник дотримується всіх вимог безпеки? Рекомендації, як ефективно організувати О/ОП на підприємстві.
Зіновій Яремко, завідувач, Оксана Третяк,асистент (кафедра безпеки життєдіяльності Львівського національного університету імені І. Франка) Серед чинників, які сьогодні спричиняють нещасні випадки на виробництві, на першому місці — організаційні. Тому однією із найважливіших умов створення безпечних і здорових умов праці на об'єкті господарювання є високий рівень організаторської роботи па основі сучасних методів управління охороною праці та їх постійне вдосконалення. В організаторській роботі будь-якого керівника можна виділити чотири групи завдань — головні та другорядні, термінові і нетермінові. І Поділ на головні та другорядні завдання залежить від критерію мотивації управлінської діяльності керівника, а поділ на термінові і нетермінові — від його вміння організувати колектив на виконання поставлених завдань. Ідеальний варіант господарської діяльності будь-якого об'єкта господарювання — усі завдання головні та нетермінові. Визнання важливості усіх видів робіт, у тому числі — з питань охорони праці, та їх планове (нетермінове) виконання є запорукою успішної і стабільної діяльності об'єкта господарювання із збереженням працездатності працівників. Проте зазвичай так не буває — виникають і термінові завдання, і необхідність визнати деякі з них другорядними. Проведені дослідження свідчать, що найуспішнішими бувають ті суб'єкти господарювання, які на вирішення головних і нетермінових завдань витрачають 65 — 70% робочого часу, головних і термінових — 20—25%, другорядних і термінових - близько 15%, а другорядних і нетермінових — менше 1%. Зменшення частки робочої о часу на виконання головних та нетермінових завдань і збільшення на виконання інших не сприяє успішності та стабільності господарської діяльності. Досвід показує, ідо завдання, спрямовані па покращання умов праці зазвичай потрапляють у групу другорядних і термінових завдань, вирішення яких характеризується низькою якістю як через обмаль коштів для другорядних завдань, так і обмаль часу для виконання термінових. Тому роль керівника є дуже вагомою у вирішенні цих завдань, і Закон «Про охорону праці > чітко встановлює його особисту відповідальність за гарантування безпечних та здорових умов праці. За критерієм мотивації управлінської діяльності виділяють два типи керівників. Для першого мотивацією є відповідальність за розвиток і стабільність об'єкта господарювання, професійне самопожертвування та відмова від індивідуальних цілей, якщо вони не співпадають з корпоративними. Для другого типу головним мотивом керівництва є самоствердження та прагнення до особистого благополуччя. Очевидно, що тільки від керівника першого тину можна очікувати належного вирішення питань з охорони праці. Але не завжди, а за певних умов. коли він створює у колективі психологічне середовище взаємної довіри, взаємодопомоги, взаємної поваги, відвертого спілкування та визнання протиріч як засобу до вдосконалення керівництва. Для успішного керівництва, гарантування безпечних і здорових умов праці керівник у доборі кадрів повинен враховувати, що існують чотири групи спеціалістів, а саме: А — вміє працювати і бажає працювати; Б — бажає працювати, але не вміє; В — вміє працювати, але не бажає і І" — не вміє працювати і не бажає. Виходячи з цих критеріїв, керівник формує* стратегію відносин із співробітниками - створює ідеальні умови для роботи представників групи А. забезпечує умови для підвищення кваліфікації групи Б, вишукує способи мотивації до праці у групи В і Обґрунтовує умови для звільнення представників групи Г. В умовах ринкової економіки ефективне вирішення питань охорони праці грунтується на розв'язанні компромісу між соціальною відповідальністю держави та економічною доцільністю господарської діяльності. Можна так високо піднести державні вимоги до охорони праці, що будь-яка господарська діяльність буде економічно необгрунтованою. А можна так низько їх опустити, то соціальна функція держави буде знецінена. Встановлення адекватної межі у цьому компромісі па основі наукових досліджень ефективності заходів з охорони праці сприятиме успішному соціально-економічному розвитку країни.