За час своєї професійної діяльності доводилось неодноразово зустрічатись із запитанням чи зобов’язаний юрисконсульт підприємства, установи, організації проходити щорічний медичний огляд.
В даній статті проаналізуємо законодавство та спробуємо відповісти на ці запитання.

Ні для кого не буде новиною чи відкриттям те, що відносини між роботодавцем та найманим працівником (в нашому випадку – юрисконсультом) регулюються в першу чергу Кодексом законів про працю (далі – КзпП). Адже, у відповідності до ст.1 Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників.


Законодавець у ст.159 КЗпП закріпив обов’язок працівника проходити у встановленому порядку періодичні медичні огляди. Що таке «встановлений порядок» законодавець в даній статті не конкретизував – чи то встановлений порядок на підприємстві, чи то встановлений порядок центральним органом виконавчої влади, чи встановлений порядок законом. Тому дана стаття є загальною. Слід шукати спеціальну норму щодо проходження працівниками періодичних медичних оглядів. Така норма закріплена в ч.2 ст.169 КЗпП: Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Дана норма частково доповнюється положенням ч.1 ст.17 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закону), де зазначено, що Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Зазначені норми відсилають нас до підзаконних нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, де визначений порядок проведення медичних оглядів та категорії осіб, що підлягають такому огляду.
Підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання ст.17 Закону, є Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України №246 від 21.05.2007 (далі – Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій). Отже, ми вже знаємо яким нормативно-правовим актом слід керуватися при визначенні наявності чи відсутності обов’язку юрисконсульта проходити медичний огляд.
Проаналізувавши зміст Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, робимо висновок, що це саме той акт, який нам потрібен. Адже, згідно п.1.1 даний Порядок визначає процедуру проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.

В Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій визначено обов’язкові періодичні медичні огляди працівників в залежності від шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу (додаток 4) та виду робіт (додаток 5).
Переглянувши Перелік робіт (додаток 5), при виконанні яких обов’язковий періодичний медичний огляд працівників, не знайдемо жодного виду роботи, притаманного професії юрисконсульта. Отже, за цим критерієм юрисконсульт не може бути підданим обов’язковому періодичному медичному огляду.
Що ж до Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу (додаток 4), при роботі з якими обов'язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників, то по відношенню до юрисконсульта ситуація дещо інша.
Так, перелік шкідливих та небезпечних факторів поділяється за групами на:
Хімічні речовини та їх сполуки та елементи;
Складні хімічні суміші, композиції, хімічні речовини визначеного призначення;
Промислові аерозолі переважно фіброгенного та змішаного типу дії;
Біологічні фактори;
Фізичні фактори;
Фізичне перевантаження та перенапруження окремих органів і систем та інші фактори трудового процесу.
Дослідивши всі групи та підгрупи факторів, віднайшовся лише один з них, який характерний для роботи юрисконсульта – п.5.2.4 додатку 4 до п.2.6 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій: неіонізуюче випромінювання, зокрема, для користувачів персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ) з відеотерміналом (ВДТ). Таким чином, якщо юрисконсульт у своїй роботі використовує електронно-обчислювальну машину (ПЕОМ) з відеотерміналом (ВДТ), простіше кажучи – комп’ютер з монітором, він підлягає періодичному медичному огляду.
Проте, якщо нас цікавить не просто юрисконсульт, а скажімо, начальник юридичного відділу чи його заступник? І вони не використовують у своїй роботі комп’ютер, оскільки на них, як правило, покладено обов’язок із загального керівництва відділом та інших організаційних питань? В цьому випадку вони не обтяжені обов’язком проходження періодичних медичних оглядів.
В будь-якому випадку, якщо юрисконсульт зобов’язаний проходити періодичний медичний огляд з підстав, зазначених у п.5.2.4 додатку 4 до п.2.6 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, він підлягає огляду лише у визначеного кола лікарів: невропатолог, офтальмолог, оториноларинголог, терапевт, акушер-гінеколог (для жінок) з проведенням бактеріологічного (на флору) і цитологічного (на атипічні клітини) дослідження. При цьому, проводиться дослідження крові (Hb, лейкоцити, ШОЕ, тромбоцити), ЕКГ, флюорографія, визначення гостроти зору, характеру зору.

Але не слід завчасно розчаровуватись. Не все так безнадійно. У нас ще є Основний Закон. Його ніхто не скасовував і він чинний. А як нам всім відомо, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. (Ст.8 Конституції України).
А згідно ч.3 ст.28 Конституції України Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Ви, мабуть, в цей момент подумали, а до чого тут медичні досліди до медичного огляду.
До речі, Конституція України щодо цього положення відтворила норму ст. 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, у якій передбачено, що жодну особу не може бути без її вільної згоди піддано медичним чи науковим дослідам.
Що ж таке медичний огляд? За своєю сутністю, це ланцюжок тих самих медичних дослідів. Що саме слід розуміти під дослідом з точки зору Конституції? Ні Конституція, ні чинне законодавство не дає чіткого, зрозумілого і в той же час узагальнюючого визначення, яке змогло би стати орієнтиром, як застосовувати зазначену норму Конституції. Тому доведеться виводити це визначення самостійно.
Найбільш подібне визначення дає Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Згідно ст.1 цього Закону, прикладні наукові дослідження – це наукова і науково-технічна діяльність, направлена на отримання та використання знань для практичних цілей. Зрозуміло, що будь-яка діяльність як процес складається з окремих дій. По відношенню до діяльності, яка має назву дослідження, такими окремими діями є досліди. З іншої сторони, в окремих випадках дослід може проводитись ізольовано, коли в подальшій діяльності з отримання знань немає потреби і потрібно було здійснити лише одну дію, щоб отримати такі знання. Таким чином, дослідом в розумінні ч.3 ст.28 Конституції є дія, що вчиняється з метою отримання будь-яких наукових, медичних, спеціальних та(або) інших знань, а також їх використання з практичною метою.
Дії, що вчиняються під час медичного огляду, здійснюються для отримання знань (чи знаходиться працівник в задовільному фізичному стані, чи має певні захворювання) з метою їх подальшого використання (можливого лікування хворого працівника). Таким чином, вони підпадають під визначення дослідів, а сам огляд – це прикладне наукове дослідження, так як складається з декількох послідовних дій.
А від проведення над собою дослідів кожна людина вправі відмовитись.

Не слід також забувати про таємницю про стан здоров’я. Так, згідно ст.39-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.