Чи включається до складу валових витрат придбання мила, миючих і знешкоджуючих засобів, а також інших засобів для прибирання адмінприміщень?
[
]
24.08.2009, 10:12
Статтею 165 Кодексу Законів про працю та статтею 8 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 № 2694-XII (далі – Закон про охорону праці) встановлено обов’язковість безоплатної видачі мила на роботах, пов’язаних із забрудненням. А на роботах, де можливий вплив на шкіру людини шкідливо діючих речовин, передбачена видача миючих та знешкоджуючих засобів.
Перелік таких засобів і норми їх видачі українським законодавством досі не встановлено. Містяться дані норми лише в Інструкції з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств Міністерства охорони здоров’я СРСР від 31.12.66 р. № 658-66 (далі – Інструкція № 658).
Однак для підприємств, на яких не проводяться роботи, пов’язані із забрудненням, а також роботи, де можливий вплив на шкіру людини шкідливо діючих речовин, вказані вище статті 165 КЗпП та 8 Закону про охорону праці не застосовуються. Відповідно, «нешкідливі» підприємства не можуть керуватися спеціальними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – Закон про прибуток), що регулюють віднесення витрат на придбання миючих та знешкоджуючих засобів та засобів гігієни до складу валових витрат. Тому при оподаткуванні такої операції підприємству необхідно керуватись загальними нормами даного Закону.
Витрати на придбання миючих та знешкоджуючих засобів належать до витрат подвійного призначення. Їх оподаткування залежатиме від характеру використання. Згідно з пп. 5.2.1 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3–5.7 статті 5.
Гарантії прав на охорону праці надаються працівнику під час укладання трудового договору (див. розділ II Закону про охорону праці). Згідно із ст. 6 Закону про охорону праці умови праці на робочому місці, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавчих актів.
Одним з таких документів є Інструкція № 658, відповідно до норм якої територія підприємства має утримуватися в чистоті. Прибирання робочих приміщень від пилу повинно провадитися механічним шляхом і – залежно від характеру пилу – мокрим способом (змив підлоги водою, підтримання підлоги у вологому стані) або пневматичним способом (стаціонарними і пересувними пилососними установками). Збір і видалення токсичного пилу здійснюються тільки пилососами або мокрим способом.
У свою чергу, статтею 19 Закону про охорону праці встановлено: суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно із переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Такий Перелік введено в дію постановою Кабміну від 27.06.2003 р. № 994. Згідно з нормами цієї постанови до заходів з охорони праці серед іншого віднесено усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці (державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з охорони праці).
Також відповідно до статті 20 Закону про охорону праці у колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.
Основними документами, що регламентують порядок укладення колективних договорів, є КЗпП і Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII. Умови колективного договору, укладеного згідно з чинним законодавством, є обов’язковими для підприємств. Такий договір може передбачати додаткові, порівняно з чинними законодавством, гарантії та соціально-побутові пільги. Отже, при його укладенні можна на законних підставах встановлювати додаткові гарантії та пільги для працівників підприємства. Колективний договір буде підтвердженням досягнутої згоди між роботодавцем і працівниками з питань охорони праці, що у свою чергу має безпосередній зв’язок з господарською діяльністю підприємства.
Включення питань щодо охорони праці до колективного договору можливо за рішенням трудового колективу. Але дані питання цілком можуть бути врегульовані наказом керівника по підприємству (за винятком тих, які необхідно затверджувати загальними зборами трудового колективу). В ході розробки всі проекти внутрішніх документів з охорони праці обов’язково погоджуються із службою з охорони праці або з відповідальною посадовою особою підприємства (інженером з техніки безпеки). Узгоджені документи затверджуються наказом керівника по підприємству.
Враховуючи все наведене вище, витрати на придбання миючих та знешкоджуючих засобів для забезпечення охорони праці на підприємстві можна включати до валових витрат підприємства на підставі пп. 5.2.1 Закону про прибуток. Але при цьому рекомендуємо в колективному договорі або наказі по підприємству вказати на необхідність здійснення таких витрат з наступним формулюванням:
«з метою виконання соціальної політики підприємства, дотримання вимог ст. 19 Закону України «Про охорону праці», пункту 5 постанови КМУ № 994 «Про затвердження Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат» вжити заходи, що спрямовані на поліпшення умов праці, життя і здоров’я працівників, забезпечити на підприємстві дотримання встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, належних умов праці шляхом прибирання приміщень та розташування засобів гігієни у спеціально відведених для цього місцях».
Оскільки мило, інші миючі та знешкоджуючі засоби відносяться до запасів, то, як і всі інші товарно-матеріальні цінності, дані оборотні активи беруть участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток.
Стосовно оподаткування вартості перелічених засобів податком з доходів фізичних осіб зауважимо таке.
Оскільки дані засоби не видаються працівникам, а призначаються для загального використання, то норми пп. 4.3.14 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі – Закон № 889) не застосовуються. Утримувати цей податок немає підстав, тому що суми вартості використаних засобів неможливо персоніфікувати, тобто неможливо визначити, яку кількість засобів використано тим чи іншим працівником. А відповідно до норм Закону № 889 об’єктом оподаткування є дохід, який в свою чергу визначається як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість. Окрім цього, в офіс приходять клієнти, які також іноді користуються даними засобами. До речі, це ще один з аспектів, який вказує на зв’язок з господарською діяльністю цих витрат як таких, що спрямовані на отримання доходу.
Використані засоби з балансу списуються на підставі акта, який складає спеціально створена наказом керівника для цієї мети комісія або постійно діюча інвентаризаційна комісія. Форма акта є довільною і може мати такий вигляд:
Голова комісії: підписи
Члени комісії:
Найменування підприємства
Акт №
списання на утримання адміністративних приміщень та наданих для загального користування мила, інших миючих та знешкоджуючих засобів.
П`ятниця, 10.07.2026
