У листопаді минулого року виповнилося 50 років пожежній автоцистерні за цифровим індексом 63, яка понад 40 років, залишалася на заводському конвеєрі та й досі несе бойове чергування.
Дослідний зразок пожежної автоцистерни був готовий у листопаді 1962 року  До кінця року пожежна машина успішно витримала державні міжвідомчі випробування та сертифікацію. Відповідно до прийнятої в 1959 році системи позначень пожежних машин у СРСР, їй присвоєно нове маркування - АЦ-30 (130), модель 63. Але ще деякий час пожежна автоцистерна у внутрішній заводській документації за звичкою проходитиме з абревіатурою ПМЗ-63. Нове шасі з 150-сильним двигуном і комфортабельною кабіною відкрило епоху наймасовішої пожежної машини в СРСР. Подейкують, буцімто на випробуваннях відчайдухи-водії на асфальтованих рівних відтинках автодоріг досягали швидкості руху в 100 км/год й навіть трохи більше, і це з повним навантаженням! Звісно, максимальну швидкість обмежили до 90 км/год - на ті часи теж незбагненний показник. Суцільнометалевий кузов був виконаний як єдине ціле з кабіною бойового розрахунку, але після модернізації його від'єднають від КБР, щоб не пошкоджувати підчас подолання нерівностей. Але те ще буде попереду. Вперше на пожежній автоцистерні позаду кабіни бойового розрахунку облаштували автономний бензиновий обігрівач О-15. Відсіки під ПТО виконали збільшеного об'єму порівняно з попередньою моделлю ПМЗ-53А на шасі ЗІЛ-164А, яка прийшла на зміну АЦ-30 (130)-63. На автоцистерні змонтували пожежний насос ПН-ЗОКФ із консольним робочим колесом, форсований та обладнаний одноежекторним пінозмішувачем із продуктивністю до 12 куб. м піни за хвилину. Під час державних випробувань потужний насос видав феноменальний результат подач - 40,3 л/с! Не забули проектанти й про ефективне додаткове охолодження двигуна. Провели випробування в кліматичній камері за тривалої роботи насоса й температури повітря +35°С та води +20°С при номінальній подачі 1800 л/с і тиску 9 кгс/см2 й пересвідчилися в її ефективності - температура води в системі охолодження не піднімалася понад 80°С. Машину, також уперше, укомплектували переносною мотопомпою МП-800 та рукавною котушкою РК-4 на пневматичних шинах. Цим розширили її функціональні можливості. Оснастили сигнальною фарою з буро-червоним склом, що працювала в миготливому режимі від теплового реле. На серійних машинах скло сигнальної фари зроблять жовтим.
Пожежники полюбили цю машину й удосконалювали «вузькі», на їхній погляд, місця конструкції. Так з'явилося кілька варіантів поворотного кріплення рукавної котушки ще до впровадження аналогічного заводського вузла тощо. Не забули й
про різні корисні дрібниці, як-то оптимізацію розташування ПТО у відсіку і таке інше.
Проте, як мовиться, не так сталося, як гадалося. Через брак шасі виробництво розпочалося лише в 1965-му й тривало до 1967-го включно. Виготовляли по 664 автоцистерни за рік. Потім настав час версії 63А, модернізованої на підставі нагромадженого в процесі експлуатації моделі 63 досвіду. Популярність моделі стрімко зростала, а реальний випуск не відповідав нагальній потребі. Та, попри складнощі освоєння новинки, виробництво перетнуло позначку понад 1000 автоцистерн на рік, досягнувши в 1970-му показника 1331. На цьому еволюція моделі не завершилася, і в 1978 році ЇЇ замінила модель 63Б, а пік випуску припав на 1984-й і піднявся на недосяжну досі цифру - 1710 автоцистерн на рік! Цікавий факт: протягом шести літ - від 1978-до 1983-го включно, паралельно виготовляли дві моделі - 63А та 63Б.
Загалом виробництво обох моделей легко здолало позначку в 18000 машин, що стало навіть світовим рекордом! Популярну автоцистерну експортували в країни соціалістичного табору, і не тільки в Європу, а й на Близький та Південний Схід, навіть на Кубу. Для різних континентів машину фарбували не лише в червоний колір, а навіть у жовтий, пісочний та зелений.
Модернізація моделі продовжувалася, шасі ЗІЛ-130 замінили ЗіЛ-431214та іншими модифікаціями, на яких згодом почали виробляти моделі 63Б.01 та 63Б.02. Монтували нові вузли й агрегати, змінювали форму кузова тощо, але незмінними залишалися невибагливість, надійність машини та масовість її виробництва. Останній факт випуску партії автоцистерн на експорт до Узбекистану зафіксовано в 2011 році! Ось така історія легендарної моделі 63 та її модифікацій, на якій пройшли вишкіл тисячі пожежників СРСР, і не тільки. Можна упевнено констатувати: моделі судилося не лише довго жити, а й стати вітчизняною класикою протипожежної техніки.