ПОВЕДІНКА В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ І БЕЗПЕКИ БЛИЗЬКИХ ВАМ ЛЮДЕЙ

Іноді малоймовірний збіг обставин приводить до непередбачених наслідків, і нам здається, що ми є жертвою випадку. Однак аналіз багатьох подій показує, що здебільшого ми чинили, не уявляючи можливих наслідків. Одна з наших помилок — переоцінка власних можливостей, інша крайність — невпевненість у собі. Необережна, невпевнена і непідготована людина — це вже потенційна жертва. В екстремальній ситуації слід уміти розрізняти небезпеки справжні й удавані, приймати швидкі рішення, оцінювати людей, постійно і безперервно контролювати себе, правильно визначати свої можливості і намагатися знайти вихід навіть з безнадійної ситуації. Дуже давно були сформульовані загальні правила особистої безпеки: передбачити, по можливості уникнути, при необхідності діяти.

Для передбачення небезпеки необхідно знати і враховувати фактори ризику, що супроводжують нас у житті. Ми не будемо розглядати небезпеку природнього походження (землетруси, пожежі, повені і т. п.), а зупинимося на тих, що пов'язані із насильством. До них треба бути завжди готовим, що вже само собою є ефективним засобом захисту від небезпеки. Поки людина знаходиться у звичній для неї обстановці, її поведінка має стабільний характер. Але як тільки вона потрапляє у складну чи небезпечну ситуацію, з нею можуть траплятися нерідко неймовірні речі. В екстремальній ситуації у багато разів зростають психологічні навантаження, змінюються реакції поведінки, знижується критичність мислення, порушується координація рухів, погіршується увага і сприйняття оточуючої дійсності, змінюються емоційні реакції і т. д. У багатьох ляк перед нападом набагато вищий, ніж реальний ризик піддатися насильству. Через страх з'являється почуття тривоги, боязні, які можуть перерости у жах з його фізичними наслідками: слабість, нерухомість або панічну втечу. Це може супроводжуватися істеричною реакцією — панікою, що, у свою чергу, призводить до алогічної поведінки в екстремальній ситуації. Такий стан утруднює пошук виходу з цієї ситуації, викликає безнадію і, отже, відмову від боротьби.

А тепер уявіть собі, що все це відбувається з Вами в ситуації реальної загрози. Ви можете спостерігати на собі одну з трьох форм поведінки в екстремальній ситуації:

Дезорганізація Вашої поведінки може проявитися у несподіваній втраті раніше набутих навиків, які, здавалося, були доведені Вами до автоматизму. Мені доводилося не раз спостерігати, як деякі люди в ситуації, що не віщувала реальної загрози, проявляли чудеса у володінні різними прийомами самозахисту, але в екстремальній ситуації вони раптом цілком забували про все це і, в кращому випадку, переходили до звичайної вуличної рукопашної бійки.

Різке гальмування дій характеризується тим, що подібна ситуація може викликати у Вас стан ступору (заціпеніння).

Підвищення ефективності дій при виникненні екстремальної ситуації виражається у мобілізації усіх ресурсів психіки людини на подолання несприятливих для нього обставин. При цьому спостерігається підвищений самоконтроль, чіткість сприйняття і оцінки того, що відбувається, вчинення адекватних ситуації дій. Така форма реагування, звичайно, найбільш бажана, але ж чи у всіх і завжди її можна спостерігати? Подібне реагування на екстремальну ситуацію можливе тільки при наявності певних якостей і спеціальної підготовки людини до дій в такій ситуації. Якраз на цьому ми й зупинимося. Але було б несправедливо передбачати, що, прочитавши брошуру. Ви зможете просто виходити з будь-якої екстремальної ситуації. Але якщо Ви усвідомите, що, як і чому відбувається з Вами, що і як слід робити для того, щоб уникнути або хоча б применшити можливість настання небажаних для Вас наслідків,— це стане істотним кроком уперед на шляху ефективного подолання неадекватної поведінки в екстремальній ситуації.

Зупинимося лише на таких екстремальних ситуаціях, як загроза застосування сили, шантаж, фізичний напад.

ПРАВИЛЬНА ОЦІНКА СИТУАЦІЇ — ПЕРШИЙ КРОК ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ.

Для того, щоб прийняти більш або менш правильне рішення в екстремальній ситуації, необхідно, наскільки це можливо, зорієнтуватись, в яку ситуацію Ви потрапили.

Отож, Ви опинилися перед загрозою застосування сили. Насамперед слід з'ясувати, наскільки ця загроза реальна і чи можливо її уникнути.

Почнемо, по-перше, з місця, де Вам загрожують. Якщо це Ваш робочий кабінет чи Ваша квартира, то слід врахувати, що людина, яка Вам загрожує, набагато гірше від Вас орієнтується в обстановці, де для Вас усе знайоме, Ви знаєте, де що лежить і як Вам зручно взяти ту чи іншу річ. До того ж у квартирі можуть знаходитися Ваші близькі, і загроза для Вас, навіть якщо той, хто Вам погрожує, не знає про їх присутність, може за певних обставин стати загрозою і для них.

Але ж це може бути і приміщення, в якому господарем становища е той, хто Вам загрожує. У цьому випадку ініціатива більшою мірою на його боці. Незнання обстановки значно сковує Вас і Ваші дії.

Інша ситуація, коли все відбувається на вулиці. Одна справа — на вулиці, де є люди, інша — на порожній, коли довкола нікого нема, і поява когось дуже проблематична.

По-друге, час, коли виникає загроза застосування сили. У темну пору доби будь-яка загроза сприймається інакше, як вдень. Для багатьох людей сама темнота вже привносить стресогенність.

По-третє, кількість людей, які "супроводжують” зловмисника. Одна справа, коли він один, і зовсім інша — якщо їх кілька. Характер взаємин між ними може підказати Вам, хто серед них — головний, чи вперше вони чинять напад, чи діють як злагоджений, спрацьований до дрібниць механізм.

По-четверте, фізичні дані й екіпіровка людини (людей), яка загрожує Вам. Про фізичні дані та їх оцінку мова піде трохи пізніше, а ось про екіпіровку — бодай кілька слів. Характер одягу до певного ступеня може свідчити про те, чи готувалася до зустрічі з Вами ця людина, наскільки відповідає він її намірам. В одязі вільного крою легко сховати зброю, яку можна використати проти Вас. При безпосередньому нападі слід враховувати і власний фізичний стан.

Якщо Вас зупинив злочинець, уникайте реагування на це насильницькими діями, особливо коли він озброєний. Це не той випадок, щоб ризикувати життям. Соромно визнавати, але кращий спосіб зменшити фізичне насилля щодо себе — це не чинити опір. Практика показує, що той, хто зазнав нападу, має більше шансів вижити, якщо дати зрозуміти злочинцю, що на його боці перевага. Подібна покора для багатьох не є природною рисою, але перед тим, як наважитись на якісь дії, краще зважити свої реальні можливості і можливі наслідки. Тим більше, що самі злочинці у ситуаціях явної переваги над ними вміють вести себе досить поступливо.

При аналізі обстановки, коли Вас пробують шантажувати, слід звернути увагу на такі моменти: по-перше, наскільки реальне те, на чому будується шантаж, тобто, чи сталася насправді та подія, факт, що використовуються проти Вас.

Правда, якщо те, чим Вам намагаються погрожувати, насправді мало місце, то не завжди варто зізнаватися в цьому шантажисту. Але іноді може скластися ситуація, коли подія мала місце, але все виглядало зовсім інакше, як подається в погрозі. Тоді Вам необхідно оперативно оцінити, чи зможете Ви довести, як насправді все відбувалося.

По-друге, слід швидко оцінити, наскільки реальна компрометація Вас на випадок відмови виконати вимоги шантажиста (причому постарайтесь зробити це максимально реально, не піддаючись психологічному тиску з його боку), прагніть оцінити, наскільки це серйозно, перед ким конкретно Вас хочуть скомпрометувати, яким чином це будуть пробувати здійснити.

По-третє, чи є у Вас час для нейтралізації можливих для Вас наслідків, чи можливо хоча б трохи відтягнути їх настання.

По-четверте, чи торкається загроза Ваших близьких:

одна справа, коли загрожують Вам, і зовсім інша — коли погрози стосуються Ваших близьких.

По-п'яте, чи здійснюється по телефону, письмово чи при особистому контакті з тим, хто погрожує.

Але для прийняття обгрунтованого рішення необхідний не тільки аналіз ситуації, а й старанна оцінка супротивника. Тож на цьому слід зупинитися докладніше.