ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ
В 1931 р. французький генералмедичної служби Жорж Сен-Поль заснував у Парижу організацію " Асоціація Женевських зон ", що у наслідку була перетворена в Міжнародну організацію цивільної оборони. Під поняттям "Женевські зони" малися на увазі нейтральні зони або відкриті міста, у яких у воєнний час могли б знайти притулок деякі категорії цивільного населення (жінки, діти, хворі й люди похилого віку) Ідея засновника "Женевських зон" полягала в створенні у всіх країнах добре позначених безпечних зон або районів на постійній основі й визнаних такими ще в мирний час двосторонніми або багатосторонніми угодами. У перші цю ідею Жорж Сен-Поль висловив ще в 1929 р. Потім ця ідея була розвинена в його публікаціях і виступах на різних конференціях. Пізніше, в 1935 р. з ініціативи "Асоціації Женевських зон" французький парламент одностайно схвалив резолюцію, у якій запропонував Лізі Націй "вивчити можливості створення в кожній країні, відповідно до угод ратифікованими Лігою Націй, районів, місць і зон, які у випадку військових конфліктів могли б бути обгороджені від воєнних дій і не використалися б у військових цілях". Генерал Сен-Поль умер в 1937 р., у році, коли на його прохання Асоціація була переведена з Парижа в Женеву й перетворена в Міжнародну асоціацію по захисту цивільного населення й історичних будинків у воєнний час. Друг і соратник генерала Генрі Джорж очолив Асоціацію й став її Генеральним секретарем. Саме з ініціативи Генрі Джоржа Асоціація змогла створити для деяких категорій населення нейтральні зони в період Громадянської війни в Іспанії (1936 р. Мадрид і Більбао) і під час конфлікту між Японією й Китаєм (1937 р. Шанхай і Нанкін). Незважаючи на те, що цей досвід виявився відносно невеликим, була продемонстрована реальність існування безпечних зон для мирного населення.
У період Другої Світової війни жодна зі сторін, що воювали, не погодилася визнати безпечні зони в інтересах іншої сторони. Ще раніше, Жорж Сен-Поль у своїх статтях неодноразово повторював: " Необхідно до війни, до початку ворожих дій визначити яким образом можна буде полегшити доля населення ... після початку війни робити це вже пізно." Засновник "Женевських зон" звертав увагу на найважливіше: запобігання. Згодом ця ідея була розвинена його послідовниками у всіх сферах, пов'язаних із захистом населення.
В 1947 р. Генрі Джорж опублікував книгу за назвою "Сучасна війна й захист цивільного населення" з наступною виноскою: " опубліковано Секретаріатом Генерального секретаря "Женевських зон", Міжнародна асоціація по захисту цивільного населення й історичних будинків під час війни або збройних конфліктів". Дана робота з'явилася маніфестом Асоціації й містила проект міжнародної конвенції по створенню безпечних зон за назвою "Женевські зони". Ідеї й принципи, розроблені в даному маніфесті, лягли в основу документів Женевської дипломатичної конференції, що відбулася в травні-серпні 1949 р. На цій конференції були переглянуті перші три Женевські конвенції й прийнята четверта, касавшаяся захисту цивільного населення в період війни. Якщо проект конвенції по "Женевських зонах" припускав створення більших зон, що включають у себе історичні або художні цінності (пам'ятники або навіть місто), здатних стати притулком для поранених, хворих, жінок, дітей і старих, то Дипломатична конференція розділила цей проект на дві частини. З однієї сторони вона ратифікувала існування " госпітальних зон і районів" для поранених і хворих солдат (Стаття 23, 1-а Конвенція), захищених емблемою Червоного Хреста, а з іншої сторони внесла доповнення про те, що "госпітальні й безпечні зони й райони створюються для захисту від наслідків війни поранених, хворих, людей похилого віку, інвалідів, дітей до 15 років, вагітних і матерів з дітьми до семи років" (Стаття 14, 4-а Конвенція). Ці безпечні зони повинні бити позначені знайомий - похилими червоними смугами на білому тлі (Стаття 6, Додаток 1). Дві похилі червоні смуги на білому тлі були емблемою "Женевських зон" і були присутні на емблемі Міжнародної організації цивільної оборони до 1998 р.
Протягом двадцяти років від дня створенняМіжнародна асоціація Женевських зон намагалася втілити ідею про підготовку й створення в мирний час місць для розміщення біженців - "безпечних зон", які визнавалися б всіма сторонами в рамках Гуманітарного закону, викладеного в Женевських конвенціях від 12 серпня 1949 р. Використовуючи захист, наданий Женевськими конвенціями, Секретаріат "Женевських зон" приступився до вивчення й підготовки потенційних безпечних зон. Разом з урядами різних європейських країн розроблялися плани евакуації населення в безпечні райони. Обмін ідеями й досвідом планування виявився корисним і необхідним. В 1954 р. у Берліні пройшла Міжнародна конференція по захисту цивільного населення у воєнний час шляхом створення й визнання нейтральних зон і відкритих міст.
В анналах МОГО ця конференція відома як " Перша Всесвітня конференція по цивільній обороні". Дотримуючись резолюцій Берлінської конференції, Асоціація почала спробу поширити серед країн принцип завчасної підготовки районів для біженців. Проводилися консультації з національними установами й організаціями цивільної оборони, які були створені в країнах перед особою погрози нового великомасштабного конфлікту. У липні 1956 р. "Інформаційний бюлетень Женевських зон" вийшов під заголовком: ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА. У редакційній статті Асоціації говорилося: " Діяльність Організації Женевських зон в області захисту дітей, жінок, старих й інвалідів у випадку війни збігається із завданнями національних органів цивільної оборони, що розвиваються, у різних країнах ... Ми продовжуємо розвивати ідею евакуації цивільного населення в безпечні місця, відомі за назвою "Женевські зони", розробляємо плани для цих зон і поширюємо заходу цивільної оборони на міжнародному рівні, тобто є сполучною ланкою між різними національними організаціями цивільної оборони".
Друга міжнародна конференція по цивільній обороні відбулася в 1957 р. у Флоренції. У ході цієї зустрічі делегати доручили Міжнародної асоціації Женевських зон розширити свою діяльність на всі питання, пов'язані із захистом населення й навколишнього середовища, і реорганізувати Асоціацію в міжнародну організацію із проблем цивільної оборони.
Женевські Зони перетворяться в Цивільну Оборону У січні 1958 р. Міжнародна асоціація Женевських зон (неурядова організація) була перетворена в Міжнародну організацію цивільної оборони (International Civil Defence Organization) з новим статусом, що дозволяє приймати в члени - уряду, суспільства, асоціації, окремі особи. Завдання Організації були значно розширені: поряд із продовженням діяльності по безпечних зонах для біженців, Організація була зобов'язана встановити зв'язку між національними організаціями цивільної оборони, стимулювати дослідження в області проблем захисту населення, забезпечувати поширення наявного досвіду й координувати зусилля в справі запобігання нещасть, готовності до них і проведення необхідних заходів. На базі свого нового статусу МОГО організувала в травні 1958 р. у Женеві Третю Всесвітню конференцію по цивільній обороні, на якій було присутнє 130 делегатів з 33 країн, серед яких були представники перших трьох урядів, що прийняли рішення стать членами Організації: Єгипту, Ірану й Філіппін. Порядок денний Конференції включала наступні питання: радіоактивність атмосфери, децентралізація, евакуація й укриття населення у воєнний час, міжнародний статус персоналу цивільної оборони, захист культурної спадщини. Розглядаючи проблеми того часу можна відзначити, що двадцять років через минулого заборонені ядерні випробування в атмосфері, значно збільшилася кількість протиатомних притулків у багатьох країнах, персонал цивільної оборони одержав міжнародний статус відповідно до Міжнародного гуманітарного права, культурні цінності захищені міжнародними угодами. На початку 60-х років МОГО значно розширила сферу своєї діяльності від захисту населення у воєнний час до проблем природних і техногенних катастроф мирного часу. В 1966 р. пройшла Друга міжнародна конференція по радіологічному захисті, на якій країни-члени МОГО оголосили й схвалили текст Уставу, що дозволив Організації одержати статус міжурядової організації.
Даний Устав став фактично міжнародною конвенцією, що дає право країнам ставати членами Організації шляхом напрямку в депозитарій Організації документів про прийняття Уставу. В Уставі визначені головні завдання Організації: "Інтенсифікація й координація у всесвітньому масштабі розробки й удосконалювання організації, засобів і методів запобігання й скорочення наслідків, викликаних стихійними лихами в мирний час або застосуванням зброї у випадку конфлікту". Устав набутив чинності 1 березня 1972 р. за рішенням Першої Генеральної Асамблеї країн-членів Організації. В 1975 р. даний Устав був зареєстрований у Секретаріаті ООН у Нью-Йорку й опублікований у Збірнику угод ООН. 10 березня 1976 р. між МОЦО й урядом Швейцарії була підписана угода про надання МОГО юридичного статусу міжнародної організації, що базується у Швейцарії.
Устав 1966 р. поклав на організацію ряд завдань по просуванню на міжнародному рівні ідей забезпечення безпеки населення й власності при будь-яких видах нещасть. МОЦО стала поєднувати національні організації, що займаються питаннями цивільної оборони. Слід зазначити, що Генеральна Асамблея ООН у своїй Резолюції 2034 від 1965 р. призвала "уряди створити відповідні планіруючі й виконавчі органи, які могли б ураховувати місцеві умови, визначати обсяги й характер необхідної допомоги й управляти рятувальними операціями".
МОЦО брала участь у підготовці Додаткових Протоколів до Женевських Конвенцій, які були прийняті в 1977 р. МОЦО і її держави-члени зіграли вирішальну роль при визначенні місця й завдань цивільної оборони в новому Гуманітарному праві. Більше того, з ініціативи МОГО була розширена особлива стаття (Протокол 1, розділ 6, стаття 64), що гарантує безпека з боку воюючих держав національним організаціям цивільної оборони, а також "відповідним міжнародним організаціям". Таким чином, ідея про Міжнародну цивільну оборону була включена в Гуманітарне право. Міжнародне гуманітарне право, як додаток до Женевських Конвенцій, застосовно тільки для воєнного часу. Що стосується мирного часу, то ще має бути розробка міжнародних документів про міжнародну допомогу в період нещасть. МОЦО, що за рішенням держав-членів Організації одержала статус спеціалізованої організації по захисту населення й власності в період нещасть всіх типів, у цей час працює над проблемами підготовки до дій у період нещасть мирного часу й надання міжнародної допомоги. 22 травня 2000 р. Міжнародна конференція, що відбулася в Женеві, прийняла розроблену МОГО Рамкову конвенцію по наданню допомоги в області цивільної оборони.
Використовуючи юридичну основу, свій статус і міжнародний Гуманітарний закон, що керують органи МОЦО проводили й проводять всіма доступними способами політикові пропаганди знань і засобів із проблем запобігання, готовності й діям у період нещасть. Було організовано одинадцять Всесвітніх конференцій по цивільній обороні (Берлін 1954, Флоренція 1957, Женева 1958, Монтре 1961, Женева 1963, Женева 1972, Каракас 1974, Туніс 1978, Рабат 1980, Амман 1994, Пекін 1998). Амманська декларація, прийнята на 10-й Всесвітньої конференції по цивільній обороні розширила роль цивільної оборони. Конференція запросила держави розглядати концепцію про "цивільну оборону" не тільки в контексті збройних конфліктів, але й у плані здійснення гуманітарних заходів щодо захисту населення, власності й навколишнього середовища. Таким чином, сьогодні МОЦО має основні інструменти міжнародної системи, які дозволяють державам проводити заходу щодо запобігання нещасть, керуванню надзвичайними ситуаціями, наданню допомоги й реабілітації. 10-я Всесвітня конференція по цивільному захисті призвала держави, які цього ще не зробили, створити за допомогою МОЦО відповідні структури цивільної оборони.
В 1998 р. у Пекіні відбулася 11-я Всесвітня конференція по цивільній обороні. Там був прийнятий Всесвітній план дій по розвитку цивільної оборони, що включав розвиток структур цивільної оборони, міжнародне співробітництво в області надання допомоги, підтримку заходів щодо попередження нещасть і готовності до них.
Женевська декларація, прийнята на міністерській конференції МОГО в 2000 р., визначила цивільну оборону як важливий інструмент стійкого розвитку держав перед особою стихійних лих і техногенних катастроф.
МОГО організувала 14 технічних виставок устаткування цивільної оборони. З ініціативи МОЦО були також проведені міжнародні конференції по радіаційному захисті (Монако 1964 й 1966 р.), по організації цивільної оборони в промисловості (Женева 1960, Нанси 1970, Бейрут 1975), по медицині катастроф (Женева 1968, Майнц 1977, Монако 1979). Організація провела ряд міжнародних семінарів на теми: проблеми керування цивільною обороною, медичні служби цивільної оборони, питання радіологічного захисту.
Підводячи підсумки діяльності організації за 70 років, які розділяють "Женевські зони" генерала Джорджа Сант-Поля й сучасну Міжнародну організацію цивільної оборони, можна відзначити, що ідея захисту цивільного населення у воєнний час була розширена до рамок захисту й безпеки населення в будь-яких ситуаціях, завдяки розвитку, координації й плануванню на міжнародному рівні засобів і технологій різних видів по запобіганню, боротьбі й зменшенню наслідків аварій, нещасть і катастроф всіх типів.
ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ
Всесвітній день цивільного захистубув заснований рішенням Генеральної Асамблеї МОГО в 1990 році й відзначається
щорічно 1 березня. У цей День святкується вступ у силу Уставу МОГО, прийняття якого в 1972 році додало МОГО статус міжурядової організації.
Всесвітній день цивільного захиступереслідує дві
головні цілі:
привернути увагу світової громадськості до значення Цивільного захистуй підвищити готовність населення до самозахисту у випадку нещасть або аварій;
віддати данина поваги зусиллям і самопожертві персоналу національних служб цивільного захистув їхній боротьбі з нещастями.
Всесвітній день цивільного захистувикористається для організації бесід, конференцій, радіо й телевізійних дебатів, відкритих днів, навчань, пропаганди знань по цивільному захисті й демонстрації наявних засобів й устаткування по боротьбі з нещастями.
Всесвітній день цивільного захистувідзначається під певним девізом.
От теми Всесвітнього дня цивільного захистуза останні роки:
1992 - «Роль служб цивільного захистув запобіганні катастроф»
1993 - «Цивільний захист й охорона навколишнього середовища»
1994 - «Цивільна захисти й безпека в будинку»
1995 - «Цивільний захист: збереження життя, матеріальних цінностей і навколишнього середовища»
1996 - «Аналіз погроз із метою попередження катастроф: важливе завдання цивільного захисту»
1997 - «Роль цивільного захистув міжнародному гуманітарному праві»
1998 - «Цивільний захист: право й обов'язок кожного»
1999 - «Цивільний захист у школах на порозі XXI століття»
2000 - «Цивільний захист і розвиток»
2001- «Добровольці й цивільний захист; Участь добровольців - акт солідарності й громадянської мужності»
2002 - «Основні принципи цивільної оборони»
2003 - «Цивільний захист: інструмент міжнародної солідарності перед особою катастроф»
2004 - «Цивільний захист і безпека на дорогах»
2005 - «Цивільна оборона й захист навколишнього середовища»
2006 - «Цивільна оборона в школі»
2007 - «Цивільна оборона й забезпечення безпеки на робочому місці»
2008 - «Цивільна оборона й навички порятунку»
2009 - «Цивільна оборона: оповіщення населення й засобу зв'язку в надзвичайних ситуаціях»
2010 - «Медицина катастроф»
2011- «Місце й роль жінки в системі цивільного захисту»
2012 - «Цивільна оборона й побутові аварії»
Джерело: Територія безпеки регіону січень 2013 (tbr.at.ua)
Неділя, 22.12.2024
