Чи має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці працівник, який половину робочого дня працює з радіоактивними речовинами?


Право працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці визначається відповідно до Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер
праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 (далі —Список).
Працівники, які працюють з радіоактивними речовинами, право на відпустку за особливий характер праці можуть мати лише у разі, якщо їх професії, посади або виконувані у відповідних виробництвах роботи передбачені підрозділом «Робота з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань» розділу ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку.

Чи надається додаткова відпустка за ненормований робочий день працівникові, якщо його посада не передбачена Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням?

Працівникам, професії та посади яких не містяться в указаному вище Списку, може бути встановлено щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою (ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР).
Відповідно до п. 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7, ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників, якщо неможливе нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (така робота не вважається надурочною). Міра праці в цьому випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, у т. ч. за ненормований робочий день, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.