Державні  санітарні  правила  планування   та   забудови населених  пунктів   включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових,  так і існуючих  міських та  сільських  поселень  України,  їх санітарного упорядкування та оздоровлення.
     Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення.
Ці   Правила   є   обов'язковими  для  дотримання  всіма державними,    кооперативними,    колективними    та    приватними підприємствами,   організаціями   та   установами   незалежно  від відомчого підпорядкування та форм власності,  а  також  посадовими особами  та  громадянами  України,  інвесторами-громадянами  інших держав.
     При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил  та інших    інструктивно-методичних    документів,    узгоджених    з Міністерством охорони здоров'я України,  що  використовуються  для вказаних цілей.
     Державний  контроль  за  дотриманням  вимог  цих  Правил здійснюється   органами,   установами   та   закладами  державного санітарного нагляду України відповідно до  діючого  Положення  про державний санітарний нагляд.
     Особи, винні  у  порушенні  Правил,  несуть  відповідальність згідно  зі статтею  80  Основ  Законодавства  України  про охорону здоров'я   та  статтями  45-49  Закону  України  "Про забезпечення санітарного та епідемічного  благополуччя  населення".

3. Вимоги до планувальної організації та функціонального зонування території населеного пункту
4. Вимоги до розміщення та організації сельбищної території
5. Вимоги до розташування та організації виробничої території
6. Вимоги до організації ландшафтно-рекреаційних територій
7. Інженерна підготовка і обладнання території
8. Вимоги до охорони навколишнього середовища населених пунктів і зон рекреації
Охорона атмосферного повітря населених пунктів
Охорона водних ресурсів
Охорона грунту
Захист від шуму та вібрації
Захист від електромагнітних випромінювань
Захист від іонізуючого випромінювання
Додаток N 1 Показники оцінки території для промислово-цивільного будівництва та масового відпочинку населення
Додаток N 2 Критерії оцінки потенціалу забруднення атмосфери за середньорічними значеннями метеорологічних параметрів
Додаток N 3 Критерії оцінки потенціалу самоочищення водойм
Додаток N 4 Санітарна класифікація підприємств, виробництв та споруд  і  розміри санітарно-захисних зон для них
Додаток N 5 Розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів
Додаток N 6 Розміри санітарно-захисних зон для складів та овочесховищ
Додаток N 7 Розміри санітарно-захисних зон для складів сильнодіючих отруйних речовин
Додаток N 8 Розміри санітарно-захисних зон від складів зберігання отрутохімікатів  та  мінеральних  добрив  до житлової забудови та водоймищ
Додаток N 9 Розміри санітарно-захисних зон для споруд зовнішнього транспорту
Додаток N 10 Розриви від наземних, наземно-підземних гаражів, відкритих стоянок  легкових   автомобілів   та   станцій  технічного обслуговування до житлових будинків і громадських будівель
Додаток N 11  Гігієнічні вимоги до складу та властивостей води водних об'єктів в пунктах господарсько-питного і культурно-побутового водокористування
Додаток N 12 Розміри санітарно-захисних зон для очисних споруд господарсько-побутової каналізації
Додаток N 13 Вимоги до водоохоронних зон водних об'єктів
Додаток N 14 Санітарно-гігієнічні показники придатності грунту  ділянки під забудову населеного пункту
Додаток N 15 Мінімальні відстані від системи вилучення, обробки, зберігання, знезараження та утилізації гною до тваринницьких, птахівничих приміщень та житлової забудови
Додаток N 16 Допустимі рівні звуку на території житлової забудови
Додаток N 17 Нормативні рівні вібрації в житлових приміщеннях (дБ)
Додаток N 17а Поправки до нормативних рівнів вібрації в житлових приміщеннях
Додаток N 18 Зони, які визначають придатність території в околицях аеропорту до забудови за акустичними умовами при польотах літаків
Додаток N 19 Можливість та умови будівництва споруд в зонах обмеження забудови навколо аеропорту
Додаток N 20 Гранично допустимі рівні ГПЕ, що створюється двоканальними метеорологічними РЛС (комбіноване випромінювання)
Додаток N 21 Гранично допустимі рівні (ГДР) електромагнітних полів* (безперервне випромінювання амплітудної або кутової модуляції)
Додаток N 22 Гранично допустимі рівні електромагнітних полів (ЕМП), що створюються радіолокаційними засобами  (імпульсивне випромінювання)
Додаток N 23 Допустимі значення сумарної питомої активності природних радіонуклідів в будівельних матеріалах та сфери їх використання

---

5. Вимоги до розташування та організації виробничої території

     5.1. До  складу  виробничої  території  входять:  промислова, комунально-складська,  науково-виробнича зони, споруди зовнішнього транспорту   та   міської   вулично-дорожньої  мережі.  Розміщення вказаних зон визначається містобудівними і  санітарно-гігієнічними нормами   відповідно   до   санітарної  класифікації  підприємств, профілізації населеного пункту, особливостей місцевих умов і т.ін.
     У великих,   крупних   та  найкрупніших  містах  допускається створення декількох промислових зон, а також сельбищно-промислових районів  з  обов'язковим  відокремленням  в  самостійний промвузол групи   харчових   підприємств   та   підприємств   по   переробці сільськогосподарської продукції,  продовольчих складів,  зерно- та овочесховищ, холодильників і т.ін.
     У селищах   міського  типу,  малих  і  середніх  містах  слід формувати одну промислову зону багатофункціонального призначення.
     5.2. У  промисловій  зоні  підприємства  слід розташовувати у складі  промислових  вузлів,  групуючи   їх   за   санітарними   і технологічними   ознаками   з  урахуванням  класу  небезпеки,  щоб виключити можливість  несприятливого  впливу  підприємства  вищого класу  небезпеки на працюючих,  технологічні процеси,  сировину чи продукцію іншого підприємства нижчого класу небезпеки,  а також на здоров'я і умови життя населення. Крім того, необхідно враховувати комплексний вплив на навколишнє середовище всіх  підприємств,  які входять в промвузол.
     Доцільно здійснювати   раціональне   групування   підприємств суміжних  галузей  у  вигляді  смуг  з  забезпеченням безперервної наскрізної   технології,   кооперування   допоміжних   виробництв, інженерно-технологічних,   транспортних,  комунально-складських та культурно-побутових споруд.
     У промислові   вузли,   райони,   до   складу   яких  входять підприємства I та II класу небезпеки,  не  припускається  включати підприємства      харчової,      легкої,     хіміко-фармацевтичної промисловості, об'єкти по переробці сільгосппродукції, продовольчі склади, зерно та овочесховища, холодильники і т.ін.
     5.3. Промислові підприємства (вузли)  слід  розташовувати  на підвищених   ділянках   з   добрим   природним  провітрюванням,  з підвітряного боку відносно сельбищної території.  При  цьому  слід орієнтуватися  на  середньорічну  та сезонну (літню,  зимову) розу вітрів.
     На територіях  з гірським,  передгірним та горбистим рельєфом житлову та виробничу зони доцільно  розташовувати  по  різні  боки водорозділу.  Не  допускається  розташування  промислової зони між водним об'єктом та сельбищною територією,  а також вище за  течією ріки по відношенню до житлового району або рекреаційної зони.
     5.4. Промислові,  сільськогосподарські та інші об'єкти,  що є джерелами    забруднення   навколишнього   середовища   хімічними, фізичними та біологічними факторами,  при  неможливості  створення безвідходних  технологій  повинні  відокремлюватись  від  житлової забудови санітарно-захисними зонами.
     Санітарно-захисну зону    слід   встановлювати   від   джерел шкідливості  до  межі  житлової  забудови,   ділянок   громадських установ, будинків і споруд,  в  тому  числі  дитячих,  навчальних, лікувально-профілактичних     установ,     закладів    соціального забезпечення,  спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів  та  інших об'єктів зеленого будівництва загального користування,  ділянок   оздоровчих   та   фізкультурно-спортивних установ,   місць  відпочинку,  садівницьких  товариств  та  інших, прирівняних до них об'єктів, в тому числі:
     - для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами,  безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або  неорганізованими  викидами  (через  ліхтарі  будівель, димлячі  і  паруючі  поверхні  технологічних  установок  та  інших споруд тощо),  а   також   від   місць   розвантаження   сировини, промпродуктів або відкритих складів;
     - для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих віпромінювань та  інших  шкідливих  факторів  -  від будівель,   споруд   та  майданчиків,  де  встановлено  обладнання (агрегати, механізми), що створює ці шкідливості;
     - для  теплових  електростанцій,  промислових та опалювальних котелень - від димарів та місць зберігання  і  підготовки  палива, джерел шуму;
     - для санітарно-технічних споруд  та  установок  комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів
- від межі об'єкта.
     На зовнішній   межі  санітарно-захисної  зони,  зверненої  до житлової забудови,  концентрації та рівні  шкідливих  факторів  не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК,  ГДР),  на межі курортно-рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу.
     Територія санітарно-захисної  зони не повинна розглядатись як резерв розширення підприємств,  сельбищної території і прирівняних до них об'єктів.
     5.5. Розміри   санітарно-захисних   зон    для    промислових підприємств   та   інших   об'єктів,  що  є  джерелами  виробничих шкідливостей,  слід встановлювати відповідно до діючих  санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих  зон за  "Методикой  расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками рівнів  шуму  та  електромагнітних  випромінювань   з  урахуванням реальної  санітарної  ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу,  метеоумов,   рози  вітрів  та   ін.),   а   також  даних лабораторних досліджень щодо  аналогічних  діючих  підприємств  та об'єктів.
     У тих  випадках,  коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва,  що передбачає зниження викидів шкідливих  речовин  в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.
     5.6. Основою  для  встановлення  санітарно-захисних   зон   є санітарна  класифікація  підприємств,  виробництв та об'єктів,  що наведена у додатку N 4.
     Розміри санітарно-захисних  зон  та  санітарних  розривів від сільськогосподарських підприємств  і  виробничих  комплексів  слід приймати  відповідно  до  "Санитарных  правил для животноводческих предприятий" N 4542-87,  "Санитарных  правил  и  норм  размещения, устройства  и  эксплуатации  малых  ферм  для  содержания животных (скота,  птицы,  зверей) в населенных пунктах  Украинской  ССР"  N 5.02-12/Н,  ДБН Б.2.4-3-95 "Генеральні плани сільськогосподарських підприємств" (додаток N 5).
     5.7. Санітарно-захисна  зона  для підприємств та об'єктів, що проектуються з впровадженням нової технології або реконструюються, може    бути    збільшена    при    необхідності    та   належному техніко-економічному та гігієнічному обгрунтуванні, але не більше, ніж в 3 рази у випадках:
     - відсутності способів очищення викидів;
     - неможливості знизити надходження  в  навколишнє  середовище хімічних речовин,  електромагнітних та іонізуючих випромінювань та інших шкідливих факторів до меж, встановлених нормативами;
     - при  розташуванні  житлової  забудови,  оздоровчих та інших прирівняних  до  них  об'єктів  з   підвітряного   боку   відносно підприємств в зоні можливого забруднення атмосфери.
     Якщо трикратне   збільшення   санітарно-захисної   зони    не забезпечує припинення впливу підприємства  на  стан  навколишнього середовища та здоров'я населення, слід приймати рішення відповідно до п.5.5 цих Правил.
     Розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені,  коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень,  проведених для району  розташування  підприємств  або іншого виробничого об'єкта, буде встановлено,  що на межі житлової забудови та прирівняних  до неї   об'єктів   концентрації  шкідливих  речовин  у  атмосферному повітрі,  рівні шуму,  вібрації,  ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань,  статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.
     5.8. У    разі    організації    нових,    не    вивчених   в санітарно-гігієнічному  відношенні  виробництва  та  технологічних процесів,  а також будівництва (реконструкції) великих підприємств I та II класів небезпеки та їх комплексів,  що можуть несприятливо впливати  на навколишнє середовище та здоров'я населення,  розміри санітарно-захисних зон слід встановлювати  у  кожному  конкретному випадку  з  урахуванням  даних  про  ступінь  впливу на навколишнє середовище аналогічних об'єктів,  які функціонують у державі та за її кордоном та відповідних розрахунків.
     5.9. Розміри   санітарно-захисних   зон   для   нових   видів виробництв,  підприємств  та  інших  виробничих  об'єктів з новими технологіями,  а також зміни  цих  зон  (збільшення  чи  зменшення згідно   з   п.5.7)  затверджуються  при  належному  обгрунтуванні Головним державним санітарним лікарем України.
     5.10. У   санітарно-захисних   зонах   не   можна   допускати розміщення:
     - житлових будинків з придомовими  територіями,  гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;
     - дитячих   дошкільних   закладів,   загальноосвітніх   шкіл, лікувально-профілактичних та  оздоровчих  установ  загального   та спеціального    призначення    зі    стаціонарами,   наркологічних диспансерів;
     - спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств;
     - охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.
     Не допускається      використання       для       вирощування сільськогосподарських   культур,   пасовищ   для   худоби   земель санітарно-захисної зони  підприємств,  що  забруднюють  навколишнє середовище  високотоксичними  речовинами  та речовинами,  що мають віддалену  дію  (солі  важких  металів,   канцерогенні   речовини, діоксини,    радіоактивні    речовини    та    ін.).    Можливість сільськогосподарського використання земель санітарно-захисних зон, що   не   забруднюються   вищепереліченими  речовинами,  необхідно визначати    за    погодженням    з    територіальними    органами Мінсільгосппроду і Міністерства охорони здоров'я України.
     5.11. В промислові райони, відділені від сельбищної території санітарно-захисною  зоною шириною 1000 м і більше не слід включати підприємства   харчової,   медичної,   легкої   та   інших   видів промисловості,  на  продукцію яких і умови праці робітників можуть негативно впливати викиди виробництв високого класу шкідливості.
     5.12. У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати:
     - пожежні  депо,  лазні,  пральні,   гаражі,   склади   (крім громадських  та спеціалізованих продовольчих),  будівлі управлінь, конструкторських  бюро,   учбових   закладів,   виробничо-технічні училища   без  гуртожитків,  магазини,  підприємства  громадського харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії, пов'язані з обслуговуванням даного та прилеглих підприємств;
     - приміщення для чергового аварійного  персоналу  та  добової охорони підприємств за встановленим списочним складом, стоянки для громадського та індивідуального транспорту,  місцеві та  транзитні комунікації,    ЛЕП,   електростанції,   нафто-   і   газопроводи, свердловини   для   технічного   водопостачання,   водоохолоджуючі споруди,  споруди  для  підготовки  технічної води,  каналізаційні насосні станції,  споруди  оборотного  водопостачання,  розсадники рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони.
     5.13. Територія    санітарно-захисної    зони    має     бути розпланованою   та   упорядкованою.  Мінімальна  площа  озеленення санітарно-захисної зони  в  залежності  від  ширини  зони  повинна складати:  до 300 м - 60%, від 300 до 1000 м - 50%, понад 1000 м - 40%.
     З боку   сельбищної  території  необхідно  передбачати  смугу дерево-чагарникових насаджень шириною не менше 50 м,  а при ширині зони до 100 м - не менше 20 м.
     5.14. Проект   організації   санітарно-захисної   зони   слід розробляти  в  комплексі  з  проектом  будівництва (реконструкції) підприємства з першочерговою реалізацією заходів,  передбачених  у зоні.
     5.15. Розміщення та  організація  комунально-складської  зони проводиться  відповідно  до  вимог  ДБН  360-92*  "Містобудування. Планування   і   забудова   міських    і    сільських    поселень" (пп.4.17-4.21).
     5.16. Санітарно-захисні зони  для  складських  будівель  слід приймати  на основі діючих нормативів щодо проектування складських будівель і споруд.
     Розміри санітарно-захисних  зон  для міських загальнотоварних та спеціалізованих складів наведені у додатку  N  6,  для  складів сильнодіючих отруйних речовин - у додатках N 7 та N 8.
     Санітарні розриви  від  загальнотоварних  і   спеціалізованих складів   до   закладів   охорони  здоров'я,  відпочинку,  дитячих дошкільних закладів і загальноосвітніх шкіл можуть бути збільшені, але  не  більше,  ніж  у  2  рази  на  вимогу  органів  та установ державного санітарного нагляду.
     5.17. Санітарні розриви між продовольчими складами,  складами продовольчої сировини та промисловими підприємствами слід приймати такими  ж,  як  між  промисловими  підприємствами,  які  виділяють виробничі шкідливості, та житловою забудовою.
     5.18. Транспортна мережа міських і сільських поселень повинна забезпечувати  зручні,  швидкі  та  безпечні   зв'язки   з   усіма функціональними  зонами  населеного  пункту,  з іншими поселеннями системи  розселення,  об'єктами   приміської   зони,   зовнішнього транспорту та автомобільними дорогами загальної мережі.  При цьому архітектурні та  інженерні  рішення  транспортної  мережі  повинні враховувати   особливості   ландшафту   та   вимоги  щодо  охорони навколишнього середовища населених пунктів.
     5.19. Пасажирські   вокзали   (залізничного,  автомобільного, водного транспорту,  аеровокзали) слід  розміщувати,  забезпечуючи достатні  транспортні  зв'язки  з  центром  міста,  між вокзалами, житловими та промисловими районами. Розміри санітарно-захисних зон для вокзалів приймаються в залежності від пасажиропотоків (додаток N 9).
     5.20. Житлову    забудову    необхідно   відокремлювати   від залізничних ліній санітарно-захисною зоною шириною 100 м  від  осі крайньої  залізничної  колії  за  умови  забезпечення  нормативних рівнів шуму в прилеглих об'єктах та на території забудови.
     При розташуванні   залізниці   у  виїмці  та  при  здійсненні спеціальних шумозахисних заходів розміри  санітарно-захисної  зони встановлюються  з  урахуванням  забезпечення на території житлової забудови нормативних рівнів шуму,  але не менше 50 м. При цьому не менше 50% площі санітарно-захисної зони повинно бути озеленено.
     Відстань від меж садових ділянок до осі крайньої  залізничної колії  слід  приймати не менше 50 м при обов'язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25-30 м  або  інших  шумозахисних заходів.
     5.21. Розташування аеродромів  (вертодромів),  що  будуються, слід   перебдачати   за   межами  міських  та  сільських  поселень відповідно до вимог  ДБН  360-92*  "Містобудування.  Планування  і забудова міських і сільських поселень" (п.7.18) з дотриманням умов Повітряного кодексу   України  (ст.41,  54)  (  3167-12  ).  Траси польотів  повітряних  суден  не  повинні   перетинати   сельбищної території міських і сільських поселень. Відстань від межі льотного поля аеродрому (вертодрому),  радіо- та  метеолокаційних  станцій, станцій   випробовування   двигунів   літаків  та  інших  об'єктів аеродрому,  трас прольоту літаків (вертольотів) до  межі  існуючої або  перспективної  забудови  та  зон  масового відпочинку повинна забезпечувати  на  цих  територіях   гігієнічні   нормативи   шуму відповідно  до ГОСТ 222 83-88 "Шум авиационный.  Допустимые уровни шума на  территории  жилой  застройки  и  методы  его  измерения", "Санитарных   норм   допустимого   шума   в   помещениях  жилых  и общественных зданий и на территории жилой застройки" N 3077-84,  а також гранично допустимі рівні електромагнітних випромінювань.
     5.22. Морські  та  річкові  порти  слід розміщувати за межами сельбищних територій на відстані  не  менше  100  м  від  житлової забудови  при  відсутності негативного впливу на умови проживання. При  цьому  пасажирські  причали  можуть  розміщуватись  в   межах населеного пункту,  а перевалочні райони водно-транспортного вузла
- поза населеним пунктом або на його  околиці.  Відстань  від  меж спеціалізованих  районів  нових  морських  і  річкових  портів  до житлової забудови слід приймати не менше 300  м  від  меж  районів перевантаження і зберігання курних матеріалів,  не менше 200 м від резервуарів і зливно-наливних пристроїв легкозаймистих  і  горючих рідин  на  складах  I  категорії  і  не  менше  100  м  - II і III категорій.
     5.23. Річкові   порти   і  судноремонтні  заводи  не  повинні розташовуватись в зонах санітарної охорони водозабірних  споруд  і вище житлової забудови по течії річки.
     5.24. Берегові  бази  і  місця  стоянки   маломірних   суден, громадських і тих,  що належать громадянам,  слід розміщувати,  як правило,  в приміських зонах, поза сельбищною територією міст і за межами зон масового відпочинку населення.
     5.25. Автомобільні  дороги  загальної  мережі  I,  II  і  III категорій  слід  проектувати  в  обхід  населених пунктів згідно з вимогами СНиП 2.05.02-85 "Автомобильные дороги".
     Відстань від   бровки   земляного  полотна  зазначених  доріг необхідно  приймати  не  менше  100  м  до  житлової  забудови   і садівницьких  товариств,  для  доріг  IV  категорії  -  50 м,  при забезпеченні  на  відповідній  території  гігієнічних   нормативів якості атмосферного повітря та рівнів шуму. Для захисту від шуму і загазованості  вздовж  доріг  слід   передбачати   смуги   зелених насаджень шириною не менше 10 м.
     5.26. Планувальні рішення вулично-дорожньої мережі  населених пунктів  повинні  виключати  перевезення промислових і будівельних вантажів,  транзитні транспортні потоки на вулицях загальноміських центрів, площах, сельбищних територіях, набережних великих водойм.
     З цією  метою  повинні  улаштовуватись  автомобільні   дороги вантажного   призначення   і  об'їзні  дороги  на  межі  міста,  в промислових  і  комунально-складських  зонах,  в  смугах   відводу залізниць, санітарно-захисних  зонах  і  т.ін.  Відстань  від краю проїзної частини магістральних доріг до  червоної  лінії  житлової забудови  слід встановлювати з урахуванням забезпечення в житловій забудові  нормативних  рівнів  шуму  і  забруднення   атмосферного повітря, але не менше 50 м.
     5.27. При  будівництві  і   реконструкції   доріг   в   межах населеного   пункту   недопустиме   використання  для  влаштування покриття в'язких  матеріалів  із  відходів  і  побічних  продуктів коксохімічного   виробництва.   Застосування  таких  матеріалів  у верхніх шарах покрить допускається тільки на відстані 1,5  км  від житлових і громадських будівель. Зазначені матеріали забороняється застосовувати  для  дорожньо-будівельних  і  ремонтних   робіт   в курортно-рекреаційних районах і зонах відпочинку.
     5.28. Індивідуальні  гаражі  та   відкриті   майданчики   для постійного  зберігання  особистих  автомобілів  місткістю  до  300 легкових автомобілів слід розміщувати  на  периферії  мікрорайонів або спеціально виділених ділянках житлових районів  з  віддаленням від дитячих ігрових майданчиків, місць відпочинку населення, шкіл, дошкільних закладів.
     Такі ж гаражі та  стоянки  місткістю  понад  300  машиномісць необхідно    розташовувати   за   межами   житлових   районів   (в комунально-складській  зоні,   смугах   відведення   залізниць   і автомобільних доріг, санітарно-захисних зонах і  т.ін.),  а  понад 800 місць - на виробничій території.
     Станції технічного   обслуговування  і  ремонту  автомобілів, автозаправочні станції (АЗС)  слід  розміщувати  в  промислових  і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району.
     Відстані від наземних і наземно-підземних гаражів,  відкритих стоянок,  призначених  для  постійного  і  тимчасового  зберігання легкових   автомобілів,  і  станцій  технічного  обслуговування  з урахуванням проїздів до них, до житлових і громадських будівель, а також до ділянок шкіл,  дитячих ясел-садків,  лікувальних закладів стаціонарного типу і закладів відпочинку слід  приймати  не  менше наведених у додатку N 10.
     5.29. У  крупних   і   найкрупніших   містах   рекомендується будівництво багатоповерхових, як правило п'ятиповерхових, наземних та  підземних  гаражів  для  легкових  автомашин  комунального  та індивідуального користування.
     В житлових районах треба передбачати  гаражі  без  технічного обслуговування і ремонту автомобілів.
     Допускається будівництво підземних і  напівпідземних  стоянок автотранспорту в цокольній і підвальній частинах адміністративних, громадських та житлових (для легкових  автомобілів,  які  належать населенню,  що  проживає  в цих будинках) будівель з забезпеченням шумозахисту і захисту від  викидів  автотранспорту  відповідно  до гігієнічних нормативів.
     Не допускається   будівництво   стоянок   автотранспорту    в цокольній  і підземній частинах дитячих закладів,  установ охорони здоров'я,  фізичної культури,  соціального забезпечення, культури, громадського харчування.
     В'їзди і виїзди із підземних гаражів і проїзди до них повинні бути  розташовані  не  ближче  15  м від вікон робочих та житлових приміщень,  ділянок загальноосвітніх шкіл,  дитячих  дошкільних  і лікувальних закладів, майданчиків відпочинку.
     5.30. Гаражі  вантажних  автомобілів,  відомчих  і   легкових автомобілів    спеціального    призначення,   таксі   та   прокату автомобілів,  автобусні і тролейбусні парки,  трамвайні депо, бази централізованого  технічного  обслуговування  слід  розміщувати  у виробничій зоні.
     5.31. Забороняється  влаштування  вбудованих  і  прибудованих гаражів  до  будівель  шкіл,   дитячих   дошкільних   закладів   і лікувальних закладів із стаціонаром.
     5.32. Відстань  від  автозаправочних  станцій  з   підземними резервуарами  для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих дошкільних  закладів,  загальноосвітніх   шкіл,   шкіл-інтернатів, лікувально-профілактичних  закладів,  до  стін  житлових  та інших громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць відпочинку  населення  слід  приймати  за  розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м.
     5.33. Автомобільні   газозаправні   станції  зріджених  газів (АГЗС) слід розміщувати у виробничій зоні з підвітряного боку  для вітрів  переважного  відносно  до  житлової забудови напрямку,  на відстані від житлових,  громадських,  виробничих та інших будинків відповідно до вимог, наведених у додатку N 4.

---