Дуже часто, крім самих погорільців, збитків через пожежу зазнають їхні сусіди. Наприклад, потерпають від заливання квартир водою, яку використовують під час гасіння вогню в житлі, розташованому поверхом вище. Ці збитки, як і будь-які інші, підлягають відшкодуванню.

Загальні положення про відшкодування збитків у нашій державі містяться в главі 82 підрозділу розділу 2 III книги п'ятої Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Проте регулювання цього питання не обмежується лише нормами цивільного кодексу. Окремі норми, пов'язані з цим, зустрічаються і в інших актах законодавства.

Розглянувши зміст ч. 1 ст. 1166 ЦК України можна дійти висновку, що питання відшкодування збитків в Україні зводиться до того, що шкода, завдана майну фізичної особи (наприклад, квартирі громадянина і наявним у ній речам), підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто відшкодовувати збитки має той, хто їх завдав.

Разом із тим у ситуації, коли шкоди майну завдано залиттям квартири, причиною якого є гасіння пожежі з використанням води, то, за логікою, такі збитки могли б відшкодовувати пожежники. Адже саме внаслідок їхніх дій, спрямованих на гасіння вогню, й було завдано шкоди (дії - гасіння пожежі; наслідок - залиття квартири; наявний причинний зв'язок між діями і наслідками). А в подальшому вони б мали право подавати позов у порядку регресу до особи, винної у виникненні пожежі. Проте законодавець має іншу думку. Тому в наведеній ситуації використовують більш спрощений підхід, коли за завдану залиттям квартири шкоду відповідають не пожежники, а особа, з вини якої виникла пожежа (дії - наприклад, порушення правил поводження з вогнем; наслідок - виникнення пожежі; наслідок - дії щодо гасіння пожежі; наслідок - залиття квартири; наявні причинні зв'язки між діями та наслідками).
Водночас пожежних звільняють від відповідальності. На це прямо наголошено в ст. 79 Кодексу цивільного захисту України

Стаття 79. Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.... 7. Матеріальні збитки, завдані внаслідок пошкодження майна під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, органами управління та силами цивільного захисту не відшкодовуються.....

Звичайно, існування зазначеного імунітету для пожежних є цілком логічним. Адже в іншому разі їм довелося б витрачати багато часу на участь у судових позовах замість рятування життя і майна людей. Це було б нераціонально.

Продовжуючи сказане вище, варто зазначити, що дії пожежних під час гасіння пожежі спрямовані на усунення небезпеки, що загрожує не особисто їм (хоча для них теж є певні ризики), а передусім третім особам (особі) та/або їхньому (її) майну. Тобто вони діють в умовах крайньої потреби. Саме тому вказані вище норми можна вважати логічним продовженням правових положень про «крайню потребу», які є в цивільному кодексі. Зокрема, згідно зі ст. 1171 ЦК України, шкода, завдана особі у зв'язку з вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня потреба), відшкодовує особа, яка її завдала. Особа, яка відшкодувала збитки, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла. З огляду на обставини, за яких було завдано шкоди у стані крайньої потреби (наприклад, гасіння пожежі), суд може покласти обов'язок щодо її відшкодування на особу (наприклад, того, в чиєму житлі та через чиї халатні дії виникла пожежа), в інтересах якої діяла особа, котра завдала шкоди (наприклад, пожежники), або зобов'язати кожного з них відшкодувати збитки в певній частці чи звільнити їх від відшкодування збитків частково чи в повному обсязі. Тож усе залежить і від обставин конкретної справи.

Підтверджує використання підходу, коли за завдану залиттям квартири шкоду відповідають не пожежні чи власники житла, а особа, з вини якої виникла пожежа, і судова практика.
Наприклад, за рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 червня 2012 року в справі №2/0538/156/2012 (суддя Мельник І.Г.) за позовом Особи 1 до Особи 2, Особа 3 та Особа 4, третя особа - самостійна державна пожежна частина №24 Управління МНС в місті Маріуполі ГУ МНС України в Донецькій області про відшкодування матеріального збитку, спричиненого внаслідок залиття квартири після пожежі (http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/25498640), із Особи 2 було стягнуто матеріальну шкоду, спричинену внаслідок залиття квартири у зв'язку з гасінням пожежі. Оскільки пожежники під час перевірки
причин пожежі встановили вину у її виникненні саме Особи 2. Зокрема, причиною стало те, що Особа 2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не погасив сигарету, і в подальшому через неї виникла пожежа. Тож цей висновок і взяв до уваги суд.

Доказами, якими керуються суди час вирішення питання про доведеність факту залиття квартири і визначення розміру завданої таким залиттям шкоди, є  підтвердження факту залиття актом обстеження, який складає комісія, утворена з представників організації, що забезпечує надання послуг відповідному будинку, в якому розташована залита квартира, з його утримання. А розмір, у якому має бути відшкодовано збитки, визначають професійні оцінювачі на замовлення постраждалої внаслідок залиття квартири особи. При цьому, як випливає з вимог ст. 22,1192 ЦК України і судової практики, відшкодовують реальні збитки. Тобто здійснюють таке відшкодування, за якого майно, пошкоджене внаслідок залиття, приводять у попередній стан, як до залиття квартири. Також за рішенням суду із винуватця стягують судові витрати і витрати на оцінку заподіяної шкоди.

---

---