Кому і коли необхідно проводити атестацію робочих місць?

Коли роботодавець чує фразу «атестація робочих місць за умовами праці», то перша думка виникає про гору нудної та незрозумілої документації та виникає бажання не займатись цим питанням чи перекласти його вирішення на потім.

Тому часто виникають питання: кому потрібна атестація? В яких випадках? Що ж це насправді: «бюрократизм» правових норм чи виробнича необхідність? Навіщо потрібно проводити таку атестацію?

По-перше: у кожного працівника повинно бути своє робоче місце. По-друге: на робочому місці необхідно створити нешкідливі та безпечні умови праці. Саме про це і повинен потурбуватися роботодавець.

Але не все залежить від керівника. Сама специфіка виробництва може бути пов’язана з факторами підвищеної небезпеки, шкідливості і т. д. У таких випадках роботодавець повинен компенсувати працівникові «шкідливість» його роботи, виходячи з норм чинного законодавства, наприклад: надати йому додаткову відпустку; встановити підвищену оплату праці; забезпечити видачу спецодягу і засобів індивідуального захисту; видавати молоко та лікувально-профілактичне харчування. Працівник може отримати право на пенсію за віком на пільгових умовах, якщо це буде підтверджено результатами атестації.

Як же виявити шкідливі і небезпечні фактори виробничого середовища, що дозволяють працівникам претендувати на пільги та компенсації?

Відповідь очевидна: провести атестацію робочих місць за умовами праці.

Як на практиці визначити, чи потрібно підприємству проводити атестацію?

Роботодавець повинен організувати та провести на своєму підприємстві атестацію робочих місць, якщо його виробництво (техпроцеси, обладнання, сировина, продукція) є потенційним джерелом шкідливих і небезпечних факторів, які можуть несприятливо впливати на здоров’я працівників зараз чи в майбутньому.

Для того, щоб з’ясувати, чи потрібно проводити атестацію, підприємство вивчає норми охорони та гігієни праці щодо свого виробництва, а також: Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Списки виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці та Списки виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня.

Знайшовши в цих документах роботи, фактори, професії, які є на робочих місцях його підприємства, роботодавець проводить атестацію таких місць. Причому атестація повинна проводитися незалежно від того, є роботодавець юридичною особою чи приватним підприємцем.

Як проводиться атестація робочих місць за умовами праці?

Основними діючими нормативними документами, що регулюють процес проведення атестації на підприємстві, залишаються постанова КМУ № 442 від 01.08.92 року та Методичні рекомендації № 41 від 01.09.1992 р. Враховуючи Постанову КМУ від 10 вересня 2014 р. № 442 та постанову КМУ від 11 лютого 2015 року № 100 та № 96 від 11.02.2015 року, якими створено та надано повноваження Державні службі України з питань праці, у т. ч. щодо здійснення державного контролю за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесенням їх до категорії з шкідливими умовами праці, а також участі в організації проведення державної експертизи умов праці із залученням Держсанепідслужби. Тому найближчим часом є очікуваними зміни як і в постанову КМУ № 442 від 01.08.92 року та Методичні рекомендації № 41 від 01.09.1992 р.

Атестація робочих місць проводиться не рідше одного разу на 5 років. Позачергова атестація може бути проведена в тому випадку, якщо умови праці на підприємстві істотно змінилися.

Якими можуть бути наслідки, якщо атестацію не проводити?

По-перше, якщо атестація не проводилася, але підприємство несе затрати на виплату компенсацій і надання гарантій працівникам (додаткові відпустки, підвищена оплата праці, спецодяг і т. д.), при перевірці можуть виникнути питання з приводу правомірності таких виплат (якщо роботодавець перебуває на бюджетному фінансуванні), а також проблеми з оподаткуванням таких виплат.

По-друге, якщо підприємство не проведе атестацію і не надаватиме працівникам належні гарантії та компенсації, то кожний «шкідливий» працівник може звернутися до суду і вимагати відшкодування матеріального і морального збитку. У такому разі відсутність проведення атестації не тільки не врятує роботодавця від відповідальності, але, навпаки, стане доказом його провини.

По-третє, непроведення атестації робочих місць є порушенням законодавства про охорону праці, зокрема вищевказаної постанови КМУ № 442. Порушник — керівник підприємства – може бути притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу (ч. 1 ст. 41 КУпАП (в редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VIII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 11, ст.75) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 219-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 17, ст.123}) передбачають відповідальність за порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення).

Кому ж потрібна атестація робочих місць?

Керівнику підприємства, оскільки відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць покладається саме на нього.
Працівнику, тому що атестація робочих місць є правовою підставою надання на підприємстві компенсацій та гарантій для працівників із шкідливими і небезпечними умовами праці (доплат до заробітної плати, додаткових оплачуваних відпусток, спеціального харчування та ін.).

Отже, атестація робочого місця — це право чи обов’язок роботодавця? І як її провести? Як виявити подібні небезпечні і шкідливі виробничі фактори?

Законодавством встановлено перелік професій з небезпечними або шкідливими умовами праці. Зокрема, такий перелік міститься у списках виробництв, професій та посад, що дають право на пільги при отриманні пенсії за віком; переліки робіт, на яких встановлюється підвищена оплата праці; список виробництв, робіт, професій та посад, робота на яких дає право на додаткову відпустку; перелік, що містить назви хімічних речовин, при роботі з якими рекомендується видавати молоко.

Знайшовши в цих документах професії, які наявні на робочих місцях підприємства, роботодавець проводить атестацію таких місць.

Однак, що робити підприємствам, перелік професій на яких не зазначений в списках професій з небезпечними або шкідливими умовами праці? Здавалось би, законодавець врегулював дане питання, навівши визначення шкідливих і небезпечних умов праці в п. 4 Гігієнічної класифікації за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженої наказом МОЗ від 27.12.2001 р. № 528.

На практиці ж дана норма може бути застосована лише членами атестаційної комісії, що здійснюють атестацію. Роботодавець, який не володіє спеціальними знаннями, не може визначити шкідливість виробничого фактору, не провівши атестацію робочого місця.

Отримуємо замкнуте коло: не провівши атестацію, ми не можемо визначити необхідність її проведення для підприємств, перелік професій на яких не зазначений в списках професій з небезпечними або шкідливими умовами праці.

Порядок проведення атестації робочих місць

Перед роботодавцями, які визначилися з проведенням атестації робочих місць, постають нові питання. Який порядок проведення такої атестації? Чи необхідно проводити атестацію робочих місць для всіх працівників? Адже на багатьох підприємствах деяка частина працівників працює в офісних приміщеннях, а інша — на виробництві, де безпосередньо і можлива наявність шкідливих умов праці.

Відповідно до чинного законодавства атестація робочих місць за умовами праці проводиться у порядку, визначеному згідно з постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Мінпраці від 01.09.92 р. № 41.

Атестацію проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п’ять років, за умови, якщо впродовж цього часу на підприємстві не змінювалися докорінно умови і характер праці.

До складу атестаційної комісії рекомендується включати головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров’я підприємства, представників громадських організацій та інших.

Отже, саме атестаційна комісія підприємства, яка здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за проведенням робіт на всіх етапах атестації, визначає перелік робочих місць, що підлягають атестації.

Відповідальність керівників за не проведення атестації робочих місць.

До січня 2015 року в чинному законодавстві України була відсутня окрема спеціальна норма, яка передбачала б відповідальність за порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення.

Роботодавцям має бути відомо, що вимагають проводити атестацію ст. 13 Закону України «Про охорону праці», а також п. І Порядку № 442. Також не проведення атестації призведе до порушення прав працівників — фактично, виконуючи шкідливі або важкі роботи, наймана особа не одержить передбачених законодавством компенсацій і соціальні гарантії. Це дає підставу працівнику розривати трудовий договір за власним бажанням без відпрацювання двотижневого строку (ч. З ст. 38 КЗпП), а також звернутися до суду (ст. 221 КЗпП України). Також не слід забувати, що в разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров’ю працівнику, керівник може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 271 КК України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 11, ст.75) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 219-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 17, ст.123}

Пунктом «3» підпунктом «1» у Кодексі України про адміністративні правопорушення статтю 41 викладено в такій редакції:

«… порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю –тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян…».

Тобто в адміністративному законодавстві встановлено чітку норму яка передбачає адміністративну відповідальність за порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, у вигляді штрафних санкцій які будуть накладатися рішенням суду за результатами розгляду матеріалів адміністративної справи у розмірі від 510 гривень до 1700 гривень. А у випадку повторного притягнення за порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення штрафні санкції становитимуть від 1700 гривень до 5100 гривень.

Таким чином, можемо зробити такі висновки: атестація робочих місць є обов’язковою лише за наявності шкідливих та небезпечних умов; у всіх інших випадках це право роботодавця, а не обов’язок. Однак проводити атестацію рекомендовано в будь-якому випадку, оскільки:

1) роботодавець не володіє спеціальними знаннями для самостійного визначення шкідливості та небезпечності умов праці;

2) не проведення атестації робочих місць може спричинити штрафи, призупинення роботи підприємства до усунення порушень у сфері охорони праці та кримінальну відповідальність.

Юрій Вдовін

Начальник відділу з питань експертизи умов праці

Управління Держпраці у Хмельницькій області

Джерело: Блог Державної служби України з питань праці

Якщо не проводити атестацію робочих місць, які можуть бути наслідки?

По-перше, якщо атестація не проводилася, але підприємство несе витрати на виплату компенсацій і надання гарантій працівникам (додаткові відпустки, підвищена оплата праці, спецодяг тощо), під час перевірки може виникнути питання правомірності таких виплат, а також проблеми з їх оподаткуванням.

По-друге, у разі ненадання працівникам належних гарантій та компенсацій, кожен «шкідливий» працівник може звернутися до суду з вимогою відшкодування матеріального і морального збитку. У такому разі, не проведена атестація стане доказом провини роботодавця.

По-третє, це пряме порушенням законодавства про охорону праці, зокрема постанови КМУ №442. Керівника підприємства, може бути притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу згідно ч. 1 ст. 41 КУпАП.