Що потрібно знати підприємцю про обов’язкові медичні огляди працівників?

У деяких випадках приватні підприємці можуть допустити до виконання трудових обов’язків своїх працівників тільки після того, як останні пройдуть медичний огляд. Зокрема, цього потребують норми санітарного законодавства, якщо робота працівників пов’язана з обслуговуванням населення (Закон №4004, Закон №1645) та трудового законодавства в межах охорони праці самих працівників, якщо умови праці відрізняються від стандартних, чи їм не виповнилося 21 рік (КЗпП, Закон про охорону праці, Закон №4004).

Медичні огляди поділяються на попередні (до прийняття на роботу) та періодичні. За їх організацію, своєчасність їх проходження працівниками, допуск працівників до роботи без наявності необхідного медичного висновку відповідальність несе роботодавець. В обох випадках роботодавець зобов’язаний забезпечити проведення медоглядів за свій рахунок, а також дотримуватися норм КЗпП. У статті 123 КЗпП зазначено, що за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов’язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи. Хоча в цьому випадку мається на увазі медогляд, що здійснюється відповідно до статей 169, 191 КЗпП (статті 17 Закону про охорону праці). Це справедливо й щодо профогляду, що проводиться в межах Закону № 1645.

Підприємець має право відсторонити працівника від виконання трудових обов’язків за відмову чи ухилення від обов’язкових медичних оглядів (причому без збереження заробітної плати – стаття 46 КЗпП).

Щодо медогляду працівників тих професій, що передбачають контакт з населенням то, стаття 21 Закону №1645 установлює обов’язковість медоглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення та може привести до розповсюдження інфекційних хвороб. У цій же статті зазначено, що дані про результати обов’язкових профоглядів заносяться до особових медичних книжок працівників та інших медичних документів і підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби(СЕС). Що стосується інших деталей, то знайти їх можемо в документах, затверджених постановою КМУ від 23.05.2001 р. №559.

Для проведення обов’язкового медичного огляду роботодавець складає за узгодженням з відповідним головним державним санітарним лікарем список працівників, які мають пройти цей огляд. Копія списку передається до закладу чи установи охорони здоров’я, де проводитиметься цей огляд. У разі проведення попереднього обов’язкового медичного огляду, роботодавець відправляє закладу чи установі охорони здоров’я відповідний лист.

Періодичність проведення обов’язкових медичних оглядів, а також перелік необхідних обстежень затверджено наказом МОЗ №280. Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками в установлений строк обов’язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність.

Для проходження медоглядів працівникам потрібно за свій рахунок придбати особові медичні книжки (ОМК). Далі ОМК зберігається в роботодавця. Вона може видаватися працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого підлягає поверненню роботодавцю. У разі звільнення працівника особова медична книжка видається йому під розписку. Роботодавець має забезпечити ведення журналу реєстрації особових медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім’я та по батькові її власника.

Проходження іншого різновиду медоглядів обумовлено нормами статей 169 та 191 КЗпП, а також статті 17 Закону про охорону праці, а їхнє проведення та організація відбуваються відповідно до Порядку № 246. Положення цього документа поширюються в тому числі й на фізичних осіб–підприємців, які використовують найману працю (роботодавців), а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (підпункт 1.2 пункту 1 Порядку №246).Таким чином, підприємці самі (особисто) також мають проходити медичний огляд (якщо потрапляють під критерії Порядку №246).

Кого ж потрібно направити на медогляд підприємцю-роботодавцеві? Це: 1) працівники, зайняті на важких роботах; 2) працівники, зайняті на роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці; 3) працівники, зайняті на роботах, де існує потреба в професійному доборі; 4) особи віком до 21 року.

Уперше такий медогляд працівника проводиться перед прийомом на роботу. Далі стосовно осіб, які не досягли 21 року – щорічно, а для інших періодичність зазначено в Порядку №246. На підставі підпункту 3.1 пункту 3 Порядку №246 роботодавець має організовувати лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників. Зрозуміло, що проводити такі дослідження також будуть фахівці СЕС. Відповідно, про будь-яке небезпечне виробництво як роботодавцю, так і його працівникам необхідно мати у своєму розпорядженні відповідні дані. Тоді шкідливі фактори або усуваються, або, якщо це неможливо через особливості виробничого процесу, працівникам надаються пільги у вигляді додаткових відпусток, безкоштовного харчування тощо. Зазначимо, що відповідно до статті 29 КЗпП, перед початком роботи працівника має бути проінформовано (під розписку) як про наявність шкідливих та інших факторів, так і про права на пільги за роботу в таких умовах.

Після того як буде вивчено умови праці та з’являться підстави для проведення медоглядів, підприємцю потрібно серед власних працівників визначити ті категорії, які мають його пройти. Робиться це разом із закладом державної СЕС. Для цього підприємець щорічно подає заяву, на підставі якої й визначаються категорії серед його працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду. Відповідна інформація до 1 грудня заноситься до Акта визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду (додаток 1 до Порядку №246). Протягом місяця на підставі Акта роботодавець на паперовому та електронному носіях складає в 4 примірниках поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам (форму наведено в додатку 2 до Порядку №246). Потім погоджує їх у СЕС. Один примірник списку залишається в роботодавця, другий – надсилається до ЛПЗ, у якому й проходитиме медогляд, третій – закладу СЕС, четвертий – до робочого органу виконавчої дирекції Фонду соц. страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Результати медогляду заносяться до Картки працівника (форму наведено в додатку 7 до Порядку №246), що підлягає медичному огляду, та до Медичної картки амбулаторного хворого (форма 025/о). Наявна в Картці інформація є конфіденційною, тому Порядком №246 передбачено, що вона має зберігатися у штатного медпрацівника чи у відділі кадрів. Копія Картки працівника зберігається в роботодавця (за основним місцем роботи) протягом 15 років після звільнення працівника. Крім того, роботодавцеві протягом місяця після закінчення медогляду комісія передає Заключний акт. Результати медогляду може бути оскаржено роботодавцем або громадянином у ЛПЗ вищого рівня чи в судовому порядку.

Відповідальність. Якщо роботодавець допускає до виконання обов’язків працівника, який обслуговує населення, без профогляду ОМК, то він порушує санітарне законодавство, як і його працівник. За це статтями 46 Закону №4004 та 42 КпАП передбачено штраф. Коли ж справа стосується іншого різновиду медоглядів, обумовлених КЗпП та статтею 17 Закону про охорону праці, то розміри штрафів, що накладаються, можна побачити в частині другій статті 41 КпАП. Справи про адміністративні правопорушення, що підпадають під цю статтю, розглядають представники органів, установ і закладів державної СЕС (стаття 236 КпАП).