Цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112.
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
1) екстрений виклик — повідомлення про настання екстреної ситуації та звернення у зв’язку з необхідністю отримання екстреної допомоги з використанням системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 (далі — система 112);
2) екстрена допомога населенню — проведення підрозділами екстреної допомоги населенню невідкладних заходів із запобігання виникненню, під час виникнення або ліквідації наслідків екстрених ситуацій;
3) екстрена ситуація — ситуація, що загрожує здоров’ю, життю, майну або навколишньому природному середовищу, громадському порядку, інші небезпечні події;
4) оперативно-диспетчерські служби — відповідні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що приймають екстрені виклики та інформацію про них, здійснюють інформаційну підтримку і координацію дій підрозділів екстреної допомоги населенню та контроль за наданням такої допомоги;
5) підрозділи екстреної допомоги населенню — підрозділи аварійно-рятувальних та аварійних служб, правоохоронних органів, центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, служби швидкої медичної допомоги тощо, які працюють у цілодобовому режимі, оснащені необхідними технічними засобами та надають екстрену допомогу населенню.
Стаття 2. Законодавство у сфері екстреної допомоги населенню
1. Правовідносини у сфері екстреної допомоги населенню регулюються Конституцією України, цим Законом, Основами законодавства України про охорону здоров’я, Законами України "Про правові засади цивільного захисту”, "Про інформацію”, "Про телекомунікації”, "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, "Про пожежну безпеку”, "Про міліцію”, "Про житлово-комунальні послуги” та іншими нормативно-правовими актами.
2. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародних договорів України.
Стаття 3. Основні засади функціонування системи 112
1. Система 112 забезпечує організацію надання екстреної допомоги населенню у разі загрози виникнення або виникнення екстрених ситуацій.
2. До системи 112 входять утворені у складі територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту центри екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 (далі — центри 112), оперативно-диспетчерські служби, підрозділи екстреної допомоги населенню, які з використанням телекомунікаційних мереж, програмних, технічних та інших засобів надають екстрену допомогу населенню.
3. Для екстрених викликів використовується єдиний телефонний номер 112 та телефонні номери підрозділів екстреної допомоги населенню.
4. Екстрений виклик здійснюється безоплатно.
Стаття 4. Основні принципи функціонування системи 112
1. Основними принципами функціонування системи 112 є оперативне та цілодобове реагування на екстрені виклики, а також комплексний підхід до надання екстреної допомоги населенню.
Стаття 5. Регулювання системи 112
1. Регулювання системи 112 здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
2. До повноважень Кабінету Міністрів України належить:
1) визначення порядку функціонування системи 112;
2) координація діяльності центральних органів виконавчої влади із забезпечення функціонування системи 112.
3. До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту належить:
1) впровадження та забезпечення функціонування і розвитку системи 112;
2) здійснення управління системою 112 у режимі повсякденного функціонування;
3) утворення у структурі його апарату підрозділу з питань забезпечення функціонування системи 112;
4) забезпечення:
утворення центрів 112;
функціонування оперативно-диспетчерських служб і підрозділів екстреної допомоги населенню, що належать до сфери його управління;
взаємодії з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування щодо функціонування системи 112;
надання та захисту інформації про екстрені виклики та реагування на них;
формування статистичної звітності про екстрені виклики та реагування на них;
5) розроблення та затвердження разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади стандартів та інших нормативних актів щодо функціонування системи 112, здійснення контролю за їх впровадженням та виконанням;
6) організація проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників центрів 112;
7) налагодження міжнародного співробітництва та вивчення світового досвіду щодо організації та надання екстреної допомоги населенню.
4. До повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування належить забезпечення:
1) функціонування та взаємодії оперативно-диспетчерських служб і підрозділів екстреної допомоги населенню, що належать до сфери їх управління, з центрами 112;
2) підготовки та подання до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту інформації про екстрені виклики та реагування на них для підготовки статистичної звітності.
Стаття 6. Організаційні засади функціонування системи 112
1. Центри 112 забезпечують:
1) прийняття та оброблення екстрених викликів;
2) визначення підрозділів екстреної допомоги населенню, які залучаються для надання такої допомоги;
3) передачу інформації про екстрені виклики до оперативно-диспетчерських служб;
4) забезпечення взаємодії підрозділів екстреної допомоги населенню під час надання такої допомоги;
5) ведення обліку та формування статистичної звітності, зберігання інформації про екстрені виклики.
2. Положення про центр 112 затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.
3. Оператори центрів 112 приймають та обробляють екстрені виклики, передають інформацію про такі виклики та їх аудіозаписи (у разі потреби)  відповідним оперативно-диспетчерським службам.
4. Для забезпечення оброблення екстрених викликів оператори центрів 112 мають право використовувати інформацію, що міститься в базах даних операторів телекомунікацій, зокрема:
для абонента фіксованого телефонного зв’язку — абонентський номер, прізвище, ім’я, по батькові, найменування та адресу;
для абонента рухомого (мобільного) зв’язку — абонентський номер та  місцезнаходження на момент здійснення екстреного виклику.
5. Оперативно-диспетчерські служби забезпечують:
1) прийняття екстрених викликів та інформації про них від центрів 112;
2) формування та оперативну передачу інформації про екстрені виклики підрозділам екстреної допомоги населенню;
3) інформаційну підтримку і координацію дій підрозділів екстреної допомоги населенню та контроль за наданням такої допомоги;
4) інформування центрів 112 про час прибуття на місце події підрозділів екстреної допомоги населенню та результати надання такої допомоги;
5) цілодобове чергування.
6. Підрозділи екстреної допомоги населенню надають допомогу в екстрених ситуаціях у порядку, визначеному органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких вони належать.
7. Порядок передачі екстрених викликів визначається центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку.
8. Інформація про екстрений виклик, абонента, який його здійснив, та аудіозапис такого виклику підлягають зберіганню.
9. Надання інформації про екстрені виклики здійснюється в порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.
Стаття 8. Матеріально-технічне забезпечення системи 112
1. Матеріально-технічне забезпечення системи 112 здійснюється заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування.
Стаття 9. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Внести зміни до таких законів України:
1) у статті 39 Закону України "Про телекомунікації” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 12, ст. 155, № 48, ст. 526; 2006 р.,  № 14, ст. 116, № 30, ст. 258; 2010 р., № 10, ст. 105, № 38, ст. 504; із змінами, внесеними Законом України від 5 липня 2011 року № 3566-VI):
у частині першій:
пункт 2 після слів "аварійних служб газу” доповнити словами і цифрами "та підрозділів екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112”;
доповнити частину пунктом 18¹ такого змісту:
"18¹) подавати до центрів системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112: 
невідкладно після отримання екстреного виклику від абонента рухомого (мобільного) зв’язку — його номер і місцезнаходження;
щомісяця інформацію про абонентські номери фіксованого телефонного зв’язку, прізвища, імена, по батькові, найменування та адреси, що міститься в базі даних;”;
абзац перший частини другої після цифр "17” доповнити цифрами ", 18¹”;
2) статтю 5 Закону України "Про правові засади цивільного захисту” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 39, ст. 488) після абзацу восьмого доповнити новим абзацом такого змісту:
"забезпечення функціонування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112;”.
У зв’язку з цим абзаци дев’ятий — п’ятнадцятий вважати відповідно абзацами десятим — шістнадцятим.

Голова
Верховної Ради України

---